6.Харчування

На мою думку, їжа в житті американців посідає важливе місце, і вони приділяють їй багато уваги. Їдять багато. У вуличних кав’ярнях та рестораціях зазвичай повно відвідувачів. У будь-якому населеному пункті важко знайти місце, де б у радіусі 200 метрів не було якогось шинка, макдональдса, кав’ярні чи ресторану. Вражає велика кількість повних людей, особливо жінок та дітей. Продукти харчування відносно американської зарплатні є досить дешевими.

Щоранку з 7 до 10 у готелі “Ембесі Світс” можна було поснідати. Для цього у холі готелю було спеціальне місце. Нагадаю: вартість сніданку входила до вартості проживання, ось чому продукти можна було брати та споживати у необмеженій кількості. На столах знаходився досить великий вибір їжі. На бажання клієнта кухарі підсмажували за лічені секунди яєчну або м’ясо, могли подати дієтичну страву, наприклад, молочну кашу. Далі Клієнт міг вибрати підсмажені сосиски з різних ґатунків м’яса, нарізану шинку та м’ясо індички, відварені зерна кукурудзи або рису, смажену картоплю, декілька видів нарізаного хліба, який тут же можна піджарити у тостері, тверді та плавлені сири, масло, джеми, мед, 5-7 видів кукурудзяних або вівсяних пластівців, солодкі булочки, кекси, тістечка, приправи. З автоматів наливалися прохолоджувальні напої, гаряче та холодне молоко різної жирності. Кава була вже приготовлена і стояла у скляних глеках на кавоварці, яка увесь час підігрівалися знизу. Чай у одноразових пакетах можна вибрати за смаком – звичайний або фруктовий – і залити окропом з такого ж глека. На окремому столі стояли поємники з фруктовим салатом, який поливався суничним або малиновим йоґуртом, та фрукти у натуральному вигляді – банани, апельсини, ананаси, дині, кавуни. Поруч з автомата можна було налити на вибір не менше 5-6 ґатунків соків. Клієнт сідав за столик серед пальм та квітів, брав ранкові газети, які розкладалися поруч, і спокійно споживав свій сніданок. Для бажаючих були спеціальні пластикові пакети, куди можна покласти бутерброди або фрукти і віднести до свого номера. Була також можливість замовити сніданок до апартаментів.

Обідали ми у ресторані “Паневіно”, який знаходився тут же, у готелі. Це починалося з шостої години вечора. Середній обід коштував від 15 до 25 доларів. Нас завжди мило зустрічали і відводили до столів у тій частині ресторану, де ми бажали обідати. В секторі для клієнтів, які палили, стояли спеціальні пристрої для швидкого очищення повітря. Метрдотель подавав меню. На вибір страв відводилося 10-15 хвилин. Потім підходив офіціант і наливав звичайну воду у бокали. Далі з інтервалом у 20-25 хвилин подавалися хліб, закуска, перша та друга страви, десерт, напої. В середньому обід тривав близько двох годин. Протягом цього часу офіціант підходив і запитував, чи не потрібно чогось додати або підлити. Їжа у ресторані була чудовою, особливо рибні страви, і набагато смачнішою, ніж у вуличних ресторанах.

Спеціального пояснення потребує “Хеппі ауе” – “Щаслива година”, яка тривала у готелі “Ембесі Світс” з 17.30 до 19.30 щодня. У вестибюлі відкривалася барна стійка, на столиках запалювалися свічки та виставлялися попільнички. Кожен мешканець готелю міг абсолютно безкоштовно замовити та отримати у двох барменів алкогольні та прохолоджувальні напої будь-якого ґатунку. У чистому вигляді дорослі американці алкоголь майже не вживають, але мають величезну кількість коктейлів, назви яких нашій людині абсолютно ні про що не говорять. Щедрі американці обов’язково давали по одному долару “чайових” для бармена. Нас же могли іноді ввічливо попросити показати картку мешканця готелю. На столі стояли корзини з картопляними та пшеничними чіпсами, дрібними бубликами та сухарями, автомат з поп–корном. Пластиковими лопатками кожен накладав собі все це в картонні коробки або пластикові стакани, сідав за столик біля водоспаду і мирно вів бесіду зі знайомим або просто насолоджувався життям.

В їдальнях університету у Ньюарку, де ми жили та навчалися протягом шести тижнів, щодня, крім суботи та неділі, поїсти можна було тричі на день: сніданок з 7 до 10, ланч з 12 до 15 та обід з 17 до 20 години. На уікенд їдальні забезпечували студентів тільки “бранчем”, який тривав з 11 до 14 години.

Вхід до їдальні був тільки за особистими картками. Головний комп’ютер реєстрував кількість спожитих вами сніданків, обідів та ланчів протягом всього терміну перебування. Влітку університет був переповнений іноземними гостями, але черг у їдальні практично не було: обслуга діяла чітко та виважено. Сніданок коштував 4 долари, ланч – 7, обід – 5. Це була середня вартість, яку оплачували відвідувачі, адже реально кожен міг споживати таку кількість їжі, на скільки його вистачало. У величезній залі були окремі місця, де подавали овочі та холодні закуски, перші та гарячі страви, десерти. Вибір – найрізноманітніший. Крім того, стояв автомат, з якого можна взяти морозиво трьох ґатунків. Коли автомат не працював, пачки з морозивом можна було брати просто з холодильника у цій же залі. Супів майже ніхто не їв. І взагалі дивувало те, що при такому розмаїтті страв молоді люди просто брали розрізану булку, клали туди сосиску, поливали кетчупом, з’їдали і запивали колою. Мені особисто смакувало м’ясо індички, рибні страви, лазанья, фруктові салати та натуральні соки. Більшість овочів – ненатурального кольору та зовсім не мали смаку. Американці, можливо, до цього звикли, для нас це було неприродньо і дивно.

Пояснення

Макдональдс – мережа ресторанів швидкого харчування.

Дієтична страва – особливе харчування для людей з хворобами шлунку.

Окріп – вода, яка щойно закипіла.

Метрдотель – головний розпорядник у ресторані.

“Чайові” – додаткова платня офіціантові за обслуговування.

Ланч – те саме, що обід. Подається після полудня.

Уікенд – вихідні дні, кінець тижня.

Бранч – середнє між сніданком (брекфест) та обідом(ланч).

Кола – популярний напій компанії “Кока-Кола”.

Лазанья – італійська страва, приготовлена з макаронів, овочів, м’яса і твердого

сиру та запечена у грілі.

Завдання

1. Подумай і напиши, що б ти взяв на сніданок у готелі “Ембесі Світс”.

2. Скажи, яким напоям ти віддаєш перевагу і чому.