124. Модель оцінювання внутрішньої вартості акції.
Технократичний (або технічний) підхід засновано на аналізі динаміки ринкових цін цінного папера за минулі періоди та обсягів фондових операцій з купівлі-продажу цих інструментів. Внутрішня вартість визначається через екстраполяцію результатів статистичного аналізу історичних даних щодо варіабельності ринкової ціни цінного папера. Для отримання реалістичних оцінок необхідно сформувати великий за обсягом масив інформації щодо цінової динаміки на ліквідних ринках, де присутні численні учасники, а операції здійснюються регулярно і в значних обсягах. Це практично унеможливлює застосування методів технічного аналізу у вітчизняній практиці на цей час.
Теорія «блукання навмання» виходить з того, що зміни і внутрішньої вартості, і ринкової ціни цінного папера передбачити неможливо, а всю релевантну інформацію про цінний папір вже враховано в його поточній ринковій ціні. Ця теорія теж може бути застосована лише до інструментів, які мають активний і високоліквідний ринок.
На практиці найчастіше використовують фундаменталістську теорію, а в умовах вітчизняного ринку вона залишається поки що і єдино прийнятною. Згідно з цією теорією поточна внутрішня вартість цінних паперів приймається рівною сумі дисконтованих грошових потоків, які надходять до його власника протягом періоду зберігання. Розрахунок здійснюють за моделлю, запропонованою в 1938 р. Дж. Вільямсом [10, с. 202]:
,
(6.2)
де v — внутрішня
вартість цінних паперів; CFi — очікуваний
грошовий потік за цінним папером в i-й
період
;
d — ставка дисконту.
Модель ґрунтується на припущенні про капіталізацію отриманого доходу під ставку дисконтування. Якщо такої можливості немає або капіталізація доходів не планується інвестором, то модель не буде реалістичною.
125.Метод дисконтування дивідендів.
Класичний метод капіталізації прибутку, що застосовується для оцінки вартості фінансових активів, по відношенню до акцій носить назву методу дисконтованих дивідендів. Метод базується на положенні, уперше сформульованому Джоном Вільямсом, і що полягає у визначенні вартості фірми як сумарної сьогоднішньої вартості дивідендів.
Суть методу капіталізації прибутку полягає у визначенні вартості цінного паперу як сумарної (приведеної) вартості потоку майбутніх прибутків, які даний актив забезпечує його власнику. Прибутки по акціях мають форму дивідендів.
Отже, для того, щоб визначити вартість акції, необхідно розрахувати сумарну сьогоднішню вартість дивідендів, які будуть виплачені по даній акції. Ставка дисконтування при цьому повинна відображати прибутковість альтернативних способів вкладення коштів з порівнянною мірою ризику.
Нехай d1, d2,..., dn, - дивіденди по акції, що оцінюється в першому, другому, і так далі, році. Передбачається, що акція не має терміну обертання, і відповідно час життя корпорації не обмежений. Нехай k1, k2,..., kn,... - річна прибутковість альтернативних інвестицій з такою ж, як у акцій, що розглядаються, (або, принаймні, порівнянній) мірою ризику.
Тоді вартість акції (позначимо її V) згідно з моделлю дисконтованих дивідендів рівна:
Міру ризику в цьому випадку можна трактувати як міра упевненості інвестора в отриманні дивідендів в розмірі dі. в кожному і-му році. Фактично розмір дивідендів і-го року є випадковою величиною - позначимо її dі^.
Тому величини dі в формулі - це очікувані інвестором розміри дивідендів:
di=Ed1^,... dn=Edn^,
Якщо прийняти спрощуючи припущення про те, що прибутковість альтернативних інвестицій (ставка дисконтування) буде залишатися постійною, тобто ki = k, то модель дисконтованих дивідендів прийме вигляд:
Нехай Р - сьогоднішня ринкова ціна акції. Внутрішньою нормою прибутковості акції називається таке значення ставки дисконтування, при якому ціна дорівнює сумарній поточній вартості дивідендів.
Іншими словами, внутрішня норма прибутковості акції k* - це рішення відносно k рівняння:
Вважається, що акція недооцінена, якщо Р < V, або, що те ж саме k*>k, де k - альтернативна ставка прибутковості. Відповідно, переоціненість акції визначається співвідношеннями:
Р >V, / k*