Пам’яті школярів

1. Дата, школа, клас, вчитель, предмет, тема.

2. Чи звертався вчитель до пам'яті школярів, з якою метою та на яких етапах уроку?

3. Які види пам’яті мали місце на уроці (наочно-образно, словесно-логічно, емоційно, мимовільно, механічно, логічно)?

4. Особливості пам’яті окремих учнів

5. Які прийоми для покращення запам'ятовування використаної інформації обрав вчитель (встановлення мені на запам'ятовування, логічна обробка матеріалу, оперування різноманітними асоціаціями, залучення до активної діяльності, повторення).

6. Які процеси пам’яті проявляються у окремих учнів на уроці (відтворення, забування, впізнавання тощо)

Схема спостереження шляхів активізації розумової діяльності учнів

1. Дата, школа, клас, вчитель, предмет, тема

2. Характер запитань вчителя (питання вимагають простої репродукції, виконання засвоєних вже розумових дій або стимулюють самостійність суджень, узагальнень, конкретизації, застосування знань на практиці).

3. Доступність, зрозумілість запитань учнями.

4. Чи відображає система запитань вчителя логіку навчального предмета;

5. Як вчитель формував наукові поняття у учнів? Чи не було помилок в їх розкрити?

6. Доцільність використання вчителем індуктивного або дедуктивного шляху повідомлення нового матеріалу.

7. Як вчитель активізував розумову діяльність учнів, створення проблемної ситуації, спонукання до самостійного виявлення наслідкових зв'язків, ступінь ефективності порівнянь, конкретизація матеріалу, формування прийомів аналізу та синтезу?

8. Врахування вчителем індивідуальних особливостей мислення учнів.

9. Характеристика мови учнів багатство словникового запасу. граматична правильність, прояви білінгвізму, оволодіння специфічною термінологією.

10. Засоби вчителя щодо розвитку мови учнів

11. Особливості мови вчителя: дикція, емоційна виразність, темп, тон, ступінь напруження голосу, експресивність, багатство лексичного запасу, образність, переконливість, відповідність нормам літературної мови.

Схема аналізу виховного впливу особистості вчителя в процесі навчальної діяльності

1. Дата, школа, клас, вчитель, предмет, тема.

2. Емоційна насиченість уроку. Прояв і формування вищих почуттів – інтелектуальних, моральних, естетичних:

а) формування внутрішньої мотивації уміння, позитивного ставлення учнів до навчання як до свого громадського обов’язку;

б) прояви пізнавальної зацікавленості та засоби, якими вчитель викликав їх;

в) розвиток моральних якостей учнів.

3. Настрій вчителя і учнів під час уроку. Емоційний стан вчителя та ставлення учнів до нього.

4. Формування і розвиток вольових рис характеру учнів (дисциплінованості, витримки, наполегливості, володіння собою тощо). Прояв вольових рис характеру вчителя.

5. Прояви та розвиток загальних і спеціальних здібностей учнів Врахування вчителем "мислительного" та “художнього” типу розумової діяльності учнів та інших особливостей пізнавальних процесів.

6. Виховне значення індивідуального підходу до учнів під час уроку.

а) індивідуальна робота з дітьми у яких слабка нервова система (розвиток впевненості у своїх розумових та фізичних силах, заохочення активності, поступове включення в діяльність. що вимагає подолання труднощів);

б) підхід до учнів з перевагою процесів збудження (засоби, що спонукають стримувати себе, розвивають уміння володіти собою, стимулюють потребу у точних та спокійних рухах тощо);

в) робота із школярами, у яких недостатня рухливість нервових процесів (тренування переходу від однієї діяльності до іншої, розвиток активності, ініціативи);

г) привчання дітей не тільки швидко, але і акуратно, точно виконувати всі завдання, робити не тільки те, що цікаво, а й не цікаве завдання виконувати сумлінно.

7. Чи впливають відповіді школярів на подальші дії та слова вчителя?

Схема визначення ригідності словникового