Тема 14. Місцеве самоврядування

Історія розвитку місцевого самоврядування (муніципальної влади). Роль Магдебурзького права в українській історії.

Побудова в Україні громадянського суспільства, демократичної правової держави з верховенством права, пріоритетом прав людини, поділом влади на законодавчу, виконавчу та судову супроводжується становленням і розвитком місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади – жителів села, селища, міста – самостійно вирішувати питання місцевого значення відповідно до Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою безпосередньо і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, є районні та обласні ради.

Територіальні громади та органи, утворені ними, мають власні повноваження, у межах яких діють самостійно, під свою відповідальність, а також повноваження органів виконавчої державної влади, надані (делеговані) їм законом, у межах яких вони підконтрольні відповідним органам виконавчої влади (ст. ст. 142, 143 Конституції України).

Територіальну громаду складають жителі, які постійно проживають у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями. Територіальні громади сусідніх сіл можуть об’єднуватись в одну територіальну громаду, створювати єдині органи місцевого самоврядування та обирати єдиного сільського голову.

Основними формами безпосереднього волевиявлення територіальних громад, спрямованими на забезпечення безпосереднього здійснення ними самоврядування в межах Конституції та законів України, є місцеві вибори, референдуми, загальні збори громадян за місцем їх проживання, місцеві ініціативи, громадські слухання тощо.

Очолює виконавчий орган ради та головує на його засіданнях сільський, селищний, міський голова, який безпосередньо обирається територіальною громадою та є її головною посадовою особою. Більшість питань, віднесених до відання місцевого самоврядування, сільський, селищний, міський голова вирішує разом з радою та її виконавчим комітетом.

Правовий статус та повноваження органів місцевого самоврядування регулюється Конституцією України та Законом України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

Тема 15. Формування органів державної влади та місцевого самоврядування

Порядок діяльності Верховної Ради України, її органів та посадових осіб визначається Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України, законами України про Регламент Верховної Ради, про комітети Верховної Ради, про статус народного депутата, іншими законодавчими актами. Відповідно до цих правових актів основними організаційно-правовими формами роботи Верховної Ради є її сесії і засідання.

Організація діяльності Президента України визначена Розділом V Конституції України.

Конституцією встановлено порядок формування державних органів, які формуються самостійно або за погодженням. Так, серед основних функцій Верховної Ради України важливе місце займає установча функція, здійснення якої провадиться за основними напрямками:

1. участь у формуванні органів виконавчої влади (вирішення питання про надання згоди на призначення Президентом Прем’єр-міністра; прийняття резолюції щодо недовіри Уряду (вотум недовіри), яка має наслідком відставку Кабінету Міністрів України; питання про надання згоди на призначення на посаду та звільнення з посади Президентом України деяких керівників центральних органів державної влади тощо);

2. формування органів судової влади та прокуратури (обрання суддів безстроково; призначення третини складу Конституційного Суду України; вирішення питання щодо надання згоди на призначення Президентом України на посаду Генерального прокурора України, висловлює недовіру Генеральному прокуророві, що має наслідком його відставку з посади);

3. створення парламентських структур (призначає та звільнює з посади Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; призначає на посади та звільняє з посад голову та інших членів Рахункової палати Верховної Ради України; обирає зі свого складу Голову Верховної Ради, його першого заступника і заступника та відкликає їх, затверджує перелік комітетів Верховної Ради, обирає голів цих комітетів; створює тимчасові спеціальні та тимчасові слідчі комісії тощо);

4. участь у формуванні інших органів державної влади та державних організацій (призначає на посаду та припиняє повноваження членів Центральної Виборчої комісії за поданням Президента України; призначає на посаду та звільняє з посади голову Національного банку України за поданням Президента України тощо);

5. вирішення питань територіального устрою України і забезпечення формування органів місцевого самоврядування (право дострокового припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим за наявності висновку Конституційного Суду України про порушення нею Конституції України або законів України; призначати позачергові вибори до Верховної Ради АРК; призначення чергових та позачергових виборів до органів місцевого самоврядування і прийняття законів про засади місцевого самоврядування).

Щодо самої Верховної Ради України як представницького органу, то вона обирається безпосередньо народом на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Порядок обрання народних представників до парламенту України встановлено Законом України “Про вибори народних депутатів України”.

Відповідно до ст. 103 Конституції України Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Порядок обрання Президента України встановлено Законом України “Про вибори Президента України”.

Стаття 106 Конституції України визначає повноваження Президента України. Серед конституційних повноважень, одним з найважливіших і найдійовіших повноважень Президента України як глави держави є його установчі повноваження щодо формування органів виконавчої влади: Кабінету Міністрів, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та місцевих державних адміністрацій.

Депутати сільської, селищної, міської ради обираються жителями села, селища та міста на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки.

Територіальні громади на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування обирають строком на чотири роки відповідно сільського, селищного та міського голову, який очолює виконавчий орган ради та головує на її засіданнях. Порядок проведення виборів до місцевих представницьких органів та сільського, селищного та міського голову визначено Законом України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”.

Голови районної та голови обласної ради обираються відповідною радою і очолюють виконавчий апарат ради.

Виборчий процес – це врегульована законом специфічна діяльність уповноважених органів і громадян, спрямована на формування якісного і кількісного складу органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Стадії виборчого процесу:

• призначення виборів як перша стадія виборчого процесу (призначення виборів залежить від їх виду, так, чергові вибори народних депутатів до Верховної Ради України відбуваються в термін, зазначений ст.77 Конституції України, Президента України – ст. 103 Конституції України, чергові вибори до органів місцевого самоврядування відбуваються одночасно з виборами до Верховної Ради України);

• утворення виборчих округів та виборчих дільниць;

• складання списків виборців;

• висування і реєстрація кандидатів;

• передвиборна агітація: поняття, основні принципи;

• порядок проведення голосування, підрахунку голосів та оприлюднення результатів голосування.

Вибори в Україні класифікуються за територіальною ознакою, об’єктом виборів, за часом проведення, за правовими наслідками.

За порядком визначення результатів виборів розрізняють виборчі системи: мажоритарна, пропорційна, змішана.

Народні депутати України є виразниками волі народу у Верховній Раді України, які обираються строком на чотири роки. Вимоги до народного депутата та його повноваження визначені ст. 76 Конституції України, правовий статус народного депутат врегульовано Законом України “Про статус народного депутата України”.

Систему гарантій депутатської діяльності складають умови і підстави успішного здійснення народними депутатами своїх прав і обов’язків: право на гарантування депутатської недоторканності; право на одержання народним депутатом необхідних інформаційних матеріалів, консультацій спеціалістів, використання засобів масової інформації та технічних засобів; додаткові трудові права; право на обов’язкове державне страхування життя та здоров’я народного депутата тощо.