1. Поняття громадянства України.

У ст. 4 Конституції України закріплено, що в Україні існує єдине громадянство. Підстави на буття і припинен­ня громадянства України визначаються новим законом України «Про громадянство України» від 18.01.2001 ро­ку. Новий закон відмінив старе законодавство з цього питання і вдосконалив правове регулювання цих питань.

Громадянство — це такий політико правовий інститут, який виражає політико-правову приналежність даної особи до певної держави (України), а також вказує на постійний політико-правовий зв'язок (правовідносини) у формі юридичних прав і обов'язків громадянина із своєю державою, які зобов'язують особу виконувати і дотримуватись Конституції і законів Ук­раїни, а держава зобов'язана захищати і охороняти конституційні права і свободи своїх громадян.

Спеціалісти з Конституційного права дають визна­чення громадянства України - як невід'ємне право люди­ни, суть якого полягає в постійному правовому зв'язку особи з Українською державою, що породжує у них взаємні права та обов'язки, визначає належність особи до Української держави, і в силу якого держава гарантує й захищає конституційні права та свободи своїх громадян як в країні, так і за її межами?

Відповідно до ст. 2 Закону «Про громадянство Ук­раїни» громадянство України ґрунтується на таких прин­ципах або засадах:

1) принцип єдиного громадянства - громадянства Держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць. Якщо громадянин України набув громадянство (піддан­ство) іншої держави або держав, то у правових відноси­нах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається ли­ше громадянином України;

2) принцип запобігання виникнення випадків без гро­мадянства;

3) принцип неможливості позбавлення громадянства України;

4) визнання права громадянина України на зміну гро­мадянства;

5) неможливості автоматичного набуття громадянстві України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або на­буття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України од­ним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або при­пинення громадянства України другим з подружжя;

6) рівності перед законом громадян України незалеж­но від підстав, порядку і моменту набуття ними грома­дянства України;

7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

2. Порядок набуття і припинення громадянства України.

Порядок набуття громадянства України.

Відповідно до ст. З Закону «Про громадянство Украї­ни» громадянами України є:

1)усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 р.) постійно проживали на території України;

2) особи, незалежно від раси, статі і т. п., які на мо­мент набрання чинності Законом України «Про грома­дянство України» (13 листопада 1991 р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав;

3) особи, які прибули в Україну на постійне прожи­вання після 13 листопада 1991 р. і яким у паспорті гро­мадянина колишнього СРСР зразка 1974 р. органами внутрішніх справ України внесено напис «громадянин України», а також діти таких осіб, які прибули разом з батьками в Україну, якщо на момент прибуття в Україну вони не досягли повноліття;

4) особи, які набули громадянство України відповідно до законів України та міжнародних договорів України.

Громадянство України відповідно до ст. 6 Закону набувається:

1) за народженням;

2) за територіальним походженням;

3) внаслідок прийняття до громадянства;

4) внаслідок поновлення у громадянстві;

5) внаслідок усиновлення;

6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування;

7) внаслідок встановлення над осо­бою, визнаною судом недієздатною, опіки; 8) у зв'язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;

9) внаслідок встановлення батьківства;

10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами.

Умовами прийняття до громадянства України є: