Тема 12. Державний устрій та територіальна організація країни. Конституційні основи національної безпеки і оборони україни

Сучасній практиці державного будівництва відомі три форми державного устрою: унітарна, федеративна, обласна (регіоналістська) держава.

Згідно ст.2 Конституції України Україна є унітарною державою. Це означає, що територія України у межах існуючих кордонів є цілісною і недоторканною, що складові частини цієї території перебувають у нерозривному взаємному зв’язку, відзначаються внутрішньою єдністю і не мають ознак державності, як це властиво складовим частинам федеративної держави.

Територія унітарної держави завжди має свою внутрішню організацію – адміністративно-територіальний устрій, суть якого зводиться до поділу єдиної території держави на складові частини.

Відповідно до ст. 133 Конституції України адміністративно-територіальний поділ України становить цілісну систему адміністративно-територіальних одиниць (складових частин), яка складається з Автономної Республіки Крим (надалі – АРК), областей, районів, міст, районів у містах, селищ і сіл. За географічними ознаками адміністративно-територіальні одиниці поділяються на регіони (АРК, області, райони) та населені пункти (села, селища, міста).

До складу території України входять: АРК, 24 області, міста Київ, Севастополь.

Конституційний статус Автономної Республіки Крим визначено Розділом Х Конституції України та законами України. АРК є невід’ємною складовою частиною України і в межах повноважень, визначених Конституцією України вирішує питання, віднесені до її відання.

Державна територія – простір на якому розповсюджується державна влада. Під територією розуміють не тільки суходіл, але і акваторії та повітряний простір над суходолом, акваторією.

Державний кордон України визначається Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Захист державного кордону України є невід'ємною частиною загальнодержавної системи забезпечення національної безпеки і полягає у скоординованій діяльності військових формувань та правоохоронних органів держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом. Ця діяльність провадиться в межах наданих їм повноважень шляхом вжиття комплексу політичних, організаційно-правових, дипломатичних, економічних, військових, прикордонних, імміграційних, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, природоохоронних, санітарно-карантинних, екологічних, технічних та інших заходів.

Національна безпека і оборона є гарантом державотворення в Україні, необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.

Система забезпечення національної безпеки – це сукупність державних органів (законодавчої, виконавчої, судової влади), громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян, об’єднаних цілями й завданнями щодо захисту національних інтересів, які здійснюють узгоджену діяльність у межах законодавства України.

Конституційним координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України є Рада національної безпеки і оборони України.

Оборона України – комплекс політичних, економічних, екологічних, воєнних, соціальних і правових заходів щодо забезпечення незалежності, територіальної цілісності, захисту інтересів держави та мирного життя народу.