Методичні рекомендації для підготовки до семінарських занять

Загальна теорія держави і права - фундаментальна юридична наука, вивчення якої передбачає придбання знань про основні закономірності державно-правової форми розвитку суспільства.

Вивчення цієї дисципліни здійснюється на основі модульно-рейтингової системи організації учбового процесу, метою якої є підвищення якості знань юристів і забезпечення їх конкурентоспроможності в світовому освітньому просторі. Впровадження КМС припускає забезпечення мобільності студентів в процесі навчання, виходячи з вимог національного і міжнародного ринків праці, які швидко змінюються. КМС покликана також забезпечити можливості навчання студентів за індивідуальною освітньо-професійною програмою з урахуванням вимог замовників і побажань студентів і отримання кваліфікації, яка відповідає ринку праці.

Курс загальної теорії є одним з найскладніших, проте, його викладання необхідне саме на початковому етапі юридичної освіти, оскільки засвоєння загальнотеоретичних положень і концепцій про державу і право дає студентам правознавчу основу для вивчення галузевих юридичних наук. У системі юридичних наук теорія займає особливе місце, що зумовлюється тим, що вона, досліджуючи державно-правову форму організації суспільства в цілому, виступає вступом в правознавчі науки.

Згідно з навчальним планом юридичної освіти вивчення теорії права і держави передбачається в першому та другому семестрі, включає лекційні, семінарські заняття, а також самостійну роботу студентів, об'єднані трьома тематичними модулями.

Як методологічна база для всіх юридичних наук, ТДП виступає як найважливіший засіб формування моральності і світогляду майбутніх юристів. Тому необхідне критичне осмислення багатьох нових, складних, унікальних і суперечливих уявлень про державу і право, що склалися в сучасній юриспруденції.

Загальнотеоретичні державно-правові проблеми так чи інакше пов'язані здебільшого із процесом формування та здійснення політичної влади, що є складним специфічним об'єктом, який вимагає всебічного, у тому числі міжгалузевого співробітництва в його вивченні, затвердження нових підходів, що відповідають державно-правовим реаліям сьогоднішнього розвитку суспільства.

Традиційні визначення зв'язку держави та суспільства втілюють безвихідну ситуацію. Поняття держави, зокрема, не може розглядатися лише під кутом зору організації публічної влади, що виражає класові інтереси та офіційно представляє все суспільство. Помилковими варто вважати і ототожнення розширення державної сфери з підвищенням ролі держави в житті суспільства, а також концепцію так називаної «базисної» держави.

Одержавлення суспільства та верховенство державних інтересів з'явилися виправданням твердої і жорстокої адміністративно-наказової системи керування всіма сферами громадського життя, припускали охоплення функціями держави всього життя суспільства та людини. При цьому право розумілося як доповнення держави, її продовження, інструмент, виготовлений з ініціативи і розсуду держави.

Переосмислення, яке відбувається сьогодні, загальнотеоретичних державно-правових положень, аналіз різнобічного практичного досвіду в цій області повертає наше суспільство до вихідних загальнолюдських цінностей, їх ролі та значення. Не викликає сумніву верховенство суспільства, людини і службова роль стосовно них державної організації. Держава існує заради людини, а не людина для держави. Право є масштаб, що визначає правомірність (неправомірність) поводження різних суб'єктів, включаючи саму державу.

Семінарські заняття виступають найважливішою ланкою навчального процесу з вивчення теорії держави і права. Метою семінарських занять є закріплення та поглиблення знань, отриманих студентами на лекціях, у ході самостійної підготовки; придбання навичок наукового мислення, збору і обробки інформації; оволодіння юридичною мовою, умінням логічно та аргументовано викладати свої думки, вести наукову дискусію.

Основне завдання семінарських занять полягає в тому, щоб залучити студентів до обговорення теоретичних питань, наукових проблем, пошуку оптимальних і обґрунтованих варіантів та пропозицій з їх вирішення.

Підготовка та проведення семінарських занять за курсом теорії держави та права припускають багатоаспектний аналіз загальнолюдських цінностей і досягнень світової цивілізації в області держави та права, деідеологізацію державно-правових явищ, критичну оцінку різних деформацій у державно-правовій сфері, подолання догматичних підходів до розуміння держави та права.

На семінарських заняттях відбувається безпосередній контакт викладача та студента, ведеться відверта розмова з метою з'ясування самих теоретично складних питань, тому семінарські заняття є ефективним засобом контролю за засвоєнням студентами навчального матеріалу, а також якістю їх самостійної роботи.

Семінарські заняття виступають також своєрідною формою обміну отриманими знаннями, перевірки правильності розуміння розглянутих питань, їх постановки, обґрунтування і рішення.

Підготовка до семінарських занять складається з певних етапів:

1) активна робота студентів на лекційних заняттях;

2) самостійна робота з вивчення літератури;

3) аналітичне осмислення зв'язку теоретичних знань з юридичною практикою.

Готуватися до семінарських занять необхідно завчасно, а напередодні спробувати відтворити підготовлене у своїй пам'яті, щось повторити, переглянути записи, уточнити окремі питання й т.п.

Самостійну підготовку варто починати з ознайомлення з темою і планом майбутнього семінарського заняття, змістом контрольних питань і переліком літератури, що рекомендує до даної теми. Вивчення матеріалу доцільно починати із читання або перегляду конспекту лекції з даної теми, оскільки студентові в такий спосіб найкраще відновити в пам'яті загальну характеристику змісту теми, її основні наукові положення та проблемні питання, а також привести в певну систему свої знання з теми. Після перегляду змісту лекції рекомендується уважно прочитати відповідний розділ підручника, порівнюючи та оцінюючи різні наукові позиції. Потім студент повинен вивчити план семінарського заняття, намічаючи схему відповідей на питання, що містяться в ньому. Завершується вивчення теми аналізом наукової літератури. Студент, оцінюючи висловлені в ній точки зору, повинен намагатися обґрунтувати власні доводи «за» і «проти». При цьому досить корисно в процесі вивчення літератури використати графічні зображення, схеми, класифікації, оскільки, таким чином, студент систематизує здобуті знання та краще засвоює їх.

Підібравши, обробивши матеріал і засвоївши його, студент починає безпосередню підготовку свого виступу на семінарі, при цьому рекомендується продумати план відповіді на кожне питання теми. Відповіді можуть бути складені докладно, письмово, можливо це зробити у вигляді практичних тез або у формі розгорнутого плану відповіді.

Виступаючи на семінарі, студент може користуватися текстом підготовленої відповіді, однак матеріал повинен викладатися чітко та вільно. «Притягнутість» до тексту свідчить про недостатню підготовку студента до заняття, перешкоджає контакту з аудиторією та створює в ній неробочу обстановку, коли кожен починає займатися своїми справами, не звертаючи уваги на виступаючого. Вільний виступ, у вигляді «живої» мови, навпроти, привертає увагу студентів групи, породжує в них питання, втягує в активну дискусію. Тільки вільне володіння матеріалом показує глибину знань, перетворює семінарське заняття на трибуну творчого обміну думками, будить думку і викликає потребу висловитися, прищеплює вміння та навички публічних виступів, розвиває юридичну мову, сприяє об'єктивній і принциповій оцінці доводів опонента, тактовній і доброзичливій їх критиці, формуванню ідейних переконань, стимулює майбутню практичну діяльність.

Для підготовки до виступу на семінарі студентам рекомендується як структурний орієнтир наступна зразкова схема:

1) необхідно чітко сформулювати відповідне загальнотеоретичне положення та адекватне поняття (наприклад, поняття держави або права, форми держави або форм (джерел) права, правової норми або правового відношення і т.д.);

2) далі варто обґрунтувати це загальне положення і поняття, розкрити та охарактеризувати основні риси (ознаки) досліджуваного явища (поняття);

3) підібрати як ілюстрації теоретичних положень конкретні факти (приклади) із практичної діяльності державних органів, законодавства і т.д., які підкріплювали б певні теоретичні положення і поняття.

На кожному семінарі підсумки обговорення, що відбулося, підводить викладач (керівник семінару). Підведення підсумків включає короткий оглядовий аналіз виступів, виправлення допущених у ході обговорення помилок, роз'яснення та уточнення окремих положень, відповіді на питання, звернення їх уваги на необхідність доробки, додаткового вивчення ряду положень і т.п.

Семінарські заняття, виступаючи засобами досягнення учбово-освітніх цілей щодо засвоєння знань і їх закріплення, є також своєрідною формою наукової праці студентів, обумовлюючи їх дослідницькі та творчі інтереси.

Семінарські заняття починаються проведенням «нульового» контролю (письмово або усно), що припускає з'ясування вихідних знань студентів в області держави та права.