Інноваційна активність промислових підприємств україни у 2000 році

Напрям проведеної інновації	Всього підприємств	У % до кількості підприємств, що здійснювали інноваційну діяльність
Обстежено промислових підприємств, одиниць	9475	
Із них здійснювали інноваційну діяльність	1705	18,0
У тому числі за напрямами:
дослідження і розробка	436	25,6
придбання прав на патенти, ліцензій на використання об’єктів промислової власності	61	3,6
придбання безпатентних ліцензій ноу-хау, технологій тощо	54	3,2
придбання засобів виробництва	564	33,1
технологічна підготовка виробництва	478	28,0
маркетинг, реклама	438	25,7

Аналіз даних табл. 8.3 показав, що в 2000 році лише 1,7 тис. підприємств або 18 % загальної кількості обстежених підприємств промисловості виконували інноваційні роботи. Найбільша сприйнятливість до інновацій спостерігалась на підприємствах медичної промисловості, де інноваційні роботи виконувало кожне друге підприємство, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості, чорної металургії — кожне третє, машинобудування та металообробки, хімічної та нафтохімічної, легкої промисловості — кожне четверте. Низький рівень інноваційної активності підприємств електроенергетики, паливної, поліграфічної промисловості, промисловості будівельних матеріалів.

Маркетингові дослідження та рекламу продукції з метою пошуку нових ринків її реалізації як на території України, так і за її межами активніше проводили середні і великі підприємства з чисельністю працюючих від 500 до 5000 осіб. Сума коштів, витрачених усіма підприємствами на маркетингові дослідження становила в 2000 році 82,1 млн грн, або 4,7 % загального обсягу інноваційних витрат підприємств України.

До об’єктів промислової власності належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки.

Винахід, корисна модель — результат творчої діяльності людини в будь-якій галузі технології. Об’єктом винаходу може бути продукт (пристрій, речовина, штам мікроорганізму, культура клітин, рослини і тварини) або спосіб. Термін «корисна модель» застосовується до деяких технічних рішень, а саме до рішень у галузі механіки. Тому об’єктом корисної моделі може бути конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок — результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання. Промисловим зразком визначається художньо-конструкторське вирішення виробу, що визначає його зовнішній вигляд, відповідає вимогам новизни і придатне для виробництва промисловим способом.

Раціоналізаторська пропозиція — пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, та передбачає створення чи зміну конструкції виробів, технології виробництва, складу матеріалу або техніки, що застосовується.

Ліцензійна угода — це угода, за якою одна із сторін (ліцензіар) надає іншій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта інтелектуальної власності. Об’єктами інтелектуальної власності, що передаються за ліцензійною угодою, є винахід, корисна модель, промисловий зразок, ноу-хау, інжиніринг.

Ноу-хау — конфіденційна інформація технічного, економічного, адміністративного, фінансового характеру, що є власністю ліцензіара та недоступна будь-якій особі під час використання патенту або в результаті простого виявлення.

Інжиніринг — здійснення за контрактом із замовником ряду робіт і надання послуг, включаючи складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, розробку технічної документації, консультації та авторський нагляд під час монтажу, пусконалагоджувальних робіт, консультації економічного, фінансового або іншого характеру.

До інтелектуальної власності належить також авторське право на літературні, музичні, художні, фотографічні, кінематографічні і аудіовізуальні твори.

В обліку та статистичній звітності інтелектуальна власність — це нематеріальні активи. Існує Всесвітня організація інтелектуальної власності при ООН. Всесвітня організація інтелектуальної власності (ВОІВ) (World Intellectual Property Organization, WIPO) — міжнародна міжурядова організація, створена відповідно до Стокгольмської конвенції (1967). Місцезнаходження — Женева. Кількість країн-членів — понад 147.

Важливими показниками інноваційної активності є кількість патентів і ліцензій у розрахунку на 1000 жителів, сальдо зовнішньої торгівлі (за патентами, ліцензіями, високотехнологічною продукцією), ресурсо- і науковомісткість продукції.

Рівень інноваційної активності визначає темпи розвитку національної економіки в цілому і конкурентоспроможність окремих товарів, підприємств і галузей.

Інновації мають міжгалузевий характер, пов’язані зі значними інвестиціями у формування нових галузей, підгалузей і напрямів техніки, а також зі значним ризиком. Тому на перших етапах освоєння інновацій необхідна пряма і опосередкована державна підтримка. Пряма — бюджетні асигнування, опосередкована — податкові і митні пільги, підтримка малого інноваційного бізнесу. Розвиток ризикованого інноваційного підприємництва передбачає наявність венчурного капіталу як дієвого механізму правового захисту інтелектуальної власності.

Якщо для впровадження інновацій, розширення виробництва та його диверсифікації не вистачає власних коштів, то підприємства мають залучати інвестиційний капітал. Залучені кошти, щоб перетворитись на інвестиційний капітал, мають пройти через фінансовий ринок. Розрізняють, як відомо, інвестиції прямі і портфельні, валові і чисті. Прямий інвестор зорієнтований на одержання частки прибутку підприємства у вигляді дивідендів, відсотків за облігаціями, на одержання права контролю за господарською діяльністю. Портфельні інвестиції не дають права контролю за господарською діяльністю.

Головним джерелом інформації про обсяг інвестицій є обов’язкова статистична звітність підприємств.

Валові інвестиції, які включають у себе амортизаційні відрахування в основний капітал та в невироблені активи, які були здійснені підприємством за рік, відображаються за статистичною формою звітності № 1-підприємництво (річна) за такими показниками:

1. Валові інвестиції в матеріальні активи, у тому числі:

1.1. На капітальне будівництво (витрати на будівельні і монтажні роботи, витрати на закінчений ремонт основних засобів (будівель, споруд, машин та обладнання));

1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель;

1.3. На придбання раніше існуючих основних засобів;

1.4. На придбання (виготовлення) нових основних засобів (будівель, споруд, машин та обладнання, транспортних засобів, інструментів, приладів, інвентарю, робочої та продуктивної худоби; багаторічних насаджень; інших засобів).

2. Валові інвестиції в нематеріальний основний капітал (геологорозвідувальні роботи, програмне забезпечення, оригінали літературних та художніх творів, придбаних для тиражування та ін.).

3. Валові інвестиції в основний капітал, всього (п. 1 + п. 2), з них:

3.1. Витрати, пов’язані з передачею права власності на існуючий основний капітал;

3.2. Валові інвестиції в невироблені активи (у матеріальні активи — земля та об’єкти природокористування; у нематеріальні активи — патенти, ліцензії, торговельні знаки, ін.; витрати, пов’язані з передачею права власності на невироблені активи).

4. Вибуття основного капіталу.

5. Вибуття невироблених активів.

6. Залучення іноземних інвестицій.

Більшість інвестицій в економіці припадає на підприємства. Домашні господарства здійснюють інвестиції в житлове будівництво. До загального обсягу інвестицій також додають інвестиції в матеріальні запаси — зміну вхідних та вихідних ресурсів процесу виробництва. Інвестиції в запаси розглядають як міру порушення рівноваги між попитом і пропозицією.

Інвестиції в запаси — це поповнення або зменшення запасів, яке має дві компоненти: 1) зміну запасів матеріальних оборотних активів та 2) придбання за відкиданням вибуття цінностей (чисте придбання цінностей).

Зміну запасів матеріальних оборотних активів Держкомстат визначає на підставі квартальних балансових звітів підприємств та організацій, зокрема статей про виробничі запаси, обсяг незавершеного будівництва, запаси готової продукції та товарів. Додатково оцінюють зміну запасів на сількогосподарських підприємствах.

Якщо прибуток підприємств витрачається на поповнення оборотних активів, а не на валове нагромадження основного капіталу, то такий прибуток перетворюється на джерело простого, а не розширеного виробництва, внаслідок чого постає реальна загроза знищення вітчизняного виробництва.

Основним аналітичним показником інвестиційної активності підприємств є рівень інвестування:

Інвестиційна політика підприємства є частиною її загальної стратегії, яку спрямовано на приріст активів з метою отримання в майбутньому прибутку. Тому стратегічний план повинен містити в своїй основі прогноз ефективності проекту.

Для прогнозу інвестицій потрібно обґрунтувати ефективність варіантів проектів і вибрати з них найкращий. Для цих цілей найчастіше використовуються:

• метод потоку грошової готівки;

• метод норми рентабельності капіталу;

• метод дисконтування коштів.

Метод потоку грошової готівки є з них найпростішим. Він ґрунтується на застосуванні даних про початкові інвестиції і термін окупності. Метод передбачає розрахунок суми прибутку за роками експлуатації об’єкта. Ця сума і є підсумковим економічним ефектом від вкладання інвестицій.

Приклад. Визначити термін окупності інвестицій. Відомо, що обсяг інвестицій у проект становить 40 тис. грн. Прогнозується річний дохід від інвестицій у розмірі 30 тис. грн, в тому числі витрати становитимуть 25 тис. грн.

Розв’язання: Визначається:

1) прогноз річного прибутку:

(тис. грн);

2) період повернення інвестицій:

(років).

Висновки: інвестиції окупляться через 8 років експлуатації об’єкта.

Переваги цього методу: а) простота розрахунків; б) можливість ранжування проектів залежно від терміну окупності; в) визначеність суми інвестицій. Але недоліками методу потоку грошової готівки є те, що а) недооцінюється прибутковість як віддача від вкладених інвестицій; б) однакова оцінка основного капіталу в перший і восьмий роки експлуатації. Тому для підвищення точності розрахунків рекомендується враховувати також амортизацію і можливості її використання.

Метод норми рентабельності капіталу ґрунтується на врахуванні ефективності інвестиційних проектів.

Приклад. Вибрати ефективніший проект вкладення капіталу для підприємства. Дані, які характеризують показники варіантів проектів, наведено в табл. 8.4.

Таблиця 8.4