4. ЛЕКСИК0-СТИЛІСТИЧН1 РЕСУРСИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Стилістична диференціація словникового складу української мови

Спеціально дібрана лексика є важливим будівельним матеріа­лом для створення певного стилю або колориту мови. Власне, весь склад лексики української мови може бути використаний в різних стилях мови. Але не всі слова мають виразно стильове забарвлення, Навпаки, більшість слів нашої мови належить до нейтральної кате­горії, яка не має ознак свого стилістичного призначення. Отже,; для вивчення стилістичної функціональності лексичних елементі» мови доцільно поділити їх на дві категорії слів: а) слова загально-' вживані, стилістично нейтральні, і б) слова вузького стилістичного призначення, з певним стилістичним відтінком.

До загальновживаної лексики належать сло-і ва, в яких відображається життя і побут людей, їх найрізноманіт­ніші взаємостосунки, вольові акти, почуття, фізична і розумова діяльність, природа, оточення. Отже, сюди належать слова, що по ■мають спеціального функціонально-стилістичного забарвлення Г вживаються в усіх стилях мови, наприклад: батько, сестра, сусід,\ робітник, учитель, селянин, дорога, дерево, двір, хата, вулиця, зи­ма, ранок, туман, рука, квітка, вода, вітер, негода, рідний, холод ний, мій, такий, жити, співати, їхати, учити, сіяти, цвісти, тепло, весело, видно, сюди, там, обережно і под.

Загальновживана лексика всебічно використовується в стиля* розмовно-розповідних, публіцистичних, ораторському, в стиляХ: художньої літератури, де значення слів можуть змінюватися і вив слідок цього набувати певного стилістичного колориту. Так, на­приклад, стилістично нейтральне слово учитель у реченні В. І. ЛЛ нін — великий учитель комунізму набуває відтінку урочистості, слово цвісти в реченні Цвіте Радянська Україна вживається як метафора — ознака поетичного стилю і т. д.

Слова вузького стилістичного призначе Ні н я можна поділити на такі групи:

а) слова розмовні,

б) просторічні слова,

в) діалектизми і жаргонізми,

11 і іичінфічнопобутова лексика, ні ( угпільно-політична лексика,

11 ігрмінологічна лексика,

і) лексика словесно-художнього зображення та емоціональної |Й|НІІ і еристики.

й) (; л о в а розмовні вживаються переважно в усному

С

пі н пні. До цієї групи належать, наприклад, слова: біганина, tiii ні \а, анічичирк, брехун, брьохнути, бурда, буча, ушкварити,

||ЮЧіІІН і под.

Иін .непі в художній твір, розмовні слова служать засобом від-

Мр|і я колоритної народно-розмовної мови в устах персонажів

Mi IIIV,

Майстерно використовує такі слова М. Стельмах. Наводимо і|нн піди з роману «Хліб і сіль».

І. Чуєте, добрі люди вже ніч по шматках розібрали, а півні І наголошуються, щоб ранок проспівати. 2. До присмерку гала- *ні ні і плювалися заробітчани біля економії. 3. Так чого тобі ^г тарабанитись до тієї розхристаної оселі аж на край села? 4.—Ну піп ж, воля твоя,— зітхаючи, починає поратися біля печі, щоб скупорщити сяку-таку вечерю. 5. То послухайте. В ті літа, Ішли межували землю, батько нашого пана по підказці Сало- і инового діда відчикрижив од церкви вісімдесят десятин... 6. Ще й ноно комизиться! 7. Чого так напухирився? 8. Дженджуристий її.ні Чорнокнижний завжди на ніч змащував поріділе волосся і обличчя молодим вершком сметани... 9. Лесько Півторак в б ІІІ. і'НЬКІй верейці приніс до стайні вже скрючені морозом в’ю­ни і подав їх Левкові. 10. В Майдані-Стасівському, чував, одну молодичку так і відбив якийсь ярмарковий шалапут...

п) Просторічні слова також властиві розмовно-розповідним Ці'інм мови, вживаються при невимушеному, вільному мовленні; ніш гиіить на межі літературно вживаної лексики, часом надають ціні ‘інснажливо-іронічного забарвлення. Сюди належать такі, І|І|Нікллд, слова: скиглити, бузувати, рачкувати, розсобачитись, Щірпіікуватий, халамидник, базікало, чванько і под. Просторічна

Е

цгіік.і зустрічається і в художній літературі, в мові персонажів.

Ійцпдимо її в творах А. Тесленка, наприклад:

І. Ну, звісно, у погріб... Ну, звісно... поналигувались, в ііь бодай їх чорт-батька налигувавсь! 2. Заробітку катма. і І я, не довго думавши, бебех на коліна, та на чотирьох та туди і і піною. 4. Собаки куліш хламають...

N І Микитенка (у «Диктатурі»):

І; Свистун. Який порядок? На мітинги є інший час. Чиї'о лудиш? 2. Дудар. Що ж це ми, га? Бузу починаємо?

Н |і<і імовно-розповідних стилях можуть також вживатися сло- | фпмільярні («панібратські»), наприклад: братва, чудило, дру- ІЦіі, роботяга та ін. Пор. у О. Гончара («Микита Братусь»):

І. Та хіба я їй забороню, бабунику? Закортіло молодиці пожартувати. 2. Сідай, дідунику, їж, поки не вичахло. 3. То­варишок, не мулься. Викладай — з якою місією прибув.

в) Діалектизми і жаргонізми функціонально подібні до просторічних слів, але виразніше пов’язуються з певною діалектною територією, певним соціальним середовищем.

Діалектні слова і жаргонізми, як уже зазначалось, іноді на­вмисне вводяться в літературні твори при зображенні життя і побуту носіїв того чи іншого діалекту або жаргону. Наведемо приклади.

1. Витягалось найкраще лудінє (одежа), нові крашениці, писані кептарі, череси і табівки, багато набивані цвяхом, дро­тяні запаски, черлені хустки шовкові і навіть пишна та біло* сніжна гугля, яку мати обережно несла на ціпку через плече. Іван теж дістав нову кресаню і довгу дзьобню, що била його по ногах.

Сідлались коні, і суточками, зеленим верхом, ішов пишний похід та закосичував плай, гейби червоним маком. (Коц., Тіні забутих предків).

2. Дощ паде. Злива — аж чурком вода ллєся. Хмари осіли на верхи, на групі, на гори. Скрізь: строминами, убочами, узлісєм імилися таки зараз мраки. Час короткий, а надворі чу­да. Дощ паде, крапчить густоситно, безперестанку. Пудна злива. Слота слотенна раз у раз, цілу добу. Зігралися води ровами, ярами, чвовгалами, прислопами, припустами, потока­ми. Все простує шумно, бігом, різко, бистро, шалено, в ріку —'І в Чорний Черемош. (Д. Харов’юк, Смерть Сороканюкового Юри).

г)Специфічнопобутова лексика зустрічаєть­ся в розмовно-розповідному стилі, з якого проникає і в художню лі­тературу. В цій лексиці відбивається життя і побут людей як пред­ставників тієї чи іншої соціальної групи суспільства на певному етапі його історичного розвитку. Разом з історичними змінами суспільних формацій змінюються й умови та спосіб життя, а з ни­ми й побут класів і груп суспільства; відповідно змінюється й лекси­ка, що обслуговує та відображає це життя та побут. Тому специфіч- нопобутова лексика певної історичної доби, характерна для тої чи іншої соціальної групи, має особливий колорит або історичного минулого (архаїчна специфічнопобутова лексика), або сучасного життя (сучасна специфічнопобутова лексика). Так, до специфічно- побутової лексики українського дореволюційного села належать такі слова, як свитка, плахта, дукач, паска, писанка, пилипівка, оглядини, заручини, дружки, старости, вечорниці, колядувати, ворожити, шинкарювати і под.

Наводимо художньо-літературний текст з побутовою лексикою цього типу.

З сіней вийшов Балаш, ще молодий чоловік, привітався до гостей, кланявся сватам і просив їх у хату.

Кайдашиха нахилила в низьких дверях голову, і для неї і і.їлося, що вона влазить у якусь скриню в дірочку. Хатні две­рі були іце нижчі. Кайдашиха нагнулась і тільки що хотіла гор­до підняти голову, та з усієї сили лусь тім’ям об одвірок!..

Малі діти зареготались. Кайдашиха мовчки кляла в батька (І матір і Бієвці, і Балашову хату. Вона полапала рукою тім’я: високий очіпок поламався й увігнувся. Кайдашиха стала шута, ні безрога корова.

Балашиха попросила Кайдашиху за стіл. Кайдашиха гляну- , ла на вбогу сім’ю, на вбогу хату й не церемонилась; вона просто полізла за стіл і сіла на покуті, запишавшись та втираючи губи хусточкою...

Балаш з Кайдашем посідали кінець стола й почали розмовля­ти за жито та пшеницю, за сіно та за ярину. Балашиха по- і л,тла найстаршого хлопця в шинок по горілку.

•— Оце, боже мій! Гарні гості та не знаю, чим вас і вітати! Тепер петрівка, такий важкий час,— бідкалась Балашиха.

— Адже ж, мамо, я принесла з лісу глечик суниць,— ви­ліпилась Мелашка.— Зварім на полудень вареники з суниць ні з полуниць...

Мелашка завешталась по хаті, зняла з кілків ночви, винесла в сіни й пішла в хижку за борошном... (H.-Лев., Кайдашева «ім’я). _е

Докорінно змінився побут радянських людей, і нова побутова и 11 іпа входить до складу сучасної української мови, як, напри- рііи. у такому уривку:

Пуховий оркестр гримить на всі труби, заповнює своїми зву- і ими клубні кімнати і через великі освітлені вікна театрального

1. к/ и/ виривається надвір. А надворі завірюха, виє, мете, розгой­дує електричними ліхтарями, всі натоптані за день доріжки присипає снігом; зате в клубі, як у сонячну днину, веселиться мі і,'юдь, плеще своїм артистам на сцені, сміється з їхніх виті- йнк. вистукує закаблуками у такт оркестрові.

(Сьогодні вечір молоді. В клубі зібралося чи не все молоде рпкоління великої Яблунівки, запрошено також юнаків та дів- •ііі двох старших класів середньої школи. Щоправда, ген-ген и/іду, у кутку, примостились і літні люди — Юхим Кирило-

і Арсен Іванович та кілька чоловік правлінців, але вони

іуб'їиться в морі голосистої молоді, що заповнила великий зал рід краю до краю.

Вечір почався з веселої комедії, потім показав своє мисте-

2. і in і співочий гурток, далі виступив сільський гуморист, слюсар hm,'псиної майстерні, який нап’яв на себе зелений дощовик, и їм голову насунув маску червоної перчини. «Перець» розповів ніиинхлій аудиторії сон Юхима Кириловича Коровайного: мши його, статечного, на сто з лишком кілограмів ваги, прийня­ли и спортивну секцію, і він так з того зрадів, що розщедрився

підписати новий банківський чек, тепер уже не на лижі, а на бу­дівництво стадіону і водної станції.

В залі вибухнув гучний сміх, забили в долоні, затупали на радощах ногами, бо думку про спортивний майданчик вже дав­но виношували в своїх головах молоді активісти. (Бедз., Хлі­бороби).

Колорит старовини з побуту українського козацтва створюєть­ся стародавньою специфічнопобутовою лексикою в такому, напри­клад, уривку:

Світлиця була прибрана на смак того часу, про який живі натяки зосталися тільки в піснях та в народних думах, що їх уже не співають більше на Україні бородаті сліпі старці... Все було чисте, вимазане кольоровою глиною. На стінах шаблі, нагайки, сітки на птахів, неводи й рушниці, хитро оправлений ріг для пороху, золота уздечка на коня і пута з срібними бляха­ми. Вікна у світлиці були маленькі, з круглими тьмяними шибка­ми, які трапляються нині тільки по старовинних церквах, крізь які інакше не можна було дивитись, як трохи піднявши насувну шибку. Навкруги вікон і дверей були червоні обводи. На по­лицях по кутках стояли глеки, сулії і пляшки з зеленого й синьо* го скла, різьблені срібні кубки, позолочені чарки всякої роботи: венеційської, турецької, черкеської, занесені в' світлицю Буль­би всякими шляхами через треті й четверті руки... Берестові лави кругом усієї кімнати; величезний стіл під образами на по­куті; широка піч з запічками, приступками й виступцями, ви­кладена барвистими строкатими кахлями,— все це було дужо знайоме нашим двом молодцям... (М. Гоголь, Тарас Бульба),

При зображенні життя і побуту інших народів у художній літературі використовується також: іншомовна специфічнопобутова лексика, як, наприклад, у такому тексті:

В центрі міста базар. З одного боку стоять рядом селянські вози переселенців з різним їством, з другого — розташувалися¹ дунганські та узбецькі ашхани — їдальні і чайхани з низькими нарами, покритими кошмами і килимами. Білобороді узбеки в чалмах, киргизи в хутряних шапках сидять, підігнувши по» ги, в чайхані на нарах і, не поспішаючи, п’ють чай з піал. Дн муча люлька — чілім — переходить з рук у руки.

Поруч, в ашхані, у великих ситах, поставлених одне на од не, варяться над парою пельмені, в казанах тушкується рисовий плов...

В одній із чайхан сидить навпочіпки киргиз в чапані з верб*; людячої шерсті. У нього відкриті груди кольору старої міді Киргиз розливає із чинаша в піали кумис.

Просто на землі торговці розклали цупкї рірі кошми — поїв стани, якими покривають юрти, ширдаки — чудові узорчиїї підстілки із збитої овечої шерсті, коржуни — переметні торби

і іюіної шерсті, аркани, збрую з сириці, прикрашену срібними Плитками, дерев’яні миски та інші речі невибагливого кочово- ііі господарства. (М. Погребецький, В серце Небесних гір).

д) Суспільно-політична лексика характер­нії і ні мови масової преси, публіцистики, агітації та пропаганди,— Дни і п х стилів, де й сама тематика висловлювання потребує го- і цинії, злободенного, ідейно насиченого слова, спрямованого на вихо- ршіін мас, мобілізацію їх волі і сил на звершення конкретних су- • ні п іні важливих завдань, на величні діла і подвиги. До складу ЦІ» І лексики входять слова, що стосуються економіки, політики, «лппіфії, партійного і радянського будівництва тощо, як, напри- р.ін і марксизм, ленінізм, клас, партія, комітет, депутат, рада, Іргщ/іі, обговорення, доповідь, резолюція, організація, заходи, за- Шінті, успіхи, недоліки, піднесення, культура, результати, відпо- Ніін іьність, боєздатність, новатор, герой, демократія, поширити, ШЬннчшпи, зміцнити, механізувати і под. Здебільшого це слова І |0г і рактним значенням.

Характерно, що слова суспільно-політичної лексики часто вжи- ■ниігі я в сполученні з постійними означеннями, іноді — з постій- рНМи епітетами (такі сполучення близькі до стійких словосполу- ■ни.І Приклади: Соціалістична Батьківщина, трудові подвиги, ■на іі ті нагороди, ідеологічний фронт, радянський патріотизм, не- Щмрнні резерви, знаменна дата, велична програма, всебічний розви­ті, видатна перемога, культурний рівень, виробнича нарада, Щшпіп.іістинний світ, громадська думка, генеральна лінія, міжнарод- ■і напруженість, імперіалістична агресія і под. Вживаються В(ітіігнолучення й іншого типу, наприклад: перед у змаганні, під ЩЦтінцтвом Комуністичної партлї, наслідувати приклад, зосередити Нрц/, докласти всіх зусиль, розгорнути змагання і под.

Наводимо текст, насичений суспільно-політичною лексикою И)інііі » вилученнями вказаного типу:

Роль політичного вождя і організатора робітничого класу, і; нп.ііго народу Комуністична партія може успішно виконувати І"4 V, що вона в своїй внутрішній і зовнішній політиці, в усій Практичній діяльності керується вченням марксизму-ленініз- [ Му. Для Комуністичної партії характерним є творчий підхід до марксистсько-ленінської теорії, рішуча боротьба з проявами аніматизму і начотництва, нерозривний зв’язок і органічна І » і її і» п. теорії і практики. Яскравим втіленням нерозривного иі'и ту теорії і практики, новим свідченням тієї величезної ува- | ні н ку приділяє наша партія творчому розвиткові марксистсько- #»чі!іісі.кої теорії, є рішення XXI з’їзду КПРС, який збагатив пащу теорію новими важливими положеннями і висновками, інбрнїи партію ясним розумінням особливостей сучасного міжна-

по становища і конкретних шляхів до комунізму, визна-

[ Чим головні завдання на найближчий період. («Радянська Укра- | (ми“ ш 8. І 1960 р.).

е) Термінологічна лексика властива переважно стилям науково-технічної, науково-популярної і виробничої літе­ратури та почасти документально-діловій мові. До складу цієї лек­сики входять терміни — спеціальні слова, що вживаються для визначення певних, чітко окреслених понять у науці, техніці, мистецтві. Слід розрізняти термінологію загально-наукову і спе­ціальну. Загальнонаукова термінологія обслуговує різні галузі знань, де вживаються, наприклад, такі слова: аналіз, синтез, ме­тод, система, класифікація, орган, реакція і под. Така загально- наукова термінологія вживається, наприклад, у такому тексті:

Тисячі і тисячі хіміків нашої країни, натхнені Комуністич­ною партією, створюють чудові за своїми властивостями пласт­маси та інші синтетичні матеріали... Технологія виробництва пластичних мас розробляється в ході кропітких лабораторних досліджень і сміливих експериментів... Роки напруженої пра­ці доводиться іноді витрачати хімікам, щоб розробити новий метод, здобути нову речовину. Над проблемами синтезу пласт­мас працює і колектив відділу пластичних мас Українського науково-дослідного інституту місцевої і паливної промисловос­ті. («Радянська жінка», 1958, № 10).

Спеціальна термінологія запроваджується в окремих галузях науки і техніки. Так, слова:

плюс, мінус, синус, множення, ділення, чисельник, кут, квадрат, куб і под. належать до математичної термінології;

азот, кальцій, радій, металоїд, ангідрид, розчин, кислота і под.— до хімічної термінології;

атом, молекула, електрика, оптика, енергія, магніт, питома вага, калорія і под.— до термінології фізики;

плазма, клітина, тичинки, суцвіття, хребетні, ссавці, молюски, вакуолі, симбіоз і под.— до біологічної термінології;

епідемія, дезинфещія, гігієна, санітарія, хірургія, терапевт, медикаменти, пеніцилін, ампутація і под.— до медичної! термінології;

граматика, синтаксис, стилістика, етимологія, суфікс, речеНч ня, приголосна, наголос, орфоепія і под.— до граматичної термінології;

роман, оповідання, сюжет, строфа, рима, епітет, метафора, трагедія, гумореска, епос, лірика і под.— до літературо­знавчої термінології;

двигун, вал, полотно, буріння, мартен, блюмінг, шатун, екско ватор і под.— до технічної термінології;

капіталізм, клас, революція, комуніст, буржуазія, суспільство, , змагання, співіснування і под.— до соціально-еконої м і ч н о ї і політичної термінології;

грунт, чорнозем, добрива, культивація, окуліровка, пар, сівозмП на і под.—до агрономічної лексики і т. д.

Наводимо тексти з спеціальною термінологічною лексикою.

1. Тепер в радіоастрономії намітилось два напрями розвитку. Перший — дослідження випромінювання небесними тілами ра­діохвиль, тобто радіоастрономія у власному розумінні слова.

І другий напрям — радіолокаційна астрономія, зміст якої по­лягає в тому, що радіосигнали посилаються на небесні тіла І шшчаються відбиті сигнали, що надходять від них. (З брошури І І. Головіна «О. С. Попов і сучасна радіоелектроніка»).

2. Моторолер при їзді по пересіченій місцевості з нерівностя­ми грунту завдяки застосуванню шин збільшеного профілю за­безпечує більшу комфортабельність, ніж мотоцикл. При рухові по слизьких дорогах набагато вища також його стійкість. Де результат великої площі стикання балону з поверхнею дороги І переміщення вниз центра ваги за рахунок малого діаметра коліс. Погіршення прохідності моторолера може виявитися лише при

1. щі по бездоріжжю і грунтовій дорозі з глибокими коліями (іл рахунок більш низької посадки моторолера)... (З брошури

2. П. Орєшкіна «Моторолери»).

*•) Лексика словесн о-х удожнього зобра­зив я та емоціональної характеристики 5 широке застосування в розмовно-розповідних, публіцистичних, ні горському стилях і особливо в стилях художньої літератури.

Звичайно, весь лексичний фонд мови в цілому служить матеріа- ім для словесно-художнього зображення дійсності. Але в складі ішики є слова, що викликають особливо яскраві зорові, звукові,

• юрмі та інші уявлення.

Наведемо приклади (слова посиленої образності виділені).

І) Приклади з словами зорового зображення:

І. Перед вами одні тільки піски жовтіють та безмірна пу-

1. іиия розлягається буро-червоним палом. (Мирн., Серед степів).

2. Дівчина звела великі очі й довго вдивлялася ними в сріблясту далечінь. (Вас., На хуторі). 3. Свіжий вітерець, гасаючи над безмежними ланами, закручує в зеленаво-сизих з фіалковим переливом житах бурунці і здіймає на річці холоднуваті, тьмя- пи сталеві хвилі. Білясті хмарини на очах розпливаються і та­ну п. у барвінковому небі. (Коз., Сальвія).

Приклади з словами звукового зображення:

І. Співучі пташки ціле літо невгавають у його садках-лісах; Набуті коней, череди скоту, отари овець оголошують своїм гу- ь і ні вільне повітря степів. (Мирн., Лихо давнє й сьогочасне).

2. Гучно-зично загув великий дзвін з дзвіниці і розкотився в іншіірі. (Мирн., Повія). 3. Гудуть голоси, дзвенить посуда, чіп їсться сміх, булька вино, грає радісно море... (Коц., Сон).

І А в панському саду соловейко чи плаче, чи сміється, аж ти і чеки розлягаються. (Вас., На чужину). 5. Здіймається крик, ширмі, ляскотня дверима — потім стане знов тихо-тихо, як перед грозою. (Вас., За мурами). 6. Вслухаючись у мелодійне

\