1. Поняття туристських формальностей.

Під туристськими формальностями прийнято розуміти процедури, пов’язані з дотриманням туристами, особами, що перетинають державний кордон, певних умов, правил і вимог, встановлених державними органами країни в’їзду і перебування. Гаагська декларація з туризму 1989 р. визначила, що державам і туристській індустрії слід вжити ефективні заходи щодо спрощення туристських формальностей і митних процедур відносно паспортів, віз, медичного і валютного контролю при здійсненні подорожей, поїздок і перебувань. Туристські формальності повинні бути направлені на усунення перешкод при здійсненні подорожі, полегшення умов відвідин туристами інших країн і регіонів. Туристські формальності підрозділяються на декілька великих видів і включають: закордонні паспорти, візи, митні правила, валютний контроль і порядок обміну валюти, санітарні правила, режим в’їзду-виїзду, особливості перебування і пересування іноземних туристів в країні, імміграційні правила і деякі інші процедури. У міжнародному туризмі прийнято розрізняти поліцейські і санітарні формальності. При цьому під поліцейськими формальностями розуміються процедури, пов’язані з перевіркою дотримання особами, що перетинають державний кордон, встановленого паспортно-візового режиму. Здійснення цього виду контролю покладене на відповідні служби в аеропортах, залізницях, морських і річкових вокзалах. Під санітарними (медичними) формальностями розуміються процедури, пов’язані з перевіркою дотримання особами, що перетинають державний кордон, і їх тваринами (якщо такі є) встановлених вимог про вакцинацію (щеплення). Контроль дотримання формальностей здійснюється спеціальними санітарними службами в прикордонних пунктах, використовуваних для виїзду і в’їзду з країни. У необхідних випадках санітарні формальності передбачають вакцинацію туристів і мандрівників на місці або їх тимчасову ізоляцію в карантині, якщо є вірогідність перенесення інфекційних захворювань. Для тварин, що перевозяться туристами і мандрівниками, потрібні відповідні ветеринарні сертифікати. Митниця є державним органом, що здійснює у відповідності з національним законодавством контроль за проходженням через державний кордон вантажів, багажу, пасажирів, поштових відправлень, грошових коштів і коштовностей, стягування встановлених митних та інших зборів, а також затримання вантажів, які не відповідають встановленим законодавством умовам. Митні формальності представляють процедуру, пов’язану з перевіркою дотримання особами, що перетинають державний кордон, правил і умов ввезення і вивозу речей, товарів і валюти. Здійснення митних формальностей покладається на митну службу в прикордонних пунктах, використовуваних для в’їзду і виїзду з країни (аеропорти, залізничні, морські і річкові вокзали, пункти перетину кордону на автодорогах). Митні формальності для туристів і мандрівників звичайно складаються з письмового або усного декларування переліку і кількості речей, що перевозяться, товарів і грошей (валюти), дозволених до перевезення. Якщо турист проходить по так званому червоному коридору, то заповнення митної декларації є обов’язковою умовою. Якщо ж турист не перевозить товарів і цінностей понад встановлені митними правилами норми, він може пройти по «зеленому коридору», де заповнення митної декларації необов’язкове. Митні формальності пов’язані з виконанням у встановлених державою митних правил і сплатою туристами податків, мита, зборів і інших нарахувань. Основною проблемою при цьому є велике різноманіття в дозволах різних країн на безмитне ввезення і вивіз речей і товарів: те, що пропущено на законних підставах в країні виїзду, може бути заборонено митницею в країні перебування. Вітчизняному туристу в даний час дозволяється вивіз валюти в певному розмірі, перевищення цієї суми повинне бути підтверджено іменним дозволом уповноваженого на обмін валюти банку або митною декларацією попередньої поїздки. Дорожні чеки і кредитні картки не декларуються. У разі виявлення у туриста валюти, не записаної в декларації, вона вилучається. Оскільки валютні формальності міняються достатньо часто, турфірми зобов’язані інформувати про це туристів, що відправляються в зарубіжну поїздку. Рекомендації Всесвітньої туристської організації у галузі валютних операцій зводяться до наступного: 

• дозволити ввезення валюти при внесенні її суми в митну декларацію;

• надавати повну інформацію потенційним відвідувачам і туристам, щоб звести до мінімуму їх незручності і фінансові утруднення при перетині кордону;

• надавати туристам можливості зворотного обміну валюти при виїзді;

• обмін валюти, що ввозиться, на національні гроші виробляється за бажанням туриста;

• на КПП при в’їзді повинні бути вивішені правила, що регулюють обмін валюти і поточний курс обміну;

• при виїзді туристів з своєї країни дозволити мати їм достатні суми грошей для зворотної поїздки по країні

Паспортні і візові формальності. Паспорт є офіційним документом, що засвідчує особу громадянина. У ньому містяться відомості про стать, вік, місце народження і проживання, громадянство. Закордонний паспорт видається у ряді держав. Крім закордонних паспортів в окремих випадках можуть використовуватися: дипломатичні, службові, консульські паспорти; паспорт (посвідчення особи) іноземця або особи без громадянства, видаваний іноземному громадянину, що постійно проживає в державі; сімейні паспорти на чоловіка і дружину (з дітьми або без дітей); паспорт (посвідчення особи) дитини, паспорт моряка і ряд інших. У багатьох країнах при проходженні паспортного контролю потрібне заповнення спеціальної картки прибуття. Це робиться в цілях контролю за в’їздом-виїздом громадян, а також збору статистичних даних. Як правило, в’їзд в країну перебування вимагає отримання візи. Віза – це спеціальний дозвіл іноземного уряду на в’їзд-виїзд, мешкання або транзитний проїзд через його територію. Дозвіл може бути проставлений в паспорті або бути окремий документ, наприклад, групова туристська віза. Підставою для видачі туристської візи є згода приймаючої туристської фірми надати туристу обслуговування по узгодженому маршруту і в підтверджені терміни, а також виклики-запрошення для відвідин родичів і знайомих або поїздок з діловою метою. Візи бувають: одноразові і багаторазові, індивідуальні і групові: студентські, в’їзні; транзитні; виїзні, шенгенські і ін. Для отримання візи, як правило, заповнюються візові анкети (з фотографією) і платяться консульські збори. В деяких випадках (наприклад, при поїздці до Англії, США) заявник може бути запрошений в консульство на співбесіду. Мінімальний термін перебування за візою залежить від міждержавних угод, практики, що склалася, виду паспорта, мети поїздки і її тривалості. Ряд туристських фірм має дозвіл (референс) на консульське обслуговування туристів. Проте наявність візи не дає гарантії здійснення поїздки. Деякі держави (США, Швеції і ін.) вимагають від іноземних туристів мати при собі зворотний квиток і фінансові кошти, достатні для перебування в країні протягом зазначеного терміну. У семи європейських країнах з 26 березня 1995 р. вступило в дію Шенгенська угода, що скасовує прикордонний контроль на внутрішніх межах Бельгії, Нідерландів, Люксембурга, Німеччини, Франції, Іспанії і Португалії. Сьогодні вона стосується всіх країн Євросоюзу. Групових шенгенських віз немає. Для туристів з країн, що не входять в Європейський союз, збережений візовий порядок в’їзду. Вимоги консульських служб іноземних держав для отримання виїзних-в’їзних віз і перелік країн, в’їзд в які здійснюється без віз, постійно зміняються. Турфірми при оформленні віз для своїх клієнтів стикаються з широким колом проблем, які умовно можна розділити на три групи. Перша пов’язана з організацією роботи зарубіжних консульств і їх співробітників, друга – з вимогами до процедури оформлення віз, що встановлюються міністерствами закордонних і внутрішніх справ відповідних країн і нормативами, що є, для консульств. До них в першу чергу відносяться список необхідних документів, порядок їх прийому і розгляду, терміни оформлення віз, порядок акредитації турфірм, види віз, що видаються і т.д. Третя група проблем – державне регулювання питань, пов’язаних з отриманням виїзних віз з російської сторони. Певні обмеження існують для ввезення і вивозу дрібних домашніх тварин, таких, як собаки, кішки. Особливе це відноситься до елітних домашніх тварин. Як правило, для ввезення-вивозу домашніх тварин вимагається мати документальне підтвердження про зроблені ним щеплення у вигляді ветеринарного сертифікату і довідок про щеплення проти сказу. Слід мати на увазі, що вказані документи мають встановлений термін дії. Медичні формальності відносяться до санітарних формальностей. Дотримання встановлених медичних правил в туристських поїздках безпосередньо пов’язано з безпекою життя і здоров’я туриста. На десятій асамблеї Всесвітньої туристської організації в жовтні 1995 р. було заявлено, що ВТО добиватиметься підтримки заходів, що стосуються охорони здоров’я туристів, безпеки поїздок, санітарного контролю за продуктами харчування.