Розділ 3 реформування пенсійної системи

3.1 Світовий досвід реформування пенсійної системи

Як відомо, проблема пенсійного забезпечення в світі з кожним роком все загострюється. Всі розвинені країни стоять перед вибором: або збільшити податки та внески по соціальному страхуванню, або скоротити державні пенсії. Основною причиною кризи, що насувається систем державного пенсійного забезпечення є швидке старіння населення більшості розвинених країн.

Згідно соціально-демографічної статистики, в період з 2005-го до 2030 рік пенсійного віку досягнуть люди післявоєнного покоління, на яке припав бум народжуваності. До того ж досить ясно виявляються загальноєвропейські тенденції зниження народжуваності і збільшення тривалості життя. У результаті, якщо сьогодні особи старше 65 років складають 16% населення Європи, то згідно з останнім демографічним прогнозом ООН, до 2030 року їх частка зросте приблизно до 25%, а до 2050 року - до 28%. В даний час в Європі на одну людину старше 65 років припадає більше 4 чоловік працездатного віку. До 2050 року цей показник впаде до 2,4 особи у Великобританії і до 2,3 - у Франції. Найбільшу небезпеку демографічні проблеми представляють для Німеччини та Італії. У цих країнах, за оцінками експертів ООН, до 2050 року на одного пенсіонера будуть доводитися, відповідно, 2 і 1,5 людини працездатного віку.

У результаті до 2015 року, за умови подальшого сприятливого розвитку економіки, існуюча система соцстраху почне відчувати труднощі, і вже до 2037 у розподільній системі не залишиться накопичень, а зібрані податки зможуть забезпечити лише 75% пенсійних виплат.

Президентська реформа передбачає перерозподілити шосту частину активів соцстраху, що складе близько 2% від податку працівника, на приватні рахунки. Тільки в 2001 році це могло составіть 13, 2 млрд. доларів США. Якщо ринок буде рости на 4 - 7% на рік, то реформа пройде безболісно. Але необхідно враховувати, що адміністративні витрати на управління понад 150 млн. новими пенсійними рахунками, за оцінками, будуть "з'їдати" більше 20% від приросту активів (в даний час адміністративні витрати соцстраху США менше 1%).

Насправді варіантів реформування пенсійних систем не так уже й багато. Так, збільшення ставок відрахувань можна уникнути, якщо індексувати розмір державних пенсій щодо рівня цін, а не рівня заробітної плати. Безумовно, населення сприйме таке рішення без оптимізму, оскільки це призведе до різкого зменшення розміру державних пенсій по відношенню до рівня заробітної плати.

Дві загальновідомі схеми фінансування пенсійних систем і варіанти балансування між ними розглядаються авторами пенсійних реформ усіх розвинених країн. Це покриття поточних витрат на виплату пенсій з поточних надходжень ("з коліс"), відома як розподільна система («pay-as-you-go") і створення спеціального фонду (резерву), що забезпечує всі пенсійні виплати в сьогоденні і майбутньому, відома як накопичувальна система.

На Заході накопичувальні системи застосовуються як у державних, так і в приватних чи корпоративних фондах. Найстаріші накопичувальні фонди існують в Голландії, Данії та Швеції. Сумарні накопичення пенсійних фондів на 1 січня 2010 року представлені у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1