2. Медико-санітарні формальності.

Всесвітня організація охорони (ВОЗ) здоров’я розробила Вимоги до свідоцтва про щеплення при поїздці за кордон, які є практичним керівництвом для туристських організацій і самих туристів. ВОЗ випускає також ”Епідеміологічний щорічник” і рекомендації, покликані зменшити можливість розповсюдження небезпечних інфекцій, зокрема через туризм. ВОЗ має робочі угоди з ВТО, відповідно до яких поточна інформація про формальності, пов’язані з введенням санітарного контролю, публікується в щорічному виданні ВТО ”Зарубіжний туризм – прикордонні формальності”. Міжнародні медико-санітарні правила Всесвітньої організації охорони здоров’я діють з 1951 р. До числа карантинних захворювань міжнародної значущості відносяться: чума, віспа, холера, жовта лихоманка. Публікуються списки країн, для поїздки в які необхідні щеплення, підтверджувані сертифікатами встановленого міжнародного зразка. Існують певні медико-санітарні правила, що дозволяють уникнути небезпечних інфекційних захворювань при подорожі. Ці правила повинні у обов’язковому порядку доводитися турфірмами до клієнтів перед поїздкою у вигляді інформаційного листка, як цього вимагає стандарт з туристсько- екскурсійному обслуговуванню. У типовій формі туристської путівки міститься нагадування про те, що турист зобов’язаний ознайомитися з інформацією про країну перебування і особливості поведінки в ній до оплати подорожі, що підтверджується його підписом. Під страхуванням розуміється система економічних відносин з захисту майнових інтересів фізичних або юридичних осіб при настанні певних подій (страхових ризиків або випадків) за рахунок грошових фондів (страхових фондів), формованих або сплачуваних із страхових внесків шляхом виплати страхового відшкодування.   

3. Страхування туристів.

Страхування обов’язкове або добровільне, групове або індивідуальне і здійснюється на підставі відповідних правил. У правилах страхування приводяться порядок висновку, зміни, припинення і термін дії договору страхування, розглядаються страхові ризики і випадки, а також страхова сума, страховий внесок і страхове забезпечення, права і обов’язки сторін. При укладенні договору страхування страхувальник (застрахований) одержує відповідний поліс страхування. Види страхування у сфері туризму включають страхування туриста і його майна, зокрема страхування життя і здоров’я (медичне страхування), страхування ризику турфірм і ряд інших видів.5 Специфічними видами страхування є страхування на випадок затримки транспорту, поганої погоди під час знаходження застрахованих осіб на відпочинку, а також ненадання або неналежне надання туристських послуг, вказаних в путівці або ваучері. Законодавства більшості країн світу передбачають обов’язкове страхування цивільної відповідальності водіїв і власників автотранспорту (автотуристів), тому автотурист зобов’язаний оформити страховий поліс при перетині кордону. У Європейському союзі для автотуристів обов’язково отримання такої страховки у вигляді зеленої карти, при цьому розмір страхової виплати залежить від класу автомобіля і тривалості поїздки. Існують різновиди міжнародного страхового поліса, що дозволяє одержувати і оплачувати страхові послуги в будь-якій країні миру. Так, власникам міжнародного страхового полісу французьких страхових компанії на весь період перебування за межею без додаткової оплати можуть бути надані: 

• необхідна екстрена медична допомога; 

• екстрена стоматологічна допомога; 

• послуги з медичного транспортування всіма видами транспорту; 

• доставка родичів до місця події і назад; 

• кваліфікована юридична допомога і захист. 

Залежно від перебування туриста за межею і країни виїзду страховка коштуватиме в межах від 6 до 40 дол. Договори добровільного медичного страхування полягають у відповідності із затвердженими правлінням компанії правилами. Компанія виступає як страховик, а туристи або туристські фірми – як страхувальник (застрахованого). Факт укладення договору страхування узаконюється наданим страховиком страхувальнику полісом. Договір страхування може бути укладений на будь-який термін. Діти молодше за 2 роки і особу старше 75 років не страхуються. При цьому під страховим полісом розуміється передбачувана подія, на випадок настання якого проводиться страхування. Під страховим випадком розуміється подія, що відбулася, передбачена договором, з настанням якого виникає обов’язок страховика виробити виплату страхового забезпечення поодинці або декільком страховим випадкам, подією в період дії договору страхування. Виплата не може перевищувати встановленої в договорі страхової суми, виходячи з якої встановлюється розмір страхового внеску і страхової виплати. Страхова сума є максимальною сумою, яку страховик виплатить в цілому при настанні всіх страхових випадків, а страховий внесок є платнею за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику. Сума виплат страхового забезпечення поодинці або декільком страховим випадкам не може перевищувати встановленої в договорі страхової суми. Страховими ризиками є наступні передбачувані події: ”раптове захворювання”, ”нещасний випадок”, ”екстрені послуги”. Таким чином, за договором добровільного медичного страхування, як правило, надаються і оплачуються наступні послуги: 

• медичні послуги, що включають госпіталізацію, амбулаторне лікування, а також лікування і відхід вдома, наказані лікарем; 

• медичне транспортування в найближчу лікарню, а також транспортування в країну постійного мешкання з медичним супроводом; 

• репатріація останків в аеропорт, найбільш близький до передбачуваного6 місця поховання; 

• екстрена стоматологічна допомога. 

Слід мати на увазі, що при страхуванні туристів, що приїжджають в США, Канаду, Австралію, Японію, Ізраїль, Нову Зеландію, країни Центральної і Південної Америки, на острови Тихого і Індійського океанів за індивідуальними турами, сума страхового внеску збільшується в 2 рази. При страхуванні туристів, що виїжджають в країни Південно-східної і Південної Азії, Екваторіальної і Південної Африки, сума страхового внеску збільшується в 1,5 разу. Додатково оплачуються ризики, пов’язані з віком туриста. Так, для осіб старше 65 років страховий внесок збільшується в 2 рази, старше 70 років – в 3 рази. Діти молодше за 2 роки і особу старше 75 років не страхуються. Слід мати на увазі, що заняття професійним і любительським спортом при здійсненні туристської поїздки також позначаються на сумі страхового збору: зимові види спорту (окрім гірськолижного) – коефіцієнт 1,8; гірські лижі – 2,8; плавання – 1,2; стрибки у воду – 2,0; підводне полювання – 1,8; велосипед – 2,0; альпінізм – 3,0. Страхова компанія, окрім поліса, видає кожному туристу спеціальну пам’ятку, в якій вказано, що необхідно робити при нещасному випадку або раптовому захворюванні, а також адреси і телефони лікарів або центрів по наданню допомоги у ряді країн світу. Під безпекою подорожі розуміються особиста безпека туристів, збереження їх майна і ненанесення збитку навколишньому природному середовищу при здійсненні подорожей. Таким чином, страхування туриста є частиною заходів по забезпеченню його безпеки. Безпека туриста безпосередньо залежить від політики держави, від заходів, що приймаються фірмами – турагентамі і туроператорами, а також від дій самого туриста. Інформація про загрозу безпеки туристів в країні перебування повинна виходити від національної туристської адміністрації, турагентов і туроператорів. Міжнародна практика показує, що ряд держав видає відповідні рекомендації по відвідинам тих або інших країн і регіонів миру. Так, Держдепартамент США регулярно публікує список країн, в які поїздки не рекомендуються, а у ряді випадків і забороняються. МЗС Німеччини в 1996 р. опублікувало список 80 країн світу, куди німецьким туристам не рекомендується їздити, і заборонило поїздки до Афганістану, Анголи, Бурунді, Заїру, Лівії, Руанди, Сомалі і Судану. Безпека туризму і зменшення ризиків при подорожах торкаються широкого кола проблем, зокрема створення спеціальної поліцейської служби в цілях захисту відвідувачів і місцевого населення, перевірки безпеки туристських закладів і наявності у них ліцензій і сертифікатів, організації роботи ліній зв’язку термінової допомоги, прийому скарг туристів, охорони пам’ятників, навколишнього середовища, боротьби з наркотиками і проституцією. Міжнародний досвід по розробці заходів безпеки туризму досліджується і узагальнюється Всесвітньою туристською організацією. Безпека подорожей декларувалася в Хартії туризму і Кодексі туриста (VI сесія Генеральної асамблеї ВТО, 1985 р.), Гааською парламентською конференцією по туризму (1989 р.). При Виконавчій Раді ВТО в 1994 р. Створений Комітет за якістю туристського обслуговування, який відповідає за питання безпеки подорожей. У тому ж році ВТО провела обстеження 73 країн світу, включивши Росію, на тему “Безпека і захист мандрівників, туристів, туристських об’єктів“. За ініціативою ВТО влітку 1995 р. в Естерунде (Швеція) проведена Перша міжнародну конференцію по безпеці туризму і зменшенню ризиків при подорожах. Виведення обстеження свідчать: у 71% країн об’єкти і визначні пам’ятки, відвідувані туристами, забезпечуються охороною з боку спеціальної туристської поліції або служби безпеки. У більш ніж половині країн така служба є частиною державної або муніципальної поліції. У 21% країн є спеціальна туристська поліцейська служба, в половині країн ця служба допомагає туристам вирішувати їх проблеми, а в 40% країн поліція інформує відповідні консульства і туристів. На туристську поліцію покладаються також охорона пам’ятників культури, навколишнього середовища, боротьба з наркотиками, надання інформації туристам і охорона місцевих етнічних груп. Проте лише в 9 країнах є закони, на підставі яких створена туристська поліція. Співробітники туристської поліції в 41% країн навчаються іноземним мовам, а в 26% проходять підготовку по спеціальним туристським дисциплінам. У 37% країн вони підтримують регулярний зв’язок з туристськими відомствами, фірмами і звичною поліцією.  

В) Заключна частина (5 хв.)

За допомогою студентів було розроблено ряд висновків про відомості та поняття, що розглядалися. Було констатовано досягнення поставленої мети заняття та визначено характер підготовки до семінарського заняття, висловлено подяку студентам за увагу і за плідну роботу.

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Волинський національний університет імені Лесі Українки

Факультет міжнародних відносин

Кафедра країнознавства

і міжнародних відносин

План-конспект

семінару з дисципліни “Розвиток продуктивних сил країн регіону (РПС)”,

на тему «РПС Франції»,

проведеної в 52 групі

3 листопада 2011 року

Склав:

Студент 65 групи

спеціальності «міжнародні відносини»

Левкун Тарас Романович

Перевірила:

к.е.н., доц.

Балак Ілона Олександрівна

Луцьк – 2011

Дисципліна: Розвток продуктивних сил країн регіону (РПС)

Вид заняття: Комбіноване семінарське заняття – семінар-бесіда, дискусія.

Група: 31.

Дата: 02.11.2011 р.

Тривалість заняття: 80 хв.

Час проведення: 1 пара.

Місце проведення: аудиторія № 10, факультет міжнародних відносин.

Навчальна мета: закріпити, конкретизувати та поглибити знання студентів щодо процесу євроінтеграції.

Виховна мета: забезпечити педагогічні умови для поглиблення і закріплення знань студентів з основ курсу «РПС країн регіону», набутих під час лекцій та у процесі засвоєння навчальної інформації, що виноситься на самостійне опрацювання, для оволодіння студентами методами аналізу фактів, явищ і проблем, що розглядаються та формування навичок та умінь для здійснення майбутньої професійної діяльності; виховати у студентів культуру мислення, прищепити інтерес до здобуття нових і поглиблення вже здобутих знань.

Розвивальна мета: розвиток логічного мислення студентів, набуття ними умінь працювати з різноманітними джерелами інформації, розвиток аналітичної складової когнітивних процесів у студентів.

Міжпредметні зв’язки: понятійно-категоріальний апарат курсу та структура викладеного матеріалу систематично та логічно взаємопов’язані з багатьма іншими дисциплінами, які вивчались студентами на попередніх курсах.

Забезпечувані дисципліни: серед дисциплін, які вивчаються студентами і для яких навчальна інформація, що виноситься на розгляд на даному семінарі є базою для успішного засвоєння є: «Країнознавство», «Міжнародні відносини і зовнішня політика», «Міжнародні економічні відносини», «Розвиток продуктивних сил».

Навчально-методичне забезпечення заняття

Наочність: таблиці.

Роздатковий матеріал: тестові завдання, картки контролю.

Технічні засоби навчання: ноутбук.

Рекомендована література:

1. Алисов Н. В. Экономическая и социальная география мира (общий обзор): Учебник/Н.В. Алисов, Б.С. Хореев, - М.: Гардарики, 2001. – 704с.

2. Безуглий В. В. Регіональна економічна та соціальна географія світу: Посібник / В.В, Безуглий, С.В. Козинець. – К.:Видавничий центр «Академія», 2003 – 668с.

3. Білоус О. Г. Глобальні трансформації та стратегії розвитку / О. Г. Білоус, Д. Г. Лук»яненко та ін.., - К, 1998, - 416с.

4. Кириллов А. Г., Волкова Л. А. Маркетинг в туризме. — СПб., 1996.

5. Котлер Ф. Основы маркетинга. — СПб.: Круна, 1994.

6. Котлер Ф., Боуэн Дж., Меикенз Дж. Маркетинг, гостеприимство, туризм. — М.: ЮНИТИ, 1998.

7. Луцишин Н. Я., Луцишин Я. В. Економіка й організація міжнародного туризму: Навч. посіб. — Луцьк, 2003.

8. Любіцева О. О. Ринок туристичних послуг: Геопросторові аспекти. — 2-ге вид., перероб. та доп. — К.: Альтерпрес, 2003.

XI. Хід лекції

А) Вступна частина (5 хв.)

Після привітання зі студентами та аналізу місця тематики лекції в контексті раніше вивченого матеріалу дисципліни було повідомлено тему лекції та перелік питань, що повинні бути розглянуті.

Б) Основна частина лекції (70 хв.)