Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ІДПУ ч.2 экзамен 51-102.docx
Скачиваний:
91
Добавлен:
22.06.2018
Размер:
18.51 Mб
Скачать
  1. Кодифікація радянського права в усрр у 20-х роках

ЇЇ називають «Першою кодифікацією радянського права».

Причини. Кодифікація була викликана:

= необхідністю систематизувати правові норми,

= проблемами, суперечностями радянського законодавства,

= виходом на міжнародну арену, що вимагало «цивілізованого» ставлення до державно-правових інститутів.

= НЕПом

Кодифікаційна робота українського радянського законодавства здійснювалася у двох напрямах

  • рецепція законодавства РФСРР

  • та розробка власних кодексів і нормативно-правових актів галузевого характеру.

Оскільки перший напрям був пріоритетним, то законодавство радянської України стало точною копією законодавства Росії.

Цього не приховували в українських найвищих владних колах, які офіційно пояснювали таку схожість однотипністю двох соціалістичних держав; відсутністю в Україні кваліфікованих юридичних кадрів, здатних здійснити великий об'єм кодифікаційних робіт; єдністю мети двох братніх народів тощо.

Фактично головною причиною такої примітивної рецепціїбуло прагнення більшовицької партіїуніфікувати обидві правові системи і денаціоналізувати УСРР.

У надзвичайно короткий термін (впродовж 2-3-х років) було створено кодекси та прийнято ряд законодавчих актів з основних галузей радянського права.

Приклади кодифікації в УСРР:

  • Кримінальний кодекс УСРР 1922,

  • Кримінально-процесуальний кодекс УСРР 1922,

  • Положення про судоустрій УСРР 1922,

  • Цивільний кодекс УСРР 1922,

  1. Кодифікація радянського цивільного права в 20-ті роки

Кодифікація радянського цивільного права в 20-ті роки була перш за все спрямована на реалізацію НЕПу.

Результат кодифікації  Цивільний Кодекс УСРР 1922 року.

Він був рецепцією російського кодексуі складався з 4-х частин та містив такі положення:

1) Загальна частина– визначалися головні засади цивільного права, суб'єкти і об'єкти галузі права, угоди, правочинність та позовна давність;

2) Речове право– викладено норми, які регулювали право власності, забудови і застави майна. Розрізнялися державна, кооперативна таприватнавласність. Затвердили виняткове право держави на землю, надра, води, залізниці, націоналізовані підприємства, будівлі й судна тощо. Усі їх вилучали з цивільного обігу.

3) Зобов'язальне праворозглядало загальні положення, містило норми про зобов'язання, що виникали внаслідок угод купівлі-продажу, найму, підряду, позики, обміну, товариств, страхування, поручництва, доручення і довіреності, через незаконне збагачення і завдану шкоду;

4) Спадкове право– передбачало успадкування за законом та заповітом, але в межах загальної вартості спадку до 10 тис. золотих рублів – решта відходила державі.

  1. Кодифікація радянського кримінального права в 20- х ро.

Кодифікація радянського кримінального права в 20- х ро. була перш за все спрямована на боротьбу з контрреволюційними злочинами і бандитизмом.

Результат кодифікації  Кримінальні Кодекси УСРР 1922 та -27 рр.

Кримінальний Кодекс УСРР 1922 р. Кримінальний кодекс 1922 р. складався із загальної та особливої частин і містив 227 статей.

Злочином визнавалася будь-яка суспільно-небезпечна дія або бездіяльність, що загрожує основам радянського ладу і правопорядку, встановленому робітничо-селянською владою на перехідний період.

Особлива частина КК містила кваліфікацію складів злочинів, класифікувала їх за видами, встановлювала санкції за конкретний злочин.

Зазначалося, що метою покарання є запобігання злочинності, позбавлення злочинця можливості вчиняти злочини та його перевиховання.

Основними злочинами визнано

державні (контрреволюція);

  • проти порядку правління;

  • посадові;

  • порушення законів про відокремлення церкви від держави;

  • господарські;

  • проти життя, здоров’я, свободи та гідності особи;

  • майнові;

  • військові;

  • проти народного здоров’я, громадянської безпеки і порядку.

Міри покарання встановлювалися у вигляді

  • громадського осуду,

  • штрафу,

  • ув’язнення,

  • виправних робіт,

  • вигнання за межі УСРР, розстрілу. 

Смертна кара не застосовувалася до вагітних жінок, неповнолітніх (до 18 років), за строком давності (5 років і більше).

Встановлювалася відповідальність і за недонесення про державні злочини.

Кримінальний Кодекс УСРР 1927 р. Він відрізнявся від Кодексу 1922 р. тим, що в ньому було наведено більшу кількістю складів злочинів, тому що до нього увійшли «Положення про військові злочини», «Положення про злочини ивільнодержавні».