2.4. Система удобрення культур

На фоні систематичного безплужного обробітку ґрунту система удобрення культур зазнає істотних змін порівняно з традиційним полицевим обробітком: змінюються співвідношення NРК у нормах добрив, способи внесення у ґрунт органічних і мінеральних добрив, зростає роль соломи та інших рослинних решток як органічного добрива, а також роль сидератів, у тому числі і на парових полях.

Безплужний обробіток без використання добрив у сівозмінах спричинює шкоду, а з внесенням лише мінеральних добрив — не є бажаним. У першому випадку він призводить до зниження врожайності сільськогосподарських культур порівняно з оранкою та до значних втрат запасів гумусу, в другому — до невеликих приростів врожаю і незначних втрат гумусу. При внесенні органічних добрив і поєднанні норм органічних з невисокими або середніми нормами мінеральних добрив у ґрунті різко зростають, у порівнянні з оранкою, коефіцієнти гуміфікації органічних добрив, що дає можливість за менших норм їх внесення вийти на розширене відтворення родючості ґрунту.

Перехід на ґрунтозахисний безплужний обробіток ґрунту зменшує швидкість розкладу гумусу — головного постачальника мінерального азоту. Тому в перші роки виникає відносна нестача азоту, що слід компенсувати додатковим внесенням азотних добрив. На низьких агрохімічних фонах у перші роки застосування безплужного обробітку потрібно вносити додатково N_15---20, на середніх і високих агрохімічних фонах (понад N_45-60) компенсувати азотну нестачу немає потреби. Але частину азотних добрив, до двох третин або більше, з основного удобрення переносять на весняні та літні підживлення.

Інколи від практиків можна почути таке: посіяв озиму по мілкому плоскорізному обробітку, сходи були дружніми, рослини почали кущення і раптом пожовкли. Це проявилась азотна нестача. Вона особливо небезпечна у перші роки застосування безплужного землеробства. Згодом азотний режим вирівнюється і нестача азоту зникає.

Фосфатний та калійний режими при безплужному землеробстві значно покращуються. Тому при розробці системи удобрення можливе деяке збільшення дози азотних добрив за рахунок деякого зменшення доз фосфатних і калійних добрив.

Застосування ґрунтозахисного безплужного обробітку ґрунту стає ефективнішим на фоні правильної системи удобрення культур. Внесення добрив при безплужному обробітку значно збільшує прирости врожаю, тобто цей обробіток підвищує ефективність добрив. Прирости врожаю від однакових доз добрив на безплужному обробітку на 20-60 % вищі, ніж на оранці.

Під час безплужного обробітку підвищується окупність добрив врожаєм. На 1 кг N Р К на оранці було отримано зерна ярого ячменю 3,9 кг, озимої пшениці — 3,25, а на безплужному обробітку — відповідно 4,7 та 4,3 кг.

При безполицевому обробітку відпадає потреба у внесенні добрив при посіві озимих культур, тому що основне удобрення вноситься у посівний шар і може бути відразу ж використане проростаючими рослинами. Разом з тим зростає роль і ефективність весняного підживлення завдяки кращому забезпеченню рослин вологою та підтягуванням її до поверхні ґрунту.

Вплив удобрення озимої пшениці на ефективність безплужного обробітку грунту досліджував М. М. Мартинович. Згідно з його даними, застосування безплужного обробітку зовсім без внесення добрив і, зокрема, без азотних не дало істотного підвищення врожайності. Внесення N₃₀ восени підвищило приріст на безплужному обробітку на 60% порівняно з оранкою. Весняне внесення азотних добрив на варіантах з безплужним обробітком виявилось ефективнішим, ніж осіннє. Особливо зросли прирости врожаю від поєднання безплужного обробітку з внесенням азотних добрив. Прирости врожаю порівняно з оранкою зросли на 20—50 % і навіть у 2,3 рази. Наведені дані свідчать про те, що на безплужному обробітку при недостатньому забезпеченні господарства азотними добривами їх краще вносити навесні, щоб компенсувати азотну нестачу в ґрунті у ранньовесняний період.

Важливою особливістю удобрення при безплужному обробітку є поверхневе внесення органічних і мінеральних добрив з загортанням їх дисковою бороною на глибину до 10—12 см. Таке загортання добрив ефективніше, ніж їх глибоке загортання під час оранки. Промисловість випускає плоскорізи-глибокорозпушувачі-удобрювачі КПГ-2,2 та ГУН-4, за допомогою яких можна вносити мінеральні добрива на глибину обробітку ґрунту.

У ґрунтозахисному землеробстві значно зростає роль органічних добрив. Слід підвищити дози їх внесення. У системі удобрення передбачається й використання соломи як органічного добрива з компенсацією нестачі азоту до 10 кг діючої речовини на кожну тонну. Залишення на полі 8—10 т/га соломи з внесенням 80-100 кг діючої речовини азоту в формі аміачної селітри, аміачної води або безводного аміаку за своєю дією та післядією на врожай і накопичення гумусу є еквівалентним 30-40 т/га гною.

На полі, де заплановано залишити на поверхні солому озимої пшениці, комбайни мають працювати з подрібнювачами, без накопичувачів. Повітряний потік рівномірно розстеляє подрібнену солому по стерні. Якщо компенсація азотної недостачі здійснюється внесенням аміачної селітри, то її вносять до обробітку ґрунту. Якщо вноситься аміачна вода або безводний аміак, стерню з додатково залишеною соломою лущать на глибину 6-8 см, слідом за збиранням, використовуючи важку дискову борону на глибину 6-8 см. Внесення аміачної води або безводного аміаку проводиться одночасно з першою культивацією, приблизно через 14-18 діб після пожнивного розпушування. Загортання соломи здійснюється для компостування її з грунтом у літньо-осінній період.

Можна рекомендувати для відтворення родючості грунту скошувати зернові на високому зрізі: у разі роздільного збирання залишати стерню висотою 18-20 см, а під час прямого комбайнування — 30 і навіть 40 см. Висота стерні 10 см — це 1 т соломи на 1 га. Тому на кожні 10 см висоти слід вносити додатково 10 кг діючої речовини азоту.

Залишення на полі стерні заввишки 30 см з компенсацією азотної недостачі внесенням 30 кг азоту за своєю дією і післядією дорівнює 15 т/га гною. Однак близько 10 см стерні залишалось і раніше. Отже, залишення стерні заввишки 30 см і внесення N₃₀ еквівалентні внесенню 10 т/га гною.

Залишена на полі висока стерня відразу ж загортається у ґрунт на глибину до 6-8 см важкою дисковою бороною для компостування з грунтом. Солома, внесена по поверхні ґрунту, виконує також функцію захисної мульчі. Вона утеплює ґрунт, збільшує волого-накопичення завдяки снігозатриманню, оберігає вологу ґрунту від випаровування, поліпшує агрофізичні властивості ґрунту, захищає його від водної та вітрової ерозії. До використання соломи й інших пожнивних решток мусить бути розумний підхід. У 10-пільній сівозміні з трьох полів — гороху, ярого ячменю та кукурудзи на зерно — солома та стебла повинні збиратися на корм худобі. Однак з інших трьох полів озимої пшениці, а в деяких сівозмінах і соняшника, солома та стебла повинні подрібнюватись і залишатись на полі як мульча й органічне добриво.

Слід враховувати і витрати на збирання соломи. Якщо всі витрати на збирання зернових прийняти за 100 %, то на збирання зерна витрачається 35, а на збирання соломи — 65 %. Звезена в скирти, а потім і спалена солома лягає важким тягарем на собівартість зерна.

У посушливі роки, коли очікується недобір врожаю, потрібно збирати солому озимої пшениці як резерв грубих кормів. У вологі або середньо-зволожені роки збирання озимої пшениці слід проводити комбайнами з подрібнювачами, що працюють без накопичувачів і розсіюють подрібнену солому по стерні.