2.2 Фінансове забезпечення. Визначення фінансових можливостей підприємства при здійсненні зед

Фінансовий стан|достаток| будь-якого підприємства визначає:

А) його конкурентоспроможність (платоспроможність і кредитоспроможність), його беззбиткову і фінансову стійкість;

Б) його здатність|здібність| ефективно використовувати фінансові ресурси і капітал;

В) його здатність|здібність| виконувати прийняті зобов'язання.

Постановка завдання аналізу фінансових можливостей підприємства. З метою визначення фінансових можливостей підприємства при здійсненні ЗЕД необхідно проаналізувати такі аспекти його фінансового стану, як кредитоспроможність, ліквідність та фінансова стійкість. Вихідні дані до вирішення завдання наведені в табл. 3.2-3.4.

Рекомендації щодо вирішення аналізу фінансових можливостей підприємства. Розглянемо три основні напрями|направлення| фінансового аналізу підприємства.

1. Аналіз кредитоспроможності підприємства.

Кредитоспроможність – це наявність у підприємства передумов для отримання|здобуття| і повернення кредиту в строк. Як основний показник, що визначає кредитоспроможність підприємства, пропонується використовувати норму прибутку на вкладений капітал:

, (2.9)

де П – сума прибутку за звітний період (квартал, рік), гр.од.;

ПС – спільна|загальна| сума пасиву (по балансу), гр.од.

Зростання|зріст| цього показника характеризує тенденцію прибуткової діяльності позичальника, його прибутковість.

2. Аналіз ліквідності підприємства.

Ліквідність підприємства – це його здатність|здібність| швидко погашати|гасити| свою заборгованість. Ліквідність підприємства можна оцінити по ліквідності його балансу, який є одним з основних документів при аналізі фінансового положення|становища| підприємства. Баланс підприємства складається з двох розділів.

1. Активи – це сукупність майнових прав підприємства, виражених|виказувати| зазвичай|звично| в грошовій формі. До складу активів входять:

А1 – найбільш ліквідні активи підприємства: грошові кошти (готівка і на рахівницях) і короткострокові фінансові вкладення (коштовні папери);

А2 – активи, що швидко реалізовуються: дебіторська заборгованість і інші активи;

А3 – активи, що повільно реалізовуються: запаси і витрати, довгострокові фінансові вкладення, устаткування до установки;

А4 – активи, що важко реалізовуються: основні засоби, нематеріальні активи, незавершені капітальні вкладення, устаткування до установки.

2) Пасиви – це сукупність боргів|обов'язків| і зобов'язань підприємства, виражені|виказувати| зазвичай|звично| в грошовій формі. Пасиви балансу характеризують джерела засобів|коштів| підприємства і групуються по ступеню|мірі| терміновості їх оплати:

П1 – найбільш термінові пасиви (кредиторська заборгованість і інші пасиви);

П2 – короткострокові пасиви (короткострокові кредити і позикові засоби);

П3 – довгострокові пасиви (довгострокові кредити і позикові засоби);

П4 – постійні пасиви (джерела власних засобів або власний капітал).

Баланс вважається за абсолютно ліквідний, якщо:

(2.10)

3. Аналіз фінансової стійкості підприємства.

Універсальним видом фінансового аналізу є|з'являється| аналіз фінансової стійкості підприємства.

Аналіз фінансової стійкості передбачає:

1) аналіз складу і розміщення активів підприємства (будівель, устаткування|обладнання|, оснащення, майна, коштовних|цінних| паперів, грошових коштів підприємства, дебіторської заборгованості, запасів і так далі);

2) аналіз наявності власних оборотних коштів (запасів сировини, напівфабрикатів, палива|пального|, тари, матеріалів, предметів, що швидко зношуються і так далі);

3) аналіз кредиторської заборгованості;

4) аналіз структури оборотних коштів;

5) аналіз дебіторської заборгованості;

6) аналіз платоспроможності;

7) аналіз використання капіталів і основних фондів|фундацій|.

Для аналізу фінансової стійкості підприємства зручно використовувати наступну|слідуючу| балансову модель:

, (2.11)

де F – основні засоби|кошти| і вкладення гр.од.;

Z – запаси, гр.од.;

R_a – грошові кошти, короткострокові фінансові вкладення, дебіторська заборгованість і інші активи, гр.од.;

U_c – джерела власних засобів, гр.од.;

K_T – довгострокові кредити, гр.од.;

K_t – короткострокові кредити, гр.од.;

R_p – розрахунки (кредиторська заборгованість) і інші пасиви.

Довгострокові кредити спрямовуються в основному на придбання|надбання| основних засобів|коштів| і капітальні вкладення (у майбутнє будівництво, розвиток підприємства). Тому перетворимо балансову модель:

. (2.12)

З|із| цього можна зробити висновок|ув'язнення|, що за умови обмеження запасів

, (2.13)

виконуватиметься умова платоспроможності підприємства, тобто грошові кошти, короткострокові|короткотермінові| фінансові вкладення і активні розрахунки покриють короткострокову|короткотермінову| заборгованість підприємства:

. (2.14)

При цьому

. (2.15)

Таким чином, співвідношення вартості матеріальних оборотних коштів (тобто запасів) і величин власних і позикових джерел їх формування визначає стійкість фінансового стану|достатку| підприємства. Забезпеченість запасів і витрат|затрат| джерелами формування є|з'являється| суттю|єством| фінансової стійкості, тоді як платоспроможність виступає|вирушає| її зовнішнім проявом|виявом|.

Для характеристики джерел формування запасів використовується декілька показників, що відображають різний ступінь обхвату. Розглянемо їх.

1. Наявність власних оборотних коштів:

(2.16)

2. Наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат|затрат|:

(2.17)

2. Спільна|загальна| величина основних джерел формування запасів:

(2.18)

Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування.

4. Надлишок або нестача власних оборотних коштів:

(2.19)

5. Надлишок або нестача власних і довгострокових позикових джерел формування запасів:

(2.20)

6. Надлишок або нестача спільної|загальної| величини основних джерел для формування запасів:

(2.21)

Величина останніх трьох показників дозволяє класифікувати фінансові ситуації по ступеню стійкості фінансового стану. Абсолютна стійкість:

(2.22)

Нормальна стійкість, що гарантує платоспроможність:

(2.23)

Нестійкий стан. Порушення платоспроможності, при якому, проте,|тим не менше| зберігається можливість|спроможність| відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних засобів|коштів| і збільшення власних оборотних коштів, а також за рахунок додаткового залучення довгострокових кредитів:

(2.24)

Кризисний|кризовий| фінансовий стан|достаток|. Підприємство знаходиться|перебуває| на межі банкрутства, оскільки|тому що| грошові кошти, короткострокові|короткотермінові| коштовні|цінні| папери і дебіторська заборгованість підприємства не покривають навіть його кредиторської заборгованості:

(2.25)

Якщо фінансовий стан підприємства незадовільний, то розробляється план виведення його з кризи. У ньому вказуються:

а) причини незадовільного стану|достатку|;

б) цілі майбутньої роботи;

в) основні шляхи|дороги| і методи виведення підприємства з|із| кризи і можливі ризики;

г) фінансовий план (прогноз) розвитку підприємства;

д) джерела фінансування (інвестиції, кредити, позики|позички|, позики і ін.);

ж) гарантії потенційним інвесторам і іншим джерелам фінансування.