3. Історія розвитку біології

Багато віків тому люди почали вивчати живі організми, прагнучи пізнати таємниці життя. Безліч конкретних повідомлень і теорій про живі істоти існували у часи Арістотеля (384 —322 рр. до н.е.) Навіть в ще більш давніх цивілізаціях Єгипту, Месопотамії і Китаю було відомо про практичне використання тварин і рослин. Втім, і печерні люди, що жили 50 000 і більше років тому, були, напевно, добрими біологами, судячи по тому, як точно і художньо вони відображали на стінах своїх печер оленів, биків і мамонтів, що населяли оточуючий світ. Знання ряду важливих біологічних фактів, наприклад того, які тварини небезпечні чи які рослини можна без шкоди споживати в їжу, були необхідними первісній людині, так як від цього залежало її життя.Біологія, як упорядкована система знань, виникла у древніх греків. Греки й римляни описали багато відомих на той час рослин і тварин.

Арістотель (384—322 до н. е.) Основи зоології заклав грецький філософ Арістотель. Він уперше в історії впорядкував знання про природу, ви­діливши осно вні її компоненти: неорганічний світ, росли­ни, тварини, людину. Свої погляди на явища природи Аріс­тотель виклав у творах «Історія тварин», «Про виникнення тварин» та інших.

Гален (131 -200 рр. до н.е.) описав будову тіла і залишився справжнім авторитетом в цій галузі протягом 1300 років. Однак його описи ґрунтувалися на матеріалах розтинів мавп та свиней і мали багато помилок. Гален був першим фізіологом-експериментатором. Він провів багато дослідів на свинях з метою вивчення функції нервів і кровоносних судин.

Клавдій Гален (131—200 н. е.) Поява науки анатомії пов'язана з класичною працею давньоримського лікаря Клавдія Галена «Про частини людського тіла», у якій уперше було подано анатомо­фізіологічний опис людини.

Такі вчені, як Пліній (23 —79 рр. до н.е.), створювали енциклопедії, які поміщали дивне поєднання істинних фактів і домислів відносно живих істот. Пізніше, в середні віки, люди складали "травники" і "бестіарії" — переліки та описи рослин і тварин.

Після того, як на початку XVII ст. був винайдений мікроскоп, Мальпігі (1628 — 1694), Сваммердам (1637 - 1680) і Левенгук (1632 — 1723) досліджували мікроструктуру найрізноманітніших рослинних і тваринних тканин. Левенгук вперше описав бактерії, найпростіші, сперматозоїди.

	Антоні ван Левенгук (1632—1723) Антоні ван Левенгук — голландський натураліст, який сконструював мікроскоп. Мікроскоп Левенгука є унікальним виробом і за технологією виготовлення, і за результатами застосування. За допомогою своїх мікроскопів Левенгук досліджував структуру різних форм живої матерії. Він стверджував, що слід утриматися від міркувань, коли говорить дослід.
	Ж.Б, Ламарк .На початку ХІХ ст. Ж. Б. Ламарк у книзі «Філософія зоології» вперше сформулював думку про еволюцію органічного світу та рушійні сили еволюції. Саме Ламарк виділив біологію як самостійну науку та ввів до активного наукового обігу сам термін «біологія».

В XIX ст. біологія бурхливо розвивалась і зазнала великих змін. Французький зоолог Жан Батіст Ламарк (1744 — 1829), директор зоологічного музею в Парижі, у 1809 році у книзі "Філософія зоології" запропонував свою теорію еволюції, що стала підґрунтям для сучасної еволюційної теорії.

В 1838 році створено клітинну теорію, важливий внесок у яку зробили праці німецьких вчених М. Шлейдена і Т. Шванна, сформулювавши її в остаточному вигляді.

М.Шлейден.

24 листопада 1859 р. вийшла праця Ч. Дарвіна "Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних порід у боротьбі за життя". В цій книзі викладено і всебічно обґрунтовано наукові основи еволюційної теорії.

В 1865 році Г. Мендель відкриває закони спадковості, викладені ним у статті "Досліди над рослинними гібридами".

Грегор Мендель(1822—1884)

Австрійський священик і ботанік Грегор Мендель ви­вчав закономірності спадковості та заклав основи науки генетики. Він ро зробив метод гібридологічного аналізу, який став основним генетичним методом вивчення спадковості

Чарлз Дарвін (1809—1882)

Чарлз Дарвін, англійський натураліст і мандрівник, створив теорію еволюції, у якій відкрив основні рушійні сили еволюції — природний добір, спадковість і мінливість.

24 листопада 1859 р. вийшла друком геніальна праця Чарлза Дарвіна «Походження видів шляхом природного добору або збереження обраних рас у боротьбі за життя», в якій були майстерно викладені і всебічно обґрунтовані наукові основи еволюційної теорії

Найважливішим досягненням генетики стали мутаційна теорія Г. де Фріза, а пізніше хромосомна теорія спадковості, провідна роль у створенні якої належить американському вченому Т. Моргану, З її появою спадкові чинники, що дістали назву генів, знайшли своє підтвердження.

Прискореними темпами розвивається біологія в наш час. Вирішальне значення мають результати вивчення регуляторних функцій одно та багатоклітинних організмів: молекулярний механізм включення генів, регуляція внутрішньоклітинних, тканинних і внутрішньо органних процесів, зокрема досліджень механізмів діяльності мозку з метою пізнання закономірностей регуляції процесів мислення та пам'яті.

Успіхи біології у другій половині XX ст. стали можливими лише завдяки її тісним контактам з хімією, фізикою, кібернетикою та іншими галузями науки і техніки. Запорукою майбутніх успіхів у вивченні найбільш організованої матерії — живої речовини (за терміном академіка В,І. Вернадського) є спільні зусилля всіх фундаментальних наук. Важливим для ХХ століття стало відкриття молекули ДНК у 1953 році Джеймсом Уотсоном ,Френсісом Кріком ,Морісом Уїлкінсом і Розаліндою Франклін .та розшифрування генетичного коду. Ці відкриття спричинили появу біотехнології та генної інженерії .Майбутнє людства сьогодні визначається досягнен­нями природознавства у дослідженні життя та його законів.

В.І.Вернадський Опарін Роберт Кох