23. Види поселень та їх вплив на соціалізацію. Сільські поселення та соціаліз.

А. Мудрик характеризує вплив регіону на соціалізацію через конкретний вид поселення-обмежена територія постійного місця проживання соціально-структорованої спільності людей. Мудрик виділяє 4 групи поселення які можна розглядати через призм впливу на соціалізацію особистості:сільські, міські, малі міста та селища. Сільські поселення. Для них характерні: відносно мала щільність населення і стабільність складу;мало різновидів видів трудової діяльності;погано розвинута сфера побутового обслуговуваня;майже повна відсутність установ культури і обмеженні можливості для проведення дозвілля.

Село як мезофактор соціалізації,характеризується особливим сільським способом життя. Його риси: тісний зв’язок з аграрними,обрядовими,природними циклами; розміреність,неквапливість,природо доцільність;особливості сільської праці;публічний характер життя,несприйняття ‘’закритої’’окремої родини;відвертість у спілкуванні. Результатом цього є те,що в сільських поселеннях дуже сильний соціальний контроль за життям і поведінкою людини. Сільська сім’я відіграє в життя і соціалізації свої членів значну більшу і дещо іншу роль,теж міська,оскільки в ній,зазвичай,зосередженні і праця і відпочинок,і найбільш значущі соц. зв’язки людини. Особливу роль у соц. сільських жителів грає постійно зростаючий вплив міста на село. Вплив міста йде в результаті міграційних процесів. Це впливає на соц. психологічну атмосферу життя. У сучасних сільських поселеннях під впливом сучасної соц. ,на думку Мудрика формуються 2 типи особистості: 1)особа,орієнтована на сільський спосіб життя і яка має позитивне відношення до села; 2)особистість урбаністично орієнтована, з негативним відношенням до села і сільського способу життя. Це ті,хто при нагоді вважав за краще б жити в місті. Поселення будь якого вигляду в просеці соціалізації людини виступає як:матеріальне і соціо-культурне середовище, що надає різні умови для його становлення і розвитку, умова, що обумовлює можливість і міру соціальної мобільності і свободи вибору в різних сферах життєдіяльності, система ситуацій,що визначають напрями і способи самовизначення і самореалізації, певний тип свідомості і межа самореалізації.

24.Характеристика мікросоціуму як чинника соціаліз.

Мікросоціум – це спільність, що діє на певній території, включає сім’ю, групи однолітків, різні громадські, державні, релігійні, приватні, виховні і контркультурні організації. Найважливішою характеристикою мікросоціуму є соціально-психологічний клімат. Саме мікроклімат здійснює вплив на стихійну соціалізацію у мікросоціумі. Мікросоціум має такі характеристики: 1)архітектурно-панувальні особливості (історична чи індивідуальна забудова, співвідношення малоповерхової та висотної забудови); 2)функціональна структура (наявність або відсутність місць для ігор дітей та підлітків, можливостей для проведення часу невеликих груп людей різного віку); 3)упорядкованість і розвиненість комунального господарства, насиченість сфери обслуговування; 4)культурно-рукреаційні можливості (наявність і якість роботи навчально-виховних закладів, кінотеатрів, клубів, спортзалів тощо); 5)демографічна (етнічна приналежність).

У мікросолціумі, як середовищі стихійної соціалізації, застосовуються такі механізми соціалізації: стосовно дітей та малоосвідчених людей – традиційні, стосовно підлітків і молоді – стилізований. Відносно соціально контрольована соціалізація (виховання) в мікросоціумі здійснюється в декількох напрямах. По-перше, вона здійснюється різними групами і організаціями. По-друге, відносно соціально контрольовану соціалізацію може здійснювати спеціально створена для цього державна, муніципальна або громадська служба, що має бюджет, штат фахівців і волонтерів, програму і методики роботи з людьми. По- третє, відносно соціально контрольована соціалізація стає реальністю, якщо в мікросоціумі створений так званий виховний простір.