Завдання практики

Основними завданнями безвідривної суспільно-педагогічної практики студентів є:

1. Формування суспільної активності майбутнього вчителя.

2. Оволодіння педагогічними уміннями і навичками навчально-виховної роботи в школі з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей учнів.

3. Формування організаційних умінь.

4. Розвиток педагогічних здібностей, інтересу до педагогічної діяльності, потреби у ній.

5. Забезпечення психологічної і практичної готовності майбутніх педагогів до педагогічної діяльності, яка проявляється у активному пристосуванні до професійних вимог, виникнення установки на педагогічну працю, формування звичної поведінки у дитячому колективі, управління своїм психічним станом (саморегуляція, самоустановка, самоволодіння, самовиховання).

6. Ознайомлення з досвідом упровадження інноваційних виховних технологій, сучасних методик, ефективних засобів й інтерактивних форм з пріоритетних напрямів виховної роботи з учнями різних вікових груп.

Принципи організації і проведення безвідривної суспільно-педагогічної практики

Відомо, що чим раніше майбутній вчитель включиться у суспільно-педагогічну діяльність, тим швидше і краще він її пізнає. Постійне спілкування з дітьми, спостереження за ними, вивчення, участь у навчально-виховному процесі школи дозволяє студенту пізнати на практиці специфіку педагогічної діяльності, перевірити свої сили, можливості. Для того, щоб безвідривна практика стала важливою ланкою в системі професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя, вона повинна ґрунтуватись на таких принципах:

• комплексний підхід до її організації і змісту,

• навчаючий, виховуючий, розвиваючий характер;

• наступність, безперервність;

• послідовність і систематичність;

• єдність з дисциплінами, що вивчаються;

• зв’язок з суспільно-політичною практикою, з учнівським самоврядуванням;

• різноманітність видів діяльності;

• врахування інтересів, довузівського досвіду загально-педагогічної роботи;

• включення всіх студентів у навчально-дослідницьку роботу.

Ці принципи визначаються завданнями безвідривної практики і в свою чергу визначають зміст, форми і методи її проведення

Важливо, щоб за роки навчання в університеті майбутній вчитель перевірив себе у всіх видах педагогічної діяльності.

Стратегія особистісно-орієнтованого виховання повинна забезпечити функціонування базових виховних процесів, через які проходить становлення особистості:

• індивідуалізації – становлення індивідуального особистісного образу формування “Я-концепції”;

• розвиток творчого потенціалу, самобутності особистості;

• соціалізації – входження дитини в соціум, засвоєння різних способів життєдіяльності, формування “концепції життя”, здійснення життєвого самовизначення;

• культурної ідентифікації – придбання дитиною почуття незалежності до нової культури, засвоєння її цінностей;

• духовного, морального саморозвитку особистості – опанування загальнолюдськими нормами поведінки, здібності робити вибір між добром і злом.

Основні форми виховної діяльності:

• інформаційно‑масові;

• діяльнісно-практичні;

• інтегративні;

• діалогічні;

• індивідуальні;

• групові.