Додатки

Додатки до курсової роботи мають містити інформаційні матеріали, що становлять базу аналітичних досліджень згідно з обраною темою. Крім того, у додатки доцільно включати допоміжний матеріал, потрібний для повноти сприяння курсової роботи:

• реальні документи підприємства;

• рекламні матеріали;

• проміжні математичні доведення, формули, розрахунки;

• таблиці допоміжних цифрових даних;

• інструкції, методики, опис алгоритмів і програм вирішення задач на ЕОМ, що розроблені в процесі виконання курсової роботи;

• ілюстрації допоміжного характеру.

Додатки оформлюються як продовження курсової роботи і розміщуються в порядку посилань у тексті курсової роботи.

Додаток повинен мати заголовок, написаний або надрукований малими літерами з першої великої літери симетрично до тексту сторінки.

Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово "Додаток" і поряд - велика літера, що позначає додаток.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами україн­ської абетки, за винятком літер Г,Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т. д. Єдиний додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: "А.2" - другий розділ додатка А; "В. 3.1" - перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: "рис. Д. 1.2" - другий рисунок пер­шого розділу додатка Д; "формула (А. 1)" - перша формула додатка А.

Перелік рекомендованої літератури

1. Большаков А.С. Моделирование в менеджменте: Учебное пособие. – М.: Информационно-издательский дом "Филинъ", Риланет, 2000. – 464 с.

2. Василенко В.А. Теорія і практика розробки управлінських рішень: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 420 с.

3. Виханский О.С., Наумов А.И. Теория менеджмента. М.: МГУ, 1996.

4. Глущенко В.В., Глущенко И.И. Разработка управленческих решений. – Железногорск: НПЦ "Крылья", 1997.

5. Карданская Н. Л. Основы принятия управленческих решений. Учеб. пособие. – М.: Русская деловая литература, 1998. – 259 с.

6. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: Учеб. пособие. – К.: МАУП, 2000. – 256 с.: ил.

7. Перегудов Ф.И., Тарасенко Ф.П. Введение в системный анализ: Учеб. пособие для вузов. – М.: Высш.шк., 1989. – 367 с.

8. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений: Учеб. для вузов. – М.: - ЮНИТИ-ДАНА, 2000.- 271 с.

9. Фатхутдинов Р.А. Разработка управленческого решения: Учебник для вузов. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Ител-Синтез», 1998. – 272 с.

10. Черноруцкий И.Г. Методы оптимизации и принятия решений: Учебное пособие. – СПб.: Изд-во "Лань", 2001. – 384 с.

11. Эддоус М., Стенсфилд Р. Методы принятия решений: Пер. с англ. / Под ред. И.И.Елисеевой. – М.: Банки и биржи, 1994. - 560 с.

12. Юкаева В.С. Управленческие решения. Учеб. пособие. – М.: Издательский дом “Дашков и К^о”, 1999. – 292 с.