- •Міністерство освіти і науки України
- •Завдання практики
- •Принципи організації і проведення безвідривної суспільно-педагогічної практики
- •Програма і орієнтовні завдання суспільно-педагогічної практики студентів з педагогіки та психології
- •Довідковий та інструктивний матеріал на допомогу студенту-практиканту
- •Орієнтовна схема спостереження і аналізу уроку студентами-практикантами
- •Педагогічної практики
- •Як вести щоденник
- •Форма ведення щоденника
- •Пам’яті школярів
- •Запасу учнів
- •Методика “Вибір”
Міністерство освіти і науки України
Криворізький державний педагогічний університет
Кафедра педагогіки
Методичні рекомендації щодо організації та проведення психолого-педагогічної практики студентів II курсу
Кривий Ріг
2007
Методичні рекомендації щодо організації та проведення психолого-педагогічної практики студентів ІІ курсу / Укладачі: Кондрашова Л.В., Друзь З.В. – Кривий Ріг, 2007. – 32 с.
Кафедра педагогіки
Затверджено протоколом № 2 від 30.08.2007 р.
Рецензент: Григоренко Л.В.
Вступ
У методичних рекомендаціях визначаються завдання безвідривної суспільно-педагогічної практики студентів, принципи її організації і проведення.
Надається орієнтовний план і програма роботи студентів II курсу на кожен день, довідковий та інструктивний матеріал на допомогу студенту-практиканту.
Суспільно-педагогічна практика студентів педвузів є важливим засобом професійної підготовки вчителя. Організована в єдності навчальної та позанавчальної діяльності, вона сприяє зміцненню зв’язків навчання і виховання студентів з життям, формує суспільну активність майбутніх вчителів, поширює сферу їх політичного і педагогічного спілкування з людьми, збагачує суспільно-політичні, психолого-педагогічні знання, перетворюючі їх на особисті переконання.
Суспільно-педагогічна практика студентів молодших курсів органічно пов’язується з вивченням психолого-педагогічних дисциплін: НОПДС, “Вікової фізіології і шкільної гігієни”, “Загальної психології”, “Вікової і педагогічної психології”, “Педагогіки”.
У ході вивчення цих дисциплін студенти знайомляться зі специфікою педагогічної професії, сутністю, завданнями, змістом виховання підростаючого покоління, системою народної освіти, анатомо-фізіологічними і психологічними закономірностями розвитку і формування особистості, з досвідом роботи різних типів навчально-виховних закладів та їх санітарно-гігієнічним режимом.
В зв’язку з лабораторними заняттями з психолого-педагогічних дисциплін студенти виконують практичні завдання, спираючись на теоретичні знання, аналізують факти і явища, які спостерігали в процесі суспільно-педагогічної практики.
Єдність вивчення психолого-педагогічних дисциплін з суспільно-педагогічною практикою студентів підвищує її науковий рівень, робить психолого-педагогічні знання студентів більш дієвими, розвиває у них інтерес до теорії і практики виховання і навчання, формує елементарні навички самостійної дослідницької діяльності та розвиває педагогічні здібності.
Пріоритетним у виховній роботі є забезпечення всебічного й гармонійного розвитку особистості, самовиховання й самореалізації, прагнення у своїй діяльності керуватися загальнолюдськими цінностями, глибоко розуміти традиції свого народу. В основі сучасних педагогічних технологій виховання покладено комплексний підхід, що здійснюється через:
поєднання виховання і самовиховання;
єдність цілей, змісту, форм і методів виховання;
систему виховних заходів.
У виховній роботі вчитель дотримується принципу особистісного підходу до дитини, а саме:
постійно вивчати і добре знати індивідуальні особливості темпераменту, риси характеру, погляди, смаки учнів;
уміти діагностувати і знати реальний рівень сформованості якостей (образ мислення, мотивація, спрямованість, ставлення до життя, праці, плани на майбутнє тощо);
постійно організовувати розвивальну діяльність дитини;
максимально спиратися на власну активність особистості;
створювати належні умови для саморозвитку та самореалізації;
поєднувати виховання з самовихованням, допомагати у виборі мети, методів і форм самовиховання;
розвивати самостійність, ініціативу, самодіяльність учнів;
організовувати і спрямовувати діяльність для досягнення успіху.
Особистісно зорієнтована взаємодія можлива лише за умови дотримання демократичного стилю спілкування, за якого позиція вчителя випливає з інтересів дитини і перспектив її подальшого розвитку. Ще В.О.Сухомлинський підкреслював, що вчитель, який сповідує гуманну педагогіку, “повинен бути другом і однодумцем, тобто переживати разом зі своїми вихованцями радість боротьби за досягнення мети, разом перемагати труднощі”.