Литература / Літинського В. (ред.) - Геодезичний енциклопедичний словник (2001)

АНЕМОМЕТР (анемометр; anemometer; Anemometer п): метеоприлад для вимірювання швидкості вітру. Існує декілька конструкцій А. В геодезії використовують чашкуваті А. або з млинком іншої форми. Швидкість вітру визначається кількістю обертів рухомої частини приладу за певний проміжок часу. 19.

АНЕРОЇД (анероид; aneroid; Aneroid п):

див. Барометри. 19.

АНІЗОТРОПІЯ ПРУЖНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ {анизотропияупругих свойств; anisotrophy ofresilient properties; Anisotropic fder elastischen Eigenschaftenfne): відображає залежність пружних параметрів мінералів, кристалів від напрямів у геологічному середовищі. Якщо пружні властивості однакові в усіх напрямах, то середовище наз. ізотропним. 4.

АНКЛАВ (анклаб; unclab; Enklavej): виділена замкнутою межею невелика ділянка території, що належить юридичній особі, яка володіє правами на іншу територію. 21.

АНОМАЛІЯ (аномалия; anomaly; Апота- lie f): відхилення від норми, від загальної закономірності; ненормальність; неправильність. 5.

АНОМАЛІЯ БУҐЕ (аномалия Буге; Воиguer anomaly; Bouguer Anomalie f): аномалія сили ваги, обчислена з урахуванням зміни сили ваги у вільному повітрі й притягання плоского проміжного шару мас. Цю аномалію названо в честь фран. ученого Буге, який уперше застосував її у дослідженнях під час експедиції в Перу в сер. XVIII ст. А.Б. обчислюють за формулою

AgE={g-Y\n-2nf8H\

де (g - у)в п - аномалія у вільному повітрі; 2itf8HY - редукція Буге; 8 - густина проміжного шару; Нг - висота нормальна. Вона характеризує вплив аномальних мас, розташованих нижче земної поверхні. А.Б. використовують у гравіметричній розвідці з метою дослідження геологічноїбудови верхніх шарів земної кори, а також пошуку корисних копалин. У геодезії А. Б. застосовують для непрямої інтерполяції аномалій у вільному повітрігірськихрайонів. 6.

АНОМАЛІЯ ВИСОТИ (аномалия высоты; altitude anomaly; Hoheanomalief): див. Висота нормальна. 17.

АНОМАЛІЯ ДРУГИХ ПОХІДНИХ ПОТЕНЦІЯЛУ СИЛИ ВАГИ (аномалия вторых производных потенциала силы тяжести; anomaly of derivative of second order of gravity potential; Anomalie fder zweiten Potentialen n pi der Schwerebeschleunigung f):

різниця між спостережуваним значенням других похідних потенціаялу сили ваги і нормальними їх значеннями з урахуванням поправки за рельєф. їх використовують у гравіметричній розвідці для дослідження гравіметричного поля неглибоко розташованих аномальних тіл. За А. д. п. п. с. в. створюють карти повного аномального градієнта сили ваги та карти градієнтів кривини. 6.

АНОМАЛІЯ ЕКСЦЕНТРИЧНА (эксцентрическая аномалия; eccentric anomaly; exzentrische Anomalief): математична функція, що використовується в небесній механіці та геодезії космічній в обчисленнях орбіт і позицій небесних об'єктів. А. е. - це кут Е = ПОхт (рис. Ано-

малія істинна)уплощиніорбіти еліптичної небесного тіла т з вершиною в її центрі О,, відлічений від напряму на перицентр П за рухом т до напряму на точку т, що є перетином допоміжного кола AmП з продовженням перпендикуляра mk, проведеного з т до АП-лінії апсид. Радіус допоміжного кола 0,Я дорівнює великій півосі орбіти. А. е. є проміжною величиною, яка зв'язує середню Мта істинну v аномалії:

Е = M + esiaE;

Е = 2arctg{[(l - е)/(1 + е)Г tg(u/2)}, дее-ексцентриситет орбіти.Значення. А.Е. - 0 - 360°. 9.

АНОМАЛІЯ ІЗОСТАТИЧНА (изостатическая аномалия; isostatic anomaly; isostatischeAnomalief): аномалія сили ваги з редукцією за топографічні та компенсаційні маси. Характеризує відхилення верхнього шару Землі (кора та верхня мантія) від стану ізостазії. 21.

АНОМАЛІЯ ІСТИННА (истинная аномалия; true anomaly; Wahranomalie f): або аномалія справжня, кут і? = ПОт у площині орбіти еліптичної небесного тіла т з вершиною в її фокусі О (в якому міститься центр мас планети, що притягує це тіло), відлічений від напряму на перицентр Пдо напряму на біжуче розташування тіла т. А. і. - одна з полярних координат о р б і т ал ь н их, за допомогою яких найчастіше визначають миттєві розташування ШСЗ на еліптичних орбітах і які уможливлюють обчислення за відомими елементами орбіт координат супутників в інерційній (тобто геоцентричній екваторіальній зоряній) системі Oxyz. 9.

АНОМАЛІЯ СЕРЕДНЯ (средняя аномалия; mean anomaly; mittlere Anomalief):

математична функція, що використовується в небесній механіці та геодезії космічній для обчислення орбіт і розташування небесних об'єктів. А. с. - дуга М = Пт" (рис. Аномалія істинна) допоміжного кола Пт'т'А (радіус кола 0\П=а, де а - велика піввісь орбіти),

відлічена від перицентра Я, яку проходить допоміжна точка т", рухаючись зі сталою середньою кутовою швидкістю ш (наз. рухом середнім, со = 2я/Г, де Г - період повного оберту точок т, т і т" на своїх орбітах), за такий самий час, за який небесне тіло т, що рухається зі змінною швидкістю по еліптичній орбіті, проходить лугу Пт. А. с. обчислюється за елементами орбіти

де t - поточний момент часу; Т - момент одночасного проходження т, т і т через перицентр; /л - геоцентрична гравітаційна стала. Значення А.с. 0-360°. 9.

АНОМАЛІЯ СИЛИ ВАГИ (аномалия силы тяжести; anomaly ofgravity; Anomalie fder Schwerekraftj): різниця між виміряним і нормальним (теоретичним) значеннями сили ваги Ag = g — y. Якщо виміряне і нормальне значення сили ваги стосуються однієї точки, то таку аномалію наз. чистою, а якщо до різних - змішаною А. с. в. Щоб обчислити А. с. в. у точці фізичної поверхні Землі, треба перенести нормальне значення сили ваги з поверхні рівневого еліпсоїда в цю точку. Така дія наз. редукуванням, а поправки - редукціями. На поверхні Землі А. с. в. становлять декілька десятків мілігал, а в горах і в районах глибоководних западин досягають декількох сотень мілігал. А. с. в. використовують для складання гравіметричних карт, за якими можна визначити такі характеристики гравітаційного поля, як збурювальний потенціял, аномалія висоти, відхилення прямовисних ліній. 6.

АНОМАЛІЯ СИЛИ ВАГИ У ВІЛЬНОМУ ПОВІТРІ (аномалия силы тяжести в свободном воздухе; anomaly of gravity in afree air; Freiluftanomaliefder Schwerekraft j): різниця між виміряним значенням сили ваги g в т. Мі його нормальним значенням

у у т. N:

(g~Y)B.n=(gM ~YN) = gM ~(Yo + ЛУ)>

Ay = -0,3086(1 + 0,00071 cos 2B)Hr +

+ 0,00723#r2-10"6,

H = HY +£,

де ( g - y ) B [ I - аномалія сили ваги у вільному повітрі; 8gp - поправка в силу ваги за рельєф. У рівнинній місцевості, де поправками за рельєф можна знехтувати, А.Ф. майже такі, як аномалії у вільному повітрі. 6.

АНТЕННИЙ ПРИСТРІЙ РАДІОВІДДАЛЕМІРА (антенное устройство радиодальномера; antenna device of radio range-finder; Antenne des Mikrowellendistanzmessers m)\ призначений для передавання та приймання надвисокочастотних несучих коливань. Антенний пристрій 10сантиметрових радіовіддалемірів складається з активного вібратора 4 (півхвильового диполя), рефлектора 5 і параболічного дзеркала 2. Між вібратором 4 та кабелем 1, яким подають випромінювані коливання на вібратор, є симетрувальна втулка З (рис., а). Випромінювання з вібратора рефлектор спрямовує на параболічне дзеркало для формування пучка. В радіовіддалемірах 3-сантиметрового діапазону використовують дводзеркальні антени, в яких несучі коливання випромінюються безпосередньо зі звуженого кінця 2 хвилевода 1 (рис., б). Вони відбиваються від дзеркала З і потрапляють на параболічне дзеркало 4, яке формує пучок. 13.

з ГНК

б

АНТИКВА (антиква; antiqua; Antiquaf):

шрифт із заокругленими обрисами, на відміну від готичного, форма якого ріжкова. 5. АНТРОПОЛОГІЯ (антропология; antropology; Anthropologic J): наука про походження та еволюцію людини, утворення людських рас і нормальні видозміни фізичної будови людини. Сформувалася в сер. XIX ст. За результатами досліджень А. складають карти антропологічні. 5.

АПАРАТУРА ДЛЯ ФОТОГРАФУВАННЯ МІСЯЦЯ (аппаратура для фотографирования Луны; equipment for Moon surveing; Apparaturffiir die MondaufnahmeJ):

комплекс автоматичних пристроїв, який містить фотографічні та знімальні системи нефотографічні. А. д. ф. м. найчастіше складається з двох фотокамер з різними фокусними відстанями, які здійснюють фотографування на одну й ту ж плівку, пристрою для оброблення фотоплівки, сканувального і передавального пристроїв. Зчитування зображення виконується просвічуванням плівки вузьким світловим променем. Світловий потік, який пройшов крізь плівку, модулюється пропорційно до щільності почорніння плівки

і фокусується на фотокатоді помножувача, звідки електричні сигнали після підсилення транслюються на Землю, де зображення відновлюється на екрані електроннопроменевої трубки, а потім знову фотографується. 3.

АПЕКС (апекс; apex; Apex т): точка перетину вектора швидкості руху пункту спостереження з небесною сферою. 10.

АПЕРТУРА (апертура; apex; Apertur f):

1) отвір оптичної системи, що залежить від розмірів лінз або діафрагм; 2) кутова А. - кут між крайніми променями пучка світла чи радіоактивного проміння, що потрапляє у прилад; 3) числова А. - добуток показника заломлення середовища на синус апертурного кута. 5.

АПЛІКАТА (аппликата; Z-AXIS; Applikate J): назва однієї із трьох декартових координат, що визначають положення точки в просторі відносно заданої прямокутної системи координат. Інколи А. вважають висоту точки. 5.

АПОАСТР (апоастр; apastron): найвідцаленіша від головної зорі точка орбіти зорісупутника. 5.

АПОГЕЙ (апогей; apogee; Apogdum п, Ароgcium п, Erdfernej): див. Апоцентр. 10. АПОСЕЛЕНІЙ (апоселений; apolune):

див. Апоцентр. 5.

АПОЦЕНТР (апоцентр; apocenter; Ароzentrum п): точка орбіти е л і п ти ч н о ї небесного тіла, найвіддаленіша від її фокуса, в якому міститься центр притягання цього тіла. А.! діаметрально протилежний йому перицентр є точками перетину еліпса орбіти з його великою віссю. Відповідно до назви тіла, яке є центром притягання (Земля, Сонце, Місяць тощо), замість А. вживають терміни апогей, апогелій, апоселеній тощо. Діаметр орбіти, що з'єднує А. та перицентр, наз. лінією апсид. 9.

АПРОКСИМАЦІЯ (аппроксимация; approximation; Approximation f)\ наближене вираження одних величин або геометричних образів через інші - простіші. А. дає змогу дослідити числові характеристики і

якісні властивості об'єкта. Напр., А. кривих ліній ламаними, довільних неперервних функцій - многочленами, систем диференційних рівнянь, які описують поведінку досліджуваної нелінійної системи - системою лінійних рівнянь тощо. 6.

АР (ар; are; Аг п): позасистемна одиниця площі: 1 ар = 100 кв. м. 14.

АРГУМЕНТ ПЕРИГЕЮ (аргумент перигея; argument of perigee; Argument des Perygaums n (der Erdnahef)): див. Аргумент перицентра. 9.

АРГУМЕНТ ПЕРИЦЕНТРА (аргумент перицентра; argument of pericenter; Argument m des Perizentrums n): один з кеплерових елементів орбіти небесного тіла, що характеризує орієнтацію орбіти у своїй площині. А.п. - кут (О (рис. Елементи орбіти) з вершиною в центрі притягання О між напрямами на висхідний вузол Ni на перицентр 77, що відлічується в бік руху небесного тіла в межах 0-360°. Залежно від назви притягального тіла з центром у т. О (Земля, Сонце, Місяць тощо), замість А. п. вживають терміни: аргумент перигею, аргумент перигелію, аргумент периселенію тощо. 9.

АРҐУМЕНТ ШИРОТИ (аргумент широты; argument of latitude; Argument m der Breitej)\ кут и = NOm у площині орбіти небесного тіла т з вершиною в центрі притягання (у фокусі О орбіти), (див. рис. Елементи орбіти; Аномалія істинна),що відлічується від напряму на висхідний вузол ONдо радіуса-вектора /-тіла т за ходом його руху від 0 до 360°. А. ш. дорівнює суміарґументу перицентра сотааномалії істинної V і може використовувати-

ся як кутова полярна координата для визначення розташування небесного тіла на своїй орбіті замість V. 9.

АРЕАЛ (ареал; areal; Areal п): частина земної поверхні, що характеризується в своїх межах певною ознакою (напр., поширення в межах А. того або іншого виду тварин, рослин). А. є абсолютні та відносні. Абсолютний А. - це такий А., поза межами якого об'єкт чи явище не існують; віднос-

ний А. встановлюють зазвичай за перевагою в означених межах того чи іншого явища або за певними властивостями цього явища. На карті зміст А. можна подати порізному: позначенням суцільною (штриховою) лінією його площі, зафарбуванням або штрихуванням площі, розмічанням підпису чи розташуванням відповідного підпису або рисунка, що характеризує це явище. Можна зобразити А. на карті без позначення його меж. 5.

АРЕАЛОГІЯ (ареалогия; areology; Areographief): теж саме, що й хорологія. 5. АРЕОГРАФІЯ (ареографія; areography):

розділ планетної астрономії, що вивчає й описує деталі які видно на поверхні Марса. 5. АРЕОЇД (ареоид; areoid; Areoid): поверхня рівня потенціялу сили ваги Марса, яка має обмежувати у просторі тіло такого ж об'є- му і маси, як і реальна планета. Якщо для Землі поверхня рівня (геоїд) фіксується умовою, що вона має збігатися із середньою поверхнею океанів і морів, то за відсутності води на Марсі вибір м-бу фігури ареоїда дещо проблематичний. Тому за А. приймають одну з поверхонь рівня, досить близьку до середньої ізобаричної поверхні 6,1 • 102 Па, яку вважають нульовим рівнем під час барометричного визначення висот фізичної поверхні, або до фізичної поверхні планети. 11.

АРЕТИРНИЙ ПРИСТРІЙ ГЕОДЕЗИЧНОГО ПРИЛАДУ (арретирующее устройство геодезического прибора; arresting device; Arretiervorrichtung f des geodatischen Gerates n): пристрій, що вивільнює від навантаження рухому частину механізму, щоб запобігти механічним діям на неї, коли прилад не працює. Використовують у таких геодезичних приладах, як високоточні теодоліти, гіротеодоліти, гравіметри тощо. 14.

АРКУШ ЦИФРОВОЇ КАРТИ НОМЕНКЛАТУРНИЙ (номенклатурный лист цифровой карты; nomenclature sheet of digital map; nomenklaturisches Blatt n der Digitalkarte f): цифрова карта, межі територіальної належності якої встановлені згідно з прийнятою системою розграфлення карт. 5.

АРМІЛЯРНА СФЕРА (армилярная сфера; armillary sphere; Armillarpharef): астрономічний інструмент, який використовували в давнину для визначення координат небесних світил. 5.

АРХІВ ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦИФРОВОГО КАРТОГРАФУВАННЯ (информационный архив цифрового картографирования; information archive of digital mapping; Informationsarchiv n der Digitalaufnahmef): комплекс технічних і програмних засобів накопичення, збереження карт цифрових і обміну їх в автоматизованій картографічній системі. 5.

АРХІВНА ГРАФІЧНА КОПІЯ (архивная графическая копия; graphical archive copy; graphische Kopiefder Urkundensammlungf): графічне відображення на твердій основі чи на електронних носіях метричної інформації. 21. АСИМПТОТА (асимптота; asymptote; Asymptote f): пряма, яка не має жодної спільної точки з певною кривою (напр., параболою, гіперболою), що необмежено наближається до цієї прямої. Найпростіше визначати А., паралельну до осей координат. Рівняння А., паралельної до осі Оу:

х — С — const, і в цьому випадку під час руху по відповідній безмежній гілці х —> С, а у —» Інакше, усі А. кривої у =Дзс), паралельні до осі Оу, можна одержати, знайшовши ті значення х = С , з наближенням до якиxf(x) прямує до безмежності. Для встановлення розташування кривої відносно своєї А., слід знайти знак_Дх), коли х прямує до С з лівого чи з правого боку. Аналогічно А., паралельна до осі Ох (якщо вона існує), визначається рівнянням у — С = const, де С = lim /(JC). 7. АСКОРЕКОРД (аскорекорд; Ascorecord; Askorekord т): фотограмметричний прилад для монокулярного вимірювання плоских прямокутних координат точок фотознімка; виробник-фірма К.Цайсс, (м. Йена, Німеччина). Складається з каретки та вимірювальної системи, яка забезпечує монокулярне спостереження знімка. Для фотограмметричних робіт потрібне попереднє маркування точок на суміжних знімках; лише тоді

Аскоремат

забезпечується висока точність фотограмметричного опрацювання знімків. Точки маркують за допомогою спеціальних приладів (напр., для лазерного маркування створено прилад „Transmark"). Точність відліків шкал координат приладу 0,1 мкм. 8.

АСКОРЕМАТ (аскоремат; Ascoremat; Askoremat т): автоматизований монокомпаратор фірми К. Цайсс (м. Йена, Німеччина), створений на базі приладу „А с коре корд". Прилад призначений для монокулярних вимірювань координат маркованих точок на знімках з точністю 1-2 мкм. Автоматизація забезпечується ЕОМ, що дає змогу автоматично реєструвати результати вимірювань і аналітично опрацьовувати знімки під час вимірювань (т. зв. режим реального часу). 8.

АСТАЗУВАННЯ (астазирование; astatizing; Astasierung f)\ 1) збільшення чутливості Гравіметра за допомогою спеціальних пристроїв, які змінюють момент сили ваги. Астазовані системи працюють у положенні рівноваги, які близькі до нестійких. А. можна здійснити зміною кута нахилу, за допомогою додаткових пружин, електричних або магнетних сил; 2) ослаблення впливу земного магнетизму на магнетну стрілку вимірювального приладу. 6.

АСТЕНОСФЕРА (астеносфера; astenosphere; Astenospheref): шар пониженої міцності, твердості та в'язкості у верхній мантії Землі, що виявляється у зменшенні значень швидкостей хвиль сейсмічних і густини мінералів. Розташований на глибині майже 100 км під континентами і майже 50 км - під океанами, нижня межа - на глибині 250-500 км. 4.

АСТЕРОЇДИ (астероиды; asteroids; Asteroide mpi): це космічні тіла, що обертаються по еліптичних орбітах навколо Сонця зі швидкістю близько 20 км/с на віддалі 2,2- 3,2 а.о. від Сонця, утворюючи т. зв. астероїдний пояс (кільце); більшість А. знаходиться між орбітами Марса та Юпітера. До А. належать тіла розміром до сотень кілометрів, але не менше 1 км у діаметрі. Всього відкрито близько 3 тис. А., а обчис-

лення показують, що їхня кількість може досягати 30 тис. Загальна маса всіх А. становить близько 0,001 маси Землі. Найбільший з А. - Церера (діаметр близько 1000 км), Паллада ~ 600 км, Веста ~ 500 км. А. ще наз.

малими планетами. 11; 18.

АСТИГМАТИЗМ (астигматизм; astigmatism; Astigmatismus т)\ див. Аберація. 3. АСТРОГРАФ (астрограф; astrograph; Astrograph т): астрономічний оптичний прилад, (напр., телескоп) для фотографування неба, здебільшого для розв'язування астрометричних задач. 10.

АСТРОДИНАМІКА (астродинамика; astrodynamics; Astrodynamikf): найуживаніша назва розділу небесної механіки, в якому вивчаються рухи ПІНТ. А. грунтується на математичному дослідженні рівнянь руху ПІНТ, які є звичайними диференційними рівняннями. А. частково користується методами класичної небесної механіки. Водночас, оскільки „набір" сил, які визначають рух ПІНТ, у задачах А. ширший, рівняння руху часто набагато складніші. Для їх розв'язування і аналізу створюються також нові методи. Крім того, в А. виникає низка специфічних задач: проектування орбіт, яке зводиться до визначення умов запуску і програми керування ПІНТ; побудова аналітичних, напіваналітичних або чисельних теорій руху ПІНТ, за якими можна визначити їх розташування в просторі на певний момент часу; аналіз і проектування обертового руху ПІНТ відносно їх центра інерції. 9.

АСТРОКОМПАС (астрокомпас; astrocompass; Astrokompass т): див. Компас в аерофотозніманні. 5.

АСТРОЛЯБІЯ (астролябия; astrolabe; Astrolabium п): кутовимірний прилад, який використовували в минулому для визначення широті довгот за спостереженнями світил поза меридіаном. У сучасній астрометрії використовують призмову А. Данжона (безособову А.) для визначення широти і часу зі спостережень зір поза меридіаном на висоті близько 60° над горизонтом. 10.

АСТРОМЕТРІЯ (астрометрия; astrometіу; Astrometrie f): розділ астрономії, що є базовим для всіх астрономічних наук. Головні завдання А.: 1. Побудова фундаментальної системи небесних сферичних координат. 2. Вивчення обертового руху Землі для дослідження нерівномірності її обертання, руху земних полюсів, астрономічного визначення часу і деяких значень астрономічних сталих. З. Астрономічна орієнтація в космосі: визначення розташування на земній поверхні, в космічному просторі, на Місяці та ін. небесних тілах. 10.

АСТРОНОМІЧНА ОБСЕРВАТОРІЯ

(астрономическая обсерватория; astronomic observatory; astronomisches Observato- rium n): науково-дослідна установа, де спостерігають і вивчають небесні світила і явища, а також опрацьовують теоретичні питання астрономії. А. о. є: астрометричні, астрофізичні, радіоастрономічні. Близькі до А. о. є геофізичні, гравіметричні, геодинамічні обсерваторії. Крім наземних, є також орбітальні обсерваторії. Серед класичних А. о. найвідоміші Грінвіцька (Велика Британія), Пулковська (Росія), Маунт Вілсон (США). Серед орбітальних-астро- метрична обсерваторія Hipparcos (визначення високоточних координат і паралаксів зір, напр., новий фундаментальний зоряний каталог FK6), астрофізична обсерваторія з космічним телескопом Хаббла (Hubble Space Telescope).

Провідною А. о. України є Головна астрономічна обсерваторія (ГАО) НАН України. Вона розташована на південній околиці м. Києва в Голосіївському лісі. Статус ГАО був затверджений 1944, відкрили її 1949. Першим директором ГАО був академік А.Я.Орлов. З 1975 і досі її директором є акад. НАН України Я. С. Яцків. Під його керівництвом ГАО перетворилася на науководослідний астрономічний інститут з різноманітною тематикою робіт та отримала широке міжнародне визнання. Одним із важливих напрямів роботи ГАО є дослідження обертання Землі методами астрометрії і геодезії космічної (Український центр визначення параметрів орієнтації Землі).

Досить відома Кримська астрофізична обсерваторія, заснована 1945 на базі Симеїзької обсерваторії, а також Миколаївська А. о., яка спеціалізується на астрометричних дослідженнях і була заснована 1912 як відділення Пулковської обсерваторії.

Дослідження з астрономічної тематики проводять і в А. о., створених при ун-тах України: Національному ун-ті ім. Тараса Шевченка (м. Київ, 1845), Одеському національному ун-ті ім. 1.1. Мечникова (1871), Львівському національному ун-ті ім. Івана Франка (1907), Харківському національному ун-ті (1808). Крім суто астрономічних в Україні є: Полтавська гравіметрична обсерваторія (1926), Лабораторія космічних досліджень Ужгородського національного ун-ту. 18.

АСТРОНОМІЧНА ОДИНИЦЯ (астрономическая единица; astronomical unit; astronomische Einheitf): одиниця віддалі, що в астрономії дорівнює середній віддалі від Землі до Сонця. За рекомендацією МАС А. о.

дорівнює 149,6-106 км. 11. АСТРОНОМІЧНИЙ ЩОРІЧНИК

(іастрономический ежегодник; astronomical annual; astronomisches Jahrbuch n): видання, в якому подаються координати небесні Сонця, планет і зір на певні моменти часу, а також різні допоміжні астрономічні таблиці. 18.

АСТРОНОМІЧНІ КАТАЛОГИ (астрономические каталоги; astronomical catalogues; astronomische Kataloge mpi): впорядковані списки небесних світил, об'єднаних за однією або декількома характеристиками. Значну частину А. к. становлять зоряні каталоги. 18.

АСТРОНОМІЧНІ ПРИЛАДИ (астрономические инструменты; astronomical instruments; astronomische Geratenpl): прилади та інструменти, які використовують для виконання астрономічних спостережень. Основні з них: прилади для вимірювання кутів і годинники астрономічні. 10. АСТРОНОМІЧНІ РЕДУКЦІЇ (астрономическиередукции; astronomical reductions; astronomische Reduktionenfpl): поправки в координати небесного світила за вплив

прецесії, нутації, аберації, паралаксу, власного руху зорі, астрономічної рефракції, які враховуються під час визначення координат небесного світила. За допомогою А. р. здійснюється перехід від середніх координат світила до видимих і навпаки.

Видимі координати небесного світила —

координати, отримані безпосередньо в момент спостережень світила і виправлені поправками за приладові похибки і астрономічну рефракцію. Істинні координати світила -видимі координати, в яких не береться до уваги вплив добової і річної аберацій.

Середні координати світила - істинні координати на момент спостереження світила, в яких вилучено вплив нутації. Ці координати на момент спостереження t можна перєобчислити для будь-якого іншого моменту часу 7і (серединароку, стандартнаепоха, епоха зоряного каталогу), враховуючи вплив прецесії за час (Т- і). Астрономічна рефракція - відхилення світлового променя від прямолінійного напряму під час його проходження крізь атмосферу Землі. Через це світило спостерігають не на зенітній в ід ст ан і z, як це було б без атмосфери, а на z, яка відрізняється відz на кут рефракції р, при цьому z' =z — р. В астрономії для виправлень результатів спостережень за вплив А. р. застосовують спеціальні таблиці, напр. „Таблицы рефракции", складені в Пулковській обсерваторії. 18.

АСТРОНОМІЧНІ СТАЛІ (астрономические постоянные; astronomical constants; astronomisclie Konstanten f pi): параметри, що характеризують орбіту Землі, її розміри та форму, обертання навколо осі, співвідношення її маси з масою Місяця, Сонця і планет. А.с. фундаментальні - сукупність величин, числові значення яких, що виводяться з великої кількості спостережень, відповідають математичним співвідношенням між цими величинами. Оскільки абсолютну узгодженість у прийнятих значеннях і значеннях, отриманих зі спостережень, одержати неможливо, то під час створення системи фундаментальних ста-

лих різниця між ними має бути мінімальна. Першу систему А. с. прийнято на Міжнародній конференції директорів національних астрономічних щорічників у Парижі 1896. Більшість А. с. обчислив і запропонував амер. астроном С. Ньюком. Висока якість проведеної ним роботи дала змогу зберегти загальноприйняту систему А. с. без будь-яких змін до 1964. Упродовж майже 70 років існування цієї системи розвинуті і з успіхом використані принципово нові методи астрономічних спостережень, які підвищили точність спостережень. У серпні 1964 на XII з'їзді МАС у м. Гамбурзі затверджено нову систему А. с.,яку прийняли для впровадження в національні та міжнародні ефемериди, починаючи з випусків на 1968.3 часом і ця система застаріла, тому потрібно було створити нову, яка мала включати числові значення сталих і параметрів, що відповідають сучасним результатам визначень, отриманих під час досліджень Місяця і планет за допомогою космічних літальних апаратів. Крім того, потрібно було усунути деякі розбіжності в системі А. с. МАС (1964).

1976 на XVI і XVII Генеральних асамблеях МАС затвердили нову систему А. с., яка рекомендується для практичного використання в астрометрії і ефемеридній астрономії. Система А. с. МАС (1976) (див. табл.), де одиниці виміру: метр, кілограм, секунда є одиницями довжини, маси і часу в (SI), покликана забезпечити узгодженість для застосування в суміжних науках. Астрономічна одиниця часу дорівнює інтервалові часу в одну добу (D), яка має 86400 с. Інтервал у 36525 діб дорівнює одному юліанському сторіччю (див. Одиниці міри часу). Астрономічна одиниця маси дорівнює масі Сонця. Астрономічна одиниця довжини дорівнює такій довжині А, для якої ґавссова гравітаційна стала А: набуває значення 0,01720209895, якщо одиницями вимірювань є астрономічні одиниці довжини, маси і часу. 18.

АСТРОНОМІЧНІ ТАБЛИЦІ (астрономические таблицы; astronomical tables; astronomische Tabellenfpl): таблиці, які використовують для опрацювання астрономічних спостережень. 18.

АСТРОНОМІЯ (астрономия; astronomy; Astronomief): наука про закони руху, будову і розвиток небесних світил та їх систем і

Всесвіту загалом. Сучасна А. складається з таких основних розділів: сферична А., астрометрія, геодезична А, теоретична А. і небесна механіка, астрофізика, зоряна А., космогонія, космологія.

Сферична А. вивчає методи астрономічних вимірювань на небесній сфері, методи опрацювання позиційних спостережень.

| Числове значення | Розмірність

| 0.01720209895 |

299792458 м/с

499,004782 с

6378140 м

0,00108263

3,986005-1014 м3/с2

6,672-10"" м3/кг-с2

0,01230002

5029 ",0966

23°26'21",448

9 ",2025

1,49597870-Ю11 м 8",794148 20 ",49552

0,00335281=

=1/298,257 1,32712438-Ю20 м3/с2

332946,0

328900,5

1,9891-10'" кг

Ґрунтується на сферичній тригонометрії. Астрометрія опрацьовує методи та створює прилади для визначення координат світил (фундаментальна астрометрія), астрономічних координат та азимутів напрямів: на суші (А. геодезична), на морі (морська А.), у повітрі (авіаційна А.).

Теоретична А. і небесна механіка розробляють методи визначення орбіт і складання ефемерид небесних тіл, що взаємодіють за законом всесвітнього тяжіння. В теоретичній А. розглядається незбурений, а в небесній механіці - збурений рух.

Астрофізика вивчає фізичні властивості та хімічний склад небесних тіл за їх променевою енергією; поділяється на теоретичну і практичну; одним із її важливих розділів є радіоастрономія.

Зоряна А. визначає закономірності розподілу та руху зір і зоряних систем. Космогонія вивчає походження і розвиток небесних тіл, і насамперед сонячної системи (планетна космогонія, зоряна космогонія).

Космологія визначає загальні закономірності будови Всесвіту і вивчає зміни у ньому. 10.

АСТРОНОМІЯ ГЕОДЕЗИЧНА (геодезическая астрономия; geodetic astronomy; geodatische Astronomie/): а с тр о н о м і я, що вивчає астрономічні способи визначення часу, астрономічних широт, довгот і азимутів точок земної поверхні. Відомими величинами для визначення широт, довгот і азимутів є координати небесних світил, що вибираються з астрономічних каталогів на моменти спостережень, а вимірюваними - час, зенітні відстані світил і горизонтальні кути між ними. 10.

АСТРОНОМО-ГЕОДЕЗИЧНИЙ ПРИЛАД (астрономо-геодезический прибор; astrogeodetic device; astronomisches geodcitisches Gerat n): прилад, призначений для астрономічних визначень. 14.

АСТРОФІЗИКА (астрофизика; astrophysics; Astrophisikf): див. Астрономія. 10. АСТРОФОТОГРАФІЯ (астрофотография;astronomical photography; Astrophoto-

graphie J): астрономічні спостереження з використанням астрономічних приладів для фотографування небесних об'єктів і процесів, які відбуваються в Сонячній системі, в далеких галактиках, та аналіз цих спостережень. 3.

АСТРОФОТОМЕТРІЯ (астрофотометрия; astrophotometry; Astrophotometrie f): розділ практичної астрофізики, завданням якого є опрацювання методів вимірювання, як і самого вимірювання блиску зір і яскравості небесних об'єктів фотографічним та фотоелектричним способами. 5. АТЕНЮАТОР (аттенюатор; attenuator; Abschwacherm, Attenuator т): пристрій для зменшення електричної потужності або напруги. У світловіддалемірах це сітка, яку закріплюють на об'єктиві приймальної оптичної системи для послаблення відбитого світлового потоку. Її використовують під час вимірювань світловіддалеміром коротких ліній. 13.

АТЕСТАТ МЕТРОЛОГІЧНИЙ (метрологический аттестат; metrological certificate; metrologisches Zeugnis n (Atest m)):

документ, в якому зафіксовані результати атестації приладу з висновком про його придатність для застосування за призначенням. 21.

АТЕСТАЦІЯ МЕТРОЛОГІЧНА (аттестация метрологическая; metrological certification; metrologische Eichung f): атестація, яка зумовлює визначення метрологічних характеристик засобів і методик вимірювань. 21.

АТЛАС (атлас; atlas; Atlas т)\ цілісний картографічний твір зі систематизованою сукупністю карт, виконаних за загальною програмою. Карти А. взаємно узгоджуються і часто доповнюють одна одну; зазвичай, для карт використовуються проекції і м-би, які полегшують порівняння карт. Картам А. властиві загальні прийоми генералізації, системи умовних позначень, шрифти тощо. Крім карт, дуже часто в А. даються пояснювальні тексти, довідкові матеріали, графіки, фотографії тощо. А., як і карти, класифікують (див. Класифікація атла-