2.2. Метод коефіцієнта використання світлового потоку

У разі точкових джерел світла (лампи розжарювання або типу ДРЛ, ДРИ) і системи загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь застосовують метод коефіцієнта використання світлового потоку (KB) за умови, що витримано рекомендовані співвідношення відстані між світильниками X до висоти їх підвісу h (див. 2.1), відхилення не повинно бути більшим за 20 %.

Рис. 3.1. Схема до визначення висоти підвісу h та координат d розрахункової точки

Метод KB можна застосовувати також при трубчастих джерелах світла із дотриманням однієї з таких умов:

а) приміщення освітлюється одним світильником;

б) світильники розташовані рядами, відстань між світильниками у ряді λ > 0,5 h (див. рис. 3.2);

в) відношення довжини світильника до найкоротшої відстані від нього до розрахункової точки:

l_св. : k ≤ 0,2

За методом KB визначають необхідний світловий потік однієї лампи (лм) за формулою

, (2)

де Ен - нормоване значення освітленості горизонтальної робочої поверхні, лк; S - площа приміщення, м²; k - коефіцієнт запасу; z - коефіцієнт нерівномірності освітлення (за розташування світильників рядами приймають 1,1); η - коефіцієнт використання світлового потоку; N кількість світильників; п - кількість лампу світильнику(для світильників з люмінесцентними лампами).

Рис. 3.2. Схема для визначення умов застосування методів

розрахунку освітленості

Фактичні значення коефіцієнтів відбивної здатності визначити важко, тому рекомендується вживати орієнтовні їх значення

Індекс приміщення обчислюється за формулою:

, (3)

де А і В — довжина і ширина приміщення, м.

Орієнтовну кількість світильників можна визначити за формулою:

(4)

де λ і l₁ — орієнтовні відстані відповідно між світильниками в ряді між суміжними рядами згідно з наведеними вище рекомендаціями щодо врахування висоти підвісу.

За розрахованим за формулою 1 значенням світлового потоку вибирають за каталогом лампу, номінальний світловий потік (Фл) якої відрізняється від розра­хункового не більше, ніж на +20 …—10 %, при більшому відхиленні кількість світильників коригують і виконують перерахунок.

Якщо спочатку приймають певну лампу з відомим світловим потоком, то використовуючи формулу 2.1, визначають кількість світильників N (шт):

. (5)

Потім визначають кількість рядів та кількість світильників у ряді за умови, щоб відстані між світильниками у ряді та між рядами були приблизно однаковими. За необхідності коригування кількості світильників визначають фактичну освітленість за формулою:

(6)

та визначають фактичне відхилення її від нормованого значення, порівнюючи з допустимим:

(7)