20.Поняття, причини і наслідки стресу в організації .Спільні риси творчих людей.

Стрес-відповідність особи на сильний подразник,який називають стресом.Існує три стадії стресу:тривога,протидія,виснаження.Повязані з роботою стресори можна розділити на 4 категорії-виробничі завдання,фізичні умови праці,вимоги ролей,стосунки між людьми.Виробничі завдання безпосередньо пов’язані з професіями.Фізичні умови праці-стресори,пов’язані з фізичним середовищем праці.Вимоги ролей теж можуть призвести до стресу.Роль-набір можливих способів поведінки,які асоціюються з позицією в групі чи організації.Стосунки між працівниками:тиск групи,стиль керівництва,конфліктні особи.Наслідки бувають позитивні і негативні.Негативні поділяються на поведінкові,психологічні та медичні.Особисті стреси також впливають на ефективність роботи.Ще одним наслідком стресу є відчуття виснаженості,яке зявляється внаслідок переживання надто великих стресів протягом тривалого періоду часу.Дослідники помітили,що більшість творчих особистостей походять із середовища,у якому прищеплювали схильність до творчості.Серед рис,що їх має більшість творчих особистостей,варто назвати такі:відкритість,тяжіння до складності,енергійність,незалежність,сильне почуття впевненості в собі і непохитна віра в свої творчі здібності.

21.Творчість – здатність людей генерувати нові ідеї чи оцінювати старі по новому, вона є одним із важливих компонентів індивідуальної поведінки в організаціях.

Творчі особливості характеризуються певними особливими рисами.

Спільні риси творчих людей можна розділити на три категорії:

Умови виховання

Індивідуальні риси (відкритість, потреба вирішувати складні проблеми, незалежність, впевненість у своїх здібностях і т.д.)

Пізнавальні здібності – здатність людини роважливо мислити, досліджувати, узагальнювати, аналізувати різні ситуації. Хоча більшість творчих людей дуже розумні, проте не всі розумні люди є творчими. У творчих людей зазвичай добре розвинені дивергентне і конвергентне мислення.

Будь-який творчий процес складається з декількох етапів: Підготовка Визрівання ідеї Відкриття Перевірка ідеї

22.

Незважаючи на відсутність алгоритму і оригінальність шляхів, способів одержання результату, в творчості, як складному процесі, можна виділити основні процеси і відповідну структуру творчого процесу. Структура творчої діяльності багатогранна, знаходить своє вираження в наявності різних стадій, фаз як специфічних елементів творчості. Один з найпоширеніших варіантів, відповідно з яким творчість у своєму розвитку проходить чотири етапи: виникнення (постановка) і усвідомлення творчої проблеми; пошук шляхів, принципу вирішення проблеми; наукове відкриття, «народження» наукової ідеї, створення ідеальної моделі відкритого вченими явища, розробка задуму; верифікація, тобто практична перевірка гіпотези і реалізація результату творчого акту. На етапі виникнення і усвідомлення творчої проблеми виявляється один з найчіткіших критеріїв активності свідомості, творчого потенціалу особистості - здібність постановки проблеми. Знаходження проблеми, відмічав Дж. Бернал, є найвищим показником творчості. В ході постановки проблеми дослідник обґрунтовує висновок про те, що вибране для дослідження питання дійсно не вирішене у світовій науці або запропоновані рішення незадовільні. Такий висновок є суттєвою умовою і етапом наукової постановки проблеми.Одним з головних є другий етап, на якому здійснюється пошук найбільш раціональних, а нерідко і оригінальних шляхів вирішення творчої проблеми. Пошук починається з аналізу наявної інформації, зокрема тієї, що закладена у пам'яті і завершується висуванням якихось гіпотез, що вказують на можливі шляхи вирішення творчої проблеми. Завершення творчого процесу, у власному розумінні слова, проходить на третьому етапі, оскільки підсумком є вирішення творчої проблеми, тобто одержання конкретного результату. Творчий акт набуває різних форм, але головними серед них є: відкриття, винахід, раціоналізація, висування нової ідеї, розробка задуму, нової методики тощо.

СТИМУЛЮВАННЯ ТВОРЧОСТІ

Умовно-позитивна група принципів	Умовно-негативна група принципів
1. Урахування особливих здібностей дослідника	1. Колективні форми мотивації
2. Збереження особистості дослідника	2. Цілеспрямованої зміни особистості
3. «Природного» стимуляціювання	3. «Виконання ролі»
4. Перманентного впливу	4. Дискретного впливу
5. Адекватності стимулів до можливостей дослідників	5. Використання неадекватних здібностям домагань дослідників
6. Заміщення мотивів	6. Погашення мотивів
7. Створення комфортного емоційного середовища для творчості (задоволення від успіху)	7. Створення дискомфортного емоційного середовища («страждання від неуспіху»)
8. Руйнування перепон	8. Штучного створення перепон
9. Багатоманітності стимулів	9. Принцип відповідності стимулів суспільним ідеалам