- •2. Визначення кількості поїздів на примикаючих до станції лініях, числа вагонів у складі поїзда та корисної довжини колій
- •Число поїздів на примикаючих до станції лініях
- •3. Визначення необхідної пропускної спроможності та кількості головних колій на лініях, що примикають до станції
- •4. Визначення місця розміщення станції на місцевості, розробка її принципової схеми та технології роботи
- •4.1. Визначення місця розміщення дільничної станції на місцевості й її типу
- •Довжина станційних площадок дільничних станцій
- •4.2. Визначення типу розв’язок ліній на підходах до станції
- •4.3. Розробка принципової схеми дільничної станції
- •4.4. Розробка спеціалізації приймально-відправних парків станції
- •5. Принцип визначення кількості колій в приймально-відправних парках дільничної станції
- •5.1. Визначення середньозваженої тривалості зайняття колії поїздом
- •5.1.1. Визначення тривалості виконання технологічних операцій
- •5.1.1.1. Визначення тривалості прийому та відправлення поїзда, а також виконання маневрових операцій
- •5.1.1.2. Визначення тривалості обробки складу поїзда
- •5.1.2.2. Визначення тривалості очікування прибирання составу з приймально-відправного парку
- •5.1.3. Визначення середньозваженої тривалості зайняття колії поїздом у кожному парку
- •5.2. Визначення розрахункового інтервалу прибуття поїздів у приймально-відправний парк
- •5.2.1. Визначення мінімального інтервалу прибуття поїздів у парк
- •5.2.2. Визначення середнього інтервалу прибуття поїздів
- •5.2.3. Розрахунковий інтервал прибуття поїздів з кожної лінії
- •5.3. Кількість колій у приймально-відправних парках станції
- •У парку пв-1
- •У парку пв-2
- •6. Визначення кількості колій у сортувальному парку
- •Кількість колій у сортувальному парку
- •Бібліографічний список
- •Додаток б шляхопроводні розв’язки
- •Вибір схеми шляхопроводної розв’язки
- •Додаток в нормативи часу виконання піврейсів
- •Нормативи часу на виконання піврейсів перестановки составів
4.3. Розробка принципової схеми дільничної станції
Принципова схема станції розробляється студентом самостійно на підставі типових рішень, наведених у [Учебник, стор. 106-119].
Горловини дільничних станцій повинні забезпечувати необхідну пропускну спроможність, для чого рекомендується передбачати:
-
можливість виконання необхідного в кожному окремому випадку числа паралельних операцій при найменшій кількості стрілочних переводів, що укладаються на головних коліях; кількість одночасних поїзних маршрутів у горловині повинна дорівнювати числу головних колій на підході;
-
прямий вихід на головні колії з усіх або частини колій сортувального парку, як правило, з обох кінців;
-
не менше двох виходів з території локомотивного господарства на станційні колії у разі розташування екіпірувальних пристроїв і ремонтної бази на одній площадці;
-
укладку головної колії в обхід локомотивного господарства на станціях двоколійних ліній при розмірах вантажного руху більш 60 пар поїздів за добу;
-
укладку колії в обхід локомотивного тупика у вихідній горловині зміщеного парку на станціях поздовжнього та напівпоздовжнього типів на двоколійних лініях у разі зміни локомотивів у всіх вантажних поїздів;
-
укладку головної колії для прийому більш 10 пар пасажирських поїздів за добу в обхід зміщеного парку у разі зміни локомотивів у всіх вантажних поїздів.
Конструкцію горловин слід вибирати за умови мінімального числа перетинань ворожих маршрутів, особливо маршрутів прийому поїздів.
Маневрова робота з формування та розформування поїздів, подачі та забиранню місцевих вагонів повинна бути ізольована від руху організованих поїздів.
Для пропуску поїзних локомотивів в локомотивне господарство та під состави на дільничних станціях поперечного типу при розмірах руху 18 і більше пар поїздів за добу зі зміною локомотивів слід проектувати ходову колію.
Принципова схема станції поздовжнього типу розроблена на підставі типових рішень і вказаних вище положень наведена на рис. 4.3.
4.4. Розробка спеціалізації приймально-відправних парків станції
Спеціалізація приймально-відправних парків розробляється на основі [Типового технологічного процесу дільничної станції] з використанням її принципової схеми. Правильно обрана спеціалізація парків дозволяє мінімізувати пробіг по станції поїздів і локомотивів, що змінюються, а також число перетинань маршрутів, що покращує умови роботи станції.
Розробити спеціалізацію парків – означає визначити для кожного з них категорії поїздів, що приймаються (транзитні прямі та кутові, дільничні та збірні поїзди, що надходять в розформування, а також поїзди свого формування) і напрямки, з яких вони прибувають. При цьому необхідно зазначити, що за один з таких напрямків приймається і сортувальний парк, звідки поступають в приймально-відправні парки поїзди свого формування.
Розробляючи спеціалізацію парків, слід пам’ятати, що транзиті кутові поїзди доцільно приймати в той же парк, що й транзитні прямі, які прибувають з того ж напрямку. Для прийому та відправлення дільничних і збірних поїздів використовується той приймально-відправний парк, який розташований поряд з сортувальним.
Після розробки спеціалізації парків для кожного з них встановлюється кількість транзитних поїздів, що проходять станцією без зміни та зі зміною локомотивів. У курсовому проекті можна прийняти, що зміна локомотивів на даній станції здійснюється для всіх транзитних поїздів, що прибувають з ділянки або відправляються на ділянку, для якої локомотивне депо даної станції є оборотним. Крім того, всі кутові поїзди мають на станції зміну локомотива.
Наприклад, для даної станції ділянкою, для якої локомотивне депо є оборотним є ділянка М–О (рис А.3) і всі транзитні поїзди з М і на М будуть мати на станції О зміну локомотивів. Крім того поїзди з Н на Б та з Б на Н є кутовими, і також будуть мати заміну локомотива. Всі інші транзитні поїзди проходять станцію О без зміни локомотивів. При цьому незалежно від кількості локомотивів, що змінюються у кожному парку, схема станції повинна бути побудована таким чином, щоб забезпечувались подача та прибирання локомотивів з кожного парку в локомотивне депо.
Для прикладу, який розглядається, може бути прийнята така спеціалізація парків (схема станції, для якої здійснюється розрахунок кількості колій, наведена на рис.4.3).
Приймально-відправний парк ПВ-1
-
Прийом всіх вантажних поїздів (транзитних, дільничних, збірних) з напрямків А та М.
-
Прийом поїздів у розформування (дільничних і збірних) з напрямків Б і Н.
-
Виставка з сортувального парку поїздів свого формування (дільничних і збірних) для відправлення на всі напрямки.
Приймально-відправний парк ПВ-2
-
Прийом транзитних поїздів з напрямків Б і Н.
При цьому транзитні поїзди з М і на М, з Б на Н і з Н на Б будуть проходити станцію зі зміною локомотивів.
Рис. 4.3. Принципова схема вузлової дільничної станції О: ПБ – пасажирська будівля; ПВ-1, ПВ-2 – приймально-відправні парки; С – сортувальний парк; ЛГ – локомотивне господарство; ВР – вантажний район
Розроблену спеціалізацію для подальшого використання зручно представити у вигляді табл. 4.2. У кожній клітинці цієї таблиці вказується кількість поїздів (чисельник), яка приймається за табл. 2.1, і номер приймально-відправного парку, в який прибувають ці поїзди (знаменник). Крім того, в цій таблиці клітинки транзитних поїздів, які проходять станцію зі зміною локомотива, відмічають зірочкою (*).
Таблиця 4.2
Розподіл поїздопотоків по парках
Із |
На |
||||||
А |
Б |
М |
Н |
О (у розформування) |
|||
дільничні |
збірні |
||||||
А |
Х |
13/(І) |
2*/(І) |
6/(І) |
3/(І) |
2/(І) |
|
Б |
15/(ІІ) |
Х |
9*/(ІІ) |
2*/(ІІ) |
2/(І) |
2/(І) |
|
М |
2*/(І) |
8*/(І) |
Х |
5*/(І) |
3/(І) |
1/(І) |
|
Н |
8/(ІІ) |
3*/(ІІ) |
9*/(ІІ) |
Х |
2/(І) |
1/(І) |
|
О (свого формування) |
дільничні |
3/(І) |
2/(І) |
3/(І) |
2/(І) |
|
|
збірні |
2/(І) |
2/(І) |
1/(І) |
1/(І) |
|
|