- •1.Розкрити сутність категорій міжнародної економіки.
- •2.Сутність, предмет, рівні відкритості, основні складові міжнародної економіки.
- •3.Характеристика основних суб’єктів та особливостей середовища міжнародних економічних відносин.
- •4.Характеристика класичних теорій міжнародної торгівлі.
- •5.Характеристика альтернативних теорій міжнародної торгівлі.
- •6.Сутність, специфічні риси міжнародної торгівлі та її роль в системі світогосподарських зв’язків.
- •7.Характеристика видів міжнародної торгівлі за специфікою об’єкту, за специфікою взаємодії суб’єктів, за специфікою регулювання.
- •1.За специфікою об’єкту:
- •2.За специфікою взаємодії суб’єктів:
- •3.За специфікою регулювання:
- •8.Характеристика методів міжнародної торгівлі.
- •9.Характеристика видів та рівнів регулювання міжнародної торгівлі. Політика вільної торгівлі та протекціонізм.
- •10.Основні типи торговельної політики та їх характеристика. Характеристика торговельної політики промислово-розвинених країн.
- •11.Характеристика тарифних методів регулювання міжнародної торгівлі. Види мита. Сутність та значення ефективної тарифної ставки.
- •12.Характеристика основних методів оцінювання митної вартості товарів.
- •13.Характеристика нетарифних методів регулювання міжнародної торгівлі.
- •14.Ціноутворення в міжнародній торгівлі. Види цін та їх характеристика.
- •15.Сутність, структура та основні риси міжнародного ринку робочої сили.
- •16.Теоретичні основи та види міграційного руху населення.
- •17.Облік зовнішньої міграції.
- •18.Регулювання міграції в країнах світу.
- •19.Суть і структура світового ринку технологій.
- •20.Міжнародна ліцензійна торгівля.
- •21.Міжнародний ринок інжинірингових послуг.
- •24.Сутність, принципи, функції та форми міжнародного кредиту.
- •22.Характеристика основних форм іноземних інвестицій.
- •26.Характеристика основних форм міжнародного довгострокового та короткострокового позичкового капіталу.
- •23.Сутність та структура міжнародного ринку позичкового капіталу.
- •28.Зарубіжний досвід регулювання державного боргу.
- •29.Характеристика вільних економічних зон.
- •27.Характеристика основних форм інвестування (контрактні форми співробітництва, злиття і придбання підприємств, створення власних філій, дочірніх компаній, спільних підприємств).
- •30.33.Характеристика валютного ринку та його структури.
- •31.Основні етапи створення світової валютної системи.
- •32.Поняття валюти та її класифікація. Конвертованість валюти.
- •1) Емітента валютних коштів валюта поділяється на:
- •2) Ступеню конвертування валют
- •33.(30)Валютний ринок і його структура.
- •34.Валютні операції на світовому валютному ринку.
- •35.Види валютних курсів. Міжнародна валютна ліквідність: сутність, функції.
- •36.Структура сучасної світової валютної системи.
- •37.Сутність валютної політики та системи валютного регулювання.
- •38.Сутність, види та особливості міжнародних розрахунків.
- •40.Сутність інкасо як однієї з форм міжнародних розрахунків.
- •39.Сутність акредитиву як однієї з форм міжнародних розрахунків.
- •41.Платіжний баланс та його структура. Фактори впливу на стан та структуру платіжного балансу.
- •42.Методика мвф складання платіжного балансу країни.
- •43.Характеристика стадій економічної інтеграції.
- •44.Історія, структура та принципи функціонування європейського союзу.
- •45.Співдружність незалежних держав: цілі та структура.
- •46.Північноамериканська асоціація вільної торгівлі: особливості утворення, специфічні риси та перспективи
- •47.Чорноморське економічне співробітництво (чес): цілі, специфічні риси та структура.
- •50.Склад і сутність сучасних глобальних проблем людства.
- •1.Розкрити сутність категорій міжнародної економіки.
7.Характеристика видів міжнародної торгівлі за специфікою об’єкту, за специфікою взаємодії суб’єктів, за специфікою регулювання.
Для сучасної міжнародної торгівлі характерна різноманітність її видів, які можна систематизувати за наступними ознаками:
1.За специфікою об’єкту:
-торгівля товарами: •сировинними; •паливними; •продовольчими; •напівфабрикатами; •готовими виробами: а)виробничого призначення; б)невиробничого призначення;
-торгівля послугами: •виробничими; •транспортними; •експедиторськими; •консультаційними; •консигнаційними; •посередницькими; •туристичними; •маркетинговими; •обліковими; •орендними; •ліцензійними; •іншими послугами.
2.За специфікою взаємодії суб’єктів:
-традиційна (проста) торгівля – експортні та імпортні операції товарів і послуг, які не зумовлені коопераційними зв’язками та зобов’язаннями щодо збалансованого обміну товарів;
-торгівля кооперованою та спеціалізованою продукцією, яка здійснюється на основі довготермінових угод;
-зустрічна (компенсаційна) торгівля – торгівля, що ґрунтується на зустрічних зобов’язаннях експортерів по закупівлі у імпортерів частини чи повністю експортованих товарів.
3.За специфікою регулювання:
-звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торговельно-економічних угод і домовленостей між країнами. Крім підвищеної ставки митного оподаткування, у торговельних відносинах за умовами звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків — кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна (непільгова) система оподаткування імпортних товарів тощо;
-торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави, які домовляються, на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і митних зборів, а також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним з головних принципів діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ-СОТ.
-дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера;
-преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку пільг у торговельному режимі. Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються стосовно країн, що розвиваються.
-В сучасних умовах особливої уваги потребує зустрічна торгівля.
8.Характеристика методів міжнародної торгівлі.
Метод торгівлі – це засіб здійснення торговельного обміну (торговельної операції чи торговельної угоди). В міжнародній торговельній практиці використовується два основні методи торгівлі: 1)торгівля напряму; 2) через посередників
При торгівлі напряму виникає визначена фінансова користь, оскільки скорочуються витрати на суму комісійної винагороди посереднику, знижується ризик і залежність результату комерційної діяльності від можливої недбалості чи недостатньої компетенції посередницької організації. Цей метод також дозволяє постійно знаходитись на ринку, враховувати його зміни і своєчасно на них реагувати. В той же час використання торгівлі напряму передбачає наявність комерційної кваліфікації і торгового досвіду. В протилежному випадку фінансові витрати не тільки не скоротяться, але можуть сильно зрости. Крім того, міжнародна торгівля в порівнянні з внутрішньою є більш ризикованою, що обумовлено економічними, політичними, правовими та соціальними умовами в різних країнах, їхніми традиціями та звичаями, а також великими відстанями між партнерами. В результаті часто буває доцільним, а іноді просто необхідно використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.
В результаті часто буває доцільно, а іноді просто необхідно, використовувати посередників для проведення міжнародних торговельних операцій.
Переваги залучення посередників:
-підвищують оперативність збуту;
-підвищення прибутку за рахунок прискорення обігу капіталу;
-посередники знаходяться ближче до покупця, тому оперативніше реагують на зміни в ринковій кон’юнктурі, це дозволяє реалізувати товар на більш сприятливих для експортера умовах;
-підвищується конкурентоспроможність товарів за рахунок можливості післяпродажного сервісу;
-являються джерелом первинної інформації про рівень якості і конкурентоспроможності товарів.
У межах торгівлі через посередників визначають такі види посередницьких операцій і відповідні їм види угод:
-операції з перепродажу (договір купівлі-продажу). Коли посередник викуповує товар у виробника і підписує угоди від свого імені і за свій рахунок (купці, дистриб’ютори, дилери);
-комісійні операції (договір комісії, договір консигнації). Коли посередник не викуповує товар у виробника, а підписує угоди від свого імені, але за рахунок виробника і за це отримує винагороду (до 10% від суми угоди). Посередники називаються - комісіонер, консигнатор;
-агентські операції (агентські угоди). Мета угоди – одна сторона доручає іншій (агенту) виконувати дії, пов’язані з продажем (частіше за все) чи купівлею товарів, а також з пошуком замовників і виконавців для надання тих чи інших послуг на обумовленій території в погоджений термін за рахунок та від імені виробника (принципала). І посередники при цьому називаються - агенти-повірені, торговельні агенти;
-брокерська операція. Посередник – спеціалізований професійний агент, що працює на одному сегменті і здійснює контракт між продавцем і покупцем і за цю послугу отримує винагороду до 2-3%. Підписувати угоду при цьому не має права. Назва — агент-представник, брокер, маклер.
Як правило, ті чи інші посередницькі операції виконують ті чи інші посередницькі фірми. Серед них:
-торгові дома; -експортні фірми; -імпортні; -оптові; -роздрібні фірми; -дистриб’ютори; -комісійні; -агентські; -брокерські тощо.
Сучасними особливостями діяльності посередницьких фірм в МТ є: -укрупнення, транснаціоналізація; -спеціалізація (за товарами, видами діяльності, послугами, угодами);
-підпорядкування невеликих посередницьких фірм крупним виробникам; -підпорядкування малих і середніх виробників крупним торговельно-посередницьким корпораціям.
Серед посередників можна виділити так званих інституціональних посередників, до яких відносять товарні біржі, аукціони та міжнародні торги (тендери).