Питання 3

Розподіл доходів між окремими фізичними особами, домогосподарствами називається персональним розподілом доходів. Песональний розподіл є кінцевим підсумком розподілу і формування сімейних доходів членів суспільства. Сімейні доходи – це сума доходів свідомо організованої на основі родинних зв”язків та спільності побуту групи людей, що ведуть спільне господарство. Ведення цього господарства здійснюється залежно від сімейного бюджету, що являє собою співвідношення між доходами і витратами сім’ї. Доходи формуються за рахунок заробітної плати (60– 80% загальних джерел доходів), надходжень із суспільних фондів споживання (пенсії, стипендії, допомога, дотації), доходів від власності, кооперативної діяльності та доходів від особистого підсобного господарства. Сімейний бюджет поповнюється також за рахунок виплат за паєм у кооперативних підприємствах, дивідендів (якщо в сім’ї є члени акціонерних товариств), доходів від індивідуальної трудової діяльності. Можуть бути й інші надходження – спадщина, аліменти, гонорар. Персональний розподіл доходів між окремими домогосподарствами диференційований, тобто нерівномірний. Причинами нерівномірності в розподілі сімейних доходів є:

• відмінності в освіті і особистих здібностях;

• нерівномірний розподіл економічних ресурсів;

• відмінності в становищі на ринку;

• різне ставлення до ризиків;

• наявність зв”язків.

Для кількісної оцінки диференціації особистих доходів використовуються різні показники, зокрема, крива Лоренца. Для побудови кривої Лоренца загальну кількість домогосподарств ділять на п”ять рівних за чисельністю груп, тобто кожна група охоплює 20% населення. Групи сімей відкладають по горизонталі. Для кожної групи обчислюють її частку в ососбистому доході за відповідний рік. Відсоток доходів відкладають по вертикалі. Якби доходи розподілялися рівномірно, то кожна група сімей отримувала б 20% доходів. Графічно така ситуація зображається бісектрисою. Крива Лоренца демонструє ступінь відмінності доходів рівних за кількісним складом груп населення, що розподілене за рівнем сукупного доходу. Чим ближче крива Лоренца розміщена до бісектриси, тим вищий ступінь рівності розподілу доходів. І навпаки, чим дальше крива Лоренца віддалена від бісектриси, тим нерівномірніше розподіляються доходи. Наприклад:

Групи родин	20%	20%	20%	20%	20%	100%
Частка в сукупному доході	4,6%	10,8%	16,9%	24,1%	43,7%	100%

В США, Німеччині, Англії найбагатше населення багатше від найбіднішого в 7 разів, в Україні – в 120 разів.

Рівень сімейних доходів не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум, тобто за величину, яка у вартісному вираженні відображає законодавчо визначений рівень споживання товарів і послуг, необхідних для забезпечення життєдіяльності людини та збереження її здоров”я. Прожитковий мінімум формується на основі споживчого кошика. Споживчий кошик – це вартість основних матеріальних та духовних благ, необхідних для нормальних умов існування людини. В Україні споживчий кошик включає 22 найменування продуктів харчування, вартість яких визначена Верховною Радою в сумі 356 грн. Прожитковий мінімум визначає межу бідності, критеріями якої є: доход на одного члена сім’ї (нижче прожиткового мінімуму) та структура домашнього споживання (зокрема, частка затрат на харчування), що має тенденцію до зростання.

Бідність (малозабезпеченість) характеризується такими показниками:

1. мінімальним споживчим бюджетом - це верхня межа бідності, яка виражає в грошовій і натуральній формі той обсяг споживання життєвих благ, що мінімально достатній для фізіологічного і розумового розвитку людини й забезпечення простого відтворення її життя і працездатності;

2. прожитковий мінімум – це нижня межа бідності, яка являє собою гарантовані державою мінімальні виплати зарплати, пенсій, стипендій і ін. З 1 грудня 2003 р. мінімальна зарплата встановлена у розмірі 205грн.

Сімейні доходи використовуються за різними напрямками. Серед них придбання одягу, меблів, предметів побуту. Харчування в структурі сімейних доходів займає одне з найважливіших місць. Зменшення його частки є позитивною тенденцією, яка свідчить про підвищення життєвого рівня населення. Пояснюється це тим, що видатки на харчування є необхідною умовою існування людини, вони визначаються традиційними сімейними потребами населення і менш за все піддаються скороченню. Людина економить на харчуванні в останню чергу, коли всі інші ресурси вже вичерпані.

Забезпеченість людей матеріальними благами, послугами, відповідними умовами життя характеризує рівень життя. Для визначення рівня життя використовуються такі показники:

• споживання основних продуктів на душу населення;

• споживання основних продуктів на сім’ю;

• структура споживання – кількісне співвідношення в споживанні м’яса, риби, молока, хліба, картоплі і ін;

В США навіть найбідніша сім’я не повинна тратити на харчування більше 1/3 доходів. Якщо сім’я переходить цю норму, то її доходи дуже низькі і в силу вступає соціальна допомога – карточки, безкоштовне харчування. В США абсолютно бідними визнаються сім’ї, в яких річний дохід складає до 10500 дол., а відносно бідними – з річним доходом 11200 дол. За межею бідності в США проживає близько 30млн.чол.

Внаслідок глибокої економічної кризи в Україні в структурі витрат сім’ї відбулись значні зміни. Так, якщо в 80-х роках за статистикою на продукти харчування витрачалось 30,2-30,9% бюджетних доходів сім’ї , то в 90-х роках за найбільш скромними підрахунками – 85-90%. Недоступними для населення стали товари довгострокового використання. В Україні середня зарплата забезпечує мінімальний споживчий бюджет тільки на 60% і з кожним днем становище української сім’ї погіршується, а даний показник зменшується.

По мірі нагромадження досвіду боротьби з бідністю уряди розвинутих країн набули досвіду вживання заходів, що склалися в систему соціального захисту населення. Система соціального захисту – це сукупність правових гарантій, економічних та адміністративних заходів, що забезпечують нормальне економічне становище народу.

Основними напрямками системи є:

1. Розвиток державної системи підтримки рівня доходів і боротьба з бідністю. Вона забезпечується впровадженням державних обмежень і нормативів, програмами державної соціальної допомоги (погодинна мінімальна зарплата, абсолютний рівень прожиткового мінімуму на сім’ю).

2. Сприяння розвитку системи соціального страхування (пенсійне, медичне, на випадок безробіття).

3. Захист прав споживачів, контроль за якістю предметів споживання.

4. Захист навколишнього середовища, контроль за його станом і діяльністю промислових підприємств згідно з нормативами граничного забруднення.