Дев’ять братів...). 2. Скінчилися жнива, почалося порядкував ми та вбирання того, що сира земля зародила. (Мирн., Ліімі давнє й сьогочасне).

6. Збіг дієслівної частки -ся з початковим голосним наступ­ного слова. Доцільно буває позбавитися попередньої голосної, змінивши частку -ся на -сь. Приклади:

1. Вони довго спотикалися об вугласті шпали. (Загреб, Дума про невмирущого). 2. В неділю якось вирвалася я, по бігла навідати. (Вовч., Горпина).

Приклади доцільного застосування чергування -ся з -сь:

1. Духом піші поховались у кущах, а кінні, од’їхавшн » півгонів, на повороті шляху зупинились. (Стор.). 2. Сопшу наче діжа, котилось аж по землі. (Мирн., Повія). 3. Засумм були незвичайні, недавні—раніше обмежувались одним благсж, ким гачком. (Гонч., Земля гуде).

3. Збіг приголосних

1. Збіг приголосних у кінці попереднього слова і на початку наступного. Для уникнення збігу буває потрібна перестановки заміна або опущення зайвих слів. Наприклад:

1. Що ж — судилось нам стрітись так. (П. Палій, вірш «Дні бов гуцула», ЛГ за ЗО. X 1959 р.; пор. можливу перебудову 6(3 порушення ритму речення: «Що ж — судилося стрітись так.,,*!

2. Гострий соціальний конфлікт твору у цій сцені досиґМЦ найвищого напруження, кульмінації. (М. Тараненко, Марні» \ Вовчок. Літературний портрет, 1958, стор. 88). [Збіг приголсцЯ них кт+тв (а далі ще й два у поряд) можна усунути, вин Ці ^! нувши з тексту зайве слово твору або переставивши його 4 «... конфлікт у цій сцені твору...»].

3. Людина молодої енергії, Семен Трохимович звик нКли дати в труд всю свою душу. (Л. Попова, В. Ніколаєв, Сл<нн»1 про мужність, 36. «Риси сучасника».— Приголосні скупчені

в кількох місцях цього речення, яке можна б перебудуІІНТ|И так: «... Семен Трохимович завжди вкладає в труд усю дуіцуїВ

2. Збіг кінцевих приголосних попереднього слова з початковім в перед приголосними наступного слова, яка чергується з у і мшн#1 виступати в ролі префікса. Збіг приголосних може бути роі|іН джений чергуванням в з у. Приклади:

1. Він вскочив на станцію. (Загреб., Дума про невміфу»! іцого). 2. І хто міг вкинути вас в отаку яму, за віщо? (Там /ніфі

3. А зараз асфальтом вкрилася земля. (РУ за 5. XI 1959 |і ),]

4. Ось він пройшов уздовж всієї стрічки четвертої агломаїщціЯ і спинився в кінці її. (РУ за 11. XI 1959 р.). 5. А на прострІІ площі — сотні людей у святкових вбраннях. (ЛГ за 10, дН 1959 р.). 6. Раднаргосп вжив практичних заходів. (РУ

(і.VIII 1959 р.). 7. Хто їх вкрав у Павлуся? (Петл., Дівчина з передмістя). 8. На з’їзді підкреслювалось, що нам вже тепер треба виховувати людину майбутнього. (РБ за 7. VIII 1959 р.).

І Іриклади доцільного в таких випадках чергування в —■ у:

1. Через увесь повіт розіслалися його лани широкополі... (Мирн., Лихо давнє й сьогочасне). 2. Я зібрав усі фотографічні причандали, скинув їх жужмом у куток біля апарата і накрив усе чорним сукном. (Коц., Посол від чорного царя). 3. Коли Ясногорська приходила на вогневу мінометників, тут уже все наче чекало на неї. (Гонч., Прапороносці). 4. Це до них учора добирався Олег. (Руд., Вітер в обличчя).

3. Збіг кінцевих приголосних попереднього слова або частки, мир пженої приголосним, і прийменника в перед наступним сло­мим, що починається приголосними. Доцільно буває замінювати Прийменник в на у. Приклади:

1. Люди вийшли на вулиці, проспекти і площі, винесли свою радість в святкові колони. (РБ за 10. XI 1959 р.). 2. Пі­демо ж в заплаву... (36. нарисів «Про мужніх і сильних»).

3. Область має заготовити в цьому році на 114 тисяч тонн і'рубих кормів і на півмільйона тонн силосу більше, ніж в ми­нулому році. (РУ за 6. VIII 1959 р.). 4. Ось в кімнаті розмов­ляють про завод. (Петл., Дівчина з передмістя). 5. Брала участь н драмгуртку, завзято танцювала. (Там же). 6. Скільки ж часу ще треба, яких змін в житті, щоб минуле кануло у вічність? (Там же). 7. Десятки тисяч людей в біноклі і підзорні труби побачили сиву голову академіка Риндіна і гаряче вітали вигу­ками відважного командира ракетного корабля. (Вл., Арго­навти всесвіту). 8. Суне солдатська отара в зеленаво-сірих ши­нелях, в залізних касках. (Довж., Арсенал). 9. Тихо спусти­лися сутіні над степом, в сивий серпанок його загорнули. (Гол., Пасинки степу).

Прийменник в у таких випадках, незалежно від буквеного

Ипніачення, звучить як у нескладовий (у;). Доцільно й позначити буквою у, як у прикладах:

1. Борошняний пил висів у повітрі. (Коц., Дорогою ціною).

2. Я обережно постукав у темне вікно. (Ян., Дід Данило а «Соціалізму»). 3. Довго вони стояли на палубі, вслухаючись V шумування води за кормою. (Руд., Вітер в обличчя). 4. П’ят­надцятого травня Гусаров водив своїх орлів у бій кожні сорок м’ять хвилин, повертаючись на аеродром для заправки і за­рядки. (Довж., Стій, смерть, зупинись!).

•І) Збіг кінцевих приголосних попереднього слова з приймен- цпі им з перед початковими шиплячими і свистячими наступного * .і Потрібна буває заміна прийменника з на із. Приклади:

І

1. Стан з заготівлею кормів вкрай незадовільний (РУ

6. VIII 1959 р.). 2. Все навкруги вкрито товстим шаром снігурпід ним зникли купи заготовок з сірого чавуну біля ливарного цеху... (Петл., Дівчина з передмістя). 3. Жінка йот,Мавра, господарила вдома, спершу з наймитами, а потім Ісинами, як підросли. (Гж., Чорне озеро). 4. Пили гіркуватіїчай з сахарином. (Загреб., Дума про невмирущого). 5. ХуЛпідсвинки на високих ногах з заболоченими черевами никаніпо вулиці. (Коц., Лялечка). 6. Отак поміркувавши сам з сімбою, засилає він старостів до найбагатшого козака Лози, ,

(Мирн., Хіба ревуть...). 7.— От з кого беріть, дітки, примір, ЦІу миру жити! —не одна, не дві матірки радили своїм дочки#]з зятями або синам з невістками (Там же). 8. Кожний з ыгону Кривоноса... був з себе теж високий, гладкий, мордатИІ|,вусатий .. (Стор., Марко Проклятий).

Приклади доцільного в таких випадках вживання із:

1. Батько мій був із самих найпервішихсічовиків (Стор., Мири ко Проклятий). 2. Так із сієї ж то дівчинки виросла дуЖв гарна дівчина. (Там же).

Прийменник із звичайно вживається перед свистячими та нині лячими і після голосного, наприклад:

1. Ми одразу захропли і не чули перших мисливськії* пострілів, що із зорею залунали над водою. (Досв., На плин нях). 2. Так, правда вирине із шумовиння хвиль. (Рил., Мінні рівка в молодість). 3. І шуми вечірні із степу в долину Щ лись... (Гол., Пасинки степу).

Часом із вживається і перед іншими приголосними, напримйЯ

1. І тихо, як із далини, із спогадів отих, оповідала ііиН| про життя своє, (Гол., Пасинки степу). 2. Микола вийшои і< вишнику й наблизився до хати. (Н.-Лев., Микола Джеря)

5) ЗбІГ КІНЦеВОГО СВИСТЯЧОГО або ШИПЛЯЧОГО ПОПереДНЬОГО < Т"|Щз наступним прийменником З- Доцільно заміняти займенник ,ї и|

ІЗ- Приклади:

1. Тепер він зліз з воза і подався у хату... (Гж., ЧнрмА

озеро). 2. Невже люди не можуть справитись з комашнею у |і ті

ній хаті? (Там же). 3. Поруч з Джерихою сиділи чотири МАМ

диці. (Н.-Лев., Микола Джеря). 4. Замурзана дітвора, ііііпмЯ

з собаками і свинями, роїлась попідтинню. (Коц., Лилсц^р

Приклади доцільного в таких випадках вживання із:

1. Мусій поруч із волами важко ступає, ні-ні та

(Гол., Пасинки степу). 2. І року не прожили вони там собі аЩ

бенько, як татарва ногайці, з’єднавшись із черкесом, зінш м#<бігли на Січ і вибили з коша запорожців. (Стор., Марко И|"і

із:

И П'ПмШ:

клятий). 3. На сій-то поляні розташувався Кривонос із своїм загоном. (Там же).

У позиції перед двома або кількома приголосними, якими почи­нається наступне слово, зустрічається також прийменник зі (іноді *0), наприклад:

1. Одного ранку приїхав Дмитро Іванович зі слідчим і двома міліціонерами. (Гж., Чорне озеро). 2. Доктор Темір ле­жав у тюремному шпиталі, борючись зі смертю. (Там же).

3. Він би втричі дорожче заплатив за цю землю, щоб вдосталь насміятися зі свого ворога. (Стельм., Хліб і сіль). 4. Зі сльо­зами проводжали жінки чоловіків, матері — синів, виряджали рідних кревних; дитячими ручками, дівочими устами проща­лось село зі своїми людьми. (Стельм., Хліб і сіль). 5. Тільки відчув він, рушаючи на схід зі своїм полком, що настав вели­кий час, і, збентежений незвичайністю почуття, мовчав. (Довж., Повість полум’яних літ). 6. Герої війни, інваліди поверталися зі Сходу в свої відвойовані села, здивовані й схвильовані. (Там же). 7. Зо всіх куточків, зі стін, з вікон, з долівки і з мене самого вставали згадки дитинства... (Коц., Лист). 8. Зі смертельним жахом, іще безшерсте, як гола дитина, металося порося по подвір’ю... (Там же).

6. Збіг кінцевої частки -сь попереднього дієслова і початкового приголосного наступного слова. Евфонічний варіант може бути уторений чергуванням сь— ся. Приклади:

1. У шибки барабанив дощ, по небу неслись грізні розкоти грому, в деревах за вікном шумів вітер. (Гж., Чорне озеро).

2. Надя так само не квапилась залишати Миколу. (Ткач, Плем’я дужих). 3. Жодна з них не поводилась тут аж надто вільно, але в той же час не відчувалось будь-якої вимушеності. (Там же).

Приклади з евфонічним відповідником — часткою -ся:

1. Ось кухар напина тагани, повісив казан і, червоно осяяний палаючим вогнем, нагнувся над чумацьким сніданням. (Коц., Па крилах пісні). 3. Вона поверталася додому із школи. (Донч., Лісничиха). 3. Треба було однієї іскорки, щоб схопилася пожежа. (І І.-Лев., Кайдашева сім’я). 4. Тепер дні потяглися для мене, як синій чад. (Коц., Дебют). 5. Ген за річкою розіслалася долина. (Мирн., Повія). 6. Маковейчик губився серед невида­ного багатства і не знав, на чому зупинитися. (Гонч., Прапоро­носці). 7. Попереду мінометників пресувався взвод батальйон­них автоматників і четверта стрілецька рота. (Там же). 8. А коли нін виходив із школи, його увагу привернула до себе висока іополя, що тихо гойдалася зеленими вітами в кутку шкільного подвір’я. (Руд., Вітер в обличчя).

6. Збіг кінцевої частки -сь попереднього слова (дієприслівника)

з наступними прийменниками (або префіксами) з та в. Евфонічні варіанти утворюються чергуванням з—із, в — у■ Приклади:

1. Повернувшись з полону додому, пішов я у Червону Армію, а з нею на колчаківський фронт. (Гж., Чорне озеро).

2. Калерія згадала незграбну фігуру начальника цеху, його завжди нахмурене, чимсь незадоволене лице і відразу, не заглиб­люючись в суть суперечки між членами профспілки і адміні­страцією, рішуче стала на бік профспілки. (Петл., Дівчина з передмістя). 3. Спокійне й тихе озеро розляглося поки око сягало, зливаючись з далеким обрієм. (Вл., Аргонавти всесвіту).

Приклади з евфонічними відповідниками:

1. Уже не перший день, як він ішов свідомо, простуючи тільки на схід сонця, не відхиляючись убік (Ян., Через фронт).

2. Манюрка співала легко, граючись із піснею, наче сама її творила перед нами. (Ян., Наталка). 3. Зневірившись у своїх пошуках підпільної організації, я вирішив діяти сам. (Ткач, Плем’я дужих).

Зрідка в евфонічній функції замість -сь вживається -ся, на­приклад:

1. Опинившися в світі сліпих, я всіма моїми відчуттями заміняю зір. (Ян., Боротьба за людину). 2. Сонце, показавшися зранку, посунулось знову за хмари. (Мирн., Повія). 3. Луки ще й услід Скибі подивився, зітхнув і, знову на лікоть схилив шися, застиг у невеселій думі. (Гол., Скиба Іван). 4. Аж ніяк не змінившися в своїх географічних межах, місто враз зроби лось неначе в два рази більшим. (См., Світанок над морем)

8) Збіг дієслівної частки -сь з префіксами наступного слове або з прийменниками я та з перед ними. Евфонічними замінами можуть бути частка -ся або прийменники-префікси у та і,і Приклади:

1. Зупинились в Будинку селянина. (Гж., Чорне озеро)

2. Пан хотів договоритись з ними на ціле літо, до покрови (Н.-Лев., Микола Джеря). 3. Чорна смушева шапка скотилась з голови на траву. (Там же). 4. У неділю ввечері братова вер нулась з двору плачучи. (Вовч., Одарка). 5. Леночка поздо ровкалась з усіма за руку, потім сіла на своє місце перед :кн] лізною пічечкою. (Ян., Через фронт). 6 Коли чує вона—на іо рищі закиркали на сідалі кури, закричали та й кинулись » сідала. (Н.-Лев., Кайдашева сім’я). 7.— Перебиваємось з ко пійки на копійку! — похмуро відповіла шукачка справед.ін вості. (Ткач, Плем’я дужих).

Приклади з евфонічними відповідниками:

1. Де вона взялася в нашому селі? (Н.-Лев., Микола Джори)

2. Найяскравіше з перших років дитинства, що відбилосн и

моїй свідомості, був день похорону Володимира Ілліча Леніна. (Ян., Місто за дротом). 3. Оповідання починалося здалеку. (Ян., Через фронт). 4. Вітер, гострий, як наточена бартка, бив йому в груди, його дихання в одно зливалось із диханням гір, і гордість обняла Іванову душу. (Коц., Тіні забутих предків).

У віршах і художній прозі застосування чи незастосування роз- ляиутих засобів евфонізації зумовлені і, так би мовити, регламен- "іілпі ритмікою, що має тут першорядну роль у звуковій органі- пції висловлювання. Приклади:

1. Таїлись в тьмі її старечих рис,

Покручених і зморщених, мов корінь,

Сліди столітніх виснажень і зморень,

Трудів, турбот, тяжкого поту й сліз.

(Баж., Біля хати).

2. Я знову стрівся із нею... Я хотів схопити в обійми якусь людину, що йшла назустріч з суворим обличчям... (Коц., Неві­домий). 3. Молодь зібралась в окрему купу. (Коц., Під мінаре­тами). 4. Молодь кидала кості і звучно сміялась. (Там же). Г> Одні намагались спинити бійку, а другі рвались до бою. (Гам же).

4. Варіації дієслівно-аглютинативних часток -ся, -сь

Взагалі, евфонізація мови не вичерпується наведеними вище особами варіаційних замін. Більше того, не можна скрізь і всюди с і іастережно запроваджувати їх, обмежуючи, збіднюючи при Ьому фоностилістичні якості мови, що виявляються в невичерп- ому багатстві її живої ритміки, у стилістичних різновидах вислов- мичіння, в індивідуальних уподобаннях і творчих особливостях \ лижників слова. Тому в практиці літературного опрацювання листів фонемо-евфонічні засоби, які ми розглянули, можуть ви­ни ІІІСЯ малозначущими і навіть недоречними, бо домінуюча роль |чі івуковому оформленні може бути надана ритмізації вислов- Іоіілішя, стилістичній виразності його змісту.

Це виявляється наприклад, у варіюванні дієслівно-аглютинатив- ин часток -ся, -сь, що має неабияке значення і для евфонізації |М.’ту і для вираження стилістичних відтінків висловлювання, (розуміло, частка -ся утворює слова з відкритим, а частка із закритим кінцевим складом. Частка -ся збільшує кіль- ІІ'Гі. складів у слові, тоді як -сь лише закриває кінцевий склад, і' тле змогу вживати дієслова із зворотними частками в одному |і другому варіанті — відповідно до потреб евфонізації. Фонетичне

І

прмлення тексту з наявністю таких дієслів може відбуватисяпринципом або збільшення кількості слів з відкритоскладовою

ІІИІІІІКОЮ, або зменшення їх через заміну закритоскладовими кін-ниічи варіантами.

< постереження над мовою художньої літератури показують, що

той чи інший з названих принципів запроваджується письменником послідовно і відбивається на евфонічно-ритмічних якостях мови його творів. Так, у мові творів М. Вовчка, О. Стороженка, Г. Кві і ки-Основ’яненка, І. Нечуя-Левицького, А. Свидницького, М. Ко» цюбинського, А. Тесленка та інших перевага віддається варіантові -сь (з утворенням слів закритоскладової кінцівки). Тенденція до вживання цієї частки настільки сильна, що закритоскладове оформ лення мають часом і дієслова на -вся, -єсь: нагнувсь, кинувсь, поклонивсь і под. (перед сь тут у). Приклади:

1. Нахиливсь над тарілкою і потиху почав сьорбати юшку, обводячи інколи очима світлицю. (Коц., Подарунок на іменини),

2. Першим опам’ятавсь поліцмейстер. (Там же). 3.— Ну, при готовсь! — сказав жандарм. (Коц., Persona grata). 4. От і Ми русі, і Василеві неначе світ піднявсь... (Кв.-Осн., Маруся),

5. Переночувать ось та насилу-насилу впросивсь: і до плачу приходилось. (Тесл., Любов до ближнього).

У мові окремих письменників, як, наприклад, у Ю. Збана- цького (в романі «Переджнив’я»), вживаність варіантів цих часток майже однакова.

Навпаки, в мові творів П. Мирного, І. Франка, О. Вишні, Ю. Яновського, І. Микитенка, О. Досвітнього, О. Гончара, М. Стелі,* маха, Ю. Смолича, А. Головка та ін. у варіаціях переважає часікм -ся, що заступає -сь лише іноді.

У мові творів С. Васильченка, В. Стефаника, О. Кобилянської, П. Панча, В- Козаченка, В. Собка, А. ІІІияна та ін. домінує чи* стка -ся, а варіант -сь зустрічається найрідше.

Проте варіації дієслів на -ся, -сь, які з великою майстернішю використовувались класиками української літератури, не завжди привертають увагу сучасних радянських письменників; дехто й них зовсім уникає цих варіацій і вживає одноманітні форми на -<я, перенасичуючи ними текст. Наприклад:

Він і сам не міг зрозуміти, чому поява Петра Шкарби біли Наталі зіпсувала йому настрій, і тому вмивався, переодягався і при бирався надзвичайно довго. Здавалося, навіть речі стали зліт* жати йому, і під руку весь час потрапляло не те, що потрібні' Михайло злостився. Глянувши в маленьке дзеркальце, залити вся вкрай незадоволений своїм виглядом. (Собко, Шлях зорі),

Як свідчать кращі зразки мови художньої літератури, дієслівні варіації на -ся, -сь можуть бути використані для урізномлиіНІ нення звучання, граматичних засобів і стилістичних відтіним висловлювання.

У тексті, призначеному для повільної, спокійної розпонІДІ) дієслова на -ся включаються в ряд слів з відкритоскладовою мім - цівкою. Наприклад:

1. Уже й сонце за Гулеву гору сховалося, а ми трапезугмД (Виш., Ведмідь). 2. Я вже докладно не дуже й пам’ятаю, їй

іі тоді воно мені не дуже затямилося, що саме було. (Там же), .'і. Ішла на часок Христя з дому, а прийиїлося вертатися аж увечері,— так забалакалася з подругою. (Мирн., Повія).

Дієслівні варіанти на -ся, -сь можуть бути використані при чергуванні в тексті слів з відкритими і закритими кінцевими скла­дами. Приклади:

1. В неділю смерком, коли Гнат вніс сухого ломаччя та заходивсь розпалювати на вечерю, в хату не вбіг, а просто вле­тів десятник. (Коц., На віру). 2. Почались сварки, росла не­згода, тяглась ворожнеча, довга, уперта, як ті дні-ночі. (Коц., У грішний світ). 3. Чумак нічого не встиг відповісти, до них приєдналося ще двоє чи троє товаришів по роботі. (Збан., Перед- жнив’я).

Засобом поліпшення евфонічності й ритмічності мовлення є чергування дієслів на -ся і -сь, яке знаходимо в таких прикладах:

1. Бачачи, що її не слухають, сестра Аркадія криво всміх­нулась і тишком подалася далі. (Коц., У грішний світ). 2. Крізь теплі сльози, важкі й великі, в яких все розпливалось, неви­разно мелькали верби і телеграфні стовпи. Вони одривались од землі, підіймалися вгору і тихо гойдались... (Коц., Подару­нок на іменини). 3. Світом прокинулась Христя і здивувалася, що мати досі не вставала. (Мирн., Повія). 4. Дівчата попро­щалися, розійшлись. (Там же). 5. Сколихнулось море і схвилю­валося. (Вас., На чужину). 6. На примхливій півгорі, що вела до греблі, чогось зноровилися воли... Але раптом вони крут­нулись, і віз підвівся догори... роздираючи вербові гілки, важка фура підвелася вгору, хряснулась об землю, і з-під неї почувся моторошний крик. (Стельм., Кров людська — не водиця). 7. Зима видалася примхливою... Не було такого дня, щоб не Гнили дощі та не клубочились... густі тумани. Інколи набрид­лива мряка переходила в сніг, але через годину-другу від нього вже не лишалось і сліду... На ранок все місто вкрилося білим простирадлом, а з неба все сіялось і сіялось,— немов перед Новим роком. (Збан., Переджнив’я).

І Іаявність варіаційних форм дієслів на -ся, -сь дозволяє уникати і'у однакових або подібних складів на кінці дієслова, як це чнмо в таких прикладах, де частка -ся могла б погіршити звукову інструкцію речень (місце збігу підкреслено).

1. У дверях з’явилась Сусана. (Коц., Подарунок на іме­нини). 2. Вони лишились самі. (Там же). 3. Не пристало йому інбавлятись цяцьками. (Там же). 4. В ці сусідні краї зліталась іч н реакція. (Досв., Троє). 5. їсти лишились самі лопуцьки

1. гіркий какиш у глибоких ровах колишньої економії. (Мик., Вуркагани).

*

Вибір одного чи другого варіанта дієслова із зворотною част> кою ставиться також у залежність від ритму тієї частини речення (або синтагми), до складу якої дієслово входить. Приклади (ча­стини, ритмічно поєднані з дієсловом, виділено):

1. Рядом курилась туманом важка соснова гора. (Коц., У грішний світ). 2. Сонце сховалось за гори й ходило там десь короткими днями, а в ямі лишалась ніч. (Там же). 3. Чулось невловиме дихання життя, рух земних соків, і одвітно обзива­лась в Доринім тілі гаряча кров. (Коц., Подарунок на іме­нини). 4. Пріська зовсім вибилась з сили, лежала на полу та стог­нала. (Мирн., Повія). 5. Вона говорила і пильно вдивлялась в обличчя Михайла. (Собко, Шлях зорі). 6. За хуторами дорога зламалась коліном і повилась на Щербанівку. (Гол., Бур’ян). 7. Звертати не хотілось, бо й так уже підбився. (Там же).

За допомогою варіації часток (замість -ся вживається -сь) у багатоскладових дієсловах зменшується кількість складів, чим поліпшується ритмічність тексту. Приклади:

1. Он верби обступились од берега і розсипались купами їм зеленій траві. (Н.-Лев., Микола Джеря). 2. Вона вся зачер• вонілась, чула смак волі. (Коц., У грішний світ). 3. Ми захоп лювались кожною дрібницею, як діти, раділи з кожного по­сміху. (Досв., Троє). 4. Козацтво чхало і обтрушувалось. (Ям., Вершники). 5. Так поступово під грушею утворювалась кругл і жива альтанка. (Гонч., Земля гуде). 6. Але дружина не роз­сердилась, а з добрим усміхом поглянула на нього, доторкнц лась рукою до поповнілого стану. (Стельм., Кров людська не водиця).

Ритмічність мови, як відомо, залежить від розташування наго­лошених і ненаголошених складів у словах контексту. Ритм ІЦ« ність порушується, якщо між наголошеними складами в суміжнім словах утворюється багатоскладовий інтервал. Для скороченим такого інтервалу при дієсловах буває доцільним вживання часі мі -сь замість -ся. Приклади (суміжні слова з ненаголошеним інтер­валом між їх наголосами підкреслено):

1. Скрізь по обидва боки Раставиці стеляться чудові городи, жовтіють тисячі соняшників, що ніби поспинались та заїЛЯ дають поверх кукурудзи на річку. (Н.-Лев., Микола Джітні).

2. Дівчата кинулись до куща, одломили по маленькій і І/ніІ червоної калини з зеленим листям і позаквітчували собі голоті (Там же). 3. За дверима чулось шелестіння сторінок, ляпанні! книжкою в стіл і сердите бурчання. (Коц., Подарунок на Іми нини). 4. Десь здалека зачулось торохкотіння кулемета. (Доги ₍ Троє). 5. Серце мені жахливо стиснулось з несвідомого пері і чуття. (Там же). 6. На першому розі кинувся в чарівну миу постатей, щ® сунулись пішоходами. (Мик., Вуркагани).

Автори, що використовують варіації -ся, -сь, часто вживають дієслова з часткою -сь у зв’язку з інтонацією, яка вказує на завер- шення речення або його частини (синтагми). Наприклад:

1. Осавулин голос дав знати, що свято скінчилось. (Н.-Лев.,. Микола Джеря). 2. Мати слухала, слухала та й сама зажурилась. (Там же). 3. А тиша стояла справді велика. Камінчик, скотив­шись із-під ратиці корови, суха гіллячка, зачеплена ногою, справляли такий лускіт, наче щось велике валилося в горах і розсипалось. (Коц., У грішний світ). 4. Рябі мармурові пні буків злізали з дороги униз, немов западались, і вже стелили темну корону аж під ногами. (Там же). 5. І тут тільки в нім ворухнулось: чи добре робить, що взяв з собою Дорю. (Коц., Подарунок на іменини). 6. Обидві ухоркались, аж піт пройняв, (Мирн., Повія). 7. Сонце вже звернуло на захід, обкомівські вікна яскраво розжеврілись. (Гонч., Земля гуде). 8. Раптом Ляля обернулася до рідних і якось криво, не по-своєму по­сміхнулась... (Там же). 9. Зараз Шура поїхала в гості до діда, а батько з сином на хазяйстві лишились. (Собко, Шлях зорі).

Постійна частка -ся в багатьох часто вживаних формах (типу: вмиваєшся, здається, зійдуться, не сердься, довірся, звикся і йод.,— з деякою модифікацією звучання) разом із змінюваною часткою -ся загалом переважає в звучанні мови. На тлі цього звучання і виділяється частка -сь, яка, не маючи такої формальної стабілізації (вона домінує лише в дієприслівниках) і чергуючись із часткою -ся, може функціонувати в ролі виразника деяких грама- тико-стилістичних відтінків.

Оскільки на ці функції доводиться зважати при евфонічному аналізі мовлення, ми й розглянемо найважливіші з них у роз­тин фоностилістики.

Дієслова на -сь часто вживаються з відтінком безособовості, взагалі із значенням дії, незалежної від конкретного діяча. Такі дієслова часто виступають у функції безособового присудка про- ітого речення або присудка безпідметового головного речення в єкладнопідрядних конструкціях. Приклади:

1. Сіли снідати, але сьогодні якось не їлось. (Гонч., Земля гуде). 2.— Коли вже виїхати не вдалось, то треба починати щось тут,— мовби виправдувався перед кимось Кость Григорович, (Там же). 3. Йому видалось зразу, що сьогодні народне свято... (Коц., Подарунок на іменини). 4. Йому часом здавалось, що він бачить там Дорю. (Там же). 5. К обіду так схопилось, що світу білого не видно. (Мирн., Повія). 6. По дворах понавер­тало такі кочугури, що страшно дивитись. (Там же). 7. їй не­гайно треба навідатись до кількох підприємств, відновити ро­боту. (Досв., Троє). 8. Та трапилось так, що Чумак звернув увагу не на Риту, а на її подругу Катерину. (Збан., Переджнив’я).

Оформлення дієслів на -сь пов’язується з уживанням їх у ролі Членів складених присудків, як у таких прикладах:

1. Ця тиша дратувала: хотілось скрикнути, гукнуть, хоті­лось ЇЇ налякати. (Коц., У грішний світ). 2. Повітря зробилось прозорим та ясним... (Там же). 3. Вся юрба людей розтягнулась в довгу стрічку, потім стрічка посередині робилась усе тонша й тонша і розірвалась. (Вас., На чужині). 4. Андрій став од- білюватись на сонці, мов полотно. (Ян., Вершники). 5. Охоп­лений тривогою, він почав прислухатись. (Панч, Облога ночі).

6. Могло трапитись, що якісь військові частини заскочать і до селища. (Там же). 7. Чумак встав з-за столу і почав одягатись. (Збан., Переджнив’я). 8. Я збирався до тебе звертатись — чи не дав би нам досвідченого агронома з свого району? (Там же).

9. Таки побоювався, що з Катериною не так легко буде домови­тись. (Там же).

Часткою -сь оформлюються дієслова в питальних і окличних конструкціях, наприклад:

а) 1.— Сварились?— цікавилась сестра Анфіса. (Коц., У грішний світ). 2. Приїхав дивитись, паничу? (Коц., Подару­нок на іменини). 3.— Ви ще й досі тут тупцюєтесь? — обі­звався він. (Мирн., Повія). 4. — Чого зажурились? — спитим Мостовий. (Панч, Облога ночі). 5.— Може, з Савченком пори дитись? — вголос подумав хтось із співробітників. (Збан., Переджнив’я). 6. Сину, куди скаржитись, як скрізь однаково? (Гол., Бур’ян). 7. Софіє, скажи мені чесно, що трапилось'? (Шиян, Гроза).

б) 1.— Прийми свій хвіст! — нетерпляче гукав на жінку, коли пароходик ткнувся носом в її спідницю.—Розсілась... (Коц., Подарунок на іменини). 2. Одягайсь швидше. Зараз по їдем. (Там же). 3. Тоді ж казав: згуртуймось у колектив та хоч на всіх хоч пару коней залишимо. Та домагаймось, щоб на хутіи сюди виселитись, до землі ближче. (Гол., Бур’ян). 4.— Ну, дер жись\ — і тройка помчала. (Шиян, Гроза).

Але підкреслена наказовість виражається й дієсловами на -і ч. як у прикладах:

1. Дивися й не пропускай нічого. Старайся, щоб тебе ніхтв

не помітив. Найкраще сховайся за грушу... (Коц., Подарунок ми

іменини). 2. Не швендяй під ногами! Забирайсяі.. (Мик., Бурмо гани). 3. Завжди додержуйся стародавньої охотницької трати ції: говори завжди правду і тільки правду. (Виш., Ведмідь і

4. Життя тобі набридло? Сиди й не рипайся! (Панч, Облога ночі),

5. — А ти що, комісар? Роздягайся! — І він смикнув його рукав. (Там же). 6. Не бійся, вони не прийдуть. (Гонч., Зсмдн гуде).

Часткою -сь оформлюються також дієслова на означення дій швидкого руху або таких, за якими раптово слідують несподівані ямища. Приклади:

1. Потім хлюпнулись безодні під бровами в неї: крутнулась і побігла бур’янами. Ще оглянулась, побігла. (Гол., Бур’ян).

2. Кинулись усі в хаті. (Там же). 3. Іду, знаєте, очеретом, коли чую, щось сопе. Дивлюсь, а воно як гора. (Виш., Дикий кабан, або Вепр). 4. Придививсь, а воно сікач! (Там же). 5. Розмахуюсь, а він мені й каже... (Там же).

Наведені ілюстрації і зауваження відносно вживання аглютина­тивних дієслівних часток -ся, -сь у художніх текстах переконливо свідчать про те, що варіації цих часток у дієсловах (це властиве і розмовній народній мові) — явище продуктивне і має не лише ев­фонічну, але й стилістичну цінність. Нехтувати цим — значить збіднювати засоби мови. З другого боку, варіацію -ся, -сь не можна вводити до формального регулювання фонемосполучень між словами. І (ілком очевидно, що треба враховувати весь комплекс властивих дієсловам з цими частками евфонічних рис і стилістично-граматич­них значень та їх відтінків, про які говорилось вище, але які ще цс можна вважати вичерпаними на поданому матеріалі Ч

5. Інші питання евфонізації при літературному опрацюванні тексту

Із сказаного ясно, що робота над поліпшенням милозвучності мови — не дрібниця,—це важлива й серйозна справа. їй завжди при­діляли велику увагу видатні майстри художнього слова. Так, О М. Горький учив початкуючих письменників боротися за мило­звучність літературної мови, наполегливо переборювати органічні недоліки «сировинної», неопрацьованої мови. Великий письменник вимагав, щоб звучання того, що висловлюється, не заважало ро­зуміти зміст твору, щоб воно не шкодило чіткості, ясності зобра­жуваного. Виправляючи рукописи початкуючих авторів і роблячи помітки в книгах молодих письменників, Горький суворо засу­джував і викреслював недоречно повторювані склади, невдало вжиті слова та фонемосполучення, які викликають у слухача асо­ціації про речі і явища, що не стосуються зображуваного. Так, наприклад, після тексту (даємо в перекладі): «Небо, здавалось, рипалось від спеки. Від спеки та втоми туманіло (рос. «туманилось») в очах», Горький, підкресливши «трьох лосів», пише: «Погано» ².

Байдужість до евфонічних якостей друкованого слова, на жаль, трапляється і в нашій пресі.

' Див. ще статтю І. О. Варченка «Про паралелі -ся, -сь у дієсловах української мови», «Українська мова в школі», 1958, № 3, стор. 59—65.

^а Цей та багато інших прикладів горьківської правки і зауважень наводять- і и в книжці: И. Макарьев, Пометки Горького на книгах начинающих пи- ннглей, М., 1957

І читач, і особливо слухач не можуть не звернути уваги на те, як іноді починають виділятися своїм настирливим звучанням у кон­тексті повторювані фонемосполучення, які не мають ні смисло­вого, ні художнього виправдання. Наприклад (звертаємо увагу на підкреслене):

1. Це була ракета, ракетний корабель, який завтра мусим відірватися від Землі і полинути у всесвіт, міжпланетний корабель академіка Риндіна. (Вл., Аргонавти всесвіту),

2. — Підемо, Надійно, в дім,— дійшли нарешті до неї батькові слова. (М. Воротинова, Яблуня, оповідання, «Радянська жінка», 1958, № 4). 3. За веслами ми стрінемо світання. (Л. Сардачук, «Радянська жінка», 1958, № 5,— у цьому прикладі можна б було сказати так: «За веслами зустрінемо світання).

Іноді такі фонемосполучення нагадують ті, з яких будуютьпі скоромовки,— що зовсім не викликається ні змістом, ні худож­німи намірами автора. Наприклад:

Але Каля не каялася, що вони зайшли хтозна-куди. (Петл., Дівчина з передмістя).

Часом з таких фонемосполучень складаються вигукові та зву. конаслідувальні утворення, наприклад:

Ку-ку:\. На вулицях купи опалого листя, а в парку, куди Каля заходить майже щодня, його набралося хтозна-стільки. (Петл., Дівчина з передмістя). 2. Бувало, за пару крашанок, що від якої господині дістане, цукерку купить, пряника, і пси ото несе внукові. (Гж., Чорне озеро).

Зу-зу, на-на: У такому стані одного разу зупинилася вони на майдані... (Петл., Дівчина з передмістя).

Кі -вік: 1. На його [літального апарата.— /. Ч.] поверхні можна було розгледіти круглі великі вікна, які дивилиеіі вперед, немов очі. (Вл., Аргонавти всесвіту). 2. Світлі великі вікна з білими завісками. (М. Воротилова, Яблуня, оповіданні!, «Радянська жінка», 1958, № 4).

Ку-цю, цю-пу: їх вивів Ілліч на велику цю путь. (М. Бон» І даренко, Цвіте Україна, вірш, «Радянська жінка», 1958, № М *

Го -го: — Чого горобчик такий сумний? (В. Карасьоми,¹ Пташина їдальня, оповідання, «Радянська жінка», 1958, № 3),

Звичайно, не завжди легко уникати таких фонемосполучень | у контексті, часом вони лишаються непоміченими. Але, безне речно, кожному авторові в його творчій роботі треба мати епфін нічну чулість не лише при доборі лексичного матеріалу, але і и способах побудови з цього матеріалу речень з потрібним звуковим оформленням.

6. РИМ0ТВ0РЧ1 ВЛАСТИВОСТІ УКРАЇНСЬКОЇ мови

1. Поняття рими та її фонетичні різновиди

Евфонічність української мови в поетичних творах розкри­вається і в ЇЇ римотворчих властивостях.

Вживаний у літературознавстві термін рима означає «звуко­вий повтор у кінці двох (або більше) віршованих рядків»¹. Рима служить для посилення чіткості вираження ритму. «Рима — не­мовби звуковий сигнал, яким позначається поділ мови на оди­ниці, що підкреслюють цей ритм. У цьому основна роль рими, вона має ритмотворче значення... Чергування рядків, що закін­чуються римою, і створює ритм вірша» ².

Але, підходячи до рими з позицій фонетики, ми будемо вжи­вати термін рима на означення фонетичного зближення слів, в ке виявляється в гармонійному співзвуччі їх фонем і фонемоспо- Лучень у наголошених і суміжних складах. Слова, що мають пара­лельні співзвучні фонемосполучення, будемо називати римова­ними словами. Добір слів із співзвучними фонемосполу- чсннями називаємо римуванням.

Римування слів становить собою фонемоповтор, за допомогою «кого здійснюється гармонійний зв’язок між римуючими словами, що надає більшої звукової виразності вислову. Римування за спо­ті юм його застосування може бути епізодичним, вживаним не належно від того, ритмізується чи не ритмізується текст в цілому, і регулярним, використовуваним для позначення кінця ридка в ритмізованому, віршованому тексті. Епізодичне римування н іастиве, головним чином, фольклорно-народній мові, рідше трап­им ться в художній літературі. Регулярне римування характерне ДЛЯ ритмізованих (віршованих) текстів художньої літератури і функціонує, головним чином, як засіб посилення виразності рит­мічного поділу віршованого тексту.

Епізодичне римування часто трапляється в народних казках, прислів’ях, приказках тощо. Приклади (римуючі фонемосполу- чешія підкреслені):

¹ Л. И. Тимофеев, Теория литературьі, 1948, стор. 251.

* 1 а м же.

1. Бичка заробила, саночки зробила та й їду. 2. Скільки років я хазяїнові вірно служив, годив, добре йому робив, ,1 тепер на старості літ він мені шматочка хліба жаліє і з двору прогнав.

У кінцівках казок:

1. А чоловік та жінка живуть та хліб жують, та постолом добро возять. 2. І я там був, мед, горілку пив, по бороді текло, та в роті не було. 3. Уклав, як сіно в годину. 4. Правда твоя, що на вербі — груші, на осиці — кислиці.

Епізодичне римування має іноді місце і в художніх текстах. Приклади (підкреслені епізодичні рими):

1. Багатого губатого Дівчина шанує, надо мною, сиротою, Сміється, кепкує. (Шевч., Думка). 2. Тяжко, важко умирати У чужому краю! (Там же). 3. Кличе мати вечеряти, а доні.ка не чує. (Шевч., Катерина). 4. О мила, біла, сніжнокрила, Ти прилетіла, прибула. (Рил., Поеми). 5. Та сколихнулось поле й море. (Там же). 6. Панянський, царський, сонний Смольним Фортецею народу став. (Там же). 7. Лежала мати хора вже давно, І не пускала ясного дитяти,— Тож уночі втекло вони в вікно Цілющих ліків матері шукати. (Рил., Поема). 8. Ра дянський славлю я народ... Він гордий світоч засвітив Дли шахтаря і косаря, Для вченого і кобзаря... Через поля, череї моря Хай правди світиться зоря. (Там же). 9. Голубою габоні йшов туман од ріки. Біля шахти старої одблистіли клинки (Сос., Біля шахти старої). 10. Три тополі в орнім полі, як мечі удалині. (Мал., Звенигора). 11. Батьки просьбами і грозьба- ми таки випровадили сина до Окунів. (Стельм., Хліб і сіль),

Регулярне римування широко запроваджується у віршованіII •художній мові.

За фонетичним складом у римованих частинах слів в укрн їнській мові утворюються рими тотожні і співзвучні, Тотожна рима поєднує слова за спільністю звукового складу їх римованих частин, наприклад:

По плесах Буга в золотій імлі Пливуть широкогруді кораблі.

(Баж., Данило Галицький),

Співзвучна рима виявляється в словах, римовані чи стани яких співзвучні, але де в чому відмінні звуковим складом одна від одної, наприклад:

Отакий-то Перебендя,

Старий та химерний:

Заспіває про Чалого,

На Горлицю зверне.

(Шевч., Перебендя).

Евфонічні якості української мови, особливості її фонетичної системи, ефективно використані видатними майстрами художнього слова, позначились на фонетиці римотворення української поезії. Фонетична будова рими дуже різноманітна. Різні фонемосполу- чепня, що входять до складу рими, виступають у ній в різних позиціях, що й беремо за основу фонетичної характеристики рими. При аналізі будемо користуватися вживаними в поетиці назвами різновидів рими: чоловіча (з наголосом на останньому складі римованого слова), жіноча (з наголосом на передостанньому скла­ді), дактилічна (з наголосом на третьому складі від кінця римо­ваного слова), гіпердактилічна (з наголосом на четвертому від кін­ця складі). Крім того, при розгляді фонетичної будови тотожної рими беремо до уваги відкритість і закритість рим — за наявністю и кінці римованих слів відкритих та закритих складів.

2. Тотожні рими

І. Чоловічі рими

Чоловічі рими виявляються в словах, що кінчаються наголо­шеним складом, який може бути відкритим (з кінцевою голосною) чи закритим (з кінцевою приголосною).

Носієм чоловічої рими може бути один (кінцевий) склад. Але іака рима може також охоплювати два і три склади. Тому роз­різняємо односкладові, двоскладові і трискладові чоловічі рими.

Чоловіча рима може бути виражена однією голосною фонемою під наголосом. Але в багатьох випадках ця рима виражається фонемосполученнями, до складу яких входить дві, три, чотири і п’ять фонем. Отже, чоловічі рими можуть бути однозвучні, а та­кож дво-, три-, чотири- і п’ятизвучні.

Наводимо приклади таких різновидів чоловічих рим,

А. Відкриті рими

а) Односкладові рими

1. Односкладово-відкрита однозвучна и и м а. Вживання такої рими зустрічається порівняно рідко. Приклади (рими підкреслені):

1. ...Сердитий вітер завива...

...Горами хвилю підійма.

(Шевч., Причинна).

2. ...Пливуть, співаючи; пливе Позад завзятий Гамалія:

Орел орлят мов стереже...

(Шевч., Гамалія)

3. ...А онде під тином Опухла дитина — голоднеє мре,

А мати пшеницю на панщині жне.

(Шевч., Сон).

4. Ні долі, ні волі у мене нема,

Зосталася тільки надія одна.

(Л. Укр., Надія).

5. Поглянуть іще раз на синій Дніпро,—

Там жити, чи вмерти, мені все одно.

(Там же).

6. За що боролася сердешна на землі?

Подай хоч словонько єдине ти мені...

(Стар., Перед труною).

7. Солдатський труд закінчено вночі,

І звістку добру вдарили салюти,

З Кремлівських веж удари світом чути,

Хоча й мовчать танкісти й гармаші.

(Мал., Сини).

2. Односкладово-відкрита двозвучна ри м а. Досить часто вживана. Приклади:

1. Поглянуть іще раз на степ, могилки,

Востаннє згадати палкії гадки.

(Л. Укр., Надія),

2. На плеса з вирію ключами Високо линуть журавлі,

А з сіл шляхами та річками Бредуть уже старі й малі.

(Стар., Весна).

3. І потай опівночі йде старшина На раду останню в намет Богуна.

(Стар., МогЦигІ),

4. Направо, наліво мечі —

Ставте дієзи в ключі.

(Тич., Сійте).

5. І скрізь пливуть широкі звуки Гучної, світлої Землі.

Пливуть над села і над луки Пісенноносні кораблі.

(Баж., Борислав ські оповідання)

6. Гей, дзвени про щастя, ліра,

Линьте, думи молоді!

І любов, як дружба щира,

Пізнаються у біді.

(Сос., Біля шахти старої).

7. Не сумуй одна,

Не журись одна,

Дівчина моя хороша,

Вишня наливна.

(Мал., Прощання).

8. Улітку, саме серед дня,

Пустуючи, дурне ягня Само забилося до річки...

(Гл., Вовк та ягня).

3. Односкладово-відкрита тризвучна ри- м а. Трапляється не часто.

1. Стояла я і слухала весну.

Вона мені багато говорила,

Співала пісню дзвінку, голосну.

(Л. Укр., З циклу «Мелодії»),

2. Ти ж бо живеш на весні.

...Це твої мрії ясні.

(Л. Укр., Тішся, дитино).

3. Сто років, сто літ потонули у млі,

Як голос твій знявся на рідній землі.

(Стар., На спомин Котляревському).

4. Крізь арки світання далекі Промінне тяглось волокно В підхмарної бібліотеки Розчинене навстіж вікно.

(Баж., На Ленін­ських горах).

б) Двоскладові рими

І) Двоскладово-відкр ита тризвучна рима. ІІ,н рима вживається часто.

1. Вічно будеш пробувати У підземному дворі,—

Більш тобі вже не видати Ані сонця, ні зорі.

(Л. Укр., Казка про Оха-чудотвора).

2. Сльози — неміч жіноча слаба,

А нам треба розбуркати сили,

Щоб піднять свого брата з могили,

Просвітить вікового раба.

(Стар., До М. Лисенка).

3. Степи й чернігівські бори,

Зими лихої хуртовини,

В заметах хати і двори.

(Стар., Учта).

4. Шумить жито, співа,

Заохочує жить.

Вітерець повіва...

(Тич., Де тополя росте).

5. Я дійшов свого зросту і сили,

Я побачив ясне в далині.

Товариство, яке мені діло,

Чи я перший, чи ні?

(Тич., За всіх скажу).

6 Гудуть шляхи, шумлять бори,

Пахтять димками хутори.

(Важ., Гонець).

7. Всі знали в кузні коваля,

Бо линув гук зблизу, здаля.

(Мал., Кузня в Нагуєвичах).

2. Двоскладово-відкрита чотиризвучна рима. Зустрічається часто.

1. ..Сунуть лави тісні,

Чутно — співають «про волю пісні».

(Л. Укр., Пісні про волю),

2. Смертельна байдужість на виду..,

А я стою знеможений від горя...

... І від тебе очей не відведу!

(Стар., Перед труною).

З Де ж правда та? Де та любов над нами?

Невже й вона порожнява одна І мусить люд, ярмований віками,

Пить з власних сліз отрути ківш до дна?

(Стар.).

3. Там, де всесвіт я сягну,

Де від болю шаленію,—

Там ніяк вас не збагну...

(Тич., Молодий я, молодий).

3. За Харківкою, за мостом,

У тумані, як вві сні,

Доганяла я підводи —

Не підводи, а пісні.

(Тич., Пісня трактористки).

6 Поміж нами дружба. Строяться мости.

Та немає радості —більше за тієї,

Як в єднанні жити, жити і рости.

(Тич., Болгарському народові).

7. Ходить вечір по траві По зеленій мураві.

(Мал.).

2. Двоскладово-відкрита і її м а. Вживається рідко.

п’ятизвучна

1. ...Порвалася нескінчена розмова.

Тремтить вона, мов порвана струна,

В моєму серці. Від одного слова Розкрилася в душі моїй труна.

(Л. Укр., Порвалася нескінчена розмова...).

2. Ой весілля грає, серце крає,

В рушниках, як півні, старости,

Що почуєш, милий, то прости.

(Мал.).

3. В труді, у прагненні, у слові,

В любові, при шумній діброві,

Запломеній через світи,

Моє ти серце освіти.

(Мал.).

в) Трискладові рими

рискладово-відкритаТрапляється рідко.

п ятизвучна р и-

1. Бо затягне з головою Трясовиця мохова І з душею ще живою Під землею похова.

(Л. Укр., Казка про Оха- чудотвора).

Чи вернем до слави краї дорогі,

Чи ляжем на матернім лоні,— Розбуркали лева,— тремтіть, вороги!

(Стор., До броні).

Б. Закриті рими

а) Односкладові рими

1. Односкладово-закрита двозвучна рима. Вживається часто.

1. Панів за те там мордували І жарили зо всіх боків,

Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів.

(Котл., Енеїда).

2. Стриба Рябко, вертить хвостом,

Неначе помелом.

(Гул.-Арт., Пан та собака).

3. В часі розливу рік Попав у бистру воду Нещасний чоловік.

(Фр., Сучасна приказка).

4. ...Світив для мене ясний промінь мій...

...Я забувала жаль і смуток свій.

(Л. Укр., До мого фортеп’яно).

5. І глина ляпає на піл;

У хаті лава тільки й стіл.

(Стар., Край коминка).

6. В його уяві встали знов Верхи засніжених будов.

(Баж., Гонець).

7. За тином, схований у тінь,

Іржав тривожно й лячно кінь...

(Там же).

8. Віяв вітер над нами Із зелених дібров,

Весняними стежками Я до тебе прийшов.

(Сос., Біля шахти старої).

9. Багато громів упадало з небес,

Багато земля натворила чудес.

(Мал., Зимове).

2. Односкладово-закрита тризвучна р її м а. Зустрічається часто. Приклади:

1. Зостанешся ти в самоті німій...

...Прощай же, давній, любий друже мій.

(Л. Укр., До могофортеп’яно).

2. Хмарок рожевих цілий рійВ безодні синій тане, гасне,

Мов злотосяйне пасмо мрій.

(Стар., Жадання).

3. Але на сконанні козак-січовикПоклав на могилі бандуру,

Порадницю тиху, з якою він звикДілить свою думу понуру.

_ (Стар., На спомин¹ Котляревському).

4. Де не глянь — колоскиПроти сонця блись-блись...

Лиш ген з краю ліски,

Ніби дим, простяглись!

(Тич., Де тополя росте).

5. Літом я робила в полі,

А як всніжило тіль-тіль,

Я товаришок питала,

Поступала ув артіль.

(Тич., Пісня трактористки).

6. Пригнувши і глист і вершечки дерев,

Проноситься двигіт моторів і рев.

(Баж., Балада про подвиг].

'/ . Бродить молодість десь у тумані,

Де Донець і над вербами дим...

Тільки з піснею, друзі кохані,

Я залишусь завжди молодим.

(Ссс., Біля шахти старої).

3. Односкладово-закритарима. Трапляється не часто.

чотиризвучна

1. Там не чутно буде нікому,

Серед гармидеру й турбот,

Моїх пісень, моїх с орбот!

(Стар., Поету).

2. Жито шепче мені,

Як привільно навкруг,

\ тремтить вдалині Й потопа виднокруг.

(Тич., Де тополя росте).

3. Під регіт і бурю, під грім од повстань Од всіх своїх нервів у степ посилаю —

Поете, устань.

(Тич., І Бєлий, і Блок...).

4. Зелен сад-виноград,

Славне місто Ленінград.

(Тич., Пісня про Кірова).

5. Ворогів ще не так полоснем!..

.. будем жить — аж світами труснем.

(Тич., Наша слава)

6. З утоми впав і спить, як стій,

Годину, може, другу.

Гуляє вітер-шелестій Із батьківського лугу.

(Мал., Про Івана Морозенка).

4. Односкладово-закрита п’ятизвучна рима. Вживається дуже рідко. Приклад:

Та напина вітрила плавні строф,

Скрипить холодним тросом літер Вітер

Вишуканих катастроф.

(Баж., Нічний рейс).

б) Двоскладові рими

1. Д в о с к л а д о в о - з а к р и т а чотиризвучна р м м а. Досить поширена. Приклади:

1. Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів.

(Л. Укр., Слово, чому ти не твердая криця.. )

2. Брязне клинок об залізо кайданів...

Стрінеться з брязкотом інших мечей,

З гуком нових, не тюремних речей.

(Там же).

3. Коли б могли вони так людям нагадати Про поневолених, замучених братів,

...Відданих в руки навісних катів.

(Л. Укр., Порвалася нескінчена розмова )

4. Весна, весна! Яка блакить,

Який кругом прозор!

Садками ходить брунькоцвіт,

А в небі злогозор.

(Тич., Весна).

5. Десь ідуть сюди червоні:

Чути — слухай! —добре чуть...

Отоді вже від погоні Фріци-звірі не втечуть.

(Тич., Весна).

6. І Вітчизну люблю я без краю, їй —моря моїх днів і ночей...

Краще неї на світі немає

І таких, як у тебе очей.

(Сос., Біля шахти старої).

2. Двоскладово-закрита п’ятизвучна ри-

а. Має невелике поширення. Приклади:

1. Вас, діброви, гаї, у одежі рясній Не побачу я в щасну годину,

Але кревний народ в своїй згадці ясній Спом’яне і мою домовину...

(Стар., Дочка Іефая).

2. Хай краще струни Порве мій стогін навісний!

Коли кругом в дочасні труни Борців лягає гурт тісний...

Не про кохання, не про рай,

Співаче, голосно співай!

(Стар., Поету).

3. Ой артіль, моя «Трояндо»,

Маркізет, мадеполам!

Вишивала я узори

З тривогою пополам.

(Тич., Пісня тракто­ристки).

4. А воно й ніяк не смішно,

Бо між наших вороних Повелися тії коні,

Що вже знала я про них.

(Там же).

5. Ми про тебе підносимо спів

На землі твоїй з давніх ще давен Дружби лан золотої доспів.

(Тич., Пісня про Перея- слав-Хмельницький).

6. Син встає, згорта постелю,

День його настав,

Одяга важку шинелю, їде до застав.

(Мал., Пісня про зайця).

7. І затихає злий смішок,

Бійцю яке там діло?

І смерть збирає у мішок Те, що в бою зітліло...

(Мал., Про Івана Морозенка).

в) Трискладові рими

Трискладово-закрита шест и звучна рима. Приклад:

Йде зоря по стерні,

Сяє колосок

Та за лісом, та за полем Будить голосок.

(Мал.).

2. Х(іночі рими

Жіночі рими виникають у словах, де наголос падає на перед­останній склад. Наступний після наголосу склад, що включається в риму, може бути відкритим і закритим,— отже, й жіночі рими за цією ознакою поділяємо на відкриті і закриті.

Жіноча рима виражається мінімально фонемосполученням, до складу якого входить наголошена голосна і фонеми наступного (кінцевого) ненаголошеного складу Отже, жіночі рими можучі, бути мінімально двоскладовими. Але ж є випадки, коли до псі приєднуються і співзвучні в римованих словах фонеми третього, а іноді й четвертого складу від кінця слова. Таким чином, в жі­ночих римах доцільно розрізняти дво-, три- і чотирискладові рими з кількістю римуючих фонем від трьох до восьми.

Наводимо приклади цих різновидів жіночих рим.

А. Відкриті рими

а) Двоскладові рими

1. Двоскладово-відкрита тризвучна р и м а. Вживається часто. Приклади:

1. Батьки, які синів не вчили,

А гладили по головах,

І тільки знай, що їх хвалили —

Кипіли в нафті в казанах.

(Котл., Енеїда).

2. Останні сили дарма трачу,

Зникає марно день по дню...

Сріблиться волос, а ледачу Сльозу ніяк я не спиню.

(Стар.).

3. На схід сонця квітнуть рожі:

Будуть дні погожі.

(Тич.).

4. Хтось гладив ниви, все гладив ниви,

Ходив у гніві і сіяв співи:

О, дайте грому, о, дайте зливи! —

Нехай не сохнуть злотисті гриви.

(Тич.).

5. По голубій, туманній оболоні,

По світлих росах, по рясній траві Тихцем ступали обережні коні...

(Баж., На полі Кули- ковому).

6. Карпати... Темними лісами Ви оповиті, і над вами Ширяють в синяві орли.

(Рил., Подорож на Закар­паття).

7. Погасло літо вже давно,

Пливуть і тануть рими,

Та вітер стукає в вікно Сніжинками рясними.

(Сос., Біля шахти старої).

8. Тануть снігу полотнища білі,

Струмені дзюркочуть з опівдня,

Квіту-рясту голівки несмілі Засиніли з-під старого пня.

(Мал., Свято).

2. Двоскладово-відкрита чотиризвучна н м а. Також часто вживана. Приклади:

1. Онде балочка весела,

В ній хороші, красні села.

(Л. Укр., Подорож до моря).

2. Не чаруй і не ваб надаремне...

...В мене серце і смутне і темне.

(Л. Укр., Перемога).

3. Вигострю, виточу зброю іскристу,

Скільки достане снаги мені й хисту.

(Л. Укр., Слово, чому ти...).

4. Про Вас недавно хтось писав:

«Поезії окраса»,

А все ж таки у Вас не так,

Не так, як у Тараса.

(Тич., Листи до поета).

5. Прозору куряву з доріг Підхльоскують автомобілі,

Земля — зелена, хмари — білі.

(Рил., Любов).

6. Там десь закохані ідуть,

У тьмі дзвенять трамваї,

І грудня біла каламуть Панелі укриває.

(Сос., Біля шахти старої).

7. Ходить осінь долами В золотій обнові,

Листя мені струшує На мости кленові.

(Мал., Пісенька).

8. З лісу шепче гілка,

З жита — перепілка,

З-за широкого лиману Журиться сопілка.

(Мал., Гаю ти мій, гаю).

3. Двоскладово-відкрита п’ятизвучна ри м а. Вживається часто. Приклади:

1. А онде, онде за Дніпром На пригорі, ніби капличка,

Козацька церква невеличка Стоїть з похиленим хрестом.

(Шевч., Сон)

2. Мамо! ті сиві пташки Сміливі, певне, ще й дуже...

...Чуєш, цвірінькають так,

Десь їм про зиму байдуже.

(Л. Укр.).

3. Ніч темна людей всіх потомлених скрила Під чорні широкії крила.

(Л. Укр., Досвітні огні)

4. Не дивися так привітно,

Яблуневоцвітно.

(Тич.),

5. З зеленого саду —буде винограду!

...Між слов’ян вже знищено кам’яну заграду.

(Тич., Болгарському народові).

6. Україно! Де мати й колиска,

В юнь завітрену кличуть сліди —

Наша помста там скоро заблиска...

(Мал.).

7. Он виходять сади зустрічати весну над містами,

І тужава земля потягнулась до сонця устами,

І пагілля дубові

У зеленій діброві

За полями шумлять, за мостами.

(Мал.).

4. Двоскладово-відкрита шестизвучна рима. Трапляється не часто. Приклади:

1. В тридев’ятім славнім царстві,

Де колись був цар Горох,

Є тепер на господарстві Мудрий пан, вельможний Ох.

(Л. Укр., Казка про Оха-чудотвора).

2. Зібрав він лицарів своїх,

Все горде-пишне панство,

Щоб той шотландський вільний люд Забрати у підданство.

(Л. Укр., Роберт Брюс).

3. Спить земля, охмарена і славна,

А в Путивлі кряче віща птиця.

І горює-квилить Ярославна На світанні рано, як зегзиця.

(Мал., Плач Ярославни).

4. Щоб ярилися трави у квітні,

Зорі сяли, як гострі мечі.

І дуби зашуміли розквітні...

(Мал., Я сорочку знайду...).

б) Трискладові рими

1. Трискладово-в ід крита п’ятизвучна рима. Вживається часто. Приклади:

1. ...Дитя моє!

Де дінусь з тобою?

Москалики! голубчики!

Візьміть за собою...

(Шевч., Катерина).

2. ...Сльози полилися...

Білі руки простяглися,

В подушку впилися.

(Там же).

3. Через тиждень молодиці Коровай місили

На хуторі. Старий батько З усієї сили З молодицями танцює.

(Шевч., Наймичка).

4. Усе лякало нас: трава,

Шо тихо майоріла,

І гаю дального стіна,

Що в заході горіла.

(Л. Укр., Про велета).

5. Все зашуміло, загуло,

Мов буря-хуртовина,

Роберт літа на воронім,

Неначе громовина.

(Л. Укр., Роберт Брюс).

6. Чи пам’ятаєш, як з тобою Прощавсь я пізньою добою?

(Стар., Сльоза).

7. Ідуть, ідуть робітники Веселою ходою.

Над ними стрічки і квітки,

Немов над молодою.

(Тич., Псалом залі:і>).

8. Не вб’є його ні біль, ні рана...

Ненависть в нього до тирана

(Тич., Танець на мечі).

9. Вітряне дитинство зникло за горами,

Ми ж були гіллячками, стали яворами.

(Мал., Звенигора).

10. Хай він стане та погляне мені в очі,

Може, словом одгада думки дівочі...

(Мал., Дівоча).

2. Трискладово-відкрита шестизвучна рима. Вживається не часто. Приклади:

1. Припали до глибоких ран Неситими ротами,

Вже оснували тіло все Залізними дротами.

(Л. Укр., Про велета).

2. Часами болісно у сні Наморщить густі брови,—

Тоді стинаються й шумлять Гаї, ліси, діброви.

(Там же).

3. Едварду глянув він в лице,

Мов кинув блискавицю,

Здійняв і кинув ворогам Залізну рукаЕицю.

(Л. Укр., Роберт Брюс)_

4. Роберт неначе річ держав,

Змагався, боронився,

Зняв потім з голови шолом

І ЛЮДОВІ ВКЛОНИЕСЯ.

(Там же).

5. Десь на дні мого серця Заплела дивну казку любов.

Я ішов від озерця...

(Тич.).

6 А Вкраїни ж мова —

Мов те сонце дзвінкотюче,

Мов те золото котюче...

(Тич , Слово).

3. Трискладово-відкрита семизвучна р и- М .і Вживається рідко. Приклади:

Надія вернутись ще раз на Вкраїну,

Поглянуть іще раз на рідну країну.

(Л. Укр., Надія).

в) Чотирискладові рими

І) Чотирискладово-відкрита семизвучна і и м а. Зустрічається дуже рідко. Приклад:

Станьмо, хлопці, таборами За полями, за борами,

Ііід густими яворами.

(Мал., зб. «Звенигора»),

2. Чотирискладово-відкрита в о с ь м и з в у ч* на рима. Теж рідко вживається. Приклад:

А від плеча і до плеча Кривава борозенка,

Убито хлопця-сурмача Івана Морозенка.

(Мал., Про Івана Морозенка),

6. Закриті рими

а) Двоскладові р ими

1. Двоскладово-закрита чотиризвучмл рима. Вживається часто. Приклади:

1. Біта Катря боса лісом,

Біта та голосить,

То проклина свого Йвана,

То плаче, то просить.

(Шевч., Катерина).

2. Той велет сильний був колись Не тілом лиш, а й духом.

Всі людські пута й кайдани Зривав єдиним рухом.

(Л. Укр., Про велета).

3. Квітом геть укрита вся пахучим,

Біля нього вишенька біліє;

Лист тремтить під променем блискучим.

(Стар., В садку).

4. Весна іде. Сніги чорніють...

...Скрізь леліють

Озера талої води.

(Стар., Весна).

5. Понад горами, над степом Розлетілись грізним цепом.

(Тич., Дивний флот).

6. Мов цвіт у рясноті зеленій,

Твоя краса в нас розцвіла.

Привіт тобі, російський геній!

(Тич., Олександру ПушкінV

7. Як виблиск, рвучким метеором їх поштовх потужний несе Над круто відкинутим бором.

(Б аж., На Ленінських горах).

8. Я знайомий і з кайлом, і з пером, і багнетом,

З хворостянки я вийшов назустріч громам.

Тільки той, хто з народом, може бути поетом...

(Сос., Біля шахти старої).

2. Двоскладово-закрита п’ятизвучна м м а. Також часто вживана. Приклади:

1. Полети, мій голубе,

До огненних точок,

Передай, мій голубе,

Милому листочок.

(Мал., зб. «Звенигора»).

2. А той, тихий та тверезий,

Богобоязливий,

Як кішечка підкрадеться,

Вижде нещасливий У тебе час та й запустить Пазури в печінки...

(Шевч., Сон).

3. Поблискують черешеньки В листі зелененькім.

Черешеньки ваблять очі Діточкам маленьким.

(Л. Укр., Вишеньки).

4. Не встрелив велета господь Своїм ясним перуном,

Він тільки сном його накрив,

Немов м’якеньким руном.

(Л. Укр., Про велета).

5. Оголомшений мов громом,

Я сікнувся до ножа...

Дав мені ти пляшку з ромом...

(Стар., Монолог бездольця).

6. Ми йдемо походом гідним,—

Всім пригнобленим і бідним Руку подаєм!

(Тич., Партія веде).

7. Міста ще відбудуєм, ще сади Посадимо, піднімем особовість,

Так згинь же, дух фашистської орди!

Ізгинь і не плямуй людини совість!

(Тич., Похорон друга).

8. Зацвітає синім льоном Половецька шир,

Свистом, тугою, прокльоном Повели в ясир.

(Мал.).

3. Двоскладово-закрита шестизвучна рима. Зустрічається не часто. Приклади:

1. Вже Бертольдо-граф заможний!

Він живе в свойому графстві,

Наче сам король вельможний.

(Л. Укр., Давня казка).

2. Тож спочатку того щастя Справді був Бертольдо гідний,

Правий суд чинив у панстві,

До підданих був лагідний.

(Там же).

3. І враз—мов блиск над морем кинувсь,— Прибій жене!., за валом вал!..

...Я від думок своїх прокинувсь.

(Тич., Танець на мечі)

4. Регоче й п’є єхидний Амедей,

Поет злих слів і вигадок свавільних,

Король нічних, врочисто божевільних І похоронних асамблей.

(Баж., Гофманова піч)

5. І трон царя розбив народ повсталий.

І поліцаї в чорних уніформах

В його уламках згинули, як дим.

Але все так же мчали на платформах Гармати в даль.

(Сос., Біля шахти старої)

6. Промчали дні, як вихор сніжний,

І облетіли в майві літ,

Як білий, білий, ніжний, ніжний Акації солодкий цвіт.

(Там же).

б) Трискладові рими

1. Трискладово-закрита шести з в у.ч н » рима. Рідко зустрічається. Приклади;

1. Враз тебе там обморочать Блиск і пахощі гніткі,

Попугаї заторочать

Приказки бог зна які.

(Л. Укр., Казка про Оха-чудотвора).

2. Розкидані по нетрях несходимих...

....Вони болять лиш за братів родимих.

(Стар., На новий рік).

2. Трискладово-закрита семизвучна р и- м а. Рідко вживана. Приклади:

1. Вітер виє псом голодним,

Мряка ріже по виду,

І під тим дощем холодним Я до цвинтаря бреду...

(Стар.).

2. Для розмов піде починок, і на цій, моїй землі Буде ніч і відпочинок

У шевченковім селі.

(Мал.).

І!І. Дактилічні рими

Дактилічні рими виникають у словах, що мають наголос на іретьому від кінця складі. Залежно від того, якою фонемою — голосною чи приголосною — закінчується римоване слово, роз­міняються відкриті і закриті дактилічні рими.

Дактилічна рима звичайно охоплює три прикінцеві склади, іиіг може поширюватися і на попередні склади. Тому дактилічні рими можуть виражатися сполученням фонем у кількості від 5 до 10.

За цими ознаками встановлюються фонетичні різновиди дакти­лічних рим.

А. Відкриті рими

1. Дактилічна відкрита п’я тизвучна р и- м л Складається з наголошеної голосної і двох наступних скла­дні Вживається часто. Приклади:

1. Ще змалечку удвох ягнята пасли,

А потім побралися,

Худоби діждалися...

(Шевч.).

2. Сором хилитися,

Долі коритися:

Час твій прийде З долею битися —

Сон пропаде.

(Л. Укр., Сім струн).

3. Жертва непрохана кривди могучої...

...Краще б, не знаючи долі пекучої.

Вмерти тут зараз тобі.

(Стар.).

4. Небо — як склепіння м?тове...

...Любий, славний мій Саратове,

Знов тебе побачив я.

(Тич., Саратов).

5. Волга, зелень, сонце, вулиця...

...І до міста тепло тулиться Жовто-сизая гора.

(Там же).

6. Люба сестронько, милий братику,

Попрацюємо на Хрещатику.

(Тич., Пісня про Хрещатик

7. В даль широкую Йду я нивою

З кароокою,

З чорнобривою.

(Сос., Біля шахти старої)

8. Дощик, дощик голубий,

Колосків не оббий Зливами-приливами,

Хмарами-огнивами,

Птицями-зірницями,

В небі блискавицями.

(Мал., Дощ).

2. Дактилічна відкрита шестизвучна ри м а. Зустрічається часто. Приклади:

1. ...І очі не бачать —

Ні тихої хатиночки...

...Ні тихої долиночки.

(Шевч.).

2. Огира так підганяє ще віжками...

Супроти нього бреде

Геть через вулицю босими ніжками Хворе дівчатко бліде.

(Стар.).

3. Чи кому зорять тепер Твої оченьки У садочку пишному Серед ноченьки?

(Стар.).

4. До вас, крикливі поети, офіціантики,

До вас моє слово, мій гнів.

Не робіть, не робіть ви романтики З червоної крові братів!

(Тич., Плюсклим пророкам).

5. За бурями, за грозами, буранами —

Я чую: суд вершиться над тиранами!

(Тич.).

6. Так важко на жорстокім камені Шляхів вирізьблювати грань.

Невже і справді заважка мені Дорога зустрічей і тиха путь прощань?

(Баж., Дорога).

7. В’ється попіл ізраночку.

Де ж поділи Оксаночку?

(Мал., Про Оксаночку).

3. Дактилічна відкрита семизвучна рима, устрічається не часто. Приклади:

1. Чи кому всміхаються Твої устоньки,

Чи гаптуєш край вікна Білі хустоньки?

(Стар.).

2. Радійте^, гори в синій піднебесності...

...Такої ж не було ще в нас чудесності.

(Тич., На день свята О. Кобилянської).

3. А у Жовтні сонцеликому,

В славному, великому Сила всім братам-народам Виросла нова.

(Тич., Ода братерства).

4. Грай, тальяночка,

Що зі мною моя Росіяночка.

(Сос., Біля шахти старої)

5. А через брід — не на біду,

Де зорі мостять кладоньку,

Там я тебе у снах веду,

Мою хорошу ладоньку.

(Мал., Колискова).

г

4. Дактилічна відкрита в о с ь м и з в у ч и , р и м а. Повнозвучна рима зустрічається не часто (частіше — спів звучна). Приклади:

1. Реве, гуде негодонька...

...Хоч на мене пригодонька,

Та я нею не журюся.

(Л. Укр., Сім струн).

2. Ой плахотка-червчаточка,

Дивуйтеся, дівчаточка.

(Шевч.).

Дактилічні відкриті дев’яти- і десятизвучні рими зустрічаються в різновиді співзвучних рим (див. далі).

Б. Закриті рими

1. Дактилічна закрита шестизвучна рима Приклади:

1. Любо ти спатимеш,

Поки не знатимеш,

Що то печаль;

Хутко прийматимеш Лихо та жаль.

(Л. Укр., Сім струн).

2. Засни, синочку, спить сім’я,

Засни, добром привітаний,

Життя моє, любов моя,

Мій голуб необлітаний.

(Мал., Колискова).

2. Дактилічна закрита семизвучна рими Теж рідко вживана. Приклади:

1. Місяць яснесенький Промінь тихесенький Кинув до нас.

Спи, мій малесенький

(Л. Укр., Колискова).

2. Вмер ти один, не зігрітий порадником,

Вмер, як борець серед поля...

Мов насміялась над спільним упадником Наша щербатая доля.

(Стар., На смерть Н. В. Ковалевської о)

3. Здоров будь, рідний краю мій гартований! Тримайсь, як лев,— ти будеш урятований!

(Тич., За тучами, за хмарами).

3. Дактилічна закрита восьмизвучна рима. Вживається рідко. Приклади:

1. Розбиратимем і носитимем,

Пісню в серденьку колеситимем!

(Тич., Пісня про Хрещатик).

2. То ж піднімайся, піднімайсь, оновлений!

На вічнім ти фундаменті встановлений.

(Тич., За тучами, за хмарами).

4. Дактилічна закритадев’ятизвучна р и- м а. Зустрічається рідко. Приклади:

Як бабине літо сніжистим волоссячком,

Мов сивими нитями, поле вкрива,—

І син в ту годину тонким підголоссячком Вже значив свої громадянські права.

(Мал., Про сина).

IV. Гіпердактилічна рима

Гіпердактилічна рима утворюється в словах, що мають наго­лошеним четвертий від кінця слова склад. Слів з таким наголо­сом в українській мові небагато, отже, й рима така — явище рід­кісне. Приклади:

1. Фейлетона уздрів—

Вас там згадується:

«Погорів! Погорів!» -

Не нарадується. »

(Біл., Лука лукавий).

2. Він мурличе бува,

Ходить кішечкою.

Кусь — і зубки схова За усмішечкою.

(Там же).

3. Талану чоловік Був природженого,

Кимсь від лиха навік Огородженого.

(Там же).

3. Співзвучні рими

У фонематичному складі співзвучних рим знаходимо домі­нуючі фонеми, які створюють основне звучання рими, і г м і в з в у ч н і варіації, або скорочено — варіації, ній вносять додаткові відтінки звучання, не порушуючи основ­ного.

Наприклад: у римованих словах інститут — цвітуть рими -иїут — -ітуть мають домінуючу частину -ту- і варіації: перед домінуючою частиною и/і, після домінуючої т/ть.

Головним елементом домінуючої групи фонем співзвучної рими є наголошена голосна, відносно якої інші фонеми займають різні позиції.

Для характеристики різновидів співзвучних рим слід визначити позиції варіацій: а) в наголошеному складі, б) перед ним, в) після нього. В співзвучній римі може бути одна або кілька варіацій.

За цими ознаками й розглядаємо структурні типи співзвучних рим.

І. Чоловічі рими

1. 3 варіаціями в наголошеному складі.

Приклади:

1. Там у краю далекім хуртовини Ще кригою заковують плеса:

Там з голоду та лютої години Дубіє люд по селах, по лісах.

(Л. Укр., На морі).

2. Там за мною, за мною, за мною Я не знаю, там скільки іде. .

Перед мене твердою ходою Наступаючий день.

(Тич., За всіх скажу).

3. Я кажу: все ’дно втечу!

Раз я вранці рано встала,

Що й ніхто мене не чув...

(Тич., Пісня трактористки)

4. Полкчяром біг, ховався за горбом. < Стискали руки грані бомб.

(Баж., Протигаз).

2. 3 варіаціями в складі перед наголосом. Приклади:

1. Неначе хто її поставив на сторожі,

Щоб душу в кожний час будить від сна,

Щоб не заглухли в серці дикі рожі,

Поки нова не зацвіте весна.

(Л. Укр., Забуті слова).

2. Заспівають гуртом братолюбний псалом...

І засяє тоді над убогим селом

Світло правди, любові, науки.

(Стар., На спомин Т. Г. Шевченки)

3. Орел-потвора

Пута в пазурах тримав І перед світом дрімав.

(Стар., Псалом).

4. Де тополя росте,

Серед поля стою.

І шумить, і співа Жито думку свою.

(Тич., Де тополя росте).

5. Я згадав, як сурми бою Били в ніч тупу.

Ми прощалися з тобою В білому степу.

(Сос., Біля шахти старої)

6. Ніби щастя кладе В листя вирізні.

Ніби зерно розсіває В чорній борозні.

(Мал., зб. «Звенигора»).

7. То ж мені тільки слово майне,

Що ім’я твоє враз нагадає,

Дивний спогад обпалить мене,

Мов у лузі цвітіння безкрає.

(Там же).

З) 3 варіаціями в наголошеному складі перед ним. Приклади:

1. І спішаться вони до пристанищ,

Де нужда і знущання змели Цілий смітник заласних поганищ Для дітей привілейних землі...

(Стар.).

2. Ранок чорний обрій скребе,

Випростав день кострубатий хребет.

(Баж., Протигаз).

3. Дві сотні кроків, один заряд.

Мов крапля крові, горить зоря.

(Там же).

4. Пролітають машини за синім вікном У залізному денному шумі...

Знов згадалось те місто над сивим Дніпром...

(Сос., Біля шахти старої).

5. Якби таки молодий, молодий,

Хоч по хаті б поводив, поводив.

(Шевч.).

1. 3 варіаціями в наголошеному складі. Приклади:

1. Ось день проминув, зник і вечір погожий,

Ніч криє і місто, і табір ворожий.

(Л. Укр., Поет під час облоги).

2. Ви ж собі пісню створіте самі,

Пісню нову, щоб сіяла, як промінь,

Щоб гомоніла й буяла, як пломінь.

(Л. Укр., Пісні про волю).

3. Як прийде збіжжя розбирать Із хуторів голота,

Я вийду сам її стрічать І розчиню ворота.

(Л. Укр., Практичний пан).

4. ..Задумані стоять,

Мов велетні часів баєчних, хвої,

У лави рівні скрізь вшикована їх рать Готова стать до боротьби лихої...

(Стар.).

3. Розкажи, розкажи мені, поле:

Що ж тепер нам з тобою робити?

... — Хоч кукіль та волошки я буду родити ..

(Тич., Розкажи, розкажи мені, поле...).

6. ...Тваниста і мулка,

При березі була зрадлива та волога,

Та далі глибшала хистка моя дорога.

(Рил., Мандрівка в молодість).

7. Я снив про рідних стріх солому...

З ланів борні я йшов додому.

(Сос., Біля шахти старої).

8. Ой як ударили з гармат,

Як гримнули копита,—

Лягла земля, мов тіла шмат,

Столочена, побита.

(Мал., Про Івана Морозенка).

9. Ой у полі могила;

Там удова ходила.

(Шевч.).

2. 3 варіаціями в складах перед н а г о л і сом. Приклади:

1. Так люди, думок наловивши,

По кліточках розсаловнвши,

1х заходились чепурить.

(Гл., Легенда).

2: Молодий я, молодий,

Повний сили та одваги.

Гей, життя, виходь на бій,—

Пожартуєм для розваги!

(Тич., Молодий я, молодий ..).

З Не Зевс, не Пан, не Голуб-Дух,—

Лиш Сонячні Кларнети.

У танці я, ритмічний рух,

В безсмертнім — всі планети.

(Тич., Не Зевс, не Пан...).

4. Палали на вікні герані

Та примули. Крізь тепле склоСвітився чай Мов на екраніТремтіли ше з дитинства знаніНа стінах зайчики...

(Рил., Любов).

5. Не питай дороги,

Хоч трупом ляж!

Серце — в остроги,

Розкрий патронташ!

(Баж., Пісня бійця).

6. Над обрієм сонце звелося...

...Розвихрила буйне волоссяВідкрита вітрам височінь.

(Баж., На Ленінських горах).

7. Не воли йдуть поважно ланами,—

Од машин далина загула,

І народного щастя над намиП’ятикутна зоря розцвіла.

(Сос., Біля шахти старої),

8 Блищало небо золотом янтарин,

А вжр метнули в битву козаки.

І дико скрикнув ординець-татарпн,

Сповзаючи з високої луки.

(Мал., Запорожці).

9. Благослови, отамане,їайки поспускатиТа Та Тендер погуляти,

Турка пошукати.

(Шевч., Сліпий).

3. 3 варіаціями після наголосу. Приклади:

1. Еллади карта, Коцюбинський,

На етажерці лебідь:

Оце і вся моя кімната,—

Заходьте коли-небудь.

(Тич., Листи до поета).

2. Здоров будь, Пушкін мій, землі орган могучий!

І ти, морська глибінь, і ви одеські тучі!

(Тич., Перед пам’ятником Пушкіну).

3. ...Перебігає тінь

У небі буйному заблуканих овечок,

І падають земні хвилини у глибінь,

Мов краплі сріблясті в дзвінкий зелений глечик.

(Рил., Мандрівка в молодість).

4. Ідуть потужні голоси Прокочуються в танці,

І відгукаються баси Тяжких електростанцій.

(Баж., Будівлі).

В мріях сонячні коси,

Губи — ягоди кров.

В чотирнадцяту осінь Як сказать про любов?

(Сос., Біля шахти старої).

6. По кислиці й по опеньки В ліс із хлопцями ходив Під заводу вічний дзенькіт І залізний спів гудків.

(Там же).

Зеленіють по садочку Черешні та вишні;

Як і перше виходила,

Катерина вийшла.

(Шевч., Катерина).

Він живий, здоровий... А де ж найде такі очі, Такі чорні брови?

(Там же).

9. Тільки із-за гаю Десь далеко сіроманці Вовки завивають.

(Шевч., Гайдамаки).

4. 3 варіаціями у наголошеному скла­

ді і передним. Приклади:

1. А в пітьмі тій, наче пси скажені,

Лиходії кидались на всіх,

Щоб набить чужим добром кишені...

(Стар., Непевність).

2. Зір, як земля, пломеніє,

Синьо у серці с і я...

Краще за всіх на землі є Тільки кохана моя.

(Сос., Біля шахти старої).

3. Мобілізуються тополі

Під хмарним вітром на горі...

Уже давно ми на порі,

Давно всіх кличемо: до волі!

(Тич., Ронделі).

4. Пустила фея золотий клубок,

За ним услід у світ пішла дитина,

І розкривав простори кожен крок,

І трепетала далеч лебедина.

(Рил., Жага).

5. Он, бачиш, кінь осідланий Маха головою,

А он їде, а онде йде Дідусь з бородою.

(Шевч., Сліпий).

5. 3 варіаціями в наголошеному складі її після нього. Приклади:

1. Ой липо, липо, рясен цвіте,

Стелися милому до ніг,

Щоб по цвіту йому ходити...

(Рил., Любов).

2. Цвіли на віях щастя сльози,

І день згубив героям лік...

То йшли солдати і матроси По бруку, вільному навік.

(Сос., Біля шахти старої).

3. Хай життя садами буйними вирує,

Полетить хай пісня вище дальніх зір!

Я люблю Вітчизну, і тебе люблю я,

Партію люблю я і твій синій зір.

(Там же).

6) З І сом і п

1.

1) 3 в Приклади:

4. Може, вбитий чорнобривий За тихим Дунаєм;

А може — вже в Московщині Другую кохає!

(Шевч., Катерина)

5. Вип’ю чарку, вип’ю другу,

Вип’ю третю на потугу.

(Шевч., Гайдамаки).

а р і а ц і я ми у складах перед наголо і с л я нього. Приклади:

Красувала весна, розцвітали садки,

Як ми батька востаннє стрічали;

Коли нам, молодим, серце рвало в шматки Від великої туги-печалі.

(Стар., На спомин Т. Г. Шевченка).

2. І час, і нудьга, і в’язниця Поклали на бранців ознаки;

Проте у їх очах горіли

Й тепер поривання сднакі.

(Стар., Зустріч).

3. Я там ходив, щасливий, як ніколи,

Це там уперше спів мій пролунав,

Неначе знов стерня у п’яти коле...

(Сос., Біля шахти старої)

4. ...Ну до танців,

До танців, кобзарю! —

Сліпий вшкварив. Навприсядки Пішли по базару.

(Шевч., Гайдамаки).

5. Як з квіточки роса вранці,

Сльози полилися.

Старий батько коло неї,

Як дуб, похилився.

(Шевч., Сліпий).

2. Дактилічні рими

аріаціями в складі під наголосом,

1. Долиною козак іде Та у журби питається,

Де та доля пишається.

(Шевч., Ф І. Черненку),

2. А що третя, як виходила Із посмученим лицем,

Воронця з двора виводила...

(Мал., Пісня).

2. 3 варіаціями в складі після наголосу.

І Іриклади:

1. Небо незміряне всипане зорями...

...Перлами ясними он під тополями грає краплиста роса.

(Стар., Виклик).

2. —Набік!—пан крикнув, розлігшися козирем,

Ронячи бризки кругом;

Трохи не збив тії дівчинки огирем...

(Стар.).

3. Рвуться уста солдатів піснею,

Німіє в кутку холодний маузер.

Хто порою пізнього

Вийде за ворота блокгауза?

(Баж., Імобе з Галаму)..

4. Кароокий її Кликав парубок,

Не судилось мені З нею в парі буть.

(Сос., Біля шахти старої).

5. У розливі дзвінкої просині,

В безгомінні ясних світань Стану я тобі кленом росяним.

(Мал., зб. «Звенигора»),

6. А мені з людьми хорошими Думать, жити поміж них.

...Над травою порошею Ходить місяць, як жених.

(Там же).

7. А як лід по ріках сколеться,

То лугами повесні

На майдани та околиці Понесу свої пісні.

(Там же).

2. 3 варіаціями в складах під наголосом І після нього. Приклади:

1. Ніч яка, господи, місячна, зоряна!

...Вийди, коханая, працею зморена...

(Стар., Виклик).

2. Ти не лякайся-бо, що свої ніженьки Вмочиш в холодну росу;

Я тебе, вірная, аж до хатиноньки Сам на руках однесу.

(Там же).

4. 3 варіаціями в складах під наго­лосом і перед ним. Приклад;

Небо глибокеє, сонце ласкавеє...

...Пізніх троянд процвітання яскравеє Осінь віщує — чи то ж і мою!

(Л. Укр., З циклу «Хвилини»).

4. 3 варіаціями перед наголосом і після .нього. Приклад:

Я купив ще куклу, звать Снігуркою,

І модель комбайна й тягача.

А над ним ще техніка не гуркає...

(Мал., Про сина)

4. Гіпердактилічні рими

Такі рими зустрічаються рідко в різних позиціях варіацій. Зіриклади:

її. ....Причин

Не докушкується І про друга вже він Так відгукується.

(Біл., Лука Лукавий).

2. І очима блука

З-під острішків отих

(Із лукавих Лука,

Із насмішкуватих!).

(Там же).

2. Не буває Лука Задерикуватий.

В нього вдача така — Підгарикувати.

(Там же).

2. Репутацію мав Непідмоченую.

А душа у Луки З червоточиною.

(Там же).

Поруч з римами, в яких співзвуччя фонем організується навколо наголошеного голосного, існують і такі рими, де спів­звуччя може встановлюватися між римою з наголосом одного сло­ва і відповідною цій римі групою фонем без наголосу або іншим наголосом у другому слові. Риму, в звуковому складі якої немає наго­лошеної голосної фонеми, можна назвати глухою римою. Її можна розглядати як різновид співзвучної рими.

Наведемо кілька прикладів:

1. Ой гоп! Не пила.

На весіллі була,

До господи не втрапила,

До сусіда зайшла.

(Шевч., Гайдамаки).

2. Понад ставом увечері Хитається очерет,

Дожидає сина мати До досвіта вечерять.

(Шевч., Сова).

3. Розплелася густа коса Аж до пояса.

(Там же).

4. Стоїть село. Невесело На горі палати Почорніли.

(Шевч., Княжна).

5. Ой, напій коня,

Каре оченя,

Сизокриле голуб’ятко,

До побачення.

(Мал., Прощання).

Глуха рима може не мати наголошеного римування в жодному з римованих слів. Наприклад:

То ж поїдемо ще далі Та ізорем ялову,

Та поріжемо ліниву,

Жилаву-прежилаву.

(Тич., Друга пісня трактористки)

2. Римованість як фонетична властивість слів

Рммованість можна розглядати як фонетичну властивість одно- кі слова мати в кінцевій своїй частині таке фонемосполучення, яке може бути в кінцевій частині й другого слова. В українській мові римованість властива словам не в однаковій мірі. Одні з них

римуються з багатьма іншими словами,— отже, мають широку римованість, наприклад: вода — борода — лобода — молода — ру­да — середа —. череда та ін.; квіти — діти—віти — гріти — го­ріти— хотіти — синіти та ін.; стрибати — рубати — щерба­тий — зубатий — ламати — займати — дебати—• а мати —сама ти — ламати — лапатий та ін.

Інші слова мають вузьку римованість, — співзвучність з ними має небагато слів: повість — совість — промисловість та деякі інші; дерево — черево та деякі інші. Є й такі слова, що не мають з іншими тотожної рими, можуть поєднуватися з ними лише спів­звучною римою (транспорт — паспорт — рапорт).

Широка римованість .властива великій кількості слів укра­їнської мови. Евфонічність, рухомий наголос, різноманітність фо- немосполучень, якими закінчуються слова, зумовлюють різно­манітність рим і видів римування, що показані на зразках попе­реднього матеріалу.

Як видно із спостережень над римами української мови, ри- мованість співзвучних слів може бути періодичною і епізодичною.

Періодична римованість властива словам, які мають римуючу частину в усіх своїх формах, паралельних одна до одної, наприклад: година — картина, години — картини, го­диною — картиною, годинами — картинами і т. д. Періодична римованість зумовлена спільними формальними властивостями ри­мованих слів однієї граматичної категорії.

Епізодична римованість виникає при окремих формах слів або в словосполученнях, коли трапляється збіг спів­звуччя, що зникає при інших формах цих самих слів, наприклад: не смій — не свій, на самоті — не захотів, зими — зніми, нема того — губатого і под. Епізодична римованість виявляється в словах незалежно від системи їх форм і категорій.

Виявляючи співзвуччя слів різних граматичних розрядів, мож­на встановити в українській мові такі типи римованості, ілюстро­вані прикладами з поетичних творів.

А. Періодична римованість

І) Р и Я и іменникові. Приклади:

1. Забувши і тривогу і печаль,

То піснею втішався золотою,

То мислями перелітав у даль...

(Рил., Чумаки)

2. Звір від мисливця забігає в нори,

Злітає в небо пташка від стрільця,

Смертельного вжахнувшися кінця.

(Рил., Марині)

3. ...Сухе, пахуче сіно

Селяни звідкілясь не кваплячись везли,—

І грузнучи в снігу сипучім по коліно,

Ступали повагом задумливі воли...

(Рил., Сіно).

4. Тонкими струмками з-поміж перекрить,

По глиняній, мокрій стіні катакомби Земля, обсипаючись, глухо шумить

У мить тишини після вибуху бомби.

(Баж., На командному пункті).

5. Неначе велетні, титани...

...Відважно бились партизани.

(Сос., Біля шахти старої).

6. їм би стежку та хорошу хату,

Та хорошу звістку із війни.

Ми ж сплатили кров’ю добру плату,

Нашій крові не знайти ціни.

(Мал., зб. «Звенигора»).

2. Рими дієслівні. Приклади:

1. Вишиває і співає,

І ніхто того не зна,

Де узор вона кінчає,

Де ту пісню почина.

(Рил., Жага).

2. А смерть офір нових все просить...

...І, як косою жито, косить

В шинелях сірих вояків.

(Сос., Біля шахти старої).

3. Бодай же вас, чорні брови,

Нікому не мати,

Коли за вас таке лихо Треба одбувати!

(Шевч., Катерина).

4. Ранок пахощами віє;

Ясно й широко вгорі,

І рожевим світлом мріє Роза пишної зорі...

(Стар.).

5. Все ожило, усе загомоніло...

...Співало все, сміялося, бриніло...

(Л. Укр., Давня весна).

6. Пташка з гілки ізлетіла

Й цвітом гілка затремтіла...

(Тич., Слухаєм про Леніна).

2. Рими прикметникові. Приклади:

1. За нею дівчинка біжить ясноволоса...

...Вона, звичайно, боса.

(Рил., Сіно).

2. Стоять дуби зелені, свіжолисті,

Од квітів ллються пахощі струмисті.

(Рил., Марина).

3. Дерева за вікном у тиші непорочній Стояли, інеєм запушені рясним,

Поля за річкою стелилися молочні...

...І простий був весь світ, як прилади наочні...

(Рил., Мандрівка в молодість).

4 Іней вкрива листки, а не роса перлиста.

І важко ворони гуляють по стерні,

Де колосом густим шуміла даль барвиста.

(Сос., Біля шахти старої).

5. Радійте, співайте! В нас воля залізна!

Червоная Армія — силою грізна!

(Тич., Радійте, співайте).

5. О, не спиняйтеся, хвилі могутні!

Вдарившись тут, ви до краю мого Прудко біжіть і — стрімкі й самобутні —

Бийте у берег, будіте його!

(Тич., Вазов в Одесі).

5. За синім морем журавлиний Біженський клич іздалеки,

За синім морем— плач вдовиний...

(Мал., За синім морем).

2. Рими займенникові. Приклади:

1. Ось осінь вже, і одяг свій Згубив похмурий ліс.

Вночі з заводу батько твій Рушницю в дім приніс.

(Баж., Колискова).

2. Мені ти приснилась давно,

Ввійшла ти у думи мої.

Я море люблю, бо воно Нагадує очі твої.

(Сос., Біля шахти старої).

5) Рим І Іриклади:

6) Рим

7) Рим

и прикметниково-заименниковів

1. Я знаю й критиків таких,

Що з-під землі, мовляв, достануть:

Від їх аналізів тонких

Не то що серце — уші в’януть.

(Рил., Сашко).

2. А балабончики купив такі Сріблясті та нечувано дзвінкі,

Ще й вистроєні у мажорній гамі...

(Рил., Марина).

3. Ніч сивіла тривожна,

Вітер сумно співав у дротах,

І за роки здавалась хвилина нам кожна...

(Сос., Біля шахти старої)..

и числівникові. Приклади:

1. ...Удвох собі на хуторі жили,

Як діточок двоє,

Усюди обоє.

(Шевч., Наймичка).

2. А матері за сімдесят,

А синові за п’ятдесят.

(Мал., зб. «Звенигора»).

и прислівникові. Приклади:

1. В ті дні, що ляскали залізно І тисли холодом серця,

Ми всі однаково, хоч різно,

Шукали світлого кінця.

(Рил., Сашко).

2. Серед теплих зір

Чумацький шлях біліє добродушно І місяць рухається непорушно...

(Рил., Марина).

3. І стало тепло, тихо і відрадно...

...Хвилюючись і стримуючись владно,

Щось хтів сказати.

(Баж., Прорив).

4. Вістей од батька зовсім не було,

Лиш іноді палала даль багрово...

Взяли в обценьки куркулі село,

І повернули німці пана знову.

(Сос., Біля шахти старої):

Б. Епізодична римованість

1. Рими епізодичні іменникові. Приклади:

1. Та вірю, що в прийдешності поети,

Як Пушкін — Крим, одвідають планети.

(Рил., Чумаки).

2. Косарю, брате мій! Дзвінка твоя коса,

А голос молодий, окроплений росою,

Пливе, розходячись, під теплі небеса.

(Рил., Сіно).

3. Над тишею холодних, сизих площ Висить, як звук, тонкий і рівний дощ.

(Баж., Ранок).

4. А ліс шумить, кричать сичі,

Йде Васильок крізь віт поклони...

І тільки рана у плечі Пече вогнем, і кров холоне.

(Сос., Біля шахти старої).

5. Там, де зорі сяють з-за гори,

Над водою гнуться явори.

(Мал., Пісня про рідну землю).

6. Згасає сонця тепла мідь,

Роса на трави капає,

І вітер сивий, як ведмідь,

Шкребе в віконце лапою.

(Мал., Кол искова).

2. Рими епізодичні займенникові. Приклади:

і. Я цілу ніч не спав... Що передумав я,

Того й на сповіді мені не розказати...

Так, так... трапляється... Рука мов не своя,

Отерпла...

(Рил., Сіно).

2. Навіщо ж нам

У те втручаться, що зробити Зуміє він, напевне, й сам.

(Рил., Сашко).

2. Будь повік такою

Для серця, для очей моїх,

Хоч роки й притупили їх...

(Рил., Любов).

2. Цілунок ручкою своєю Мені ласкаво шле вона.

Ми розмовляємо із нею.

(Сос., Біля шахти старої).

2. Стягом багряним своїм Ти, як зоря, над віками Світиш народам усім.

(Там же).

3. Рими епізодичні дієслівні. Приклади:

1. Встала весна, чорну землю Сонну розбудила.

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила.

(Шевч., Гайдамаки).

2. І сльози, що палають і печуть,

Трояндами земними розцвітуть.

(Рил., Марина).

3. Пораджу другові, йдучи...

— Хмільного пива наточи...

(Мал., зб. «Звенигора»).

4. Ой буде дивна дивина!

Вночі додому не вернусь,

Схмелію, певне, без вина І без горілки переп’юсь!

(Там же).

4. Рими іменниково-прикметникові. При­клади:

1. Сумно, сумно серед неба Сяє білолиций.

Понад Дніпром козак іде,

Може, з вечорниці.

(Шевч., Гайдамаки).

2. Іде смутний, невеселий,

Ледве несуть ноги.

Може, дівчина не любить За те, що убогий.

(Там же).

3. І твій рукав, моя хороша,

Зірчаста покрива пороша.

(Рил., Любов).

4. Уперто нахилить він голову сиву, Вглядаючись в риси земного масиву.

(Баж., На командному пункті).

5. Ось я бачу ті очі синії,

Пальці відчую, завжди вузлуваті.

Б’ється мороз в посивілому інеї,

Мерзнуть шибки у Малишковій хаті.

(Мал., зб. «Звенигора»),

5. Рими іменниково-займенникові. І Іри* клади:

3. Подивися, мій голубе,

Подивись на мене:

Я — Катруся твоя люба.

Нащо рвеш стремена?

(Шевч., Катерина).

2. ...Чому вони Копитами грабіжної війни Веселі виноградники топтали?

(Рил., Марина).

2. Осінній сад шумить... Але у шумі тому Привітної весни я чую голоси,

Я бачу зелень трав крізь золоту утому Багрянородної прощальної краси.

(Сос., Біля шахти старо)),

2. Перша ніч твоя почата В співах солов’я.

Дай же мамі рученята,

Зіронько моя.

(Мал., Кслискова).

2. Вони, йдучи в нечувані бої,

...Змагалися за рідну Україну,

За волю й щастя, славу й честь її.

(Важ., Битва).

6. Рими іменниково-числівникові. ПриклмдЩ

1. Він народився в передмісті,

Де кози, попіл та бур’ян,

Але таких не сто й не двісті —

Неподоланний океан.

(Рил., Сашко).

2. ...І пада жовтий лист в вечірньому огні...

Про юність золоту, що одцвіла зорею,

Лишились старості лиш спомини одні

(Сос., Біля шахти сіарнїц

7. Рими іменниково-прислівникові. ПриклИДЯ

1. Вона гойдалася тоді

В цілющій дніпровій воді.

(Рил., Любов).

8) Р

2. Зірвався вихор, прошумів шалено,

Неначе вершник, що летить, стремено Згубивши у нерівному бою...

(Рил., Марина).

3. Починалось літо...

...Понад Дінцем снаряд ревів сердито.

(Баж., Битва).

4. Заснув осінній сад, і вечір угорі Недбало розкида блакитною рукою Холодні янтарі.

(Сос., Біля шахти старої).

5. ...Немов оживають снопи...

...Зерном як янтарне намисто В росистому мареві піль Колосся дзвенить урочисто,

Дзвенить і шумить звідусіль.

(Мал., зб. «Звенигора»),

ми іменниково-дієслівні. Приклади:

1. Смійся, лютий враже!

Та не дуже, бо все гине, —

Слава не поляже,

Не поляже, а розкаже,

Що діялось в світі.

(Шевч., До Основ’яненка).

2. Було колись в Україні —

Ревіли гармати;

Було колись — запорожці Вміли панувати.

(Там же).

3. А сонце жевріло на сході і цвіло...

Так вийшли косарі поволі за село.

(Рил., Сіно).

4. Грай, пісне битви, грай!

Танкісту видно через люк Весь грізний небокрай.

(Баж., Твій син).

5. В сяйві сонячних одеж,

В гомоні труда,

В кожній пісні ти живеш,

Вічно молода.

(Сос., Біля шахти старої).

6. І не жалій про дні прожиті,

Про ту хвилину й кожну мить,

Запам’ятай: в полях при житі Отак світанок пломенить.

(Мал., зб. «Звенигора»).

9) Рими прикметниково-числівникові. При­клади:

1. Не милує, не минає Ніде ні одного;

За титаря ляхам платить,

За батька святого.

(Шевч., Гайдамаки).

2. Вечори над полем, вечори імлисті,

На лугах калина мріє весен двісті.

(Мал., зб. «Звенигора»).

3. У тебе простору кілометрів триста,

Де трави-отави, колосся колюче,

Впаде неповторна, важка і краплиста,

О туче вечірня, осяяна туче!

(Там же).

10) Рими

Приклади:

прикметниково-займенникові.

1. Берігся завжди прикладу лихого,

Не вбив нікого, не украв нічого.

(Рил., Марина).

2. ...А, може, хто помітить,

Як викралася з горниці вонаІ плине, наче хмарка весняна,

Узенькою доріжкою до саду.

(Там же).

3. Та буде знову, знов блакитьУ сяйві золотому!

Землі із сонцем розлучитьЩе не дано нікому.

(Сос., Біля шахти старої).

4. Здобули волю руки ті,

Що кулі кату слали,

Що в дні дитинства золотіПасльон солодкий рвали.

(Там же).

11) Рими клади:

прикметниково-дієслівні. При-

1. Ніяк не можу про турбіни, Триби та паси — хоч убий!

12) Р Приклади:

..13) Ри І Іриклади:

А знаю: світ колишній гине,

І розсвітає світ новий.

(Рил., Сашко).

2. Моє серце уже од розлуки не плаче...

Ти з тайги принесла мені серце гаряче.

(Сос., Біля шахти старої).

3. Щастя молоде

З нами вічно буде,

В квітах день іде,

Славлять сонце люди.

(Там же).

4. Не в добрій злагоді й розмові Лягає стежечка крута,

Моєї вірності й любові Весняний день не одцвіта.

(Мал., зб. «Звенигора»).

ми прикметниково-прислівникові.

1. ...Сонце по-новому Світилося у небі голубому.

(Рил., Марина).

2. Спинився, озирнувсь довкола —

Рудого німця туша квола Валялась, вкривши кулемет.

(Баж., В яру).

3. Осіння даль доносила грозово Глухе й далеке охкання гармат...

І на крутому березі дніпровім Під дулами поставили їх вряд.

(Сос., Біля шахти старої).

4. Ні душі живої...

...А пожар удвоє Розгорівся, розпалився До самої хмари.

(Шевч., Гайдамаки), ми займенниково-прислівникові.

. ...Пшемисловський сам Дивується, що син такий у нього —

Гріхи панів засуджує він строго.

(Рил., Марина).

14)

клади:

15)

клади:

2. Бери, кажуть, хліба, хазяйського сала,

То ж ти доробила, а не вони,

То ж ти на подвір’ї ночей не спала Узимку, улітку, увосени.

(Мал., Катря).

Рими дієслівно-займенникові.

При-

1. ...І голоси чиїсь

У шепотінні хижому сплелись І змовкли.

(Рил., Сашко).

2. Там, як ніде, ніде, синіє рідне небо,

Тече вода Дінця миліш від вод усіх.

0. земле ти моя, нема рідніш за тебе!

До старості тебе у пісні я зберіг.

(Сос., Біля шахти старої).

2. Люблю тебе, моя ти пісне,

Тобі я дякую за все.

Орися кнопочку натисне,

0. ліфт униз її несе.

(Там же).

2. Ти для мене все ж така Юна, юна, юна!

Пісня пальцями торка Мого серця струни.

(Там же).

2. Хай тобі ця ніч насниться,

Що в огнях сія.

Будеш завтра в світ дивиться,

Зіронько моя!

(Мал., Колискова).

Рими дієслівно-прислівникові. При-

1. Тікать! Тікати! Якнайшвидше!

І він біжить, і вітер свище.

(Рил., Любов).

2. І стало чуть, як гайвороння кряче...

...І вовчі зграї виють нетерпляче...

(Баж., На полі Куликовім).

3. ...І навіть зір од морозу холов...

Тільки вітер шумів з дорогої Вкраїни,

Що повернеться щастя ізнов.

(Сос., Біля шахти старої).

4. Над гулом безодні і суші Дві чайки летіли кудись

І, наче закоханих душі,

Крилами вони обнялись.

(Там же).

5. Вийшла вона зранку, ще й не світало...

...Випало знову пройти немало Швабських, і польських, і рідних рік.

(Мал., Катря).

16) Рими, що утворюються словами або словосполученнями інших граматичних категорій. Приклади:

1. ...Така натура, бач,

Що до смаку їй жарти, а не плач.

(Рил., Марина).

2. А й плакала б, та сліз уже нема.

Загинув? Хай! Тепер мені дарма.

(Там же).

3. А пристрасть буйноцвітним маком Зростала десь у глибині...

.. Палиласерце, молоде ще...

Тут кожен пригадає дещо.

(Рил., Любов).

4. Ілька нема. Дитина спить...

...Десь ніби пісня... Серце, цить!

(Рил., Любов).

5. їх багато, багато, багато...

Біль горба та клятьба на раба...

Клято, проклято і переклято...

І встає на землі боротьба.

(Рил., Жага).

Наведений матеріал з усією очевидністю свідчить, що надзви­чайна різноманітність римотворчих засобів і властивостей укра­їнської мови має своїм невичерпним джерелом її багату фонетичну і граматичну систему та евфонічні властивості.