Нсіпнига все ще непорушно тримав високо піднесену руку. Рап- тм рука його блискавкою розсікла повітря, двадцять лоцманів и плин дух налягли на стерно, і скеля, як ніж, блиснула повз

1. ічпіі пліт, обсипавши людей бризками. (Баш, Гарячі почуття).

Цей текст, як бачимо, для зображення швидких, енергійних ру­їн насичено діесловами-присудками з обставинними словами від- (ИЦної семантики: рвонуло, з силою кинуло, підхопило вгору, шпур- “(і, сніт перекинувся й загойдався, сонце немов зірвалося і застри- |н, береги провалювались, мчали, летіли в шаленому вихорі, рука Ш юшкою розсікла повітря і под.

У художніх тЕорах поєднуються різноманітні стилістичні за- II І ннди мовлення. В них широко вживані прийоми художнього ми \ природи і життя людей, з використанням специфічних засобів нін і пін о зображення ■— синонімів, епітетів, метафор, порівнянь їм Мова літературних персонажів подається в конструкціях «мі і і мови, де виявляються індивідуальні риси і манери мовлен­ні' властиво і авторській мові. Мові художніх творів у її усному І |и і| и' 11 її і властива ритмічність, яка у віршованій мові досягає •їїііцію високої поетичної досконалості і музичності. Поминаючи опис стилістичної диференціації мови художньої • • |¹111 у | > і ■ (це становить завдання окремої великої роботи), в на­мни \ розділах ми будемо розглядати переважно стилістичні яви- і«Ііііі найбільш рельєфно виступають у мові художньої літератури і ін іістично-зображувальні засоби, творчо використовувані ІІіМі'ппиками.

7 Колоритно-стилістичні різновиди української мови

ІІІІІІ' розглянуті стильові різновиди української мови виділяють-

2. ні ігжііості від того, які галузі життя та суспільної діяльності іди 11.ги обслуговувати мові. Але стилістичні властивості мови

ін начерпуються. У практиці мовного спілкування, крім ознак

лпно-стильового розгалуження, в мові розвинулися й

І і ін ін гичні ознаки, в яких виявляється різний тон або колорит ііМ'іиншиня: урочистий, офіціальний, інтимно-ласкавий, гумо- Н'піпіі. сатиричний та ін. Той чи інший тон або стилістичний ірщ висловлювання може забарвлювати весь текст (твір) в м\ шиї виявлятися в окремих його частинах і елементах. Сти- інінші колорит у спеціальному посиленому застосуванні може (ні і п 'а їм і куючого стилістичного значення, і це дає підставу мни про стилі урочисті, гумористичні тощо. Але, вважаючи ІІІІімиїлі.но-стильовий поділ за провідний і вичерпний, а сти­чні пігіярвлення — за внутрішні ознаки функціональних сти- МІІ П\ пгмо розрізняти стилі і стилістичні колорити мови.

них колоритно-стилістичних різновидів мови п’ять: СТИ­ЧНИЙ колорит урочистості, офіціальності, інтимності-ласка- , и лпру, сатири.

а) Стилістичний колорит урочистості ви­являється дуже часто в ораторському і публіцистичних стилях, а також у художній літературі, коли ставиться на меті збудження високих почуттів і настроїв у слухачів або читачів по відношенню до знаменних подій, видатних осіб, героїчних, патріотичних вчин­ків, важливих фактів державного, партійного, громадського жит­тя тощо. Засобами створення такого стилістичного колориту є підне­сеність тону викладу, спеціальний добір засобів вираження. Розгля­немо приклади.

НОВОРІЧНЕ ПОЗДОРОВЛЕННЯ ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ КПРС,] ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ СРСР І РАДИ МІНІСТРІВ СРСРІ

РАДЯНСЬКОМУ НАРОДОВІ

(Уривок)

Дорогі співвітчизники!

В повному розквіті сил вступає наша країна в 1960 рік — другий рік семирічки. Затверджений Верховною Радою СРСР державний план розвитку народного господарства СРСР відкри­ває перед нами радісну перспективу нового могутнього зростання продуктивних сил країни, розквіту багатонаціональної культу­ри народів СРСР. Грудневий Пленум Центрального Комітету нашої партії, який відбувався на рубежі старого і нового року, розробив широку програму сільського господарства, виконання якої зробить ще радіснішим життя радянських людей.

Комуністична партія і Радянський уряд в Новому році, як і раніше, наполегливо і послідовно боротимуться за нові успіхи в розвитку народного господарства, за підвищення добробуту радянських людей, за зміцнення миру і дружби між народами.

...Хай і далі зростає наша велика Батьківщина — Союз Радянських Соціалістичних Республік!

Хай зростають і множаться творчі зусилля робітників, кол­госпників, інтелігенції, усіх трудящих нашої країни в боротьбі за успішне виконання плану другого року семирічки!

Хай зростає і міцніє братерський союз і дружба народів усіх соціалістичних країн в ім’я торжества справи миру, демократії і соціалізму!

Хай живе велика єдність партії, уряду і народу — запорука перемоги комунізму в нашій країні!

Бажаємо Вам, дорогі співвітчизники, доброго здоров’я, особистого щастя і великих успіхів в усьому Вашому житті та в благородній діяльності на благо Батьківщини, в ім’я торже» ства комунізму.

З Новим роком, дорогі друзі, з новим щастям!

Центральний Комітет Президія Верховної Рада Міністрі!

КПРС Ради СРСР СРСР

І ексти, витримані в урочистому стилістичному колориті, здебіль-

мають ускладнені синтаксичні конструкції, однорідні члени,

ІІЙНПІІІП'Ь яких особливо сприяє створенню інтонації і ритму уро­чій і не її. Цьому сприяє також завершення тексту окличними кон- (їрукціими— закликами, які повторюються з нарощуваною інто- ІІІІІіК ю. Тексти урочистого стилістичного колориту мають у своєму • ч і.і р слова і словосполучення, що виражають піднесеність і емо- Ііііімальну насиченість висловлюваного: в розквіті сил, радісна пер- ■ич\тіша, радісне життя, хай процвітає наша велика Батьківщи­ні торжество справи миру, демократії і соціалізму, благородна ді- «шнить та ін.

б| Стилістичний колорит офіціальності, Цін властивий стилям ділової мови, може надаватися мові епісто- иірііого стилю (приватні листи «холодного» тону), усно-розмовній Мнн! (підкреслено холодна чемність, офіціально вживані звороти І формулювання) тощо. Цей стилістичний колорит, звичайно, зна- ІН/іии, відображення і в художній літературі, звідки й наводимо •l'HIHII.

І. Процес входив у свою звичну колію. І Горбатюки були ваш не тільки Ніною та Яковом, а насамперед були сторонами, одна з яких позивала, а інша відповідала.

І іояснивши процесуальні права, суддя запитала:

Які будуть клопотання у позивача?

Яків проводить язиком по пересохлому піднебінні, хрипло в «же:

Прошу розглянути мою заяву про закритий процес. (І комуніст і відповідальний працівник...

«І Іавіщо я це ляпнув?» — з досадою думає він.

Суддя дістає заяву з папки, читає вголос. В залі наростає шум.

Яка думка відповідачки?

Я проти!

< іуддя нахиляється до літнього народного засідателя, потім ри молодого,¹ Яків помічає кожен їхній рух, йому навіть здаєть- гм, що він може лише по рухові вуст догадатися, що говорять

її «Відмовити»,— подумав він, і в нього відразу ослабли

їйн її.

Суд, порадившись, вирішив: клопотання позивача вирі- і.і ходом судового слідства.

, Суддя знову схиляється над розкритою папкою і читає «нн її у позивача...

і,,,Я перебуваю з 1940 року в зареєстрованому шлюбі з гро- Цндіїмкою Горбатюк Ніною Федорівною...»

«II,є я — громадянка! Не дружина, а громадянка. Яке холод­ій ще слово! Як він міг написати його! Після наших восьми І ||іінііі " (Дім., Його сім’я).

’ < ітук у двері перервав роздуми Бакданова:

• Заходьте! Заходьте! — голосно запросив він.

Увійшли капітан Дмитрієвський і лейтенант Туманова, дів­чина років двадцяти двох. Вона ступнула раз, стала в положен­ні «струнко» і, приклавши руку до пілотки, відрекомендувалась:'

• Товаришу гвардії полковник, лейтенант Туманова з’я­вилась на ваш виклик. (Г. Брянцев, Голубий пакет).

Як видно з наведених зразків, колорит офіціальності властивий прямій мові при спеціальній ситуації та умовах розмови. Цей ко­лорит створюється різними способами: вживанням офіціальних звертань («товаришу гвардії полковник») або, навпаки, униканням звертань і заміною їх конструкціями з іменниками, назвами осіб за їх професією, званням тощо — на місці займенників другої особи («Які будуть клопотання в позивача?», «Яка думка ідпавідач- ки?»), вживанням іменників з таким значенням на місці займенни-, ків першої особи («Лейтенант Туманова з'явилась», замість «я з’явилась»). Офіціально вживані слова виділяються своєю не-! звичайністю, «холодністю», коли заступають місце звичайних слів інтимного забарвлення, порівн. останній абзац у першому уривку.

Офіціальність іноді поєднується з пишномовністю, часом фаль­шивою і недоречною.

Взагалі, колорит офіціальності може мати різні відтінки й поєд*_; нуватися з різними виявами емоціональності та ефективності. Так, наприклад, поєднана офіціальність з наказовістю, категоричною вимогливістю в такому уривку:

• З якої нагоди зібрали «конгрес»? — суворо запитав Бо-, ровик, і Чумак почув у його голосі металічні нотки.

• Радимося, Романе Васильовичу. З чого почати...— зні­яковівши, підвівся за столом огрядний чоловік.

■— Люди вже закінчують, а ви тільки радитесь, товаришу: Ласій.

• Ми вже закругляємося. Постановили: завтра на світан­ку...

І тут Чумакові вперше Боровикова команда різонула вуха:

• Не на світанку, а негайно вийти всім у поле. Під вашу відповідальність, товаришу Ласій. Чого задумались? Йдіть,] підіймайте людей.

За хвилину розгублені правлінці, переглядаючись, покину-1 ли затишну контору. (Збан., Переджнив’я).

в) Стилістичний колорит інтимності, лас­кавості властивий текстам, зміст яких забарвлений почут­тями симпатії, сердечності, інтимної близькості і под. Такі відтінки зустрічаються в різних стилях: в розповідно-розмовній мові, в епН столярному стилі, в мові художньої літератури, особливо—для¹ дитячого віку. Приклад:

Чудесна пташка.

Сіренька, з чорненькими на пір’ячку крапочками.

Мініатюрна курочка.

Вилупить свої жовтенькі пухнасті перепеленятка, отакусінь- кі, водить їх за собою й квокче.

Ах, ти ж моя матінко-квочечко!

Та де ж тобі квоктати, коли ти ж сама ще курчатко?!

А квокче! По-справжньому квокче, і на ворога кидається, ЯК він її діточкам загрожує.

Нічого не поробиш: Мама! Мати! (Виш., Перепілка).

< тилістичний колорит інтимності-ласкавості створюється на- іпоперед специфічним словотвором із суфіксами зменшеності- И»ч їли пості, особливо в іменниках і прикметниках: пташка, перепе- Юччпіка, курчатко, стежечка, сіренька, м’якенький, отакусінький, Щр/чгенький і под. Зустрічаються з такою суфіксацією також при-

• 'Циники, іноді дієслова: тамечки-таменьки, їстоньки і под. Харак- Ифним для цього стилістичного колориту є також синтаксична МІ пні іація тексту з простими конструкціями, побудованими в роз- М*чию розповідному стилі, з часто вживаними звертаннями з за- І||іиленням ласкавості,— наприклад: «вставай, моє серденько», «мій Шіччсньку», «моя Олено Іванівно» та ін. Часто вживані означення-

• ні м і н з забарвленням пестливості, наприклад: пухнаті перепеле- М/Іімг школярик гарнесенький, щічки круглесенькі та ін.

• іин рідним засобом вираження колориту ласкавості в україн­іки ІII мові може бути вживання форм середнього роду: воно учи-

(про хлопчика), страх яке до книжки, ну й любило, вено вбігло, ■ІМІН ш квіто ку, осміхнуюсь, пр/тулило до щічки, погладило... Іноді за цими зовнішніми ознаками прихований стилістичний Мори і іронічно-саркастичної «ласкавості-пестливості». Так, на­ми« і.ід, описується в поданому нижче уривку стара нічліжка з Прудом, з запліснявілою стелею, з мокрими, слизькими стінами, ІІйиу і и пням по запорошених кутках:

Нічліг тільки що одперли. Босячня в мережаному убранні, и чоботях з душниками, з синіми носами, як той рій, так і суну­чи в двері... Хто не встиг на нари, моститься долі, на вогкень­кому, на м’якенькому. Слава тобі, господи, значить. Вийняв н булки шматок з кишені — вечеряю. Вечеряю й нічлігом лю­буюсь.

Чудовий нічліг! Стелі в йому головою не думай достати, ІІОи навспинячки станеш. Стеля сивенька, стіни буресенькі в риму Па стінах пушок росте, джуральця пробігають, капшуч­ки ми .куточках висять. Вікна покрашені: рямця зеленою крас­кою, шибки сірою, і такі круглесенькі, земелька так зазирає в їх. Чудовий нічліг!.. (Тесл., Любов до ближнього).

• уіісрсчливість між стилістичною формою і змістом використо- 1|<і и письменником як засіб сатирично-гострого зображення. Це може служити прикладом переростання і взаємопереходу )»|о і і и дієтичного колориту в інший, схрещення стилів без ми і іиліетичних засобів.

г) Стилістичний колорит гумору виявляєтьс»

в текстах, зміст яких має жартівливий характер, показуючи жит тєві події й ситуації з комічного боку. Гумористичний колорит мо же бути поданий і в цілому творі, і в окремій його частині. Найкра ще гумор пов’язується з розмовно-розповідним стилем. Але і всяки інший стиль, навіть позбавлений емоціональності стиль ділової мови, може бути поданий в гумористичному плані.

Сам по собі монологічний або діалогічний текст звичайної'«! розмовно-розповідного стилю може мати гумористичний зміст не завжди потребує особливих мовностилістичних засобів.

В інших випадках мовностилістичні ознаки гумористичної' колориту виявляються більш чи менш виразно. Візьмемо такиї приклад:

Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву, як завжди п службі божій. Значить, вона лаятиме його сьогодні не так, чи в будень, а з солодкою усмішкою і ніжними словами. Погляде ючи скоса на щільно стулені жінчині вуста, він з побільшено жвавістю скинув з себе свиту і розсівся на лаві, як пан. Іїі Хіба він не господар у своїй хаті! Проте Андрій плекав таєміґ надію, що все минеться якось і жінка не зачепить.

Та саме в той мент, здіймаючи з мисника миску, Маланк скинула на нього оком.

• Нанявся?

«О! таки починається!» — подумав він, але удав невинного

• Що?

• Чи нанявся в економії,— питаю?

«Ач, невірна баба: і знає, що не був я там, а питає.

• Ат, дай мені спокій з тою економією... не те у мене и мислі тепер. Он, казав Гудзь — швидко сахаршо будуватиму«

— Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку... якраз п чепиш торби, та й мені доведеться...

...І пішло. Вона йому вичитувала, вона його сповідала, в на кропила його, підкурювала і садила чортами так обережи так делікатно, як тільки можна було в неділю, по службі божі а він, червоний, немов варений рак, спочатку мовчав, а далі собі почав верещати тонким і надірваним голосом.

Врешті переміг.

• Тьху, тьху, тьху! Тричі тьху на твою землю! Хай вОІ тобі западеться! Не наймуся я й не буду в землі ритися. Воі| витягла з мене усі сили та й пустила на старість голого. ТьХ ще раз тьху на неї...

Тоді Маланка стала як стовп і зняла руки до неба.

*— Що ти кажеш, непритомний! Та ти ставай на коліна цілуй її... їж її, землю святу, вона тебе годує... вона тебо сховає, чоловіче...

Вона стала біла як біль і справді налякалася. (Коц., І її morgana).

Inii'iafino, мовні засоби створення гумористичного колориту

ЙІ '* іаиітні, вони обумовлені змістом твору або його частини,

Іім|чиурним жанром і творчими манерами автора. Це вимагає Ьцібіниго і спеціального стилістичного дослідження. Наведений Цінній дає матеріал лише для часткової характеристики мовних ІИІИПІІІ гумору.

І пні засоби можуть з’являтися в синтаксичній будові, скерова­нії ми вираження контрастно-комічних зіставлень, протиставлень, шм мішків тощо. Це рельєфно виявляється в наведеному тексті, на- Нріш під: «Андрій застав Маланку покірливу й ласкаву» — «значить, І'НН іччтиме його сьогодні...» Сварка «по службі божій» — не та- Ііт н к у будень, а «з солодкою усмішкою і ніжними словами». Малан- |М шшмувала гнів на чоловіка, але звертається до нього ніби В мім кіно: «Слухай, серце, Гудзя, слухай, Андрійку...» Внутрішній доми •• занепокоєння Андрія, передчуття сварки — виявляється І Цін її репліках «про себе»: «О/ таки починається», «Ач, невірна ІМбн її А в розпалі сварки його мова складається з афективно наси- И "м • речень з вигуками зневаги — своєрідно комічної форми про- Нм\ проти наступу Маланки: «Тьху, тьху, тьху! Тричі тьху ■й Ніш по землю!»

Комізм утворюється і внаслідок вживання слів-присудків з щит піною, гумористичною метафоризацією. Маланка повернулася В н ц/інби божої», і ті способи, до яких вона вдається, лаючи Ан- м|"її, мають гумористично-метафоричне забарвлення, в основі Ніші о семантичний контраст між функцією слів у даному контек- #іі і і \ «церковним» значенням: «Вона йому вичитувала, вона його ЩШніїїала,... кропила,... підкурювала», а «чортами садила» «так Ніи/г і/,дні, так делікатно, як тільки можна було в неділю, по службі щшч),.»

Пародійне використання інших стилів (інформації, ділової до- jh«¹ міннії, листування тощо), а також різних стилістичних коло-

Ї

Йіін (у|ючистого, офіціального тощо) літературних жанрів тежhim с і зорювати колорит гумору. Приклади:

І Жив старий із своєю старою біля самого синього моря.

■Кили вони в просторій комунальній квартирі на одній з із и і щільних і найбільш шумних вулиць міста Одеси рівно три- /іин11, літ і три роки.

І,Ід, вийшовши на пенсію, більшу частину дня пропадав у МІі і.міх садах і парках... А баба вдома на своєму балконі по­ри пи >і коло квітів та всякої іншої зелені, яку розводила в ста- (іііму дерев'яному кориті.

І раптом бабу — наче гедзь укусив.

І Іе хочу,— каже,— більш жити в цьому вічному шумі- іймі Давай власну хату збудуємо. На околиці. Садок посади- Ми, і"рбд посадимо. Не вік же мені землю на четвертий поверх Мін IIIII...

І пішов дід на прийом до голови райвиконкому. Добрався він на вулицю Чижикова, піднявся на другий поверх, до ка­бінету голови райвиконкому тов. X., наблизився, коли дорогу йому переступила дівчина...

Уклонився дідусь дівчині та й каже:

• Змилуйся, дівчино-рибчино! Бач, стара моя не дає мені покою: їй потрібна хатинка десь подалі від шуму міського.,З

І відказала дідусеві дівчина-рибчина:

• Не журіться, дідусю, ідіть собі з богом...

Товариш X. сьогодні засідає на нараді. Коли закінчиться нарада,— почнеться прийом... (Г. Безбородько, По чайній ложечці (уривок), «Перець», 1957, № 12).

ОБ’ЯВА

2. Шукаємо доброго дядю, який безкоштовно і на свої! харчах відремонтує клуб у селі Великий Дальник нашого райої ну, бо сільрада й радгосп про своє вогнище культури й думаті не хочуть.

З пропозиціями просимо звертатись на адресу... («Перець»« 1959, № 19).

д) Сатиричний стилістичний колорит властивий публіцистичним, ораторським творам або творам художі ньої літератури, які спрямовані на викриття, гостре висміювання І таврування ганебних вчинків і явищ у суспільстві.

Наводимо зразок тексту з таким стилістичним забарвленням,]

13 липня 1949 року сталася в моєму житті знаменна подія)! папа Пій XII відлучив мене від церкви. Відлучив, як відлуї чають телятко від корови. Без попередження.

Нікуди правди діти, конфлікт між нами почався досить дай« но, приблизно сорок років тому, коли нинішній Пій XII був мої лодим попиком Пачеллі, а на святому престолі сидів Пій XI Кожної неділі учитель провадив нас парами у церкву монашоїф ордену василіян, закликав любити бундючного цісаря Франші Иосифа І, ненавидіти «москалів», яких, мовляв, треба до нош вирізати.

Проте, замість бити «москалів», панотець волів бити ніи'л школярів.

Якось раз панотець спитав мене:

• Чому святого отця називаємо Пієм?

Простодушна відповідь гласила:

• Бо святий отець любить випити.

Я й не стямився, як мій живіт опинився на монашому коліну а священна різка викарбовувала на моєму тілі 10 заповідеЯ

Господь не наділив мене смиренням, і, мабуть, тому, понрЯ нувшись додому, я вже з порога сказав матері:

• Плюю на папу!

Крім матері, ніхто цього не чув, але, видно, всевидяїціЯ

(им доніс своєму римському намісникові, бо відтоді греко-ка- и ніццька церква розпочала проти мене холодну війну.

І не тільки проти мене. Згодом я переконався, що таких гріш­ників було чимало. До них, насамперед, належали гімназисти, нк І брали участь у вшануванні пам’яті Івана Франка. Для ііікііх учитель божого закону придумав спеціальну кару: в м.ійжорстокішу спеку він садовив їх проти сонця. На протести відповідав:

Лга! На концерті в честь Франка ви декламували: «Ми пригнемо до сонця!» От вам і сонце. Погрійтесь!..

І Іо-справжньому мій конфлікт із святим престолом загострив­ся, коли я, в хвилину доброго настрою, назвав митрополита ІІІпп ицького в одному журналі мутієм свяченої водички. Цей \ дар був для князя греко-католицької церкви громом з ясного неба: саме тоді граф Шептицький був поглинутий папоугодним ділом підготовки антирадянського хрестового походу...

... За даними, що є в моєму розпорядженні, Пій XII дізнав- і и, що моя святотатська рука ще раз піднялася на пастиря па- сінрів... Келих гіркоти переповнився вщерть, і пастиреві па- I сирів не лишилося нічого іншого, як відлучити мене від своєї

ІИ'рКИИ.

( дива моя втіха в тому, що я не самотній: разом зі мною па­на відлучив щонайменше 300 мільйонів чоловік, і це дає мені імогу разом з ними всіма ще раз на повний голос заявити: Плюю на папу! (Гал., Плюю на папу).

іаюби створення сатиричного колориту різноманітні і, звичай- , мс вичерпуються тими, які знаходимо в наведеному тексті. Ирак сер цих засобів обумовлений спрямованістю сатири виражати Мре кісудження ганебних явищ і фактів, презирство, зневагу до І він і обурення проти носіїв ганебних вчинків. Ці почуття jjWviittKi загострені в політичній сатирі.

І «міра й нищівна сатира в наведеному уривку, спрямована про- Мі I" акційних сил церкви, здійснюється за допомогою таких мов- Н^і ним інших засобів:

Г І) Оітиричні порівняння, що розвінчують «святість» дій слуг ■іркми. наприклад: «відлучив від церкви, як телятко від корови».

Ь • агирично забарвлені глузливі епітети в означеннях і при- ММ*, наприклад: «священна різка», «Пій XII був молодим попи- Вмі, •(щндючний цісар», «учитель божого закону придумав кару», ■ЬДІ/ь толит — мутій свяченої водички», тапоугодне діло», «холод-

■Д ШІІНІІ».

it і Глузлива етимологія: «Я/й — любить випити».

⁽іі Присудки виражені дієсловами іронічно-глузливого зна- Винн »господь не наділив мене смиренням» та ін.