16.Відпочинок

На зміну праці завжди приходить відпочинок. Про те, як відпочивала наша група і як це роблять американці, я і намагатимусь розповісти у цій частині. Американці вміють працювати. Кожна година їх праці влаштована так, аби людина була зайнята тільки цією діяльністю, причому має бути результат – найефективніша віддача. За це люди отримують гроші і влаштовують своє життя. Чим більше грошей, тим краще життя. Ось чому я не зустрічав продавців, які нудьгують, коли немає клієнтів, адже в цей час вони наводять порядок на вітринах або виносять товар. Робітники та службовці на заводах “Будвайзер”, обслуга у готелях, їдальнях та бібліотеках, ремонтники доріг, стюардеси – всі вони не гаять ні секунди. Служителі музеїв щось пояснюють відвідувачам, таксисти їздять містом у пошуках клієнтів, викладач під час самостійної роботи студентів працює з ноутбуком. Тому не дивно, що американці вміють і відпочивати: це їм просто необхідно. Наші організатори виходили, мабуть, саме з цього, тому відпочинок був організований на відповідному рівні. За шість тижнів перебуванням у Делаверському університеті, крім Нью–Йорка, ми відвідали Філадельфію та Балтімор. Починалось завжди з оглядових автобусних екскурсій. Гіди працювали на славу: говорили тільки про цікаве, зупиняли автобус тільки там, де це було потрібно, давали схеми міст та рекламні проспекти, інформували про роботу музеїв, театрів, магазинів. У Філадельфії ми побували на могилі Джефферсона і церкві, де він таємно збирався зі своїми однодумцями, залі “Індепенденс Холл”, де було проголошено Декларацію, місці, де встановлено Дзвін свободи та інших місцях. Балтімор – місто на Атлантичному узбережжі. Крім музеїв, туристи відвідують найкращий у США дельфінарій – шестиповерхову споруду із скла та бетону, де представлено майже всі види атлантичної фауни. Відвідини закінчуються справжнім шоу дресированих дельфінів, яке відбувається на водній арені, що знаходиться на шостому поверсі дельфінарію.

Возили нас також у “країну Еміш” – територія у кілька десятків квадратних кілометрів, де живуть дуже набожні люди із релігійної секти Еміш, які не визнають досягнень цивілізації. В їхніх помешканнях немає електрики, радіо та телебачення, вони їздять тільки у візках, запряжених кіньми, поля обробляють без тракторів і комбайнів, не користуються хімікатами. Еміш мають чудові врожаї. Їхні продукти – овочі, м’ясо, молоко, фрукти – продаються у окремих магазинах великих міст за досить високими цінами. Вечорами нам влаштовували перегляд фільмів, пікніки, виїзди до парків або торгових центрів.

Під час уікендів людей на вулицях ставало менше, але дороги настільки заповнювалися автомобілями, що часто виникали “корки”, їх американці називають “jam”. Одного разу, повертаючись з пляжу, ми опинилися в такій ситуації: півтори години наш вен рухався зі швидкістю 10 км /год.

Влітку тут неймовірна спека, висока вологість повітря. Разом це називається “humidity”. Люди намагаються виїхати за місто – до парку, лісу або на пляж. Делавер має свої відомі пляжі. Один з них – Рихобот Біч. Це дві години їзди від Ньюарка. Зазвичай транспорт залишається на паркінґу. В’їжджаючи сюди, водій купує картки, оплачуючи одночасно парковку та доїзд автобусом до пляжу. Автобуси ходять з інтервалом 10 хвилин. На зупинці попереджають про те, що в автобусі є тільки 26 сидячих місць. Дехто бажає їхати стоячи, і це цілком ймовірно, але таких пасажирів може бути не більше восьми, щоб вони не заважали іншим. У салоні водій опускає вашу картку у компостер, а потім повертає. На картці зазначається час, коли ви почали поїздку. Магнітна стрічка має інформацію про те, за скільки годин парковки вашого авто заплачено. Якщо, припустимо, ви заплатили за час до 18–ї години, а ви сідаєте у автобус о 18.05, ваша картка буде вже не дійсною і вас попросять купити нову.

Пляж – це багатокілометрова смуга піску шириною 15–20 метрів. Попереду – океан, позаду – квартали та вулиці містечка. Людей багато, через кожні 30–40 метрів є контейнери для сміття, через кожні 100 метрів – пости рятівників, які з трьохметрових вишок спостерігають за ситуацією на воді. Рятівники працюють і на катерах в океані. Якщо хтось запливає далі, ніж на 50 метрів від берега, вони попереджають у мегафон про небезпеку і просять повернутися. Американці на пляжі п’ють та їдять, але алкоголю не вживають. Згідно традиції, жінки – у закритих купальниках, чоловіки і навіть маленькі хлопчики – у довгих до колін трусах, “боксерах”. На нас дивилися з подивом та цікавістю, особливо діти. Чоловіки середнього віку запитали, чи ми, бува, не французи, тому що тільки туристи з Франції можуть з’явитися у таких коротких плавках. На пляжі я майже не бачив негрів та “кольорових”, більшість білих, які постійно змащували тіло протисонячною емульсією: тут вважається пристойним мати білу шкіру і уникати сонячного проміння, оскільки це шкодить здоров’ю.

Частина американців виїздить на вихідні до великих міст і відвідує театри, музеї, інші визначні місця, частина проводить час у парках та заповідниках. Одного вечора нас привезли у парк, де на великій галявині неподалік річки безкоштовно грав джазовий оркестр. Люди сиділи на розкладних стільцях або просто на траві, слухали музику, розмовляли. Їхні діти ганялися за мильними бульбашками, які вилітали із невеличкого вітряного млина, скакали, бігали, веселилися із клоуном, що приїхав разом з оркестром. Вечорами заповнювалися кав’ярні та ресторани, де люди, у більшості випадків молоді, вечеряли, танцювали, грали у рулетку, більярд, на ігрових автоматах або у кеґельбанах. Інші просто їздили містом у відкритих авто з голосно ввімкненою музикою, яка аж ніяк нікому не заважала. У понеділок всі розходяться по своїх місцях праці або навчання. Життя продовжується.

Пояснення.

Ноутбук – переносний персональний комп’ютер.

Гід – екскурсовод.

Фауна – тваринний світ.

Меґафон – пристрій для підсилення голосу.

Завдання.

Склади розповідь на тему “Мій уікенд в США”.