4.2. Основні вимоги до змісту дипломних і кваліфікаційних робіт

Титульний аркуш роботи

Титульний аркуш роботи містить назву вищого навчального закладу, де виконана робота, прізвище, ім'я, по батькові автора, назву роботи, вчене звання, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника, місто і рік. (Див. додаток А, Б).

Зміст

Зміст подають на початку роботи. Він містить назви та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаної літератури та додатків. (Див. додаток В).

Вступ

Розкриває сутність і стан наукової проблеми (завдання) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. У вступі визначається науковий апарат роботи в рекомендованій нижче послідовності:

Актуальність обраної теми - це її наукове та практичне значення, тобто усвідомлення того, що нового додасть ця робота до науки, де можна загалом або частково використати її результати: в діяльності самого випускника або після їхнього опублікування вони стануть надбанням широкого кола людей, яких цікавить ця проблема. У зв'язку з цим робота повинна бути високої якості, а кожен випускник має прагнути, щоб його робота була корисною для якомога більшої кількості людей. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукового завдання) обґрунтовують актуальність та доцільність теми, що досліджується, для певної галузі психологічної науки. За необхідністю вказується зв'язок вибраного напрямку дослідження з науковою темою кафедри.

Опис актуальності не повинен бути багатослівним - обсягом 1- 1,5 сторінки.

Одночасно потрібно визначити об'єкт і предмет дослідження. При з’ясуванні об’єкта, предмета і мети дослідження необхідно зважити на те, що між ними є системні логічні зв’язки

Об'єкт дослідження - частина об'єктивної психологічної реальності, яку потрібно дослідити.

Предмет дослідження - якийсь конкретний бік, аспект, властивість або відношення об'єкта дослідження. Об'єкт - це ціле; предмет - якась його частина. Предмет наукового дослідження міститься в межах об'єкта як вузька, чітко окреслена частина реальності, яка безпосередньо досліджується. які підлягають безпосередньому вивченню в роботі. Саме предмет дослідження визначає тему роботи.

Наприклад, об'єкт дослідження - генезис професійного мислення студентів педагогічного вищого навчального закладу, а предмет дослідження - розвиток творчого професійного мислення майбутніх психологів навчального закладу засобами активних методів навчання. Чітке формулювання об'єкта і предмета дослідження (не занадто широкого та не дуже вузького) дає змогу дослідникові отримувати справді наукові, конкретні знання, які можна реально впроваджувати в навчальний процес.

Потрібно зазначити, що той самий об'єкт дослідження може мати кілька предметів дослідження. Наприклад, об'єкт психологічного дослідження - адаптація першокурсників до навчання у вищій школі. Його предметом може бути, наприклад: 1) особливості дидактичної адаптації першокурсників до вивчення психології у ВНЗ; 2) індивідуально-особистісні та соціально-психологічні чинники успішної адаптації першокурсника до ВНЗ; 3) особливості соціальної адаптації першокурсників до умов спільної діяльності в студентській академічній групі та ін.

Після визначення об'єкта та предмета надзвичайно важливо в науковому дослідженні визначити мету, сформулювати гіпотезу та окреслити його завдання.

Мета наукового дослідження - головний елемент структури і надзвичайно важливий методологічний інструмент дослідження. Мета дослідження пов’язана з об’єктом і предметом, а також кінцевим результатом і шляхом його досягнення. Мета дослідження – усвідомлений образ очікуваного результату, на досягнення якого направлена діяльність дослідника. Мета направляє дослідницьку діяльність та визначає можливі засоби її (мети) досягнення через формування завдань дослідження

Для правильного визначення мети дослідження потрібно чітко з'ясувати:

1. Сутність досліджуваної проблеми та її головні суперечності, основні проблемні питання теоретичного та експериментального характеру, які підлягають вирішенню шляхом наукового дослідження.

2. Сучасне теоретичне знання, яке може бути використане для пояснення структури і законів функціонування об'єкта, який вивчається.

3. Основні шляхи та обсяги необхідного теоретичного та експериментального обґрунтування предмета дослідження.

4. Відомі в психології (провідні щодо об'єкта дослідження науці) методи і засоби для проведення експериментального вивчення предмета.

Не слід формулювати мету як "Дослідження...", "Вивчення...", тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету.

Гіпотеза дослідження - це зроблене на основі аналізу наукових джерел, власних умовисновків і спостережень припущення про основні результати дослідження. У ній можливо зазначити динаміку, розвиток визначених показників, які характеризують певне явище, передбачити умови ефективності одержаних результатів, сформулювати їхнє значення для практики.

Гіпотеза має формуватись як таке припущення, при якому на основі ряду факторів можна зробити висновок про зв’язок між явищами або про причини явища, причому цей висновок не можна вважати повністю доведеним. Гіпотеза має формуватись так, щоб з її змісту чітко проглядалися положення, що потребують доведень і захисту. Гіпотеза по праву вважається головним методологічним стержнем будь-якого дослідження.

Гіпотези, які висуваються у дипломних роботах, можуть бути:

• описові, що передбачають існування якого-небудь явища, описують його причини і можливі наслідки;

• пояснювальні – в них дається тлумачення можливих наслідків з певних причин, а також характеризуються умови та обставини, за яких ці наслідки обов’язково наступають, тобто, в силу яких чинників і умов буде даний наслідок;

• описово-пояснювальні – як синтезована комбінація гіпотез першого і другого типу.

Описовий тип гіпотез у меншій мірі дає можливість передбачення, а пояснювальний – не тільки дає таку можливість, а й, більше того, є їх головною властивістю. Тому пояснювальний тип гіпотез частіше використовуються в дослідженнях, оскільки вони виводять дослідника на припущення щодо існування певних закономірностей і зв’язків між явищами, чинниками та умовами.

Гіпотеза є логічним засобом перетворення емпіричного знання в теоретичне. При цьому важливо розуміти, що ефективність результату складного інтуїтивного процесу побудови гіпотези в першу чергу визначається наявністю фактів про об’єкт дослідження, а також вмінням їх опрацьовувати та осмислювати.

Перш ніж формулювати гіпотезу дослідження, автору роботи необхідно всебічно осмислити проблему, ознайомитися з основними літературними джерелами. Побудова гіпотези можлива лише після вивчення характерних рис явища, обставин, умов, і тільки тоді можна висловити припущення про причину даного явища і почати побудову гіпотези. Подальше дослідження полягає у перевірці гіпотези. Перевірена, обґрунтована, підтверджена дослідженнями, фактами, аргументами гіпотеза перетворюється в достовірне знання.

Для правильної побудови будь-якої гіпотези перш за все необхідно пам’ятати, що вона повинна бути конкретною і глибокою, тобто відповідати конкретній меті і завданням дослідження та описувати конкретний об’єкт дослідження.

У студентській роботі використовуються основна та допоміжні (додаткові) гіпотези, які співвідносяться наступним чином: допоміжні гіпотези повинні розкривати, уточнювати основну. Найбільш частою помилкою студентів у формулюванні гіпотези є спрощений підхід і формулювання такого очевидного положення, яке не потребує розробки та доказів.

Для правильної розробки та побудови гіпотези потрібно:

1. Однозначно встановити рівень основних суперечностей між найменш розробленими питаннями проблеми дослідження.

2. Уточнити невизначені або заново введені наукові поняття як елементи предмета дослідження, на основі логіки дослідження дати їхнє однозначне трактування, якщо потрібно - визначити у вигляді припущення нове поняття.

3. Чітко визначитися в розумінні явища, яке є об'єктом дослідження, усвідомити його структуру функції та зв'язки.

4. Дати критичний аналіз взаємозв'язку елементів, які вивчаються, та узагальнити (синтезувати) отримані знання в гіпотезу дослідження.

5. Чітко і лаконічно обґрунтувати основні моменти та методи теоретичної та емпіричної перевірки гіпотези.

Гіпотеза дослідження може бути як проста, констатувальна, так і рівнева, що визначає припущення щодо впровадження результатів у практику.

Від гіпотези залежить окреслення конкретних завдань дослідження. Останні визначають вибір методів і розробку конкретних методик, які є основою проведення подальшого дослідження. Завдання дослідження можуть включати в себе наступні елементи:

вирішення певних теоретичних питань, які входять у загальну проблему дослідження (наприклад, виявлення сутності поняття, явища, процесу, , розробка ознак, рівнів функціонування, критеріїв ефективності, принципів та умов застосування тощо);

аналіз існуючих методів, які можуть бути застосовані для дослідження проблеми, та обґрунтування вибору методів, які будуть використані саме в роботі, включаючи як методи загальнонаукові, так і методи емпіричного дослідження проблеми, включаючи аналіз інструментарію (соціологічні анкети, психологічні тести, контент-аналіз і т.ін.);

всебічне вивчення практики вирішення даної проблеми, виявлення її типового стану, типових недоліків і труднощів, їх причин. Таке вивчення дозволяє уточнити, перевірити ті дані, які опубліковані в спеціальній літературі, періодичних виданнях, підняти їх на рівень наукових фактів, обґрунтованих у процесі спеціального дослідження процесу в даному напрямку;

обґрунтування необхідної системи заходів для вирішення даної проблеми (це обґрунтування, з одного боку, спирається на теоретичні дані, отримані автором у процесі вирішення першого завдання свого дослідження, а з другого – на матеріали результатів емпіричних досліджень, тобто на дані вирішення другого завдання дослідження). Обґрунтування системи заходів практично співпадає з конкретизацією гіпотези дослідження;

емпірична перевірка запропонованої системи заходів з точки зору відповідності її критеріям оптимальності, тобто досягнення максимально можливих у відповідних умовах результатів вирішення цієї проблеми при певних затратах часу і зусиль (це завдання може ставитись автором лише за умови її фактичної необхідності, а також наявності усіх необхідних умов її реалізації);

розробка рекомендацій та пропозицій щодо використання отриманих автором результатів дослідження на практиці.

Коло завдань дослідження залежить від можливостей самого дослідника, рівня його фахової підготовки і попереднього досвіду наукової роботи та ряду інших факторів.

Основними методологічними вимогами до виокремлення завдань дослідження є такі:

1. Завданнями дослідження називають проблемні запитання, відповіді на які необхідні для досягнення мети дослідження.

2. Визначення, формулювання і послідовність викладу завдань дослідження мають чітко відповідати його темі, об'єкту, предмету, меті та гіпотезі.

3. Сукупність поставлених у дослідженні завдань повинна бути мінімальною, достатньою для досягнення мети дослідження.

Завдання дослідження треба формулювати у формі переліку дій: “вивчити”, “проаналізувати”, “встановити”, “обґрунтувати” тощо.

Наведемо приклади розробки методологічних засад дослідження конкретної роботи.

Приклад 1.

Тема роботи: «Формування самоосвітньої компетентності майбутніх психологів засобами інформаційно-комунікаційних технологій».

Об’єкт дослідження – професійна підготовка майбутнього психолога.

Предмет дослідження – процес формування самоосвітньої компетентності майбутнього психолога.

Мета дослідження – наукове обґрунтування та експериментальна перевірка моделі формування самоосвітньої компетентності майбутнього психолога.

Гіпотеза дослідження. Формування самоосвітньої компетентності психолога буде успішним за реалізації сукупності педагогічних умов:

• створення інформаційно-комунікаційного педагогічного середовища;

• організації самостійної роботи студентів засобами ІКТ;

• використання методів активного навчання.

Завдання дослідження.

1. На основі вивчення наукової літератури проаналізувати психологічні дослідження професійної підготовки майбутніх психологів.

2. Здійснити психологічний аналіз особистості психолога.

3. Визначити особливості компетентнісного підходу до підготовки психологів.

4. Розробити концепцію реалізації самоосвітньої компетентності майбутніх психологів.

5. Експериментально перевірити модель формування самоосвітньої компетентності майбутніх психологів.

Приклад 2.

Тема роботи: «Ціннісні орієнтації у формуванні особистості майбутнього психолога».

Об'єкт дослідження - формування особистості студента в процесі професійної діяльності.

Предмет дослідження - становлення ціннісних орієнтацій у структурі особистості майбутнього психолога в процесі його професійної підготовки.

Мета - виявити особливості становлення ціннісних орієнтацій особистості студентів І-ІV курсів.

Гіпотеза дослідження: У процесі професіоналізації особистості студента закономірно змінюється зміст ціннісних орієнтацій, перетворюється їхня структура, що і буде визначати їхню динаміку з І по ІV курси.

Завдання дослідження:

1) Визначити місце і роль ціннісних орієнтацій у професійному становленні особистості студента як майбутнього психолога.

2. Якісно охарактеризувати змістовний бік ціннісних орієнтацій, які визначають професійну спрямованість майбутнього психолога.

3. Розкрити динаміку ціннісних орієнтацій унаслідок професіоналізації особистості студента.

Вступ до роботи містить також узагальнений опис теоретично-методологічної основи та методів дослідження.

Метод дослідження - (від гр. - шлях дослідження, спосіб пізнання) - нормативний обґрунтований спосіб проведення наукового дослідження. Це шлях наукового пізнання, який випливає із загальних теоретичних уявлень про сутність об'єкта дослідження.

Методи збору емпіричних фактів обираються за метою та завданнями дослідження:

• описати факти: спостереження, аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв'ю, анкетування, вивчення життєвого шляху (біографічний метод) та ін.;

• виміряти психічні явища - тести;

• визначити особливості - констатувальний (природний або лабораторний) експеримент;

• знайти фактори, виявити психологічні умови розвитку та перетворити явище — формувальний психолого-педагогічний експеримент.

Для наукового вирішення психологічної проблеми зазвичай використовується комплекс методів, розробляється і реалізовується певна методика (сукупність методів у дії).

Для обробки одержаного дослідницького матеріалу застосовують відомі в психологічній науці статистичні методи: кореляційний аналіз - числове співвідношення двох різних змінних; факторний аналіз - для визначення спорідненості окремих психологічних тестів на основі порівняння коефіцієнтів кореляції кожного з них.

Вступ містить також короткий опис теоретичного та практичного значення дослідження, а також особливості апробації результатів дослідження, наприклад, на практиці, в доповідях на конференціях або семінарах.

Теоретичне значення дослідження. Подають коротку анотацію нових наукових положень, запропонованих автором роботи. Необхідно показати відмінність одержаних результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, дістало подальший розвиток).

Практичне значення дослідження. В роботі треба подати відомості про наукове використання результатів дослідження, рекомендації щодо їх використання в практичній роботі психолога, відомості про практичне застосування одержаних результатів.

Необхідно дати короткі відомості щодо впровадження результатів досліджень із зазначенням назв закладів, у яких здійснена реалізація, форм реалізації та реквізитів відповідних документів.

Доцільно вказати також базу дослідження (де проводилося дослідження) і опис вибірки (хто був охоплений дослідженням і скільки респондентів брало участь).

Наприкінці вступу вказується структура (з яких елементів складається робота) і обсяг роботи (кількість сторінок, таблиць, схем, використаних джерел, додатків).

Вступ включає 3-5 аркушів друкованого тексту.

Таким чином, вступна частина дослідження дуже важлива за своєю значущістю, адже спрямовує подальшу дослідницьку роботу випускника.

Основна частина

Основна частина роботи — це викладення відомостей про предмет та об’єкт дослідження, котрі є необхідними й достатніми для розкриття сутності даної роботи (опис теорії і методів роботи) та її результатів. Викладаючи матеріал, особливу увагу приділяють новизні в роботі.

Основну частину роботи викладають, поділяючи матеріал на розділи, підрозділи, пункти, підпункти. Основна частина складається з двох або трьох розділів. Назви та зміст розділів, їх співвідношення визначаються з урахуванням обраної теми, мети та завдань роботи.

У розділах необхідно:

• дати визначення або уточнення основних понять дослідження;

• розглянути історію дослідження проблеми;

• проаналізувати методи дослідження, які можуть бути застосовані для теоретичного та емпіричного опрацювання проблеми;

• охарактеризувати концепції, теоретичні положення, висновки дослідників щодо досліджуваної проблеми;

• розкрити сутність та можливі варіанти вирішення проблеми;

• описати емпіричне дослідження проблеми;

• здійснювати аналіз і узагальнення результатів досліджень;

• розробити рекомендації щодо застосування результатів досліджень.

В першому розділі представлений огляд літературних джерел з обраної теми, аналіз відповідних темі понять, наукових положень, ступеня розробленості проблеми в теорії та практичній діяльності. Виклад матеріалу можна вести або в хронологічній послідовності, або за проблемними питаннями. Вибір того чи іншого варіанта залежить від характеру теми і зібраного матеріалу, глибини висвітлення окремих питань у науковій літературі.

Наприкінці першого розділу на підставі теоретичного аналізу літератури та її узагальнення формулюються вихідні положення, які й будуть взяті за основу дослідження, визначатимуть вибраний напрям наукового пошуку.

Отримана наукова інформація закріплюється в тексті роботи у вигляді словесного або ілюстративного матеріалу, в яких випускник впорядковує на свій розсуд наукові факти, доводить наукову цінність або практичну значущість тих чи інших теоретичних положень, називаючи авторів і покликаючись на джерела, з яких запозичені матеріали або окремі результати.

У другому розділі, як правило, подається опис методів та етапів дослідження, вказується база проведення дослідження, час проведення, кількість вибірки, їх стать, вік, обґрунтовується вибір напрямку досліджень, наводять методи вирішення завдань і їх порівняльні оцінки, розробляється загальна методика проведення дослідження. Треба звернути увагу на дотримання норм етики наукового дослідження, тобто, якщо використовуються індивідуальні дані (прізвище, ім’я), то така інформація подається у закодованому вигляді.

Важливо відзначити, що методи дослідження підбираються з урахуванням специфіки завдань, які поставив перед собою дослідник, а не просто перераховуються всі відомі методи психологічної науки. Метод значною мірою визначає і результативність дослідження, форми організації роботи, загальну методологічну орієнтацію автора. Метод можна розглядати як певний систематизований комплекс прийомів, які застосовує дослідник для досягнення мети і завдань дослідження. Студенти повинні не просто назвати методи, які будуть використані у дослідженні, а чітко вказувати, що саме буде досліджуватися за допомогою того чи іншого методу.

Програма являє собою план, в якому вказані послідовність і зміст етапів дослідження. Методика емпіричного дослідження містить опис методів, систему прийомів, які будуть використані для дослідження. Вона відповідає на запитання: як, яким способом проводити дослідження? Правильно вибрана методика є запорукою успішного виконання дослідження, непродумана – приводить до помилок, внаслідок яких нагромаджується багато безсистемно зібраного матеріалу, що не дозволяє зробити ніяких висновків.

Зміст другого розділу значною мірою залежить від стратегії експериментального дослідження. Зазвичай спочатку наводять характеристику методів і авторських методик, що використовуються у психології для дослідження висвітлюваної проблеми. Далі обґрунтовують власне емпіричне дослідження, зокрема вибрані методи і методики. Доцільно простежити релевантність (відповідність) методів теоретичним аспектам, викладеним у першому розділі. Далі описують конкретні методики дослідження і процедури здійснення дослідження. Якщо методика стандартизована й часто застосовувана, можна обмежитись посиланням на автора методики і джерело, звідки її взято. Якщо методику розроблено дипломантом, потрібно викласти її докладніше. Слід також описати процедуру дослідження: коли і за яких умов воно виконувалось.

У третьому розділі з вичерпною повнотою викладають результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Студент повинен дати оцінку повноті вирішення поставлених завдань, оцінку достовірності одержаних результатів, їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби додаткових досліджень, негативні результати, які обумовлюють необхідність припинення подальших досліджень. Представлені відображення діяльності психолога з розв’язання поставлених завдань згідно з темою, розкриття проблем дипломної роботи і отриманих діагностичних даних. Це може бути характеристика напрямків, форм і методів роботи психолога (наприклад, тренінг, розвивальні заняття), дані про ефективність запропонованої і виконаної роботи, рекомендації щодо вдосконалення діяльності психолога тощо). Наприкінці емпіричної (експериментальної) частини дослідження повинні бути висновки про підтвердження (або не підтвердження) гіпотези дослідження.

Емпіричне дослідження повинно ґрунтуватись на додержанні етичних принципів роботи психолога.

У цьому ж розділі, як правило, наводять результати констатуючого експерименту (кількісний та якісний аналіз). Далі розкривають зміст практичної роботи психолога, характеризують і описують застосовувані форми, методи та засоби діяльності. Результати, отримані в експериментальній групі, бажано порівняти з результатами методик, що застосовувались до вибраної і впровадженої системи роботи в цій або інших (контрольних) групах. Точність і вірогідність отриманих результатів формуючого експерименту мають бути підтверджені із застосуванням методів математичної статистики.

Обсяг емпіричного дослідження не повинен перебільшувати у кваліфікаційній роботі 50%, а у дипломній – 60% від загального обсягу роботи.

Основному тексту кожного розділу може передувати передмова з коротким описом вибраного напрямку та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. В кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладом наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від другорядних подробиць.

Із практики написання робіт науково-дослідного характеру відомо, що виникає необхідність для кожного розділу готувати більш-менш детальний план-проспект. Це заощаджує час автора при компонуванні чистового матеріалу, допомагає уникнути повторів і викласти матеріал роботи якісно.

Розділи повинні поділятися на підрозділи. Кількість підрозділів різних розділів роботи повинні бути порівняно однаковою. Кожен підрозділ повинен завершуватися висновками, які виділяються через звороти – “таким чином”, “отже”, “вищенаведене дане змогу зробити висновки…”, “підводячи підсумки першого розділу, вважаємо за потрібне зазначити...”.

При роботі над рукописом необхідно звернути увагу і на таке питання, як розбивка тексту на абзаци. Кожен абзац повинен містити в собі певну думку, виражену однією чи кількома фразами або реченнями.

Узагальнені числові дані, які можуть концентруватися в таблицях, діаграмах, графіках, схемах, повинні наводитись з необхідним ступенем точності та аргументованості, з посиланням на відповідну літературу чи власні обчислення.

Висновки, які завершують кожний розділ, у більш ґрунтовній інтерпретації мають стати основою заключної частини роботи.

Висновки

Висновки містять у концентрованому вигляді основні результати дослідження, висновки з усіх поставлених завдань, які виконувались автором у процесі написання роботи. У висновках наводять оцінку одержаних результатів роботи (негативних також) або її окремого стану з урахуванням світових тенденцій вирішення поставленої задачі, дані про наукову та соціальну значущість роботи. За необхідності автор може надати рекомендації щодо використання у певних галузях важливих результатів проведеного дослідження. Обов’язково має бути висновок автора щодо підтвердження (повного чи часткового) або спростування гіпотез.

У висновках викладають найбільш важливі наукові та практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв'язаної наукової проблеми (завдання), її значення для науки і практики. Загальна кількість висновків становить від 6-8 пунктів.

У першому пункті висновків коротко оцінюють стан розробки питання. Потім розкриваються методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми (завдань), аналізуються результати практичного їх розв'язання, які порівнюються з матеріалами відомих досліджень.

Далі необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати їхню достовірність, викласти рекомендації щодо їхнього використання і подальшого дослідження проблеми.

Важлива вимога до висновків — їх стислість (2-3 аркуші) та ґрунтовність.

Список використаних джерел

Кожне джерело, яке включено до списку використаних джерел, повинно мати відбиття у кваліфікаційній або дипломній роботі. Кількість використаних джерел у кваліфікаційній роботі повинно становити не менш 40 найменувань, у дипломній роботі – не менш 50. Обов’язковою вимогою до дипломної роботи є написання її державною мовою, за винятком списку використаної літератури, де використане джерело записується мовою, якою воно було видане. Цитати з цих джерел слід наводити в тексті виключно українською мовою.

Додатки

До додатків включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, таблиці допоміжних цифрових даних, протоколи досліджень, методики, вирішення завдань за допомогою комп'ютера, які розроблені у процесі виконання роботи, ілюстрації допоміжного характеру. У додатки можуть бути включені:

— додаткові ілюстрації або таблиці;

— матеріали, які через великий обсяг, специфіку викладання або форму подання не можуть бути внесені до основної частини (оригінали фотографій, тести, використані анкети, матеріали, розроблені в процесі виконання роботи та ін.).