Лучше скачайте документ, потому что в электронном формате изображения плохо отображаются) Вопросы 51-102 Остальные в первой части документа

   Принципи діяльності ВНК як карального органу диктатури партії більшовиків розробив і теоретично обгрунтував В. І. Ленін. Методи боротьби   «караючий меч революції» : терор, заручництва, провокації, конфіскації майна, ув'язнення в концтабори, впровадження агентів в антирадянські організації, іноземні місії та установи, а сфера діяльності – надзвичайно широка: від придушення антибільшовицьких збройних повстань, розкриття змов іноземних розвідок до забезпечення роботи транспорту, боротьби з безпритульністю та епідеміями тифу.

ЦК РКП (б) приділяв велику увагу особовому складу чекістів, намагаючись направляти на роботу в НК найкращі свої кадри. Проте до органів ВНК, особливо на місцях, потрапило чимало морально розклалися людей з кримінальним минулим і навіть з психічними відхиленнями, які користувалися необмеженою владою, не рахуючись ні з якими правовими нормами, не вдаючись в ідеологічні міркування, зневажаючи моральні принципи.

    

1. Положення про Всеукраїнську та місцеві надзвичайні комісії, загальна характеристика

Росыйською мовою вони називалися «Чрезвычайные комиссии»  звідси слово «чекіст»

ЗО травня 1919 р. ВУЦВК своєю постановою затвердив Положення про Всеукраїнську та місцеві надзвичайні комісії.

• ВУНК відповідно до цього Положення була відділом наркомату внутрішніх справ.

• ВУНК очолювали голова та його заступник. Вони назначалися Раднаркомом СРСР

• Голова і члени міських НК обирались Міськвиконкомами

• До завдань Надзвичайної комісії роголо: боротьба зі всіма контрреволюційними проявами, шпигунством і бандитизмом як на внутрішньому фронті, так і в армії і на флоті УРСР.

• Для здійснення цих задаач могла проводити обшуки, арешти, виїмки, облави, накладати заборону на майно, вести слідство стосовно приватних, посадових осіб і організацій, запідозрених в контрреволюції, шпигунстві і бандитизмі;

Источник  текст этого положення

2. Утворення радянської міліції.

Після Жовтневого перевороту, II Всеросійський з'їзд Рад юридично закріпив утворення Радянської держави і закріпив ліквідацію Тимчасового Уряду і його органів на місцях і в центрі. Центральні органи міліції припинили своє існування 2 грудня 1917 року.

Правовою підстава організації радянської міліції постанова НКВД «Про робітничу міліцію» видане 28. жовтня .17 р. Формування робітничої міліції відбувалося, як правило, на основі добровільності, і лише в окремих випадках формування відбувалося на основі повинності вводи Радами.

Реальне положення справ показало нежиттєздатність подібного підходу до організації ОВД.

12 жовтня 1918 року НКВД і НКЮ затвердили Інструкцію про організацію радянської робітничо-селянської міліції. Центральним органом радянської міліції стало Головне управління міліції. Основні ланки апарата міліції складали губернські і повітові управління. Низова ланка апарата – ділянка на чолі з дільничним начальником, якому підкорялися старші міліціонери і міліціонери.

Радянська влада встановилася в Україні після III Всекураънського з’їзду рад 6 березня 1919.

9 лютого 1919 p. декрет Раднаркому УСРР «Про організацію міліції»  створено українську радянську міліцію.Здійснювався перехід до штатної державної міліції. Поступово складалися спеціалізовані структури міліції: карний розшук, загальна, судово-кримінальна, промислова, залізнична, річкова та морська служби міліції.

У міліції могли служити громадяни, які користувалися виборчим правом і яким уже виповнився 21 рік. Посади керівного складу могли займати особи з відповідною «по­літичною» підготовкою, віддані справі пролетарської диктатури