Конторольні запитання

1. Розкрийте сутність соціально-економічного районування.

2. Назвіть ієрархію соціально-економічних районів.

3. Які основні ознаки соціально-економічного району?

4. Назвіть основні типи економічних районів, наведіть приклади.

5. У чому полягає наукове і практичне значення соціально-економічного районування?

6. Яке значення мають формування ВЕЗ, регіональних науково-технологічних парків, кластерів для України?

Рекомендована література:

1. Блій Г., Муллер П., Шаблій О. Географія. Світи, регіони, концепти. – К.: Либідь, 2004.

2. Григор'єв Г.С. Концептуальний підхід до формуавння транспортно-географічних кластерів України // Актуальні проблеми економіки, 2005, №4. – С. 60-64.

3. Данилишин Б.М., Чернюк Л.Г., Фащевський М.І. Соціально-економічні проблеми розвитку регіонів: методологія і практика. – Черкаси: ЧДТУ, 2006.

4. Долішній М.І., Паламарчук М.М., Паламарчук О.М., Шевчук А.Т. Соціально – економічне районування України. – Львів, 1997.

5. Жук М.В., Круль В.П. Розміщення продуктивних сил і економіка регіонів України. – Чернівці, 2002.

6. Кропельницька С.О. Оособливості формування фінансових відносин у кластері народних художніх промисолів // Актуальні проблеми економіки, №5 (83), 2008. – С.51-59.

7. Мезенцев К.В. Суспільно-географічне прогнозування регіонального розвитку. – К., 2005.

8. Мезенцева Н.І., Мезенцев К.В. Суспільно-географічне районування України. – К.: Київський університет, 2000.

9. Симоненко В.К. Регионы Украины. Проблемы развития. – К., 1997.

10. Суховірський Б.І. Регіональна Стратегія економічного розвитку України (теоретичні і прикладні аспекти геоекономіки). – К.: КНЕУ, 2000.

11. Трансформація структури господарства України: регіональний аспект / За ред. Г.В. Балабанова, В.П. Нагірної, О.М. Нижник. – К.: Міленіум, 2003.

Тема 7. Державна регіональна політика Інформаційний матеріал

Регіональна політика – це сфера діяльності по управлінню економічним, соціальним і політичним розвитком країни у просторовому, регіональному аспекті, тобто пов¢язана із взаємовідносинами між державою і районами, а також районів між собою.

Державна регіональна економічна політика – це сукупність організаційних, правових та економічних заходів, які здійснюються державою у сфері регіонального розвитку країни відповфдно до її поточних і стратегічних цілей. Ці заходи спрямовуються на стимулювання ефективного розвитку продуктивних сил регіонів, раціоннальне використання їхнього ресурсного потенціалу, створення нормальних умов життєдіяльності населення, забезпечення екологічної безпеки та вдосконалення територіальної організації суспільства.

Об'єктами державної регіональної економічної політики є регіони, територіальні утворення, в межах яких здійснюється державне управління та місцеве самоврядування.

Суб'єктами державної регіональної економічної політики виступають центральні та місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, яків межах своєї компетенції вирішують питання, пов'язані із соціально-економічним розвитком регіонів.

Державна регіональна економічна політика грунтується на таких принципах:

• правове забезпечення подальшого посилення економічної самостійності регіонів шляхом чіткого розмежування повноважень між центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, зміцнення їх фінансово-економічної бази та підвищення відповідальності у вирішенні завдань життєзабезпечення і комплексного розвитку територій;

• дотримання пріоритетів загальнодержавного значення та органічної єдності розвитку продуктивних сил регіонів і завдань соціально-економічного розвитку країни в цілому;

• врахування вимог екологічної безпеки під час реформування структури господарських комплексів регіонів і розміщення нових підприємств.

Державна регіональна економічна політика грунтується на положеннях Конституції України, Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», інших законодавчих та нормативно-правових актів. Основні напрями державної регіональної економічної політики визначає і затверджує Верховна Рада України.

Головною метою державної регіональної політики є створення умов для динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та її регіонів, підвищення рівня життя населення, забезпечення додержання гарантованих державою соціальних стандартів для кожного її громадянина незалежно від місця проживання, а також поглиблення процесів ринкової трансформації на основі підвищення ефективності використання потенціалу регіонів, підвищення дійовості управлінських рішень, удосконалення роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

В орбіту регіональної політики включаються такі напрямки:

- співвідношення і взаємодія рушійних сил регіонального розвитку (державний, кооперативний, приватний сектори національної економіки;

- внутрішні і зовнішні фактори і засоби;

- співвідношення національного (загальнодержавного) і регіонального аспектів розвитку, центрального і регіонального рівнів управління економікою (рівень регіональної автономії, ступінь централізації планування і управління);

- ставлення до завдання підйому економіки відсталих районів, освоєння нових районів і ресурсів;

- ставлення до національно-етнічних питань (в умовах багатонаціональної держави);

- регіональні аспекти демографічної політики, політики урбанізації, державної політики тощо.

Основними складовими елементами механізму державного регулювання регіонального розвитку є:

• нормативно-правова база; • реалізація державної політики економічного і соціального розвитку України, а також програм соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних утворень; • бюджетно-фінансове регулювання регіонального розвитку та селективна підтримка окремих регіонів з боку держави; • створення та розвиток спеціальних (вільних) економічних зон у певних регіонах; • розвиток міжрегіонального та прикордонного співробітництва тощо.

Нормативно-правовою базою ДРЕП є: Закони України «Про місцеві Ради народних депутатів та місцеве і регіональне самоврядування» (1995 р.), «Про формування місцевих органів влади» (1994 р.), «Про столицю України - місто-герой Київ» (1999 р.), Бюджетний кодекс України (2001 р.); Декрет Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» (1993 р.), інші нормативно-правові акти. Законодавчі акти визначають права та обов'язки регіонів у бюджетній і податковій сферах, їхні повноваження в управлінні майном, що перебуває у загальнодержавній власності, їхню участь у реалізації загальнодержавних і регіональних програм. Нормативні акти регулюють порядок створення і використання регіональних фондів субвенцій, інвестування, соціальної підтримки населення. Для повнішого врахування інтересів регіонів за допомогою нормативних актів вносяться уточнення і доповнення до деяких нормативно-правових актів.

З регіональною політикою тісно пов’язані регіональне планування і програмування. За своєю структурою регіональна політика може бути поділена на окремі складові: економічну, промислову, соціальну, житлову, демографічну, екологічну, науково-технічну та ін. Основні соціально-економічні аспекти в регіональній політиці пов’язані з територіальним поділом праці, формуванням народногосподарських комплексів, економічним районуванням і загальнодержавним плануванням (програмуванням) соціально-економічного розвитку і розміщення продуктивних сил.

Відповідно до Закону України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» в АР Крим, областях, районах і містах України розробляються прогнози економічного та соціального розвитку на сере-дньостроковий період (5 років) і програми економічного та соціального розвитку на короткостроковий період (1 рік).

У прогнозі економічного та соціального розвитку регіону мають бути відображені:

• аналіз економічного і соціального розвитку за попередній період і характеристика головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;

• стан використання природного, виробничого, науково-технічного та трудового потенціалу, екологічна ситуація;

• прогноз кон'юнктури на ринках основних видів товарів (послуг);

• можливі шляхи розв'язання головних проблем розвитку економіки та соціальної сфери;

• цілі та пріоритети соціально-економічного розвитку в середньостроковий період і пропозиції щодо заходів для досягнення їх;

• основні показники соціально-економічного розвитку;

• висновки щодо тенденцій розвитку економіки протягом се-редньострокового періоду.