Сумарні накопичення пенсійних фондів на 1 січня 2010 року

Країна	Накопичення, млрд. $	Накопичення, в % до ВВП
1	2	3
Британія	1444.5	101.0
Франція	64.1	4.0
Німеччина	2941	13.0
Швеція	270.5	107.0
Росія	0.5	0.7

Згідно імітаційної актуарної моделі, розробленої фахівцями PriceWterhouseCoopers, для того, щоб зберегти нинішню прив'язку державних пенсій до рівня заробітної плати при збереженні сучасного рівня зайнятості та відрахувань до державних пенсійні фонди, пенсійний вік в Німеччині доведеться збільшити до 70 років, А в Італії - до 72 років. І це необхідно буде зробити до 2011 року, коли народжене після війни покоління почне виходити на пенсію. Інакше суспільство встане обличчям до обличчя з проблемою того, як менше число працівників повинно буде містити більшу кількість пенсіонерів.

Вирішити проблему належного фінансування пенсій може лише комплексний підхід, який об'єднує наступні рішення:

• реформа існуючих схем державного пенсійного забезпечення з метою його здешевлення;

• заохочення розвитку недержавних пенсійних фондів з метою зниження відрахувань на соціальне страхування;

• структурні реформи ринку праці;

• більш широкі економічні реформи, спрямовані на заохочення конкуренції та інновацій, що проводяться з метою збільшення темпів зростання продуктивності праці.

Досвід США. Американський шлях полягає у створенні добровільних накопичувальних пенсійних схем в приватному секторі економіки (дві третини внесків до пенсійного забезпечення громадян США вносять роботодавці), а потім і державних накопичувальних програм на регіональному рівні, при збереженні загальнодержавної розподільної програми.

Шлях реформ американської пенсійної системи, висунутий новим президентом, дозволить мати приватні пенсійні рахунки у фінансових інститутах і одночасно гарантує обіцяні виплати нинішнім пенсіонерам. Можна було б залишити існуючу пенсійну систему в незмінному вигляді, але тоді було б необхідно збільшити прибутковий податок з 1,9% до 14,3% або знизити пенсійні виплати на 12%. Інший варіант - збільшення пенсійного віку до 70 років, що, за підрахунками Американської Академії актуаріїв, до 2028 року покриє 68% зобов'язань. До пониження рівня життя пенсіонерів могла б привести і скасування індексації пенсії відповідно до рівня інфляції.

Президентська програма реформ пенсійної системи пропонує досить широкий вибір інвестиційний приватним особам. Пропонується більш консервативний варіант і відносно дешевий - інвестиції в обрані державою приватні інвестиційні компанії, що мають диверсифіковані індексні фонди, або інший - більш ризиковані інвестиції через брокера в самостійно обрані приватні інвестиційні компанії.

Таким чином, реформа дозволить:

• відкладати частину страхового платежу на персональний рахунок;

• залишить існуючі виплати по непрацездатності;

• збереже соцстрахування для громадян передпенсійного віку;

• заборонить здійснювати державні вкладення у фондовий ринок;

• дозволить не вдаватися до підвищення прибуткового податку.

Програма розрахована на профіцит бюджету і обійдеться у суму 3 трлн. доларів (до 2012 року). Ці кошти підуть на виплати поточним пенсіонерам та громадянам, які перебувають зараз у передпенсійному віці, в той час як працівники почнуть самостійне інвестування 2% свого оподатковуваного доходу. Таким чином, хід реформи залежить від економічного розвитку США в цілому і реального доходу бюджету при відсутності великих непередбачених витрат.

Зараз оборотне сальдо Системи соціального страхування (надходження за вирахуванням платежів) становить близько 200 млрд. доларів на рік. Такі папери будуть в обігу до тих пір, поки у держави буде внутрішній борг, який до 2015 року буде погашений значними надходженнями до бюджету. І тоді прибуток соцстраху буде переміщена на ринок акцій.

Досвід Великобританії. Пенсійні фонди Великобританії на 20% фінансуються державою, а трирівнева система забезпечення пенсіями і обов'язкове пенсійне страхування в досить повній мірі гарантує гідне життя після виходу на пенсію. У перший рівень входить державне пенсійне забезпечення, у другій - корпоративні пенсії підприємств і в третій - самостійні накопичення та інвестиції громадян.

Досвід Великобританії показує, що для пенсійних фондів більш прийнятні форми розміщення пенсійних резервів на основі довірчого управління, коли обов'язки і відповідальність за прийняті інвестиційні рішення чітко закріплені за професійним керуючим, Які мають всі необхідні умови для забезпечення ефективного управління. Законодавством передбачено ряд істотних податкових пільг пенсійними схемами під таким управлінням. У сучасній практиці застосовуються два основних статусу пільгового оподаткування пенсійних схем: мінімального і повного пільгового оподаткування.

При схемі повного пільгового оподаткування коло податкових пільг істотно розширюється:

• внески працівника отримують пільгу за найвищою ставкою прибуткового податку;

• внески роботодавця отримують пільги з податку на прибуток;

• суми пенсійних виплат повністю звільнені від оподаткування тощо.

Вимоги для отримання першого статусу мінімальні і полягають у тому, що роботодавець вносить як мінімум 10% від сукупних внесків за схемою. На практиці це співвідношення дотримується з великим запасом: якщо в промисловості співвідношення виплат роботодавцями та працівниками становить в середньому 3 до 1, то у фінансовій сфері роботодавець, як правило, повністю забезпечує пенсійні внески.

Для отримання податкових пільг пенсійна схема повинна задовольняти додатковим вимогам в частині управління пенсійними коштами.

Одним з основних вимог Департаменту податків і зборів є передача пенсійних резервів піклувальнику схеми або так званого трасту. Істотним принципом є те, що умови договору між організаторами схеми (роботодавцем) і трасти встановлюються один раз і не можуть бути змінені протягом усього терміну дії договору. Активи відокремлюються від інших коштів роботодавця та недоступні як йому самому, так і його кредиторам. Єдиною можливістю вилучення активів є необхідність здійснення виплат пенсіонерам.

Умови управління пенсійними резервами на основі безвідкличного трасту забезпечують додатковий захист пенсійних накопичень на користь учасників та гарантують, що ні дії роботодавця, ні його фінансовий стан не зможуть порушити права учасників. Для створення та управління такими пенсійними схемами не потрібно самостійна юридична особа у вигляді пенсійного фонду.

Позиція британського законодавства полягає у необхідності чіткого розмежування функцій соціального забезпечення та інвестиційної діяльності. Заохочуються ті схеми, у яких перша функція сконцентрована в руках піклувальника схеми, а друга - в руках професійного керівника: реалізується принцип поділу відповідальності за стійку роботу фонду.

Розподіл повноважень між різними учасниками інфраструктури пенсійного фонду сприяє підвищенню захисту прав вкладників та учасників, оскільки професійні управляючі знаходяться в рамках законодавства про ринок цінних паперів та довірчому управлінні, Виконання вимог якого повинно послужити додатковою гарантією надійності пенсійної схеми.

Активи пенсійних фондів є важливою складовою інвестиційних ресурсів у всіх розвинених країнах - це потоки робочого капіталу. Оскільки пенсійні фонди набувають цінні папери (в основному це облігації та акції) з метою довгострокового інвестування, вони рідко беруть участь у біржовій спекулятивної гри. Інакше, активи пенсійних фондів є своєрідним стабілізатором фінансової системи країни.

Економетричні моделі показали, що при збереженні основних економічних факторів демографічні зміни в період до 2015 року призведуть до збільшення особистих заощаджень в країнах Європи і Великобританії до 2-3% ВВП. Якщо допустити двовідсотковий щорічне зростання ВВП, то у реальному вираженні це буде означати те, що збільшення заощаджень у цих країнах на 200-300 млрд. євро.

Досвід Швеції. На шлях реформування пенсійної системи Швеція вступила в 1995 році. Нова система, як й у Великобританії та США відрізняється багаторівневим побудовою. Вона включає у себе обов'язкову розподільну систему, засновану на принципі встановленого внеску, обов'язкову накопичувальну систему, а так само систему, засновану на добровільних професійних та індивідуальних пенсійних заощадженнях. Сумарна ставка пенсійних відрахувань - 18,5%, з них 16% - до обов'язкової розподільну систему, а 2,5% - до обов'язкової накопичувальної системи.

Внески до розподільну систему робляться як роботодавцями, так і працівниками та фіксуються на умовних пенсійних рахунках, де індексуються відповідно до зростання середньої заробітної плати. Пенсії нараховуються за актуарної формулою без врахування відмінностей у рівні смертності чоловіків і жінок. Досягнення пенсійного віку теж не підлягає поділу за статевою ознакою і становить 65 років. Існує можливість отримання часткової пенсії з 60 років. У реформованій системі беруть участь всі працівники, починаючи з 1938 року народження.

Внески в накопичувальну систему стали надходити з 01.01.2001 року від 4,4 млн. майбутніх пенсіонерів. Внески збираються централізовано, податковими органами, і загальні активи розподіляються між приватними фондами з різними інвестиційними політиками (досвід перших років реформи показав, що 65% громадян вважає за краще активну форму вибору). Виплати з накопичувальної системи почнуть вироблятися в 2003 році, коли вийде на пенсію покоління вкладників 1938 року народження. Фінансування їх пенсії буде забезпечено на 20% з нової системи і на 80% зі старої. Це співвідношення змінюється щорічно з кроком в 5%.

Накопичувальна система не має ніяких додаткових гарантій (таких, наприклад, як рівень прибутковості). Управління системою здійснюється за принципом "клірингової палати", що дозволяє мінімізувати адміністративні витрати. Учасники можуть інвестувати кошти практично до всіх фондів, що діють на ринку, але на свою відповідальність.

При операціях з накопичувальною системою використовуються активи спеціалізованого резервного фонду, який розподіляє активи між п'ятьма фондами, об'ємом приблизно 15 млрд. дол. кожен. Чотири фонду управляють активами стандартним чином на основі одних і тих же зважених правил, але як конкуруючі структури. П'ятий фонд, який набагато менше, інвестує переважно в ризиковий (венчурний) капітал. Інвестиційні правила фондів досить вільні, але в рамках вкладень на ринку капіталів (виключаються вкладення в нерухомість, товарні активи або прямі позики). Максимум 5% активів можуть бути розміщені в не котируються на біржі акції, тільки побічно через венчурні компанії або пайові фонди. Для обмеження ризиків мінімум 30% активів повинно бути вкладено в цінні папери з низьким рівнем кредитного ризику і ризику низької ліквідності. До 40% активів може бути вкладено у валюту. Існує також обмеження на вкладення не більше 10% коштів у одного емітента (30% для венчурної компанії).

У пенсійній системі Швеції активно використовуються інформаційні технології, а саме мережа Інтернет для відстеження вартості активів за рахунками. Існує диференційований інформаційний підхід і до навчання інвесторів.

Досвід Чилі. Від розвинених країн слід перейти до розгляду країн що розвиваються. Чилійський шлях полягає у форсованому примусовому переході від розподільної до накопичувальної державної пенсійної системи. Слід, однак, відзначити досить сприятливі демографічні та економічні умови, в яких проходила реформа. Так, до моменту її початку половина населення країни була молодше 15 років, а чисельність працюючих в десятки разів перевищувала число пенсіонерів. Крім того, в умовах диктатури витрати на забезпечення пенсіонерів були мінімальними. На сьогоднішній день пенсійна система управляється приватними структурами (т.зв. адміністраторами пенсійних фондів, АПФ), а 68% клієнтів та 54% всіх акумульованих ними ресурсів зосереджено в трьох провідних компаніях. Чилійці мають право вибору свого фонду, причому перехід з одного в інший можна безболісно здійснювати до 4 разів на рік.

Існують і обмеження держави:

• обов'язковий резервний фонд (1%),

• надання щомісячної звітності про дохідність фонду. Якщо мінімум доходу не досягнуто, то держава вивчає причини та усуває адміністратора пенсійного фонду від керування. Таке ж обмеження є і при максимумі прибутковості, так як це свідчить про занадто високу ризикованість вкладень, в цьому випадку АПФ зобов'язаний додатково відрахувати до резерву частину активів.

• обов'язкова публікація 3 рази на рік інформації про діяльність фонду.

Відрахування працюючих становлять 10% заробітної плати, що може дозволити собі, більшість, але не всі категорії працівників. Сферами економіки, які отримали приплив грошових коштів пенсійних фондів, стали: Житлове будівництво, страхування (АПФ зобов'язаний бути застрахований на випадок непередбачених втрат), сфера вдосконалення інфраструктур (дороги, засоби зв'язку, гірничодобувна промисловість, куди важко залучити приватні інвестиції з-за величезної потреби в довгостроковому капіталі). У той же час ці вкладення досить надійні.

Якщо говорити про середньостатистичного портфелі АПФ, то він на 40% складається з найбільш надійних державних паперів, на 30% з активів корпорацій, на 10% з корпоративних облігацій, решта припадає на депозитні вклади, частка яких поступово скорочується. Прибутковість АПФ в середньому склала 12,5% річних. Це помітно більше, ніж у розвинених країнах світу, але обумовлено і загальним досить високим темпом економічного зростання Чилі. Західні економісти позитивно відгукуються про роль пенсійної реформи в Чилі, відзначаючи, проте, її надмірну «зарегульованість» державою, досить жорсткі заходи проведення та відмінну демографічну ситуацію.