Таблиця. Показники нітратів у товарній частині рослин, мг/кг сирої маси

Рослини	Реальний вміст	МДР*
Кавуни	40-600	60
Баклажани	80-270	200
Дині	40-500	90
Капуста білокачанна	260-3000	500
Капуста салатна	1000-2700	2000
Кабачки	400-700	400
Картопля	40-980	250
Цибуля зелена	40-1400	600
Цибуля ріпчаста	500-900	80
Морква	160-2200	250
Огірки	80-560	150
Перець солодкий	40-330	200
Петрушка (зелень)	1700-2500	2000
Салат	400-2960	2000
Салат	400-2960	2000
Буряк столовий	200-4500	1400
Сельдерей	120-1500	2000
Томати	10-180	150
Часник	40-300	60
Шпинат	600-4000	2000
Щавель	240-4000	2000

*Максимально допустимий рівень.

За даними дослідників, серед представників вищих рослин виділяють групи родин, здатних акумулювати значну кількість нітратів. До них належать родина амарантових, маревих, зонтичних, складноцвітих, хрестоцвітих, пасльонових. Серед родин овочевих культур найбільш здатні до накопичення нітратів капустяні, гарбузові, сельдерейні, пасльонові, а серед окремих культур — редька біла, буряк столовий, салат, шпинат, редиска.

Допустима (безпечна) добова доза надходження нітратів до організму людини — 5 мг на 1 кг маси тіла. Дорослій людині масою 60—80 кг 325 мг нітратів, спожитих за добу, не повинні зашкодити здоров'ю. Згідно з Держстандартом на питну воду, кожен літр її може містити до 45 мг нітратів.

При визначенні гранично допустимих концентрацій (ГДК) нітратів у сільськогосподарській продукції враховують їх реальний вміст у рослинах, але основна вимога полягає у гарантуванні безпеки при споживанні середнього раціону. Саме з урахуванням цих умов розроблено ГДК нітратів і нітритів та введено Держстандарти а продукти харчування і корми.

Фосфорні і калійні добриваявляють собою меншу небезпеку як забруднювачі навколишнього середовища. Внаслідок низької рухомості вони слабо мігрують по профілю ґрунту і не потрапляють до підґрунтових вод. Однак при інтенсивних ерозійних процесах сполуки фосфору та калію втрачаються із ґрунту з твердим стоком. Через це існує небезпека забруднення водойм. Підвищена концентрація фосфору спричинює евтрофікацію води, загибель мешканців водойм. Всі протиерозійні заходи слід розглядати як способи запобігання забруднення навколишнього середовища фосфором і калієм.

Значно більшу небезпеку для рослин і навколишнього середовища являють собою баластні речовини, що містяться у фосфорних і калійних добривах. Зниження вмісту цих компонентів — технологічна проблема, що вирішується при їх виробництві. Сьогодні вже розроблено технологію отримання обезфторених фосфатів. Проблеми зменшення вмісту в добривах інших токсичних домішок (кадмію, цинку, свинцю, ртуті, алюмінію та ін.) теж вимагають нагального вирішення.

Заслуговують на увагу шляхи удосконалення форм і розширення асортименту мінеральних добрив, насамперед виробництва безбаластних високоефективних концентрованих простих і складних добрив, таких, як поліфосфат калію, амонію, кальцію та ін., з вмістом поживних речовин 70—98 %.

Забруднення навколишнього середовища зумовлено не лише кількістю внесених добрив, а й низькою культурою хімізації землеробства, використанням недосконалих або екологічно дуже несприятливих технологій.

Нерівномірність розподілу добрив при їх внесенні у виробничих умовахудвічі — утричі перевищує допустимі межі. Саме з цієї причини ефективність азотних добрив знижується на 40-50%, фосфорних — на 35-40, калійних і складних — на 15-20%, різко загострюється екологічна обстановка, через те що у грунті створюються осередки з надмірно високим вмістом елементів живлення.

Внаслідок нерівномірного внесення мінеральних добрив створюється неоднорідний стеблостій у межах полів, що призводить до втрат врожаю. Слід прискорити розробку і впровадження у виробництво високопродуктивних машин нового типу, які забезпечили б рівномірне поверхневе і внутрішньо-ґрунтове локальне внесення добрив, що підвищило б коефіцієнт використання елементів живлення і покращило екологічну ситуацію на полях.