Семінарське заняття

Державна власність. Кооперативна власність. Корпоративна форма власності. Необхідність різноманітних форм власності.

Державна власність

В цивілізованих країнах на сучасному етапі збільшується частка дер­жавної власності. Це — форма капіталістичної власності на засоби виробництва, за якої володарем їх виступає капіталістична держава.

Державна власність, крім виробничих підприємств та інфраструктури, включає рухоме й нерухоме майно, необхідне для функціонування адміністрації, армії, поліції; фонди со­ціальної інфраструктури — освіти, соціального забезпечення, охорони здоров'я тощо; засоби державно-кредитної системи.

Як показує досвід капіталістичних держав, є дві основні причини, що викликають необхідність державного підприєм­ництва:

по-перше, намагання ліквідувати слабкі ланки в структурі національної економіки. Наприклад, після Другої світової війни найслабшими ланками англійської економіки були транспорт і енергетика. Вони вимагали великих капіталовкладень з трива­лим строком обороту коштів, що робило їх малопривабливими для приватного капіталу. Націоналізувавши ці галузі, держава взяла на себе всі обов'язки щодо їх технічного переозброєння і розвитку;

по-друге, бажання прискорити науково-технічний прогрес. Розробка і створення дослідних зразків машин і технологічних ліній стали справою дорогою і ризикованою, тому фірми не завжди наважуються вкладати кошти в ті напрями наукових досліджень, успіх і вигідність яких не гарантовані. Держава, виступаючи ініціатором технічного прогресу, бере на себе величезні затрати, пов'язані з ризиком втрати вкладених ка­піталів. Так, наприклад, була створена атомна промисловість у США, Великобританії, Франції. Сучасна розвинута країна є крупним власником.

Кооперативна власність

Поряд з державною широкого роз­витку набула також кооперативна форма власності. Це — колектив­на власність кооперативів, що виникають на грунті добровільного усуспільнення їхніми членами всіх або частини належних їм засобів вироб­ництва, а також грошових внесків (паїв). Спочатку коопе­ративні підприємства виступали у формі споживчих і постачально-збутових. Вони будувалися на основі пайових внесків. Вперше споживчий кооператив був створений в Англії в 1844 р. Основними його принципами були: торгівля лише доброякісними товарами; продаж товарів за готівковий розра­хунок за середніми цінами; розподіл прибутку між членами пропорційно їхнім закупкам; поступове нагромадження паю, що оплачується незначним процентом; рівність голосів не­залежно від придбаних паїв.

Закупівельно-збутові кооперативи — це об'єднання дріб­них товаровиробників. Вони ставили за мету організувати вигідніший збут продукції членів кооперації, спільну закупку сировини і знарядь виробництва, а також предметів особи­стого споживання.

Пізніше створюється широка мережа кооперативних під­приємств. Їх сьогодні можна кваліфікувати як кооперацію виробничу, житлову, кредитну, споживчу, промислову, збуто­ву, сільськогосподарську, постачальну.

Кооперативні форми діяльності — невід'ємна частина гос­подарського життя більшості країн. За деякими оцінками, сьогодні в усьому світі діє близько 1 млн кооперативних організацій понад 120 видів, які об'єднують приблизно 600 млн чоловік.

Найміцніші економічні позиції в кооперативній сфері діяль­ності капіталістичних країн належать сільськогосподарським кооперативам, тобто самодіяльним організаціям фермерів, які об'єднуються для спільного виробництва і переробки сільсько­господарської продукції або для забезпечення економічних потреб їхніх індивідуальних господарств. Так, у середині 80-х років у країнах Європейського Економічного Співтовариства (ЄЕС, з першого листопада 1993р. – Європейський Союз) на фермерські кооперативи припадала більш як поло­вина сумарного обороту кооперативного сектора економіки.

Сьогодні в країнах Скандинавії кооперативи реалізують на внутрішніх і зовнішніх ринках до 80%, а в Японії — понад 90% товарної продукції аграрного сектора. В Нідерландах цей показник дорівнює 60—65%, у ФРН, Франції та Іспанії — 50 —52, у США, Великобританії, Італії і Бельгії — 30%. Важливою діяльністю кооперативів є виробниче постачання фермерських господарств. Так, на закупівельно-постачальні кооперативи у країнах ЄС припадає приблизно 50 % обсягу поставок товаровиробникам необхідних їм засобів виробниц­тва. У таких країнах, як Норвегія, Фінляндія, Швеція, цей показник дорівнює приблизно 60%, а в США — 26%.

Звичайно, кооперативам нелегко вести виробничу діяль­ність, конкуруючи з монополіями. Однак за багаторічну свою історію вони змогли вкорінитися, створити розгалужену си­стему з міцною матеріально-технічною базою, розвинутою інфраструктурою і стійкими виробничими зв'язками.

Корпоративна форма

Серед різних форм капіталістичної власності особлива роль належить корпоративній формі. Фактично всі крупні корпорації будуються на акціонерних засадах. Акціонерний капітал виник ще в період капіталізму вільної конкуренції. Вже тоді розміри окремих капіталів виявилися недостатніми для створення таких крупних під­приємств, як залізниці, канали, морські порти, гігантські за­води, електростанції тощо. Тому капіталісти стали об'єднувати свої капітали шляхом створення акціонерних товариств.

Акціонерне товариство — це одна з організаційних форм капіталістичного підприємства, створеного шля­хом об'єднання індивідуальних капіталів, а також залу­чення коштів різних верств населення, що купили акції цього товариства.

Акція являє собою цінний папір, свідоцтво про вкладення певного паю в капітал акціонерного товариства. Доход, що виплачується за акцію, називається дивідендом, а ціна, за якою акція продається, — курсом акцій. Останній не залежить від номінальної ціни акції. Його можна визначити за такою формулою:

дивіденд

курс акцій = ------------------------------------------------- х 100 %

норма банківського відсотка

Різниця між нормою дивіденда і нормою позичкового відсотка використовується засновниками акціонерних товариств для привласнення прибутку.

Управляють акціонерним товариством ті, хто володіє кон­трольним пакетом акцій. Це — така кількість акцій, яка забез­печує більшість голосів на зборах акціонерів (приблизно 20— 25% всіх акцій товариства).

Інколи випускаються акції, що мають 5—10 голосів кожна. Таких акцій можна мати 2—5%, щоб володіти контрольним пакетом.

Акціонерні підприємства — дещо інша форма капіталістич­ної власності порівняно з індивідуальною Вона значною мірою передбачає демократизацію капіталу. Звичайно, влада фінан­сового капіталу тут не зменшується, а навпаки, зростає. За допомогою «системи участі» (через володіння контрольним пакетом акцій різних компаній) крупні фінансові групи одержують можливість контролювати діяльність багатьох фірм і компаній.

Однак важливо й інше. Останнім часом значно зростає частка робітників в акціонерному капіталі. І це не випадково. Розрахунки, проведені в середині 80^х років спеціалістами адміністрації штату Нью-Йорк, показують, що ті компанії, де частина акціонерного капіталу належить працівникам, у се­редньому щонайменше в 1,5 раза прибутковіші за звичайні. Тому в США активно реалізуються плани участі робітників у власності компанії, їхня мета — створити спеціальний фінан­совий механізм купівлі робітниками акціонерного капіталу ком­паній.

Частина акціонерних підприємств перетворюється в справді народні підприємства. В США є чимало прикладів викупу підприємств робітниками з метою попередження втрати робо­чих місць. Сьогодні в США 9% промислових підприємств передано робітникам, вони виробляють 10—12% загального обсягу продукції.

Таким чином, сучасна капіталістична власність стала державною, кооперативною, акціонерною, народною.