2. Конституція України - Основний Закон держави.

Термін "конституція" латинського походження і означає встановлення, устрій, упорядкування. В Стародавньому Римі так називали окремі акти імператорської влади, які мали силу джерел права. В Стародавній Греції це слово розуміли як державний устрій, який офіційно закріплений в основному законі. Сьогодні Конституцію розуміють, як основний закон або закони держави, в яко­му відображаються і закріплюються державний і суспільний лад (устрій), система державних органів і місцевого самоврядування, форма правління, державний устрій і політичний режим, права і обов'язки людини і громадя­нина, виборче право, політична і економічна система тощо.

Конституція - це Основний Закон держави, який закріплює державний і суспільний лад, порядок організації й здійснення державної влади, визна­чає основні державно-правові інститути, порядок їх організації та компете­нцію, принципи взаємовідносин особи і держави і таким чином встановлює принципи регулювання суспільних відносин у конкретній державі.

Виходячи з цього можна зробити висновок, що особливістю Конститу­ції як правового акту є те, що вона:

• є державним політико-правовим документом встановлюючого хара­ктеру, яким визначені найважливіші державні інститути;

• це закон, що визначає принципи регулювання суспільних відносин і є юридичною базою для інших галузей права;

• носить перспективний характер, тобто поєднує закріплення існую­чих суспільних відносин з програмними положеннями, чим визначає перспективи розвитку суспільства і держави;

• закріплює правовий статус особи і цим визначає принципи взаємовідносин особи і держави;

• має найвищу юридичну силу, пріоритет перед іншими правовими актами, а тому для неї встановлено особливий порядок її прийняття та внесення змін і доповнень.

За структурою Конституція України складається з Преамбули та 15 розділів.

Преамбула (у перекл. з лат. - "той, що передує") - це вступна частина законодавчого акта, міжнародного договору, декларації тощо, в якій викладено обставини, що стали підста­вою для його видання або укладення.

Як частина будь-якої конституції, Преамбула здебільшого містить положення ідейно-правового характеру, часто з явним ідеологічним навантаженням. Зазвичай у преамбулах зазначено причини прийняття конституцій, мета, завдання і мотиви прий­няття. В Преамбулі Конституції України зокрема зазначено:

"Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян усіх національностей, виражаючи суверенну волю народу, спираючись на багатовікову історію українського державотворення і на основі здійсненого українською нацією, усім Українським народом права на самовизначення, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, піклуючись про зміцнення громадянської злагоди на землі України, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу, усвідомлюючи відповідальність перед Богом, власною совістю, попередніми, нинішнім та прийдешніми поколіннями, керуючись Актом проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року, схваленим 1 грудня 1991 року всенародним голосуванням, приймає цю "Конституцію - Основний закон України".

Розділи І-ХІV об'єднують 161 статтю; останній XVрозділ "Перехідні положення" містить приписи, пов'язані з поступо­вим введенням у дію окремих положень Конституції, об'єдна­них у 14 пунктів.

За загальними класифікаційними ознаками Конституцію України можна визначити як:

- писану кодифіковану конституцію унітарної держави з автономним утворенням;

- жорстку конституцію, оскільки внесення змін і допов­нень до неї, на відміну від внесення змін і доповнень до інших законів, потребує в окремих випадках як спеціальних суб'єктів, так і кваліфікованої більшості голосів (не менше 2/3 голосів від конституційного складу ВР);

- за порядком прийняття Конституція України є консти­туцією народною (демократичною), оскільки прийнято її було 26 червня 1996 р. парламентом від імені народу України - громадян усіх національностей.

Структура Конституції

Преамбула.

Розділ І. Загальні засади.

Розділ П. Права, свободи і обов'язки людини і громадянина. Розділ III. Вибори. Референдум. Розділ IV. Верховна Рада України. Розділ V. Президент України.

Розділ VI. Кабінет Міністрів України, інші органи виконав­чої влади.

Розділ VII. Прокуратура.

Розділ VIII. Правосуддя.

Розділ IX. Територіальний устрій України.

Розділ X. Автономна Республіка Крим.

Розділ XI. Місцеве самоврядування.

Розділ XII. Конституційний суд України.

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України.

Розділ XIV. Прикінцеві положення.

Розділ XV. Перехідні положення.