Тема 2. Жіноча поетична творчість

_{Валентина Невінчана.} Своєрідність ліричного обдарування поетеси. Щира задушевність, інтимне забарвлення, сповідальність її лірики. Перші проби пера, навіяні гіркими переживаннями початку війни з німецьким фашизмом. Від­с­тупи юнки на схід з біженцями, прощанням з рідною Россю, селом, ріднею. Нав­чання в евакуйованому в Казахстан Київському державному університеті ім. Т.Г. Шевченка на філологічному факультеті. Поява віршів про розлуку з ко­ханим, про працю в госпіталі, спілкування з пораненими бійцями. “Ластівка” (1962) – перша збірка В. Невінчаної. Наступні дві: “Голубі дороги” (1967), “Тепло любові на віки” (1984) – видані в Сімферополі. Інтимна лірика, її ак­ва­рельна прозорість, душевна отепленість, м’якість. Багатство асоціативних збли­жень з поетикою народної пісні, відтворення інтимних переживань в суп­роводі романтичної мрійливості. Крим в ліриці В. Невінчаної. Захоплення красою природи морського краю. Крим – героїко-патріотичний (“Севастополь”, “Парад на Графській пристані в Севастополі”, “На горі Мітрідат”. Тема Ук­раї­ни. Ви­разне виявляння національної свідомості поетеси (“Україні”, “У Каневі”, “Запо­розький дуб”). Образ Т. Шевченка.

Героїчна поема “Безсмертя” про подвиг кримчанки Марії Василівни Ок­тябрської, що воювала на танкові, на будівництво якого внесла гроші, загинула від ран. Нариси В. Невінчаної про людей праці. Перекладацька діяльність пое­теси. Гуманістичний пафос лірики В. Невінчаної, що подарувала нам “тепло любов – на віки”. Особливості стилю лірики В. Невінчаної.

Олена Гринник – талановитий поет. Тонке відчуття художнього слова. Образи природи, людських відчуттів. Гострі проблеми сьогодення, біль за долю України, становлення українського військового флоту. Севастополь зачаровує своєю красою і героїчним минулим. Але головне багатство міста – це все ж та­ки люди, які творять історію. Автор 6 поетичних збірок, дипломант Міжна­род­ного конкурсу в Італії “Поезія миру – 98”.

Катерина Козицька-Найдьонова. Гостре відчуття запитів епохи, легкість і водночас вишуканість поетичної форми. Проблеми минулого і сучасного, ін­тимні переживання ліричного героя. Залюбленість у севастопольську землю, подих древнього Херсонеса. Пише російською та українською мовами. Збірки “Плин”, “Я – херсонеситка”, “Тайноцвіт”.

Світлана Кочерга. Обдарована поетеса – лірик з своїм поглядом на життя. Тяжіння до мистецького синтетизму. Винахідливе створення живописно-коло­ристичних гам в поєднанні з своєрідною ритмомелодикою вірша. Широка роз­робка культурологічних мотивів. Тяжіння поетеси до медитативності: проблеми призначення людської особистості, самореалізації долі, устрімленості до щастя. Про це засвідчує її перша (Збірка “Димінуендо”, вірш “Доля”). Кандидат філо­логічних наук, доцент, завідувач музею Лесі Українки, автор ряду історико-лі­тературних праць.

Галина Хмільовська – талановита поетеса, журналіст, лауреат літера­тур­ної премії їм. В. Симоненка. Автор збірки “Терпкі меди мого кохання”, що вий­ш­ла двома виданнями. Поетесі властиве гостре відчуття вагомості слова, тя­жін­ня до активного індивідуалізованого використання багатств рідної мови. Визна­чальний мотив збірки – мотив кохання. Поєднання в інтимній ліриці поетеси м’якої задуми з лірично-драматичною напругою, пісенною інтонаційністю. Мо­тиви патріотизму в збірці. Гнівне засудження тих, хто “здирається на трон жит­тя, щоб поїдом всіх жерти”, а також тих, що замірилися на велике історичне за­воювання – на суверенність України. Заклик до звільнення від “лакейського моління чужим богам”, “від донорства чужого поля і чужої долі”. З гіркотою і болючою прикрістю пише вона про тих “дітей України”, що “зреклися свого ко­ріння”, “своїх пісень, своїх сорочок, своїх розстріляних знамен”. Відцуралися навіть своєї мови, переродилися в безпам’ятних манкуртів. І за все це “російсь­ко­мовним населенням нас величають відтепер”.

Двоплановість в розробці кримської теми. З одного боку Крим – край ди­вовижної краси природи, з другого – “нужденний дарунок долі”, край траге­дій­ної депортації кримських татар. Мотиви культурології. Жанр ліричного портре­та. Образи діячів культури Криму. Вірші-послання (матері, сестрі, бабусі).

Громадсько-політичний пафос віршів, які завершують друге видання книги “Терпкі меди мого кохання” – “Віддаю вам XX століття”. Своєрідність стилю поезії Г. Хмільовської.