Розділ 5

Аналіз відносної сили окремих товарних ринків

• Поняття фундаментального та графічного (технічного) аналізу.

• Класифікація методів графічного аналізу.

• Методика розрахунку та інтерпретація осциляторів і коефіцієнтів відносної сили.

• Практика застосування коефіцієнтів відносної сили на окремих ринках України.

• Зарубіжна практика використання системи індексів цін як індикаторів товарного ринку.

5.1. Поняття фундаментального та графічного (технічного) аналізу

Головним статистичним показником товарного ринку є ціна. Рух ціни враховує фактори як зовнішнього, так і внутрішнього середовища.

Ціни можна аналізувати і прогнозувати двома методами — фундаментальним та графічним. Обидва методи намагаються розв’язати одну й ту саму проблему: визначити напрям подальшого руху ціни, але підходять до неї з різних сторін. Фундаменталісти вивчають причини, які рухають ринком, а технічні аналітики — ефект. Фундаментальна методика передбачає набір показників, які впливають на рух ціни (курс гривні за долар США, обсяг виробництва, рівень відсоткових ставок, рівень безробіття, індекси оптових цін і т. ін.). Фундаментальний аналіз у широкому розумінні займається причинно-наслідковими зв’язками економічних подій. Графічний аналіз — це метод прогнозування цін за допомогою побудови графіків руху ринку за попередні періоди часу з використанням комп’ютерних технологій 5.

Під терміном рух ринку аналітики розуміють три основних види інформації: ціну або індекс ціни, обсяг торгівлі та відкритий інтерес.

Ціною може бути як дійсна ціна товарів на біржах і ринках, так і значення товарних, валютних та інших індексів ( наприклад, курс гривні за долар США, індекс споживчих цін, індекс тарифів на вантажні перевезення і т. ін.).

Обсяг торгівлі — загальна кількість укладених контрактів за певний проміжок часу, наприклад, за торговельний день.

Відкритий інтерес — кількість позицій, не закритих на кінець торговельного дня.

Ці три індикатори ринку, звичайно, не рівноцінні, і головним із них є ціна або індекс ціни. Дані про ціну та її динаміку регулярно й швидко з’являються в міжнародних і вітчизняних системах, зокрема й за адресою Інтернет Держкомстату України: www. UKRSTAT.GOV.UA, а також у газетах. Але ні фундаментальний, ні графічний аналіз не є повним, вони гармонійно доповнюють один одного.

Методика аналізу відносної сили товарних ринків передбачає використання графічного аналізу. Графічний аналіз відомий на Заході понад 100, а в Японії — понад 300 років. Графічний аналіз довів успішність прийманих на його основі рішень практично для всіх видів торгівлі.

Аналітик, використовуючи графічний аналіз, має змогу бачити загальну картину руху цін одразу ж на всю групу товарів, наприклад, метали, і складає прогноз зміни цінової ситуації в цілому. З цього висновку випливають поради щодо вступу до біржових угод. З появою міжнародних інформаційних систем типу Reuters, Dow-Jones Telerate, Bloomberg, Tenfore завдання трейдерів і аналітиків значно спростились, оскільки графічний аналіз як метод прогнозування ціни ґрунтується не на економічних, а на статистико-математичних викладках. Цей метод був створений для суто прикладних цілей, а саме — отримання доходів під час товарної гри спочатку на ринках цінних паперів (інвестиційних товарів), а потім — на ф’ючерсних товарних ринках. Усі методики графічного аналізу спочатку створювались окремо одна від одної і лише в 1970-х роках були поєднані в єдину теорію зі спільною філософією, аксіомами і основними принципами.

Найбільшого поширення на міжнародному ринку набули чотири міжнародні інформаційні системи: Рейтер (Reuter), Доу-Джонс Телерейт (Dow Jones Telerate), Блумберг (Bloomberg), Тенфор (Tenfore). Деякі з них мають свої представництва в Росії, а в Україні є представництво агентства «Рейтер».

Інформаційна система «Рейтер». Система «Рейтер» є світовим лідером у сфері надання новин, фінансової інформації, цін і засобів графічного аналізу. Рейтер цінує кожну секунду.

Технологія і величезні ресурси агентства Рейтер широко використовуються банками, брокерськими конторами, трейдерами та іншими користувачами. Кожний може отримувати новини і котирування цін майже на 300 000 терміналів Рейтер.

Рейтер цілодобово збирає інформацію в режимі реального часу зі 180 бірж, ринків цінних паперів і 4000 організацій у 80 країнах світу. Графічний аналіз у системі Рейтер проводиться за стандартним пакетом комплектації Reuter Terminal Reuter Graphics (RG — додаток під Windows).

Reuter Graphics забезпечує:

1. побудову графіків трьох типів: лінійних, гістограм, японських свічок;

2. розгляд графіків у масштабі Daily (день), Weekly (тиждень), Monthly (місяць);

3. розрахунок усіх основних технічних індикаторів ринку (Moving Averages, Momentum, On Balance), Volume, RSI, MACD, ROC та інші);

4. можливість креслити лінії тренду;

5. можливість оформлювати графік за допомогою написів і допоміжних ліній.

Тим, кому необхідна методика більш поглибленого аналізу, агентство Рейтер пропонує Reuter Technical Analysis (RTA). РТА — це високоякісна графічна система графічного аналізу валютних, ф’ючерсних і товарних ринків, яка допомагає втілити щосекундні торговельні рішення.

Порівняно з Reuter Graphics RTA має такі додаткові характеристики:

1. крім лінійних графіків і японських свічок, можлива побудова графіків хрестиків-нуликів двох типів і гістограм трьох типів;

2. пропонується вісім видів часових інтервалів (від Тick до Monthly);

3. пропонується близько сорока типів механічних методів прогнозування ціни;

4. можливість відобразити шість різних типів ліній тренду, зокрема лінії Ганна і Фібоначчі;

У системі RTA можна відстежувати всі типи графіків руху ринку: ціну, обсяг торгівлі і відкритий інтерес. Крім того, RTA дає змогу моделювати сигнали на купівлю чи продаж самим користувачем. Для цього потрібно тільки встановити ліміти (часовий інтервал) для руху ціни, обсягу торгівлі, відкритого інтересу або якогось іншого технічного індикатора.

Інформаційна система Доу-Джонс Телерейт. Американський інформаційний концерн Dow Jones & Company має більш ніж столітню історію –– він був створений 1882 року. Став першою у світі структурою, що мала на меті збирання, обробку та аналіз фінансово-економічної інформації.

Чарльз Доу — засновник концерну Dow Jones & Company — є також і засновник графічного аналізу. Саме він понад 100 років тому вперше сформулював поняття тренду, рівнів опору, підтримки і т. ін. Понад 10 років добрим помічником трейдерів і аналітиків є інформаційно-аналітичні продукти Dow Jones Telerate, такі як Teletrac, Telerat Matrix, Telerate charting, Telerate Workstation, Telerate Tradestation, що їх перенесено в Microsoft Windows. За допомогою цих продуктів користувач може формувати свої торговельні плани на різних ринках і розробляти власну стратегію поведінки на ринку (умови відкриття і закриття позицій, умови виходу із угод і т. ін.).

Інформаційна система Блумберг. Система «Блумберг», створена 1982 року, розташована в Нью-Йорку. Термінали Блумберга завойовують фахівців фінансових фірм і фондових бірж (цінних паперів, валюти).

Інформаційна система Тенфор. Систему створено в Швейцарії наприкінці 1970-х років для задоволення потреб користувачів фінансово-економічної інформації. Працює в операційному середовищі Windows. Для вивчення тенденцій зміни котирувань, цін, валюти, відсоткових ставок, акцій, облігацій, фондових індексів, ф’ючерсів і опціонів використовуються інструменти комп’ютерного аналізу: Moving Averages, Rate of Change, Momentum, RSI, Stochastics.

Класичне визначення графічного аналізу та трьох його аксіом сформулював на початку 1980-х років трейдер та аналітик Джон Мерфі 3. До трьох його аксіом відносяться:

Аксіома 1. Рух ринку враховує все: на будь-яку зміну ціни є відповідна зміна зовнішніх факторів. Наприклад, у фундаментальному аналізі стверджується, що коли попит перевищує пропозицію, то ціна на товар зростає. Графічний аналітик робить висновок навпаки: якщо ціна на товар зростає, то попит перевищує пропозицію.

Аксіома 2. Ціни рухаються напрямлено: головним завданням графічного аналізу є саме визначення тенденцій або трендів для використання їх у торгівлі. Термін «тренд» (від англ. — trend) означає певний напрям руху цін. Існує три типи трендів:

1. Висхідний — рух ціни вгору.

2. Низхідний — рух ціни вниз.

3. Боковий або безтрендовий — ціна практично не рухається.

Природно передбачити, що коли ми прагнемо торгувати прибутково, то намагатимемося купувати на висхідному тренді, продавати — на низхідному і, скоріше всього, утриматися від торгівлі — у разі бокового тренду.

Висхідний тренд має серію піків, які перевищують один одного, а низхідний — серію поглиблених спадів. За тривалістю в часі тренди поділяються на первинний (понад рік), вторинний (від трьох тижнів до трьох місяців) і малий (до трьох тижнів). Первинний (головний) тренд має три фази: народження, розвитку тенденції та її спаду. Саме в цій останній фазі приймаються рішення про купівлю чи продаж.

Тренд буде діяти доти, доки не подасть наочних сигналів про розвертання. Чим більш схожі сигнали двох і більше трендів, близьких за родом товарних цін (наприклад, ціни на групу кольорових металів), тим більше їм потрібно довіряти, тобто індекси цін на групу споріднених товарів мають підтверджувати один одного.

Якщо тренди існують, то до них можна застосувати ньютонівські закони руху і дістати твердження типу «тренд, що діє, з більшою ймовірністю триватиме, ніж змінить напрям» або «тренд рухатиметься в одному й тому самому напрямі, поки не ослабне». Отже, усі теорії та методики графічного аналізу ґрунтуються на тому, що тренд рухається в одному й тому напрямі доти, доки не подасть особливих знаків про розвертання.

Аксіома 3. Історія повторюється, тобто розуміння майбутнього лежить у вивченні минулого. Оскільки рухи ринку мають закономірний характер, то тим чи іншим способом можна успішно прогнозувати ціну. Систему утворення цінового графіка було винайдено наприкінці XIX — на початку XX століття і названо геометрією частин. Новаторство цієї ідеї полягає в тому, що багато природних явищ, які вважалися до цього хаотичними, насправді такими не є. Вони підпорядковуються особливому виду геометрії — геометрії природи.

Ідея геометрії частин з використанням числової послідовності Фібоначчі для проведення графічного аналізу ринків та її докладна розробка в 1930-х роках належать відомому американському аналітику Ральфу Нельсону Елліотту.

Один із найпростіших способів застосування чисел Фібоначчі на практиці — визначення відрізків часу, через який виникне та чи інша подія, наприклад зміна тренду. Аналітик відлічує певну кількість (13, 21, 34, і т. д.) фібоначчівських днів чи тижнів від попередньої схожої події. Інший спосіб застосування чисел Фібоначчі — побудова дуг за допомогою коефіцієнтів Фібоначчі та визначення ліній їх перетину для виявлення поворотних точок тренду як за ціною, так і за часом. Широкого застосування набули числа Фібоначчі в технічному аналізі, створеному Уільямом Ганном.

Основні властивості числової послідовності Фібоначчі. Правило золотого перерізу. Числова послідовність Фібоначчі (1, 1, 2, 3, 5, 8 і т. д.) має багато цікавих властивостей. Наприклад, сума двох сусідніх чисел послідовності дає значення наступного за ними (1+1=2; 2+3=5 і т.д.). Але одним із найголовніших наслідків цих властивостей є існування так званих коефіцієнтів Фібоначчі, тобто сталих відношень різних членів послідовності. Вони визначаються так:

1. Відношення кожного числа до наступного все більш наближається до 0,618 зі збільшенням порядкового номера, а відношення кожного числа до попереднього наближається до 1,618 (число, обернене до 0,618).

2. При діленні кожного числа на наступне за ним через одне дістанемо число 0,382; навпаки відповідно 2,618.

3. Добираючи таким чином співвідношення, дістаємо основний набір фібоначчівських коефіцієнтів: ...4,235; 2,618; 1,618; 0,618; 0,382; 0,236 (див. таблицю).

Таблиця 5.1.

Коефіцієнти Фібоначчі

Знаменник	Чисельник
	1	2	3	5	8	13	21	34	55	89	144
1	1.00	2.00	3.00	5.00	8.00	13.00	21.00	34.00	55.00	89.00	144.00
2	.50	1.00	1.50	2.50	4.00	6.50	10.50	17.00	27.50	44.50	72.00
3	.333	.667	1.00	1.667	2.667	4.33	7.00	11.33	18.33	29.67	48.00
5	.20	.40	.60	1.00	1.60	2.60	4.20	6.80	11.00	17.80	28.80
8	.125	.25	.375	.625	1.00	1.625	2.625	4.25	6.875	11.125	18.00
13	.077	.154	.231	.385	.615	1.00	1.645	2.615	4.23	6.846	11.077
21	.0476	.0952	.1429	.238	.381	.619	1.00	1.619	2.619	4.236	6.857
34	.0294	.0588	.0882	.147	.235	.3824	.6176	1.00	1.618	2.618	4.235
55	.01818	.03636	.0545	.0909	.1455	.236	.3818	.618	1.00	1.618	2.618
89	.011236	.02247	.0337	.05618	.08989	.146	.236	.382	.618	1.00	1.618
144	.006944	.013889	.0208	.0347	.05556	.0903	.1458	.236	.382	.618	1.00

Число 0,618 позначають  («фі»). Цей коефіцієнт  був відомий ще древнім грекам та єгиптянам, які використовували його при будівництві Парфенону та пірамід. Більш того, вони розглядали коефіцієнт  не тільки як число, але і як символ функцій. Відтоді у природі, архітектурі, фізиці, астрономії, біології та багатьох інших галузях було знайдено закономірності, які описуються коефіцієнтами Фібоначчі.

Наприклад, число 0,618 являє собою сталий коефіцієнт у так званому золотому перерізі, де будь-який відрізок поділяється на дві частини таким чином, що відношення його меншої (1/3) частини до більшої (2/3) дорівнює відношенню більшої частини до всього відрізка. Отже, число 0,618 (або 1,618) відоме ще як золотий коефіцієнт, або золота середина. Такого типу пропорцію можна зустріти абсолютно всюди: і в структурі ДНК — молекули, у витворах мистецтва великих художників, у побудові тіла, вуха людини і т.д. Тому в теорії статистики використовується значення квадратичного коефіцієнта варіації V_, що не перевищує 33––38 %, для прийняття рішення про однорідність статистичної сукупності за певною ознакою.

Золотий коефіцієнт використовується природою для побудови всіляких утворень, –– починаючи від найбільших і закінчуючи найменшими. Сучасна наука вважає, що Всесвіт розвивається за так званою золотою спіраллю, яка будується саме за допомогою золотого коефіцієнта. Ця спіраль у буквальному розумінні не має ні кінця, ні початку. Ідею послідовності чисел Фібоначчі та його коефіцієнтів при прогнозуванні ціни методом графічного аналізу запропонував ще в 1930-х роках Ральф Нельсон Елліот.

Аналіз відносної сили товарних ринків має дві головні переваги. По-перше, на ціновому графіку з’являється ще один підтверджувальний технічний параметр ринку (ковзна середня, осцилятор або коефіцієнт відносної сили). По-друге, є можливість ранжувати товарні ринки за ступенем їх відносної сили –– від найбільш сильних ринків до найслабкіших. Завдяки цьому трейдер може вибрати товарні ринки з максимальною відносною силою, тобто з висхідним трендом (якщо планується купівля) або з мінімальною, тобто з низхідним трендом (якщо планується продаж), для отримання найбільшого прибутку з найменшим ризиком вкладання капіталу.

5.2. Класифікація методів графічного аналізу

Усе розмаїття методів прогнозування цін за допомогою графічного аналізу зведено за зарубіжною практикою до такої класифікації:

1) графічні методи — методи, в яких для прогнозування використовуються наочні зображення рухів ринку.

Досвідчений аналітик чи трейдер схожі на досвідченого лікаря, який читає, наприклад, електрокардіограму: один погляд на монітор — і діагноз хворого (у нашому випадку — ціни) визначений. Усе, що вимагається від аналітика, — це вміння грамотно і вільно читати графіки руху ціни, які за методикою побудови поділяються:

а) на лінійні; б) гістограми; в) «хрестики-нулики»; г) японські свічки;

2) методи, які використовують фільтрацію;

3) методи математичної апроксимації.

Термін фільтри говорить про те, що ці методи намагаються відокремити трендові рухи цін від нетрендових, екстремуми ринку від його рівномірного розвитку. Простіше кажучи, методи цієї групи різними способами подають сигнали про розвертання висхідного чи низхідного тренду, а також стверджують той чи інший сценарій розвитку ціни: зростання, спад чи відсутність серйозних рухів.

Методи фільтрації поділяються на дві основні групи: ковзні середні та осцилятори.

Ковзна середня — індикатор, який найбільш ефективний за умови напрямленого руху цін. Ковзна середня згладжує коливання цін, але запізнюється в часі. Аналітики використовують три види ковзних середніх: просту, зважену і експоненційно зважену, методику розрахунку яких добре викладено в теорії статистики.

Проблема вибору кроку ковзної середньої для кожного цінового тренду є дуже важливою. Крок — це відрізок часу, який інакше ще називається порядком. Залежно від типу цінового графіку (посекундного чи похвилинного — у галузі зв’язку, погодинного — на транспорті, щоденного — у вугільній промисловості, щотижневого, місячного, квартального і річного) і вибору кроку (порядку) згладжування середня може бути дуже далека від фактичного цінового графіка через запізнювання кривої.

Вибір кроку ковзної середньої залежить від того, на який проміжок часу трейдеру чи аналітику потрібен прогноз ціни: чим більший період прогнозу, тим більший крок ковзної, і навпаки. Важливо пам’ятати, що ковзна середня дуже малого порядку (2, 3) даватиме багато помилкових сигналів, а великого порядку (наприклад, 34 і т. д.) — матиме незначну чутливість і подаватиме занадто мало сигналів.

У зарубіжній практиці існують особливі списки рекомендованих періодів і типів ковзних середніх для застосування періодів, які характеризуються числами Фібоначчі або близькими до них значеннями (5, 8, 13). Як показала зарубіжна практика, саме вони найчастіше подають правильні сигнали, які дають змогу учасникам ринку коригувати свою поведінку на ньому.

Які сигнали і яким чином подають ковзні середні? Загальний принцип формулюється так: якщо лінія ковзної міститься нижче від цінового графіка, то цінова тенденція є низхідною, а якщо вище, то тенденція є висхідною. При перетині графіка ціни з ковзною середньою цінова тенденція змінює напрям. Іншими словами, ковзні середні являють собою ускладнений тип ліній опору чи підтримки. Тому, визначивши їхню поточну роль, можна скористатися загальними правилами про класичні фігури технічного аналізу 3.

Щоб визначити ступінь правдоподібності сигналів, поданих ковзними, трейдери та аналітики на практиці застосовують одночасно комбінації двох або більше ліній. За крок (порядок) ковзної середньої рекомендується брати комбінацію з порядків 5––21 або 5––13––21 (за числовою послідовністю Фібоначчі).

У найзагальнішому випадку лінії мають характеризувати коротко-, середньо- і довгостроковий періоди.

При цьому діють такі правила:

1) за безумовно висхідного ринку найбільш чутливою є короткострокова лінія ковзної середньої, розміщена вище від цінового графіка, а найбільш нечутлива (або довгострокова) — нижче за всі інші. На низхідному ринку спостерігається протилежна закономірність;

2) за перетином ліній можна судити про зміну тенденції. Спочатку перетинаються лінії більш чутливі, а потім, у порядку зростання, — все менш і менш чутливі. Відповідно до того, лінії яких порядків перетинаються і як змінюється їх взаємне розміщення, можна судити про те, який саме тренд (тенденція) змінив свій напрям: короткостроковий, середньостроковий чи довгостроковий.

Усунувши, таким чином, сумніви у правдивості сигналів, можна з більшою впевненістю приймати рішення про укладення тієї чи іншої торговельної угоди.

Осцилятори (від лат. — коливаюсь або коливальний контур) та їх різновиди як технічні індикатори ринку допомагають нам визначити стан товарного ринку — чи є він для купівлі чи для продажу. Товарний ринок для купівлі вважається тоді, коли ціна перебуває біля своєї верхньої межі, тобто її подальше підвищення неможливе. Товарний ринок для продажу характеризується такою низькою ціною, що на даний момент її подальше зниження неможливе.

Найбільш відомі і важливі осцилятори, що ґрунтуються на ціні, це: момент, норма зміни, індекс відносної сили, стохастичні лінії. Різновидом осцилятора за методикою розрахунку є коефіцієнт відносної сили (КВС) та індекс коефіцієнта відносної сили (індекс КВС) 3. Існують осцилятори, які розраховуються за зміною обсягів торгівлі — осцилятор нагромадження обсягу 5.

Для визначення стану товарного ринку — купівля чи продаж — для кожного осцилятора встановлюються певні рівні. Коли значення осцилятора підходить до цих рівнів, надходить сигнал до купівлі чи до продажу.

Використання сім’ї осциляторів — один із найбільш легких і водночас надійних способів отримання прогнозів про подальший рух ціни.

Спочатку осцилятори в зарубіжній практиці розраховувались для щоденних коливань цін; сьогодні їх застосовують до будь-яких — як до похвилинних, так і до щотижневих, щомісячних і т. д. коливань цін. Зазвичай графік руху осцилятора розміщують нижче від цінового. Значення осцилятора може вимірюватися у відсоткових, відносних або абсолютних одиницях. На графіку будуються лінії, які відбивають той чи інший стан ринку.

Іншим важливим індикатором є розбіжність між напрямами руху ціни і кривої осцилятора. Розбіжності — це сигнал про поворот тенденції. Розбіжність у графіках руху ціни та індикаторів ринку попереджує про перелом у русі ціни, що настає. Іншими словами, ми вивчаємо дві лінії — ціни (чи індексу ціни) та індикатора, що, як правило, рухаються в одному і тому самому напряму. Коли вони починають розбігатися, аналітик передбачає, що тренд втрачає момент (або силу руху).

Ціновий графік (або графік індексу ціни) говорить нам, підвищуються чи знижуються ціни. Осцилятор підказує швидкість зміни, з якою ринок підвищується чи знижується, а також придбає чи втрачає поточний тренд рушійну силу (момент). Уповільнення моменту може не позначитися на ціновому графіку, але його буде видно на осциляторі, який супроводжує ціновий графік.

Отже, в аналізі технічних індикаторів ринку — осцилятора і КВС є два елементи: перший встановлює, коли ринок досяг небезпечно крайнього положення (чи купівлі, чи продажу), а другий — визначає розбіжність, яка попереджує про перелом, що настає у русі ціни.

Методи математичної апроксимації згідно з трендами використовують певні аналітичні функції (наприклад, прямої, параболи і т. ін.), які з появою комп’ютера, підімкненого до сучасної інформаційної мережі, обчислюються автоматично в режимі Excel.

До методів технічного аналізу належить також теорія циклів, яка вивчає циклічні коливання не тільки цін, а й розвитку економіки та природних явищ.

Проблема розкриття механізму довгострокових циклів, насамперед у сфері виробництва, зводиться, здебільшого, до пояснення того, як взаємодіють рух норми прибутку, темпу зростання виробництва та інноваційна діяльність підприємств. Вважається, що великі (до 54 років) цикли кон’юнктури пов’язані з процесом нагромадження капіталу і розвитком науково-технічного прогресу. Концепція великих циклів кон’юнктури розвивалась від двофазної моделі (підйом-спад) за М. Кондратьєвим до багатофазних моделей (наприклад, прискорення — стабілізація — уповільнення або рецесія).

Рецесія — спад ділової активності, недовантаження виробничих потужностей, зменшення реального валового внутрішнього продукту. Останнім часом у статистичній практиці переважає концепція ділових циклів, ділової активності підприємств.

Зупинимось на методиці розрахунків та інтерпретації осциляторних методів, зокрема коефіцієнта відносної сили, який ми використовуємо для аналізу відносної сили товарних ринків.

5.3. Методика розрахунку та інтерпретація осциляторів і коефіцієнтів відносної сили

Осцилятори. Існують різні способи побудови осциляторів, але їх інтерпретація загалом однакова. Залежно від того, який варіант розрахунку вибрано трейдером, комп’ютер візьме або різницю між останньою ціною (індексом ціни) і ціною (індексом ціни) в минулому, або співвідношення двох цін (чи індексів цін) для одного і того самого товару чи групи товарів.

Візьмемо часовий інтервал для побудови осцилятора, наприклад у 14 періодів (днів, тижнів і т. ін.). Тоді в першому випадку комп’ютер віднімає ціну (індекс ціни), яка була 14 періодів тому, від останньої ціни (індексу ціни). Використовуючи цю конструкцію розрахунку, осцилятор коливатиметься вище і нижче контура лінії середнього пункту, яка називається «нульовою лінією». Використовуючи метод співвідношення цін чи індексів цін, комп’ютер ділить останню ціну (індекс ціни) на ціну (індекс ціни) товару чи групи товарів 14 періодів тому. У цьому разі ціни (індекси ціни) будуть коливатися вище і нижче від 1,00 або 100%, що утворює лінію середнього пункту.

Лінія середнього пункту (1,00 чи 100% або 0) є ключем до інтерпретації осциляторів. Перетин вище від лінії середнього пункту вважається сигналом до купівлі, нижче від середньої лінії — сигналом до продажу. Коли лінія осцилятора пройшла набагато вище або нижче від середньої лінії, ринок вважається відповідно перекупленим або перепроданим. Якщо лінія осцилятора починає рухатися до середньої лінії, то це є попереджувальним сигналом, що поточний тренд втрачає момент (або силу руху).

Більшість комп’ютерних програм для розрахунку осцилятора пропонують 9 або 14 періодів, але цей факт не повинен обмежувати нас цими значеннями. Комп’ютерні програми інколи різняться тим, як названо два головних осцилятори — момент і норма зміни, — а також пропонують одне із зазначених чисел (9 чи 14) як значення за замовчуванням. Щоб чітко інтерпретувати результати, користувач програмного пакета має ознайомитися з інструкцією про побудову осцилятора. Можна проводити експеримент за допомогою програмних пакетів з іншими значеннями часових періодів випробуванням найкращого для конкретного товарного ринку.

Коефіцієнт відносної сили на відміну від осцилятора передбачає співвідношення цін чи індексів цін не тільки одного товару як матеріального активу, а вже двох активів, таких, які належать навіть до різних ринків (товарів, валюти, акцій, облігацій). Коли ціна (індекс ціни) одного активу ділиться на ціну (індекс ціни) іншого, то дістанемо коефіцієнт відносної сили. За допомогою значень цього коефіцієнта будується графік, який порівнюється з графіками інших коефіцієнтів. Але проблема полягає в тому, що фактичне значення такого коефіцієнта залежатиме від ціни (індексу ціни) чисельника. Якщо знаменник — величина стала, то чим вища ціна (індекс ціни) активу, який міститься в чисельнику, тим більше значення здобутого коефіцієнта. Тому для проведення порівняльного аналізу краще використовувати індекс коефіцієнта відносної сили, що розраховується як базисний, з початковим значенням 1,000 або 100 % (база вибирається довільно залежно від мети дослідження). Такий підхід дає змогу порівнювати відносні показники різних активів (наприклад, різних товарів, або товарного і фінансового активів і т. ін.). Наприклад, один коефіцієнт наприкінці вибраного періоду може мати значення 1,275, тобто вище від середньої лінії (1,000 або 100 %), а інший — 0,85. Це означає, що за даний період перший коефіцієнт збільшився на 27,5 %, а другий — знизився на 15 %. Таким чином, ринок з коефіцієнтом 1,275 продемонстрував кращі показники відносної сили і на цій підставі йому присвоюється вищий ранг.

Графіки коефіцієнтів відносної сили зовнішньо ідентичні графікам індексів КВС. Коли значення індексу КВС набагато вище перетинає середню лінію (1,000 або 100 %), то товарний ринок вважається за станом для купівлі, а якщо нижче 0, то для продажу.

Аналіз коефіцієнтів відносної сили товарних ринків ґрунтується на тих самих засадах, що й аналіз трендів (тенденцій). Вважається, що ринок, який демонструє кращі показники відносної сили, характеризується висхідною тенденцією. Згідно з принципами традиційного графічного аналізу купувати доцільно на початку висхідної тенденції, а продавати — навпаки, на початку низхідної.

Покажемо практику застосування коефіцієнтів відносної сили на таких ринках України, як сировинні товари (ринки продуктів чорної металургії, машинобудування, енергоносіїв) та споживчі товари (ринки продовольчих і непродовольчих товарів, а також ринок послуг).

5.4. Практика застосування коефіцієнтів відносної сили на окремих ринках України

Завдання аналізу відносної сили товарних ринків — виявити найсильніші ринки у складі найсильніших товарних груп для купівлі товарів, які дають найбільший прибуток, і, навпаки, виявити найслабкіші ринки всередині найслабкіших товарних груп для продажу товарів, які дають незначний прибуток або взагалі його не дають.

Існує два класи індикаторів: запізнілі та передбачувальні, або випереджуючі. До першого класу — запізнілих індикаторів — належать лінії тренду (тенденції) та (або) ковзної середньої, які допомагають визначити напрям наявних тенденцій, а також те, коли саме відбувається їх зміна. Але ковзні середні, як і лінії тренду, хоча і допомагають, але тільки стверджують із запізненням, що відбулася зміна тенденції. До другого класу індикаторів належать осцилятори, які допомагають визначити, коли ринок досяг критичної точки згори чи знизу. Осцилятор показує нам, коли ринок для купівлі чи для продажу. Головна цінність осциляторів полягає в тому, що вони за своєю природою передбачувальні (випереджувальні). Вони попереджують, що ринок піднявся вгору дуже високо і можуть попередити про розвертання ринку раніше, ніж воно виникне, або про додаткові торговельні сигнали.

Як осцилятори-індикатори ми використали коефіцієнт відносної сили та індекс коефіцієнта відносної сили. Коефіцієнт відносної сили використовується для порівняння двох величин, наприклад індексу ціни споживчого товару (або групи товарів) і загального індексу споживчих цін. Якщо поділити індекс цін окремого товару або групи товарів на значення індексу споживчих цін, то можна визначити, чи є цей товар чи група товарів слабкіша чи сильніша за споживчий ринок у цілому. Наприклад, ринок товару А є сильнішим за споживчий ринок у цілому майже в 1,5 раза, бо коефіцієнт відносної сили дорівнює 1,500. Аналіз коефіцієнтів можна застосувати для порівняння будь-яких двох активів. Зростання коефіцієнта в динаміці означає, що актив (товар, акція чи ін.), поданий чисельником, сильніший за актив, поданий знаменником.

Існує кілька етапів аналізу відносної сили товарних ринків: а) аналіз коефіцієнтів відносної сили ринків окремих товарів чи груп товарів; б) аналіз індексів коефіцієнтів відносної сили; в) індивідуальне ранжування окремих товарів чи товарних груп; г) аналіз графіків коефіцієнтів відносної сили.

Аналіз коефіцієнтів відносної сили ринків. Основним інструментом аналізу відносної сили є відповідні коефіцієнти.

. Коефіцієнт відносної сили товарного ринку	=	Індекс ціни товару (або групи товарів)
		Зведений індекс споживчих (або оптових) цін

Термін аналіз відносної сили означає порівняння двох активів за допомогою коефіцієнтів відносної сили. Оптовим торгівцям логічно починати з ринків, які демонструють висхідну тенденцію, а отже, кращі показники відносної сили, і дають найбільший прибуток. Цілком можливо, що надалі ці ринки не збережуть своїх сильних позицій, але такий підхід дає змогу вибрати початкову точку. Прихильники протилежної думки можуть зосередитись на ринках з найнижчими коефіцієнтами відносної сили, виходячи з припущення, що їхні низхідні тенденції близькі до завершення і надалі почнеться підйом цих ринків.

Проведемо аналіз коефіцієнтів відносної сили на прикладі ринку продуктів чорної металургії (руда, чавун, сталь, труби, готовий прокат та ін.) порівняно з промисловістю України за даними табл. 5.1.

Таблиця 5.1