8.3. Напрями статистичного вивчення поведінки виробників

Поведінка підприємств-виробників може характеризуватись еластичністю пропозиції від ціни; злиттям підприємств і посиленням монопольної влади; впливом податків і субсидій на ціну товару монополіста і на ціну товару підприємств конкурентних галузей; інноваціями; інвестиціями і дивідендною політикою підприємства; диверсифікацією виробництва; виходом на міжнародний ринок; діловою активністю; тіньовою діяльністю.

Еластичність пропозиції від ціни. Еластичність пропозиції від ціни характеризує відсоткову зміну обсягу пропозиції від ціни зі зміною ціни на один відсоток. Закон пропозиції, як відомо з економічної теорії, свідчить про те, що виробники прагнуть виробити і продати більшу кількість товарів за вищою ціною.

Рівень ціни може змінюватися під впливом багатьох факторів. Нижня межа ціни визначається валовими витратами, які поділяються на постійні (оплата оренди, заробітна плата АУП та ін.) та змінні (витрати сировини, електроенергії та ін.). Верхня, максимальна межа ціни визначається кінцевим попитом.

Найважливіші фактори еластичності пропозиції від ціни такі: період (довгостроковий чи короткостроковий); ціни на фактори виробництва (праця та капітал) та еластичність їх заміни; характеристика ресурсу (вичерпний, наприклад нафта, кількість якої фіксована, а тому ціна буде на неї в майбутньому постійно підвищуватися, і невичерпний ресурс); витрати виробництва (постійні, які нееластичні від зміни обсягів виробництва, та змінні, які еластичні від них); коефіцієнт використання виробничих потужностей, зміна кількості учасників або структури ринку; знижки ціни на товари чи послуги.

Головним фактором цінової еластичності пропозиції є замінність ресурсів, необхідних для виробництва товарів чи послуг: чим вища замінність факторів виробництва, тим еластичніша його пропозиція. З наближенням до відповідності структури пропозиції структурі попиту цінова еластичність пропозиції підвищується.

Цінова еластичність пропозиції має важливе значення при визначенні податкової політики уряду. За допомогою цього коефіцієнта можна визначити, яку частку податку на додану вартість або обсяг реалізації реально сплачуватимуть підприємці зі свого прибутку, а яку — споживачі, погоджуючись на високу ціну товару. Якщо пропозиція еластична за ціною, то більша частка податку припадає на споживача, а якщо нееластична — то на виробника.

Одним із заходів регулювання монопольної влади на ринку є встановлення граничного рівня для ціни, яку може призначити монополіст. На конкурентному ринку встановлення граничного рівня ціни призведе до зменшення поставки кількості товару, а на монопольному ринку, навпаки, може призвести до збільшення випуску і пропозиції. Але і в першому, і в другому випадках все одно виявиться дефіцит продукту.

Ціни завжди нижчі за наявності конкуренції, але монополія завжди перекладає на покупців меншу частку податку, а більшу частку сплачує сама (табл. 8.1).

Таблиця 8.1

Частка податків, яку сплачували галузі монополісти і конкурентні галузі україни у 2000 році, %

№ з/п	Показник	Галузі монополісти		Конкурентні галузі		Усі види економічної діяльності
		Нафтопереробка	Теплопостачання	Харчова промисловість	Транспорт
1	Оплата праці найманих працівників	9,1	32,2	30,9	37,2	42,3
2	Податки на виробництво та імпорт	73,0	61,0	54,1	13,0	18,6
3	Субсидії на виробництво	—	– 19,4	—	– 1,6	– 1,9
4	Валовий прибуток, змішаний дохід	17,9	26,2	15,0	51,4	41,0
5	Валовий внутрішній продукт	100,0	100,0	100,0	100,0	100,0

Джерело: Таблиця «Витрати—Випуск» економіки України за 2000 р. в цінах споживачів // Статистичий збірник ДКСУ, 2002.

Водночас конкурентні галузі сплачують меншу частку податків і перекладають їх сплату на покупців (див. табл. 8.1).

Дія субсидії на випуск монополіста виявляється у зниженні ціни для покупців. Але якщо ринкова ціна за умови конкуренції зменшується на всю суму субсидії, то монополісти перекладають на покупців меншу частку субсидій. Взагалі монополія менш чутлива до субсидій, ніж конкурентна галузь.

Практичне застосування цінової еластичності пропозиції допомагає з’ясувати поведінку виробника, здійснювати державне регулювання цін за допомогою податків і субсидій та ін.

У сучасній економічній науці може бути використаний також коефіцієнт еластичності пропозиції: за ставкою відсотку на кредити, який буде характеризувати зміну пропозиції у відсотках від зміни ціни грошей на один відсоток та ін.

Злиття підприємств і визначення межі монопольної влади на ринку. Злиття підприємств — це така форма об’єднання двох або кілька підприємств, за якої одна з них зберігає свій юридичний статус. Внаслідок злиття виникає економічний ефект, який називається синергізмом, тобто вартість новоутвореного підприємства стає більшою, ніж проста сума вартостей двох окремих фірм. Причин злиття підприємств багато: намагання поліпшити менеджмент, знизити собівартість продукції, створити нові виробничі потужності, зменшити витрати на збут товарів, досягти економії на податках та ін. Придбання підприємства пов’язане з оцінюванням таких його головних показників, як доходи на акцію, ринкова ціна акцій, операційний та фінансовий ризик. Мета аналізу злиття —оцінити ризик, пов’язаний із злиттям підприємств, та ступінь посилення монопольної влади.

Згідно зі статистичною формою № 1-Підприємництво організаційна поведінка та життєвий цикл підприємства відстежуються за такими напрямами із зазначенням дати події:

• створення підприємства, яке відбувалося шляхом заснування нового; злиття підприємств в одне; поділу підприємства на кілька; поновлення діяльності раніше існуючого підприємства; в інший спосіб;

• структурні зміни на підприємстві: злиття підприємства в одне зі збереженням існуючого; злиття-поглинання своїх дочірніх компаній; поділ підприємства на кілька; часткове зменшення активів шляхом їх передачі, продажу; часткове збільшення активів шляхом їх отримання, купівлі; взяття в оренду основних засобів іншого підприємства; передача в оренду основних засобів свого підприємства; інші;

• припинення діяльності підприємства в результаті злиття підприємств в одне; злиття-поглинання своїх дочірніх компаній; поділу підприємства на кілька; тимчасового призупинення виробництва; повної ліквідації підприємства; перебування підприємства у процесі ліквідації; інших заходів.

Прийняття більшості рішень з питань конкурентної політики, як правило, обґрунтовується аналізом відповідних товарних ринків. Без аналізу товарного ринку неможливо встановити порушення антимонопольного законодавства конкретним виробником. Завдання визначати монопольне становище на ринку окремих суб’єктів господарювання покладено на органи Антимонопольного комітету відповідно до статті 8 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» та п. 4 «Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України». Монопольне становище визначається відповідно до Методики визначення монопольного становища суб’єктів господарювання на ринку, за якою встановлено таку послідовність дослідження: установлення суб’єкта господарювання; визначення переліку товарів, які ним виробляються (продаються); складання переліку товарів, щодо яких має визначатися монопольне становище; визначення товарних меж ринку; визначення територіальних (географічних) меж ринку; визначення часових меж ринку; визначення загальних обсягів товарів, які обертаються на ринку; складання переліку основних продавців (покупців); розрахунок часток суб’єктів господарювання на ринку; складання переліку потенційних конкурентів; визначення бар’єрів вступу на ринок та виходу з ринку; визначення монопольного становища на ринку.

Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 03.03.2002 р. суттєво розширено перелік ознак монопольного становища, за яким монопольним вважається становище кожного з кількох суб’єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

• сукупна частка не більш ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 %;

• сукупна частка не більш ніж п’яти суб’єктів господарювання з найбільшими частками на ринку, перевищує 70 %.

Монополізація товарного ринку може мати місце у світовому масштабі (наприклад, компанія «Де Бірс» з видобутку і поставляння необроблених діамантів), в окремій країні, у регіоні, на місцевому рівні.

У світовій практиці, зокрема у США, для характеристики посилення монопольної влади продавців внаслідок злиття використовують коефіцієнт Херфіндаля-Хіршмана так:

1. визначається коефіцієнт K_ХХ до злиття підприємств і, якщо його значення менше за 1000, заборона на злиття не вводиться;

2. розраховується сукупна частка ринку підприємств, злиття яких передбачається;

3. від квадрата цієї сукупної частки ринку віднімаються квадрати часток ринку підприємств до їх злиття; якщо різниця між ними перевищить 100 пунктів у разі, коли значення коефіцієнту Херфіндаля-Хіршмана перевищує 1800, буде введено заборону на злиття цих підприємств внаслідок посилення монопольної влади на ринку.

Приклад. Є такі показники розвитку ринку кондитерських виробів в Україні (табл. 8.2).

Таблиця 8.2