9. Способи під’єднання до Інтернет.

Послуги Інтернент Якщо, наприкінці 20 ст для переважної більшості користувачів Інтернету в Україні не залишалося ін вибору, окрім модемного з'єднання (dial-up), то зараз ситуація на ринку послуг сильно змінилася. Найпоширенішими способами на сьогоднішній день є: 1)Модемне з'єднання – Dial-Up, ADSL.2)З'єднання по виділеній лінії (оптоволоконний кабель чи «скручена пара»).3)GPRS – доступ через мобільний телефон.4)Радіодоступ.5)Супутниковий Інтернет.вони різняться між собою за принципом роботи, швидкістю передачі даних, надійністю, складністю налаштування обладнання і, звичайно ж, ціною. Основною характеристикою будь-якого під’єднання до Інтернету є швидкість передачі даних.

Використання послуг Інтернет забезпечують всім користувачам комп.,підключени до глобальної мережі.До основних послуг І. належать: 1.(веб-сервіс(WWW);2. файловий сервіс(служба FTP); 3. електронна пошта ( e-mail); 4. телеконференція(USENET) ; 5.списки розсилання (maillist); 6.

10. Особливості адресації пк в Інтернет. Ір-адреса та доменна адреса комп’ютера.

Кожен комп’ютер , що під’єднаний до Інтернет, має свою унікальну адресу,яка дозволяє однозначно візначити користувача в мережі. Адреси потрібні для ідентифікації об'єктів, які можуть цікавити користувача в мережі. Найчастіше такими об'єктами є вузли мережі (сайти), поштові скриньки, файли, Web-сторінки. Для кожного з них існує свій формат адреси. Однак, оскільки об'єкти зосереджено у вузлах мережі, в їхніх ідентифікаторах обов'язково присутня адреса вузла.Комп’ютер використовує цифрові адреси(які ще називаються IP-адресою),що записуються наступним чином: 1) клас мережі;2)номер мережі; 3)номер комп’ютера. Наприклад, 194.44.242.180. За допомогою IP-адреси можна ідентифікувати більш як 4 млрд. вузлів. Для зручності з IP-адресами комп’ютерів створена система DNS(система доменних імен). Взагалі ДОМЕН- поіменована множина вузлів мережі. Ім’я домена реєструється в розподіленій базі даних (DNS). Доменна адреса комп’ютера має таку структуру: 1) ім’я комп. 2) назва локальної мережі 3) назва мережі 4) назва домени верхнього рівня. Наприклад : bank.gov.ua; microsoft.com. Повне доменне ім’я закінчується крапкою, яку ми не бачим. Ім’я домену верхнього рівня визначає належність комп’ютера до мережі певної країни(us— США; са — Канада; uа—Україна ),організації чи установи(edu — навчальні заклади;gov — урядові установи)

Слід зазначити, що IP та DNS — різні форми запису адреси одного й того самого мережного комп'ютера. Для переведення доменних імен в IP-адресу служить уже згаданий сервіс DNS.

11. Глобальна комп’ютерна мережа Інтернет.

Використання протоколу TCP/IP Мережа Internet була створена наприкінці 60-х початку 70-х років з метою забезпечення спільного використання інформації та економії комп'ютерного часу. Internet — це глобальна мережа яка поєднує десятки тисяч комп'ютерних мереж, розташованих по всьому світу.

Internet - найбільша глобальна комп'ютерна мережа, що зв'язує десятки мільйонів абонентів у більш як 150 країнах світу. Щомісяця її поширеність зростає на 7-10%. Internet утворює немовби ядро, яке забезпечує, взаємодію інформаційних мереж, що належать різним установам у всьому світі. Якщо раніше вона використовувалася виключно як середовище для передачі файлів і повідомлень електронної пошти, то сьогодні вирішуються більш складні завдання, які підтримують функції мережного пошуку та доступу до розподілених інформаційних ресурсів й електронних архівів. Таким чином, Internet можна розглядати як деякий глобальний інформаційний простір. Мережа Internet, що служила спочатку дослідницьким і навчальним групам, стає все популярнішою в ділових колах. Компанії спокушують дешевий глобальний зв'язок і його швидкість, зручність для проведення сумісних робіт, доступні програми, унікальна база даних цієї мережі. Вони розглядають глобальну комп'ютерну мережу як доповнення до своїх власних локальних мереж.

Для забезпечення обміну даними між комп. В Інтернеті використовують набір протоколів, який отримав загальну назву протокол TCP/IP ,який під­тримується такими операційними системами: Windows усіх версій, UNIX, Macintosh тощо. Протокол TCP відповідає за організацію зв'яз­ку між двома комп'ютерами, а протокол IP — за маршрутизацію. Складові протоколу TCP/IP: http-пеедача гіпертексту, ftp- обмін файловими архівами, smtp- передача пошти, pop – отримання пошти, nntp- обмін листами в телеконференціях,telnet- управління комп. на відстані.

13. World Wide Web. Web-браузер. Структура системи уніфікованих адрес URL.

Одна з найпопулярніших служб Інтернт – це служба WWW,World Wide Веб.Веб-сервіс надається Веб-серверами Інтернету. World Wide Веб – розподілена система доступу до гіпертекстових документів, що існує в Інтернеті. Основні складові WWW: програмні ресурси(програми-сервери,програми-клієнти); протокол HTTP,інформаційні ресурси. Найпоширеніші Веб-браузери (програмне забезпечення для комп'ютера або іншого електронного пристрою, як правило, під'єднаного до Інтернету, що дає можливість користувачеві взаємодіяти з текстом, малюнками або іншою інформацією на веб-сторінці) - Microsoft Internet Explorer,Opera. Адреса інформаційного ресурсу задають у відповідності до системи уніфікованих адрес(URL). Структура адреси інформ. ресурсу в системі уніфікованих адрес URL: 1. індефікатор протоколу; 2.ім’я вузлового комп. в Інтернеті; 3. номер порту протоколу(якщо порт нестандартний); 4. адреса файлу в файлові системі комп. Наприклад, http://(1)www.w3.org(2):80/(3)hypertext/DataSources/WWW/Servers.html(4). Деякі індефікатори протоколу: ftp -протокол передачі файлів; http - протокол передачі гіпертексту;https - HTTP з підвищеним ступенем захисту; gopher- протокол,що використовується серверами Gopher; telnet - протокол сеансу зв'язку за допомогою програми Telnet;news - протокол передачі повідомлень телеконференцій;mailto - адреса електронної почти;file - посилання на файл,що зберігається на локальному диску комп'ютера.