- •1. Сутність економічного мислення
- •2. Середовище формування економічного мислення: економічне, політико-правове, соціально-культурне.
- •3. Типи економічного мислення: стандартний і творчий.
- •4. Розвиток економічного мислення
- •5. Економічне мислення і економічна практика.
- •6. Роль економічної науки у формуванні професійної компетенції.
- •7. Економіка як об’єкт наукового дослідження.
- •8. Предмет економічної науки.
- •9. Функції економічної науки.
- •10. Етапи розвитку економічної науки
- •12. Принципи ,категорії і закони економічної науки.
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація.
- •14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер.
- •15. Економічні потреби.
- •16. Ієрархія потреб
- •17. Економічні інтереси.
- •18. Взаємозв'язок потреб та інтересів.
- •19. Мотиви та стимули.
- •20.Економічна поведінка.
- •21.Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво.
- •22.Національні та глобальні економічні інтереси.
- •23.Сутність та структура ек. Системи.
- •24.Відносини власності.
- •25.Домогосподарства,підприємства(фірми) та сектори економіки.
- •26.Кластери ,внутрішні регіони ,регулятивні інститути.
- •27.Типи і моделі економічних систем та їх еволюція.
- •28.Національні та міжнародна економічна систем.
- •29. Формування глобальної економічної системи.
- •30. Сутність і види економічної діяльності.
- •31.Суспільний поділ праці.
- •32. Виробнича діяльність
- •33. Науково-дослідна і проектна конструкторська діяльність.
- •34. Інвестиційна діяльність
- •35. Інноваційна діяльність.
- •36. Торгівельно – маркетингова діяльність
- •37. Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність.
- •38. Сутність підприємництва та його організаційно-економічні форми.
- •39. Витрати та результати підприємницької діяльності.
- •40. Продуктивність праці.
- •41. Прибуток і рентабельність.
- •42. Економічна рента та її види.
- •43. Регулювання підприєм. Діяльності
- •44. Міжнародна підприєм. Діяльність
- •45. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи
- •46. Динаміка ек. Розвитку та його фактори
- •47. Ек. Зростання, його критерії та показники
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість
- •49. Типи та моделі економічного розвитку
- •50. Сталий економічний розвиток
- •51. Циклічний характер економічного розвитку
- •53. Цивілізаційний вимір економічного розвитку.
- •54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал.
- •55. Функції капіталу.
- •56. Капітал і наймана праця.
- •57. Людський капітал.
- •58. Інтелектуальний капітал.
- •59. Інформаційний капітал.
- •60. Виробничий капітал.
- •61. Підпримницький капітал.
- •67. Вартість і оплата праці.
- •62. Фінансовий капітал.
- •63. Кругообіг капіталу та його стадії.
- •64. Ефективність кругообігу капіталу.
- •65. Міжнародний рух капіталу.
- •66. Праця і людський ресурс.
- •68. Заробітна плата.
- •69. Інвестиції в людський ресурс.
- •71. Інтелектуалізація праці.
- •70. Освіта та професійні компетенції працівника
- •72. Труд. Відносини, зайнятість, безробіття.
- •73. Дискримінація праці.
- •74. Нерівність в доходах та проблема бідності.
- •75. Соціалізація економіки
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу.
- •77. Економічні блага.
- •78. Товар та його характеристика.
- •79. Гроші.
- •80. Грошовий вимір вартості товару.
- •81. Сутність і функції ринку.
- •82. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин
- •83. Попит і пропозиція
- •84. Ринкове ціноутворення
- •85. Конкуренція, монополія, олігополія
- •86. Ринок і Держава
- •87. Сегментація ринку
- •89. Ринок товарів і послуг.
- •90. Ринок капіталу.
- •92. Ринок інновацій.
- •91. Ринок людського ресурсу.
- •93. Міжнародні ринки.
- •94. Становлення глобального ринку.
- •95. Суспільне відтворення, його типи та показники.
- •96. Національний дохід
- •96. Валовий внутрішній продукт
- •98. Споживання та заощадження
- •99. Національне багатство.
- •100. Доходи населення
- •101. Податки
- •102. Державний бюджет.
- •103. Інфляція
- •104. Соціальна політика
- •105. Відтворення людського ресурсу
- •107. Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів
- •108. Типи економічного мислення: наукове та ненаукове.
- •106. Держава в системі суспільного відтворення
65. Міжнародний рух капіталу.
Найдинамічнішою формою економічної глобалізації є міжнародний рух капіталу – 1) рух капіталу поза межами національної економіки; 2) переміщення, міграція капіталів між країнами у пошуках вигіднішої сфери їх використання; 3) комплекс міжнародних екон. відносин, які розвиваються між суб’єктами різних країн з приводу переміщення капіталу в різних формах з одних країн в інші з метою отримання транснаціонального прибутку, розв’язання певних економічних, соціальних проблем як країн-експортерів капіталу, так і країн-імпортерів.
Основними суб'єктами вивезення капіталу в сучасних умовах є ТНК, державні та наддержавні органи, які працюють для привласнення монопольно високих прибутків.
Основні форми МРК: вивіз підприємницького та позичкового капіталу, міжнародна допомога. Загальну суму функціонуючого за кордоном капіталу утворюють іноземні інвестиції. При вивезенні підприємницького капіталу інвестиції поділяють на прямі та портфельні. За джерелами фінансування розрізняють державний, недержавний, наддержавний види капіталу. В межах державного капіталу розрізняють такі форми капіталу, як позики, гранти допомоги. Недержавне вивезення капіталу може здійснюватись юридичними і фізичними особами, приватними чи груповими інвесторами у формі капіталовкладень, міжбанківського кредитування, торговельних кредитів та ін. Паралельно надаються маркетингові, управлінські, інжинірингові послуги, здійснюються лізингові операції, які містять певні інвестиційні можливості.
Якщо капітал вивозять з розвиненішої в менш розвинуту країну, то цей процес супроводжується формуванням більш зрілих відносин капіталістичної власності, досконаліших форм капіталістичних виробничих відносин. У такий спосіб здійснюється процес інтернаціоналізації капіталу.
Основні закономірності МРК: 1) прискорене зростання іноземних капіталовкладень; 2) постійне зростання частки прямих інвестицій порівняно з портфельними; 3) посилення процесів монополізації в експорті капіталу; 4) зростаюча концентрація прямих інвестицій у розвинутих країнах; 5) постійне і швидке зростання обсягу прямих іноземних інвестицій} розвинутих країн і зменшення частки країн, що розвиваються; 6) посилення інтернаціоналізації власності в процесі вивезення капіталу; 7) зростання обсягів вивезення капіталу в постсоціалістичні країни та зменшення частки капіталу, що вивозиться з них; 8) випереджаючі масштаби обсягів обороту державних цінних паперів; 9) зростання частки прямих інвестицій у сфері послуг.
66. Праця і людський ресурс.
Людські ресурси найважливіші з усіх видів виробничих ресурсів. Як фактор економічного розвитку людські ресурси – це працівники, що мають певні професійні навички і знання і можуть використовувати їх у трудовому процес. Тому вивчення людських ресурсів має велике значення для оцінки ринку праці і розробці відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення, його зайнятості, формування інноваційного, висококваліфікованого працівника і підприємця.
Основними характеристиками людського ресурсу є: фізична енергія, мотивація, ставлення до роботи, рівень кваліфікації та освіти, здатність до ефективної організації діяльності, вміння управління діяльністю тощо.
Трудові ресурси – 1) частина населення країни, здатна до праці, тобто така, що має фізичні та розумові здібності для участі у процесі виробництва; 2) працездатне населення працездатного віку.
Праця – 1) цілеспрямована діяльність людини щодо створення певних економічних благ чи надання послуг; 2) процес споживання людського ресурсу.
Кількість праці визначається її тривалістю і вимірюється часом протягом якого відбувався процес праці. Однією з мір праці є робочий день (найбільш загальна міра робочого часу) – кількість годин на добу протягом яких працівник здійснює працю на підприємстві. Масштабом робочого дня є робоча година. Вільний час включає час для сну, час для здійснення саморозвитку та самовдосконалення (навчання, наука, мистецтво та ін.). В процесі праці – відновлюються життєві сили, розвиваються здібності і людина вдосконалюється як особистість.
Тривалість робочого дня визначається такими факторами:
-
суспільними потребами і необхідністю їх задоволення;
-
продуктивністю праці;
-
значенням для суспільства вільного часу.