104. Доходність.

Основою для прийняття інвестиційних рішень є показники очікуваної доходності і стандартного відхилення портфелю. Очікувана доходність дає можливість виміряти потенційну винагороду, яку може отримати інвестор від володіння потрфелем, стандартне відхилення - це вимір ризику цього портфелю. Стандартне відхилення є виміром можливого відхилення фактичної доходності портфелю від очікуваної доходності. Чим більше значення цього показника, тим вищим є ризик інвестора, оскільки зростає невизначеність. При розробці інвестиційної політики порівнюються гіпотетичні портфелі з різними значеннями очікуваної доходності і стандартного відхилення. Для цього необхідно визначити очікувану доходність та стандартне відхилення для кожного альтернативного портфелю, нанести ці значення на графік (очікувана доходність (r) по осі х; стандартне відхилення ( )- по осі y):

При порівняльному аналізі застосовуються такі загальні логічні правила.

3) Правило уникнення ризику. Якщо альтернативні портфелі з однаковою очікуваною доходністю мають різні ступені ризику, обирається портфель з меншим ризиком.

4) Правило максимізації доходності. Якщо алтернативні потрфелі з однаковим ступенем ризику мають різну очікувану доходність, обирається портфель з вищою очікуваною доходністю.

Оскільки фінансовий посередник розробляє інвестиційну політику для клієнтів, він повинен враховувати такі суттєві обмеження:

• очікувана доходність не повинна бути меншою від мінімального доходу, який хочуть отримувати клієнти або зобов’язаний сплатити фінансовий посередник;

• ризик портфелю не повинен перевищувати максимальний ризик, на який згодні клієнти.

Мінімальний рівень дохності при зростанні ризику інвестиційного портфелю для різних інвесторів є неоднаковим. Фінансові посередники, які орієнтуються на кошти схильних до ризику інвесторів можуть формувати інвестиційну політику, керуючись наведеними вище правилами уникнення ризику і максимізації доходності.

Для визначення очікуваної доходності портфеля необхідно визначити початкову суму інвестування та її розподіл між різними фінансовими активами (структуру портфеля). Очікувана доходність розраховується на певний період - як правило квартал або рік. Якщо для цінних паперів з фіксованим доходом розрахувати очікувану доходність досить просто, помноживши процентну ставку на суму інвестування, то для акцій цей досить складний процес, яким займаються професійні фінансові аналітики. Прогнозуючи курс акцій, аналітик враховує ймовірність того, що у майбутньому станеться та чи інша подія, яка вплине на зміну курсу до певного рівня. Ці події повинні бути взаємовиключними. На підставі власних оцінок аналітик розраховує середнє значення майбутнього курсу акцій, виходячи з прогнозованих курсів, зважених на ймовірності, яке називається математичним очікуванням.

Визначивши очікувану доходність потенційного інвестиційного портфелю, необхідно врахувати ймовірність того, що доходність буде меншою від очікувної і ймовірність можливих збитків. Виміром ймовірного відхилення фактичної доходності портфеля в цілому від очікуваного є стандартне відхилення. Воно розраховується за формулою

де n - кількість цінних паперів у портфелі,

Хi --частка цінного паперу і в інвестиційному портфелі на початок періоду;

Xj-частка цінного паперу j в інвестиційному портфелі на початок періоду;

 i j-коваріація доходностей цінних паперів i та j;

Для кращого розуміння формули необхідно представити подвійне сумування () у розгорнутому вигляді:

Стандартне відхилення інвестиційного порфелю дає нам кількісний вимір того, скільки процентів від кладених коштів інвестор втратить при продажу своєї частки за несприятливих обставин