Розділ 6

Статистичне вивчення структури, поведінки і результату поведінки покупців

• Показники структури покупців.

• Визначення базових умов для задоволення потреб покупців.

• Аналіз диференціації населення за доходами.

• Характеристика поведінки покупців.

• Статистичні показники результату поведінки покупців.

• Методичні підходи до прогнозування попиту. Теоретичний коефіцієнт еластичності.

6.1. Показники структури покупців

Покупці — це а) виробничі споживачі; б) торговельні посередники; в) кінцеві масові споживачі (соціально-побутові установи, заклади культури, державні установи, тобто сектор загального державного управління та сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства); г) кінцеві індивідуальні споживачі, тобто сектор домашніх господарств.

Якщо для перших покупців характерною є купівля-продаж сировинних або проміжних товарів та послуг, то для домогосподарств — купівля-продаж кінцевих товарів і послуг.

Ринкова економіка починається з кінцевого попиту, тобто з реалізації. Якщо визначати пріоритети в макроекономіці, то таким пріоритетом є регулювання та управління сукупним кінцевим попитом.

Попит — це потреба, забезпечена купівельною спроможністю юридичних та фізичних осіб. Термін «попит» в економічній літературі має багато визначень, але надалі розглядається тільки реалізований попит у вартісному і фізичному виразі. Попит у вартісному виразі відбиває витрати домашніх господарств і витрати підприємств на придбання товарів та послуг. Попит у фізичному виразі (частіше споживання) подається у фізичних одиницях.

Сектор загального державного управління та сектор некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, не створюють додану вартість, а лише виступають у ролі монопольного її розподілу і споживання.

У секторі домашні господарства згруповано фізичних осіб як споживачів та суб’єктів некорпоративної підприємницької діяльності, що включає підсобні сільські господарства населення, дрібні промислові виробництва, індивідуальне виробництво, капітальний ремонт житла та іншу індивідуальну трудову діяльність. Тому показники ресурсів (доходів) цього сектору містять: заробітну плату з нарахуваннями; змішаний дохід; отримані соціальні допомоги (трансферти) і доходи від власності (цінних паперів, нерухомості, відсотки за вкладами) та інші поточні трансферти.

Попит формується під впливом численних факторів. Так, на мікрорівні, тобто домогосподарств, для аналізу використовуються такі важливі змінні фактори, як дохід домогосподарств та ціни на товари. Усі інші фактори розглядаються як сталі величини і об’єднуються в поняття «структура попиту».

Економічна теорія попиту вивчає характер реагування домогосподарств на зміну доходу та цін на товари, причому за умови зміни лише одного з цих факторів та незмінності інших внаслідок інерційності їхнього розвитку, включаючи структуру покупців.

Під поняттям структура покупців розуміється розподіл покупців за певною ознакою, вибір якої обґрунтовується метою дослідження. До основних показників, які характеризують структуру покупців на споживчому ринку, можна віднести: 1) cоціальну структуру населення; 2) cтатевовікову структуру населення в цілому і за регіонами; 3) cтруктуру розподілу домогосподарств за кількістю в них осіб та наявністю дітей; 4) cтруктуру населення за станом у зайнятості (згідно з Міжнародною класифікацією від 1993 року); 5) cтруктуру зайнятих за типом професій (згідно з Міжнародною класифікацією від 1988 року); 6) cтруктуру зайнятих за формами власності; 7) cтруктуру зайнятих за галузями і регіонами; 8) cтруктуру зареєстрованих безробітних за регіонами, за статтю і віком; 9) розподіл працівників за рівнем освіти і за галузями економіки; 10) розподіл населення за доходами та ін.

Розглянемо окремі показники структури покупців. Сучасна наука про суспільство на відміну від марксистсько-ленінської теорії класового суспільства, в основу якої було покладено відносини власності на засоби виробництва, розробила теорію соціальної стратифікації, що ґрунтується на вертикальному поділі суспільства на страти (шари, рівні) відповідно до соціально-економічного статусу людей. Останній визначається цілим рядом ознак, найважливішими з яких є дохід, багатство, влада, освіта та професійний престиж. В економічній літературі пропонується такий поділ суспільства за соціальними стратами:

1) еліта (економічна та політична) –– професійний політик, працівник держапарату; керівник (заступник) підприємства, установи; службовець держапарату (посадова особа); підприємець у великому або середньому бізнесі; науковці;

2) середній клас –– професіонали та фахівці технічного профілю; професіонали та фахівці гуманітарного профілю; працівники правоохоронних органів, військовослужбовці; власники малих підприємств; технічні службовці;

3) «голубі комірці» –– працівники сфери торгівлі та побутових послуг; кваліфіковані працівники сільського господарства, риборозведення та рибальства; кваліфіковані працівники з інструментом; оператори та складальники устаткування і машин; найпростіші професії;

4) маргінали –– люди, які через різні обставини опинилися на узбіччі суспільства, навіть з вищою освітою: безробітні понад один рік; зневірені; пенсіонери, що отримують пенсії, нижчі за межу малозабезпеченості; ті хто перебуває у вимушених відпустках тривалістю понад один місяць; зайняті, що отримують заробітну плату, нижчу за межу малозабезпеченості; жебраки, бродяги.

Розрахунки, які спираються на дані спеціальних обстежень та поточної статистики, дають змогу зробити висновок, що, наприклад, у 1998 році в Україні налічувалось 17122,1 тис. маргіналів, тобто майже 40 % населення України, старшого за 15 років. Зубожіння населення країни звужує внутрішній ринок споживчих товарів та послуг і поглиблює дефіцит нагромадження капіталу в економіці.

Структуру розподілу домогосподарств України за кількістю їхніх членів та наявністю дітей наведено в табл.6.1.

Як показують дані табл.6.1, в Україні в 2000 році середній розмір домогосподарства становив 2,76 особи, майже половину (49,6 %) домогосподарств становили ті, де кількість осіб 2 та 3, а тих, що мали дітей віком до 14 і 16 років, було 71,6 % усіх домогосподарств. Не мали дітей 9,5 % усіх домогоспорств. Сім’я, за рекомендаціями статистиків ООН, може бути визначена за життєвим циклом як новоутворена, яка розвивається, яка згасає. Ядро сім’ї — це найменше сімейне утворення, що розглядається як нуклеарна сім’я (подружня пара незалежно від того, зареєстрований шлюб чи ні).

Таблиця 6.1