- •Гражданское право
- •2.Цивільне право як галузь права. Предмет, метод та функції цивільного права
- •3.Поняття приватного права. Право приватне та публічне. Співвідношення понять приватного та публічного права. Системи приватного права.
- •4.Поняття цивільного законодавства України. Акти цивільного законодавства. Загальна характеристика Цивільного кодексу України. Дія цивільних законів у часі, у просторі та за колом осіб
- •5.Система джерел цивільного права України
- •6.Поняття, ознаки та види правочину. Недійсні правочини. Види недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності правочинів.
- •§ 7. Правові наслідки недійсності правочнну
- •§ 8. Окремі види недійсних нравочинів
- •7.Представництво та його види. Повноваження представника. Представництво з перевищенням повноважень та без повноважень. Довіреність
- •8. Поняття та види цивільних правовідносин. Зміст цивільного правовідношення. Поняття суб’єктивного цивільного права і цивільного обов’язку
- •9.Поняття та види строків та термінів. Строки позовної давності. Наслідки спливу позовної давності
- •10.Поняття цивільного права. Юридичний склад. Види юридичних фактів
- •11.Поняття цивільного права. Предмет, метод, функції цивільного права. Цивільне право як наука (цивілістика)
- •12.Право спільної власності. Поняття та юридичний статус. Види права спільної власності. Порядок здійснення права спільної власності.
- •28.Спадкування за заповітом. Поняття та зміст заповіту. Особливі форми заповідальних розпоряджень. Обов’язкова частка у спадщині. Спільний заповіт. Форма заповіту
- •29.Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
- •30. Спадкування за законом. Черги спадкування за законом. Спадкування за правом представлення
- •31.Загальна характеристика та види речових прав
- •32. Поняття права інтелектуальної власності. Суб’єкт, об’єкт права інтелектуальної власності. Види права інтелектуальної власності
- •§ 3. Суб'єкти, об'єкти та підстави виникнення права інтелектуальної власності
- •34. Поняття та ознаки шлюбу. Умови укладення шлюбу. Види недійсного шлюбу
- •36. Правовий режим майна подружжя. Особиста приватна власність дружини, чоловіка. Право спільної сумісної власності подружжя
- •38. Шлюбний договір: загальна положення про шлюбний договір, укладення та зміст, зміна та розірвання шлюбного договору
- •39. Поняття та підстави цивільно-правової відповідальності. Види цивільно-правової відповідальності. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності. Випадок та не переробна сила.
- •§ 2. Підстава цивільно-правової відповідальності
- •40. Поняття зобов’язання, його характерні риси. Підстави виникнення та види цивільно-правових зобов’язань. Суб’єкти зобов’язання
- •§ 2. Види зобов'язань і система зобов'язального права
- •42. Поняття та види забезпечення виконання зобов’язань. Характеристика окремих способів забезпечення зобов’язань.
- •§ 2. Класифікація засобів забезпечення виконання зобов'язань
- •41. Договір поставки та його значення
- •62. Поняття та види припинення шлюбу. Правові наслідки припинення шлюбу. Підстави та порядок розірвання шлюбу в органах рацСу та в судовому порядку.
29.Загальні положення про особисті немайнові права. Види особистих немайнових прав. Зміст та здійснення особистих немайнових прав.
Особисті немайнові блага — це блага, що позбавлені майнового змісту, нерозривно пов'язані із суб'єктом цивільного права, визнані суспільством, а тому охороняються цивільним законодавством.
Будучи належними певному суб'єкту цивільних відносин і, таким чином, потрапляючи у сферу цивільно-правового регулювання, особисті немайнові блага стають об'єктом цивільних прав.
Мати особисті немайнові права можуть як фізичні, так і юридичні особи. Особисті немайнові права належать кожній фізичній особі від народження або за законом, а юридичній особі немайнові права можуть належати тільки в силу припису закону. Це пов'язане 8 тим, що поняття юридичної особи визначається актами цивільного законодавства, конституювання юридичної особи як суб'єкта цивільних відносин відбувається шляхом державної реєстрації, тобто вона за своєю суттю є соціальним утворенням, яке не може існувати поза сферою правового регулювання, де визначається її цивільно- правовий статус.
Більшість немайнових благ є природною властивістю фізичної особи. Однак, будучи закріпленими в правових нормах, вони набувають також правового значення об'єкту цивільних прав, виступаючи таким чином у подвійному значенні: як елемент правового статусу приватної фізичної особи і як об'єкт цивільних драв.
У ЦК особистим немайновим благам як об'єкту цивільних прав присвячена ст. 201. За цією нормою до немайнових благ, які охороняються цивільним законодавством, належать: здоров'я, життя, честь, гідність, ділова репутація, ім'я (найменування), авторство, свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості. Більшість з них є такими, що можуть належати тільки фізичній особі (здоров'я, життя, свобода творчості), проте деякі блага можуть бути також об'єктом цивільних прав юридичної особи (найменування, ділова репутація). Такий підхід логічно пов'язаний з положеннями ст.ст. 26, 94 ЦК, згідно з якими фізична особа може мати усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією і ЦК, а юридична особа — тільки ті особисті немайнові права, "які можуть їй належати", тобто є такими, шо не суперечать суті юридичної особи.
Перелік особистих немайнових благ, наведений у ст, 201 ЦК, не є вичерпним. Об'єктами цивільних прав є також немайнові блага, належні фізичній особі, вказані у книзі 2 ЦК та інших актах законодавства, і немайнові блага, які можуть належати юридичній особі за ст. 94 ЦК.
Оскільки у ст. 201 ЦК ідеться про особисті немайнові блага, які "охороняються цивільним законодавством", виникає питання, чи можуть відносини щодо таких благ регулюватися цивільним законодавством, і чи вони є лише об'єктом правової охорони?
Комплексний аналіз ст. 201 і книги 2 ЦК свідчить, що особисті немайнові блага є об'єктом цивільних прав, а відносини, що складаються у зв'язку з використанням особистих немайнових благ, є об'єктом цивільно-правового регулювання.
Разом з тим, цивільно-правовий захист у цій сфері застосовується ширше, ніж цивільно-правове регулювання. Якщо цивільно-правове регулювання відносин щодо особистих немайнових прав може мати місце тільки у випадках, передбачених законом, то охорона особистих немайнових прав цивільним законодавством (навіть не врегульованих ним) можлива у будь-якому випадку за наявності таких умов:
-
характер порушеного права (блага) є таким, шо стосовно нього можуть виникати цивільні відносини;
-
характер порушення є таким, шо можливе використання спеціальних (наприклад, ст. 296 ЦК) або загальних (ст. 16 ЦК) засобів цивільно-правового захисту.
Для захисту нематеріальних благ одночасно можуть бути використані як спеціальні, так і загальні способи захисту. Із загальних засобів найчастіше використовуються відшкодування завданих збитків та компенсація моральної шкоди (ст.ет. 22, 23 ЦК).
Особисті немайнові блага поділяються на три групи:
-
особисті немайнові права, спрямовані на індивідуалізацію особи (право на ім'я);
-
особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення особистої недоторканності фізичної особи (право на життя, право на здоров'я, право на захист особистого зображення, захист честі і гідності);
-
особисті немайнові права, спрямовані на забезпечення недоторканності особистого життя громадян (право на недоторканність житла, особистої документації, на таємницю особистого життя тощо).