3. Визначення необхідної пропускної спроможності та кількості головних колій на лініях, що примикають до станції

Необхідна пропускна спроможність ліній, що примикають до станції, визначається за формулою:

(3.1)

де – коефіцієнт резерву пропускної спроможності ();

– кількість вантажних поїздів на даній лінії (з урахуванням збірних);

– відповідно кількість пасажирських і збірних поїздів на даній лінії;

– коефіцієнт зйому вантажних поїздів відповідно пасажирськими та збірними поїздами (, ).

Значення приймають за табл. 2.1. У разі неоднакових розмірів руху поїздів у парному та непарному напрямках приймається більше значення. Розраховане за формулою (3.1) значення округлюють до найближчого цілого в більшу сторону.

Наприклад, за наведеними в табл. 2.1 даними необхідна пропускна спроможність примикаючих ліній дорівнює:

пар поїздів, прийнято – 62 пари;

пар поїздів, прийнято – 64 пари;

пар поїздів, прийнято – 41 пара;

пар поїздів, прийнято – 44 пари.

Кількість головних колій на примикаючих до станції лініях і технічні засоби регулювання інтервалів між поїздами приймаються в залежності від розрахованої необхідної пропускної спроможності відповідно до табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Кількість головних колій на лінії та її технічна оснащеність

Необхідна пропускна спроможність , пар поїздів	Кількість головних колій	Технічна оснащеність лінії
12...24	1	Автоблокування
25...36	1	Диспетчерська централізація
37...48	1	Диспетчерська централізація та двоколійні вставки
49 та більше	2	Автоблокування

Так, у наведеному прикладі лінії А-О та Б-О проектуються двоколійними, М-О та Н-О – одноколійними з двоколійними вставками.

Ділянки А-О та Б-О повинні бути обладнані автоблокуванням, М-О та Н-О – диспетчерською централізацією.

4. Визначення місця розміщення станції на місцевості, розробка її принципової схеми та технології роботи

4.1. Визначення місця розміщення дільничної станції на місцевості й її типу

Проектування дільничної станції починається з вибору її типу та схеми розміщення основних пристроїв з урахуванням місцевих умов.

Довжина станційних площадок для нових дільничних станцій приймається відповідно до табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Довжина станційних площадок дільничних станцій

Тип дільничної станції	Довжина площадок, м, при корисній довжині приймально-відправних колій
	1050 м	850 м
Поздовжній	4000	3600
Напівпоздовжній	2850	2450
Поперечний	2400	2200

Дільничну станцію варто розміщати поблизу населеного пункту, зменшуючи при цьому відстань проїзду пасажирів до станції міським транспортом і підвозу або вивозу вантажу з місць загального користування автотранспортом.

Вибір схем дільничних станцій варто виконувати на підставі техніко-економічного порівняння варіантів з урахуванням таких положень:

• дільничні станції на нових одноколійних лініях на першу чергу будівництва варто проектувати поперечного типу, при цьому на лініях I і II категорій повинна бути передбачена можливість подальшого розвитку станції за поздовжнім або напівпоздовжнім типом; в обґрунтованих випадках допускається використання схем дільничних станцій поздовжнього або напівпоздовжнього типу на одноколійних лініях I і II категорій;

• застосування поздовжнього або напівпоздовжнього типів дільничних станцій на одноколійних лініях III і IV категорій допускається у разі примикання з боку пасажирського будівлі під’їзних колій із значним вантажообігом, a також за інших вимог;

• дільничні станції на нових двоколійних лініях варто проектувати поздовжнього або напівпоздовжнього типів;

• поперечний тип допускається застосовувати на двоколійних лініях при невеликих розмірах пасажирського руху та повільному темпі зростання вантажообігу, a при великих розмірах руху – у важких топографічних, геологічних і інших місцевих умовах.

При проектуванні слід прагнути до зменшення обсягів робіт, пов’язаних з будівництвом станції, в тому числі обсягів земельних робіт.

Для визначення типу станції на підставі карти місцевості (додаток А, рис. А.1), використовуючи метод інтерполяції, слід побудувати поздовжній профіль місцевості (рис. 4.1). Відмітки землі слід визначати на кожному кілометрі. Крім того, на поздовжньому профілі відображуються точки перетинання горизонталей з віссю головної колії І.

Далі слід визначити довжину станційної площадки з допустимими ухилами (не більше 2,5‰), співставити її з даними, що наведено в табл. 4.1, і визначити тип станції.

Так, згідно з рис. 4.1 поблизу населеного пункту є шість елементів профілю з ухилами від 1,5‰ до 2,4‰ сумарною довжиною м. При корисній довжині приймально-відправних колій 1050 м (визначена в розділі 2) необхідна довжина станційної площадки для розташування станції поздовжнього типу згідно табл. 4.1 дорівнює 4000 м.

Таким чином, співставивши фактичну довжину (4075 м) з необхідною (4000 м), приймається поздовжній тип станції, що відповідає вимогам щодо вибору схем дільничних станцій.

Якщо на місцевості неможливо розташувати станцію поздовжнього типу, слід застосовувати напівпоздовжній або поперечний типи, використовуючи дані табл. 4.1.

Якщо поблизу міста відсутня станційна площадка достатньої довжини, то проектується станція з послідовним розташуванням пасажирських пристроїв і парків для обслуговування вантажного руху.

Рис. 4.1. Поздовжній профіль місцевості