Паризька валютна система (1867 р.) - система золотого стандарту

• Перша валютна система

• Стихійно сформувалася у Х1Х ст. після промислової революції на базі золотого монометалізму у формі золотого стандарту.

• Юридично оформлена міждержавною угодою на Паризькій конференції у 1867 році, яка визнала золото єдиною формою світових грошей.

• В цих умовах не було відмінностей між національною та світовою валютними системами ( монети приймались до платежу за своєю вагою)

Структурні принципи :

• Основа – золотий стандарт

• Склався режим фіксованих курсів валют.

• Золоті паритети.

• Золото як резервно-платіжний засіб

• Конвертованість валют в золото.

Генуезька світова валютна система (1922 р.)

• Друга світова валютна система

• Юридично оформлена міждержавною угодою на Генуезькій міжнародній економічній конференції у 1922 р.

Принципи :

• Основа – золото і девізи ( іноземні валюти існували для міжнародних розрахунків) (Грошові системи 30 країн базувались на золото-девізному стандарті. Національні кредитні гроші стали використовуватись як міжнародні платіжно–резервні кошти. Однак, у міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений ні за однією валютою, фунт стерлінгів і долар США сперечалися за лідерство в цій сфері.

• Збережені золоті паритети. Конверсія валют у золото стала здійснюватись не тільки безпосередньо ( США, Франція, Великобританія), а й побічно, через іноземні валюти ( Німеччина та ще 30 країн )

• Валютне регулювання здійснювалось у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій та нарад.

• Під впливом закону нерівномірності розвитку після першої світової війни валютно–фінансовий центр перемістився із Західної Європи до США.

Причини:

• Виріс валютно-економічний потенціал США. Нью-Йорк перетворився у світовий фінансовий центр, збільшився експорт капіталу. США стали ведучим торговим партнером більшості країн.

• США перетворився із боржника в кредитора. Заборгованість США в 1913 р. досягла 7 млрд. дол., а вимоги – 2 млрд. дол.; до 1926 р. зовнішній борг США зменшився більш ніж в два рази, а вимоги до інших країн зросли в 6 разів ( до 12 млрд. дол.)

• Відбувся перерозподіл офіційних золотих резервів. У 1914 – 1921 рр. чистий приток золота в США ( в основному з Європи склав 2,3 млрд. дол.; в 1924р. 46% золотих запасів капіталістичних країн були акумульовані у США 9 в 1914 р. – 23%)

• США були майже єдиною країною, що зберегла золотомонетний стандарт і курс долару до іноземних валют підвищився на 10 – 90 %. ( США розвернули боротьбу за гегемонію долару, однак отримали статус резервної валюти лише після другої світової війни.

• Валютна стабілізація закінчилась світовою кризою в 30-ті роки

Головні особливості світової валютної кризи ( 1929 – 1936 р.р. )

• Великий термін : з 1929 р. до осені 1936р

• Циклічний характер (переплетення валютної кризи зі світовою економічною і грошово–кредитною кризою

• Структурний характер : принципи світової валютної системи – золото – девізного стандарту були зруйновані

• Виключна глибина та гострота : курс ряду валют знизився на 50-84%, міжнародний кредит (особливо довгостроковий), був паралізований в результаті масового банкрутства іноземних боржників, включаючи 25 держав: Німеччина, Австрія, Туреччина і ін., які припинили зовнішні платежі; створилась маса “жарких” грошей, що стихійно переміщувались з країни в країну в пошуках спекулятивних прибутків.

• Значна нерівномірність розвитку: криза вражала то одні, то інші країни, при чому в різний час і з різною силою.

Бреттонвудська валютна система (липень 1944 р.)

• Створена на валютно–фінансовій конференції ООН в Бреттон–Вудсі (США)

• Прийнятий на конференції Устав МВФ як органу міждержавного валютного регулювання.

Основні принципи:

• Золото-девізний стандарт, оснований на золоті та двох резервних валютах – доларі США та фунті стерлінгів

Форми використання золота , як основи світової валютної системи :

• Збережені золоті паритети валют та введена їх фіксація в МВФ

• Золото – міжнародний платіжний та резервний засіб

• Долар прирівняний до золота, щоб закріпити за ним статус головної резервної валюти. З цією ж метою казначейство США продовжувало розмінювати долар на золото іноземним центральним банкам і урядовим установам по офіційній ціні, встановленій в 1934р., виходячи із золотого вмісту своєї валюти (35 дол. за 1 тройську унцію, рівну 31,1035г.)

• Курсове співвідношення валют та їх конвертація стали здійснюватися на основі фіксованих валютних паритетів, виражених в доларах. Девальвація більше 10% допускалася лише з дозволю Фонду. Встановлений режим фіксованих валютних курсів : ринковий курс валют міг відхилятися від паритету у вузьких межах ( + 1% по Уставу МВФ чи + 0,75% по Європейській валютній угоді).

• Вперше в історії створені міжнародні валютно – кредитні організації : МВФ і МБРР. МВФ надає кредити в іноземній валюті для покриття дефіциту платіжних балансів з метою підтримки нестабільних валют, здійснює контроль за дотриманням країнами – членами принципів світової валютної системи. Забезпечує валютне співробітництво країн.

Криза Бреттонвудської валютної системи ( 1967 – 1976 )

• Загострення протиріч між інтернаціональним, глобальним характером міжнародних економічних відносин та використанням для їх здійснення національних валют, які схильні до знецінення ( переважно долара)

Форми прояву кризи Бреттонвудської валютної системи :

• “валютна лихоманка” – переміщення “жарких” грошей, масовий продаж нестійких валют в очікуванні їх девальвації і скупка валют – кандидатів на ревальвацію;

• “золота лихоманка” – “втеча” від нестабільних валют до золота та періодичні підвищення його ціни;

• паніка на фондових біржах та падіння курсів цінних паперів в очікуванні зміни курсу валют;

• загострення проблеми міжнародної валютної ліквідності, особливо її якості;

• масові девальвації і ревальвації валют ( офіційні і неофіційні );

• активна валютна інтервенція центральних банків, в тому числі колективна;

• різкі коливання офіційних золото – валютних резервів;

• використання іноземних кредитів та позичань в МВФ для підтримки валют;

• порушення структурних принципів Бреттонвудської валютної системи;

• активізація національного і міждержавного валютного регулювання;

• посилення двох тенденцій в міжнародних економічних і валютних відносинах – співпраці і протиріч, які періодично переростають в торгову і валютну війни.

Наплив доларів в країни Західної Європи і Японію викликав масовий перехід до плаваючих валютних курсів і тим самим спекулятивну атаку їх валют на долар. Франція ввела подвійний валютний ринок по прикладу Бельгії, де він функціонував з 1952 р. Країни Західної Європи стали відкрито виступати проти привілейованого стану долара в світовій валютній системі. Пошуки виходу з валютної кризи завершилися компромісною Вашингтонською(Смітсонівською) угодою групи “десяти” 18 грудня 1971 р.

Вашингтонська (Смітсонівська) угода:

• девальвація долару на 7,89% та підвищення офіційної ціни золота на 8,57% ( з 35 до 38 долара за унцію )

• ревальвація ряду валют

• розширення меж коливань валютних курсів з + 1 до + 2,25% від їх паритетів і встановлення центральних курсів замість валютних паритетів.

• Відміні 10% митного збору в США

Ямайська валютна система

Угода (січень 1976 р.) країн – членів МВФ в Кінгстоні (Ямайка) і ратифікована більшістю членів у квітні 1978 р. Другі зміни в Уставі МВФ.

Принципи:

• Введений стандарт Спеціальних Прав Запозичення(СПЗ) замість золото – девізного стандарту.

• Юридично завершена демонетизація золота : відмінені його офіційна ціна, золоті паритети, припинений розмін доларів на золото. Згідно Ямайської угоди золото не повинно слугувати мірою вартості та пунктом відрахунку валютних курсів.

• Країни отримали право вибору любого режиму валютного курсу.

• МВФ, який зберігся на уламках Бреттонвудської системи, закликав посилити міждержавне валютне регулювання.

СПЗ - спеціальні права запозичення – ( резервна валюта кошикового типу) - це безготівкові гроші у вигляді запису на спеціальних рахунках у МВФ. Складається з 4-ти валют – долар США (39%), євро - 32%, ієна –18%, фунт стерлінгів – 11%. Курс розраховується на базі курсу щоденно вищеназваних курсів названих валют.

Проблеми Ямайської валютної системи

1. Втрата доларом монопольної ролі

2. Проблема багатовалютного стандарту

3. Проблема золота.

4. Режим плаваючих валютних курсів.

5. Він не забезпечив вирівнювання платіжних балансів, не перешкодив валютній спекуляції, не вирішив проблему безробіття.

6. Країни віддають перевагу режиму регульованого плавання валютного курсу, підтримуючи його різними методами валютної політики.

Таким чином, проблеми Ямайської валютної системи породжують об’єктивну необхідність її подальшої реформи. Потрібні пошуки шляхів стабілізації валютних курсів, посилення координації валютно-економічної політики ведучих країн. Суперництво трьох центрів (Лондон, Нью-Йорк, Токіо) лежить в основі валютних протиріч. У відповідь на нестабільність Ямайської валютної системи країни ЄС створили власну міжнародну ( регіональну ) валютну систему –Європейську валютну систему - з метою стимулювання процесу економічної інтеграції.

Характерна риса розвитку світової валютної системи – тенденція розвитку до валютного поліцентризму.