Екзаменаційний білет №____12___

12. Ринковий попит ,крива, ціновий та неціновий фактори.

Ринковий попит - це сума індивідуальних попитів при певно­му рівні цін. Бажання різних споживачів придбати товар при однако­вих цінах будуть відрізнятися, тому що в них різні уподобання і до­ходи. Іншими словами, ринковий попит — це кількість товару, яку всі споживачі готові придбати за тими чи іншими цінами

Крива ринкового попиту показує загальний обсяг попиту всіх споживачів при будь-якій ціні. Вона будується як сума кривих індивідуальних попитів.

Ринковий попит залежить від тих же факторів, що й індивіду­альний, крім того, він залежить від кількості носіїв індивідуального попиту, тобто від кількості споживачів.

Функція попиту - це залежність між величиною попиту та факторами, що на нього впливають. Найбільше впливає на попит ціна товару.

Функція попиту може бути задана рівнянням: X_D = f(P),

де X_D - обсяг попиту, одиниць товару;

Р - ціна товару.

Досить стійка залежність між попитом на товар та його цінами дає змогу сформулювати закон попиту, який стверджує, що під­вищення цін на певний товар призводить до зменшення обсягів по­питу на нього і, навпаки, зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку бажає придбати споживач.

На величину попиту, тобто на пересування точки по незмінній кривій попиту, впливає виключно ціна товару. Всі інші фактори, що впливають на попит, належать до нецінових. їхня дія призводить до пересування самої кривої попиту на графіку вправо (збільшення попиту) чи вліво (зменшення попиту).

До нецінових факторів ринкового попиту належать:

• зміна споживацьких переваг під впливом зміни потреб спо­живача, моди чи реклами;

• зміна цін на інші товари, зокрема товари-субститути чи товари-комплементи;

• кількість споживачів, які виходять на ринок цього товару;

• цінові очікування покупців;

• доходи споживачів.

У реальному житті жоден з перелічених факторів не діє відок­ремлено, у чистому вигляді. Вони переплітаються, утворюючи складну та суперечливу систему.

42. Нецінова конкуренція.

З метою збільшення попиту на свій продукт фірма по­стійно шукає шляхи його удосконалення. Це підштовхує її до не­цінової конкуренції. Саме нецінова конкуренція є найпоширенішою формою для ринку монополістичної конкуренції.

Методи нецінової конкуренції можуть бути: а) пов'язані з удос­коналенням продукту; б) орієнтовані на рекламно-пропагандист­ську діяльність.

Продукт може удосконалюватися без докорінної зміни його спо­живацьких якостей (упаковки товару, його дизайну, способів про­дажу тощо). Однак у довготерміновому періоді фірми орієнтують­ся на розробку нових моделей товарів, які втілювали б у собі нові досягнення науки і техніки.

Досягти тимчасових переваг над конкурентами можна не тільки на основі реальних відмінностей свого товару, а й за рахунок актив­ної рекламної діяльності. Мета реклами — збільшення частки продукції фірми на ринку та посилення лояльності споживачів до товару фірми.

Фірми досить багато уваги приділяють розробці рекламного по­відомлення. Вдала провідна ідея реклами, форма подання матеріалу, його обсяг — визначають кінцеву результативність усього реклам­ного процесу.

Вибір засобу інформації для надсилання рекламного повідом­лення залежить від його змісту, потенційних споживачів, типу рек­лами (інформаційна, переконлива чи нагадувальна) тощо.Вибір часу та місця.

У економічній науці роль реклами розцінюється суперечливо. Існують досить вагомі аргументи на користь реклами. Серед них, зокрема, такі:

1. Реклама надає інформацію, яка допомагає споживачам зроби­ти розумний вибір.

2. Кошти за розміщення реклами — це чи не найголовніше дже­рело доходів засобів масової інформації. Цей зовнішній ефект для глядачів та читачів виправдо­вує певні незручності, пов'язані з перенасиченістю рекламою засобів масової інформації.

3. Реклама стимулює удосконалення продукту рекламодавцем. Рекламна кампанія буде приречена на провал, якщо продукт не матиме хоча б частини тих властивостей, про які йдеться у реклам­ному повідомленні.

4. Реклама стимулює високий рівень споживацьких витрат, що створює позитивні передумови для економічного росту, збільшення зайнятості та врешті-решт підвищення загального добробуту нації.

Разом з тим, доцільно прислухатися і до аргументів проти реклами:

1. Головна мета реклами — переконувати, а не інформувати.

2. Витрати на рекламу є відносно непродуктивними, вони нічого або майже нічого не додають до процвітання суспільства. Хоча сама рекламна діяльність і створює додаткові робочі місця (рекламні агент­ства, засоби інформації тощо), однак при альтернативному викорис­танні рекламних коштів вони могли б принести більший суспільний ефект.

3. Реклама часом викликає негативні зовнішні ефекти, такі як збільшення споживання тютюнових виробів, алкоголю тощо.

4. Ефективність реклами низька, оскільки більша її частина має тенденцію до самонейтралізації. Таким чином, фірма, яка намагається максимізувати прибуток в умовах монополістичної конкуренції, досягає цього маневруванням співвідношенням "ціна-продукт", удосконаленням самого продук­ту та проведенням рекламно-пропогандистської кампанії