Тема 8. Капіталотворча теорія кредиту

План.

1. Кредит як нагромадження капіталу.

2. Роль та функції банків. Активні операції банків.

3. Погляди Джона Ло, Генрі Маклеода, Йозефа Шумпетера, А.Гана та Дж.Кейнса в рамках капіталотворчої теорії кредиту.

4. Кредитне регулювання економіки.

5. Переваги та недоліки теорії.

Мета заняття:

Дослідження надбань капіталотворчої теорії допомагає краще засвоїти відповідні практичні аспекти функціонування кредитних відносин, вільніше орієнтуватися в сучасних процесах і труднощах застосування кредиту.

Ключові поняття та терміни: капітал, кредит, кредитні гроші, кредитор, позичальник, позичкова вартість, банківська політика, монетарна політика, фондова теорії кредиту, перерозподільна теорія кредиту, відтворювальна концепція кредиту, капіталотворча теорія, активні операції банків.

1. Кредит як нагромадження капіталу.

Связь кредита с движением капитала. Эта связь ни у кого не вызывала и не вызывает сомнений и неизменно подчеркивалась всеми исследователями краткосрочного кредита. Наиболее интересные, на наш взгляд, аспекты связи краткосрочного кредита с движением оборотных средств предприятия были отмечены Г.А. Шварцем и И.В. Левчуком. Так, Г.А. Шварц выделяет два вида ссуд в оборотные средства предприятий - это, во-первых, ссуда денег (платежных средств) т.е. кредит под товары отгруженные, - здесь просто необходимо заменить товарную форму уже существующих запасов - денежной, а размер кредита только должен соответствовать размеру обеспечения (самих запасов); во-вторых, это ссуда оборотных средств - кредит на приобретение товарно-материальных ценностей, - здесь ссуда является условием приобретения и осуществления затрат(17).

И.В. Левчук произвел тонкий анализ связи краткосрочного кредита с движением оборотных средств предприятия и на этой основе выделил три группы краткосрочных кредитов:

• кредиты, авансированные на полный кругооборот оборотных фондов (кредитование по обороту);

• кредиты, связанные с движением оборотных средств на отдельных стадиях их кругооборота (под расчетные документы в пути, на выставление аккредитива, покупку лимитированных чековых книжек);

• кредиты, не имеющие прямой связи с движением оборотных фондов, они не опосредуют ни полный, ни частичный кругооборот оборотных фондов (платежный кредит, ссуды на восполнение временного недостатка оборотных средств, под излишние и ненужные запасы) - их размер и сроки не увязаны с процессом кругооборота оборотных средств(18).

У міру зростання ролі кредиту та банків у процесі суспільного відтворення, заміни реальних грошей кредитними засобами обігу, використання кредиту і банків з метою державного регулювання економіки виникають нові погляди щодо суті та ролі кредиту в процесі розширеного відтворення. Цей період характеризується появою та розвитком так званої капіталотворчої теорії кредиту, найбільш яскравими представниками якої виступили Дж. Ло, Г. Маклеод, И. Шумпетер, А. Ган, Дж. Кейнс, М. Фрідмен.

Суть капіталотворчої теорії кредиту можна звести до таких основних положень:

• кредит, як і гроші, безпосередньо являє собою капітал, багатство, тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу;

• банки  це не посередники в кредиті, а «фабрика кредиту», творці капіталу;

• активні операції є первинними з пасивними.