§ 1. Поняття банківської системи України та її елементи

Банки є одними з найстаріших і найбільших за активами фінан­сових посередників. Вважають, що перші банки виросли з контор міняйл і з'явилися в епоху Відродження в італійських містах. Як пра­вило, під банком розуміють кредитну організацію, яка має виключ­не право здійснювати в сукупності такі банківські операції: залучен­ня до вкладів грошових коштів; розміщення зазначених коштів від свого імені, за свій рахунок і на власний ризик, на умовах поворот­кості, платності, строковості; відкриття та обслуговування банківсь­ких рахунків і здійснення розрахунків. Банківські установи, на відміну від так званих «негрошових» кредитних установ, постійно створюють фінансові активи та керують їх переміщенням.

Розкриваючи зміст поняття «банк», необхідно звернути увагу на триваючий процес гармонізації банківського законодавства (зокре­ма в межах Європейського Співтовариства), оскільки міжнародне співробітництво в галузі банківського регулювання передбачає на­явність щонайменше двох механізмів його здійснення — інституцій-ного та нормативного. Європейське співробітництво знайшло відоб­раження в банківських директивах, обов'язковість яких як норма­тивно-правових документів мала своїм джерелом Римський договір 1957 р. про створення ЄЕС. У першу чергу йдеться про так звану пер­шу банківську директиву — Директиву «Про координацію законів, правил і адміністративних положень, що регулюють організацію і ведення бізнесу кредитних організацій» від 12 грудня 1977 р. № 77/780, яка містить поняття кредитної організації. Стаття 1 Директиви ви­значає кредитну організацію як «підприємство, чий бізнес полягає в отриманні депозитів або інших належних поверненню грошових

ОСОБЛИВА ЧАСТИНА

Глава 6

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ДЕРЖАВНИХ ДОХОДІВ І ДЕРЖАВНИХ ВИТРАТ

§1. Поняття державних і муніципальних доходів

Для здійснення мети та завдань, що стоять перед державою, реалізації нею своїх функцій необхідною умовою є наявність відповідних фінансових коштів. За рахунок витрати цих коштів і задовольняють державні потреби. Формування позначених фінансових коштів виражено через таку категорію, як державні доходи.

Державні доходи становлять частину внутрішнього ва­лового продукту, що надходить у вигляді різних грошових пла­тежів і надходжень у власність держави для використання їх компетентними державними органами для забезпечення мети й завдань, що стоять перед державою.

Муніципальні доходи — частина внутрішнього валового продукту, що надходить у формі платежів і надходжень у місцеві бюджети й служить розв'язанню різних питань, що стоять пе­ред органами місцевого самоврядування.

У формуванні державних доходів беруть участь усі ланки фінансової системи країни. В результаті цієї цілеспрямованої діяльності держава формує низку грошових фондів (держав­ний і місцевий бюджети, централізовані позабюджетні цільові фонди). Утворення таких фондів відбувається за різними на­прямами. Це й кошти держави, й надходження від юридичних і фізичних осіб, й кошти, відраховані громадськими організа­ціями.

Державні та муніципальні доходи являють собою досить ба­гатогранну, однак, у той же час єдину систему. Все це видове розмаїття найрельєфніше виявляється через класифікацію. В основу класифікації державних і муніципальних доходів може

Правове регулювання державних доходів і державних...

93

бути покладено різні ознаки. Наприклад, можна виділити такі види доходів, залежно від:

1) методу утворення:

— обов'язкові;

— добровільні (наприклад, кошти отримані в результаті про­ведення лотерей чи випуску акцій);

2) порядку утворення:

— централізовані (зосереджено на рівні державного бюджету);

— децентралізовані (акумульовано на рівні державних підприємств, організацій чи установ);

3) юридичної форми надходжень:

— податкові (податки й збори податкового характеру: збо­ри, мита й плати — ці платежі становлять основу доходів дер­жави та органів місцевого самоврядування);

— неподаткові (наприклад, штрафи, кошти, що надходять від реалізації державної власності);

4) територіального рівня:

— загальнодержавні;

— місцеві;

5) джерела утворення:

— від державного або муніципального господарства;

— від юридичних осіб, заснованих на недержавній власності;

— від громадських організацій;

— від фізичних осіб.

Як приклад можна навести класифікацію доходів бюджету, що дав законодавець. У Бюджетному кодексі (ст. 8) виділено такі складові частини:

1) податкові надходження;

2) неподаткові надходження;

3) доходи від операцій з капіталом;

4) трансферти.

Суспільні відносини в сфері формування державних і муніци­пальних доходів виступають у правовій формі. Аналіз чинного фінансового законодавства дозволяє зробити висновок про те, що правові норми, які регулюють питання формування державою гро­шових фондів, переважно розосереджені, розкидані між такими підгалузями фінансового права, як бюджетне й податкове.

Наприклад, ст. 2 Бюджетного кодексу України містить виз­начення доходів бюджету — податкові, неподаткові й інші над-

94