дзюркотіння води на пісчаному перекаті, Ганна солодко мріяла (Коз., Сальвія). 7. Навколо неї все дзвеніло, сміялося, співало. (Там же).

3. Приклади з словами, що служать для зображення фізичної дії або стану:

1. З-за гори скакнула невеличка іскорка серед рожевого сяйва й довгою промінястою стрілою перетяла увесь степ; ря­дом з нею стелеться друга, а третя мчиться навздогінці. (Мирн.,. Серед степів). 2. Ясне сонце геть підбилося вгору, розсіває сво« золоте марево по зеленій долині. (Там же). 3. У вікно видно: угорі шастають білі хмарки. (Вас., Вітер). 4. І раптово, мои рушилась гора, весь натовп мовчки ринув з цвинтаря у ворота, в хвіртку, через штахет, спотикаючись, один одного попереджа­ючи... (Вас., Талант). 5. Дерева й кущі розійшлися вбоки, стов-1 пившись праворуч попід косогором, а ліворуч — розтягнувшись понад залізницею. (Коз., Сальвія).

3. Приклади з словами емоціональної характеристики:

1. Ще такої зими лютої та скаженої люди не зазнають І (Мири., Повія). 2. Байдуже кротові, що поверх його узенької нори привітно сяє ясне сонечко, а в прозорому повітрі літають і радісно щебечуть усякі пташки! (Мирн., Морозенко). 3. Сумні млини облягли широкий майдан, мов сторожі... (Мирн., Серед, степів). 4. Небо нахмурилося, темніє... (Там же). 5. І от засумува­ла, затужила струна... (Вас., У панів). 6. За семафором, схова ний стіною густого сосняка, лунко, нетерпляче прогув паро­воз. (Коз., Сальвія). 7. Порівнявшись, дівчина здивовано І співчутливо привіталася. (Там же).

До лексики емоціональної характеристики належать також сло­ва, які мають оціночний — позитивний або негативний — відті­нок емоціональності в самому своєму лексичному значенні або на­бувають такого відтінку завдяки спеціальним словотворчим засо­бам. Приклади:

1. А хіба ж полізе шматок у горлянку? (Гол., Бур’ян).

2. Нагорланились уже, давайте тепер і голові роботу... (Гол., Мати). 3. Прийде, принесе свіжої малинки в полумиску... сам.і сідає на ліжку скраєчку. (Вас., Осінній ескіз). 4. Андрій Марко вич, старший учитель в школі — рудий, кремезний паруб’яга (Вас., Талант). 5. Сопучи й стукаючи, чоботища перелазять через поріг... (Там же).

2. Фразеологічні конструкції і сталі словосполучення

в стилістичній системі української мови

У сучасній лінгвістиці фразеологію визначають в реальній мо­ві як «сукупність стійких сполучень слів, властивих тій чи іншій мові», в системі ж лінгвістичних наук — як «розділ мовознавства,

МрЖ'МЯЧОИИЙ вивченню стійких сполучень слів» А Проте фразеоло- IIи нк окремий, науково розроблений розділ мовознавства ще не минрепа; об’єкти вивчення— фразеологічні явища і одиниці окре- і чиї І лише контурно, загальноприйнятої їх класифікації не вста- іині и ііо, і закони розвитку фразеологічних властивостей мови не ми шіічені ². Однак цілком очевидно, що фразеологічні явища ук- |іиїіиької мови мають виразно стилістичні властивості,— отже, и 111 н ■ р і стилістики доцільно розглянути їх семантичні відтінки, Ціп мають безпосереднє відношення до цієї галузі.

і лід нагадати, що властивості української мови, які становлять и і'іісцифіку, виявляються не лише в її фонетичній та граматичній Оуцоиі і лексичному складі, але і в тому, що окремі вирази і ви- і и плювання розвинулись у своєрідні одиниці мови, причому з їх Комплексною (словосполучною) будовою поєднується сконденсована, йМедепа до одного поняття семантика, що може мати характер особ­ини по стилістично-фразеологічного колориту.

.V процесі фразеологізації, або утворення мовних одиниць • конденсованою колоритно-стилістичною семантикою, виникають їм поливі звороти і висловлювання — фразеологізми. В ре- ц н.таті фразеологізації лексичне значення окремих слів частко- im або повністю замінюється семантичним значенням, єдиним для ні кого комплексу фразеологізованих одиниць (окремі слова взагалі Кірнгили автономність своєї семантики), як це можна спостерігати и піккх прикладах: перед вести (верховодити), очі показати (з’я- їси), пальцем тикати (показувати), байдики бити (бути без ді­ли), дати драла (втекти), буханця вліпити (вдарити), піймати об­іч ні і (дістати відмову), дощ як з відра (сильний дощ, злива), іи. намальований (гарний, красивий) і под.

Фразеологізми мають різний ступінь злитості, або конденсації мііічепь фразеологізованих слів; за цією ознакою вони поділяються іін гак і різновиди: ідіоми, фразеологічні звороти і фразеологічні І получения.

І Іаіівищий ступінь семантичної конденсації мають ідіоми — ||і|>н іеологізми, значення яких не мотивується значенням складо- 0И к частин, як, наприклад: байдики бити, теревені правити, ■ чуечку скакати, бісики пускати, жука підпускати, арапа запуска­ние рака пекти, гав ловити, облизня піймати, лазаря співати, ніМигти гарбуза, на всі заставки (лаяти).

¹ Див.: Є. В. К р о т е в и ч, Н. С. Р о д з е в и ч, Словник лінгвістичних ■і'мііііи, К., 1957, стор. 210.

' Але слід відзначити важливі роботи радянських лінгвістів, присвячені (три фразеології і спробам визначити принципи класифікації фразеологічних шипіти., маємо на увазі: 1) В. В. Виноградов, Основные понятия рус- §*иіі фразеологии как лингвистической дисциплины, «Труды Юбилейной научной Ии lin* ЛГУ, Секция филологических наук, Л., 1946; 2) Його ж, Об основ­нії¹! ні и.зх фразеологических единиц в русском языке, «Акад. А. А. Шахматов, Нмрнщ, статей и материалов», 1947; 3) Б. А. Ларин, Очерки по фразеологии, Нфн «Очерки по лексикологии, фразеологии и стилистике», Изд-во ЛГУ, Л.,

У другому різновиді фразеологізмів — у фразеологія*] них зворотах — семантика їх спирається якоюсь мірою на значення слів словосполучення і має певний відтінок метафоч ризації, наприклад: шукати вітру в полі, носити воду решетом, товкти воду в ступі, загнати на слизьке, переливати з пусто,, в порожнє, попасти пальцем в небо, пуститися берега, утерти на са комусь, розкрити карти, зірвати маску, заварити кашу, на ступити на ногу, зайти в тупик, закрутити носом, кирпу гнути, стати дибки, підкрутити гайку, накрутити хвоста, намилиш шию, наламати дров, покласти хрест, у свинячий голос, підсмажи ти на сковорідці, коняча логіка і под.

Третьому різновидові — фразеологічним сполу­ченням —• властиві такі сконденсовані значення, які не затушо­вують прямої семантики окремих слів, членів словосполучення, наприклад: кинути оком, витріщити очі, підняти галас, порушит питання, стати в пригоді, надати слово, обмінятися досвідом, взЛ ти до уваги, брати участь, навести порядок, притягти до відпові­дальності, знайти вихід, дати відсіч, покласти край, прийти ІН згоди, висвітлити в пресі і под. Ж

Фразеологізми зростають, головним чином, на грунті живої народно-розмовної мови. Збагачуючись ними, літературна мові поповнює свої фразеологічні ресурси також з багатьох інших дже­рел, а саме:

1. з усної народної творчості — з казок, прислів’їв, приказок тощо, наприклад: казка про солом'яного бичка, укусить і медц дасть, п'яте колесо до воза, як горох при дорозі, хоч кілок на голоЛ теши, ні в тин ні в ворота, аж пальці знати, сім мішків гречаної вовни, як мертвому кадило і под.;

2. з професійної лексики: на всі руки майстер, золоті руки, підкрутити гайку, вставити клепку, підіймати цілину, тримати курс, взяти в шори, грати першу скрипку, згустити фарби, піднст ти пілюлю, вправити мозок, узяти на олівець, підвести підсумки підвести фундамент, іти в ногу, за двома зайцями і под.;

3. з політичної, наукової, публіцистичної і художньої літера­тури, наприклад: люди доброї волі, розбити кайдани, підняти масщ бути на чолі, догнати й випередити, холодна війна, справа честі, не знімати капелюха перед американським доларом, привести одного знаменника, вивести на орбіту, людина в футлярі та ін,|

4. з біблейських висловів, наприклад: вавілонське стовпотворіт ня; берегти, як зіницю ока; око за око, зуб за зуб; святая святих', ноїе ковчег; від Адама і Єви; адамове ребро; хліб насущний і под, З

5. з античної літератури та міфології: ахіллесова п'ята, три* янський кінь, гордіїв вузол, прокрустове ложе, дамоклів меч, танта­лові муки і под.

У сучасній українській мові є запозичення з російської фра­зеології, наприклад: дивитися крізь пальці, як з гуся вода, палії війни та ін.; також — з інших мов: не в своїй тарілці, країниІ над і, кінець — ділові вінець та ін.

11 м і ми. крилаті вислови, прислів’я тощо, які оформляються pi 'її ніш і вводяться в тексти, посилюють фразеологізацію мови, Инюм. її рсззитку: з них можуть утворюватись ідіоми і фра- "I Ічні івороти та сполучення як члени речення, подібно до ле­чим' одиниць.

і шміоополучні назви і терміни (наприклад: питома вага, сірча­ні» юта, атомна енергія, мічені атоми і под.), як і власні рпфічні та інші назви (наприклад: Північний полюс, Південна /чім/, Азовське море, Атлантичний океан і под.), не можна вва- II фразеологічними одиницями, оскільки вони, крім називної нічиї, не мають будь-яких фразеологічних значень і відтінків; більше не становлять вони інтересу для стилістичного аналізу МОЛІ Н ІЧНИХ явищ.

Фрн юологізми за їх значеннями і будовою можна поділити на

1. різновиди:

11 Фразеологізми-порівняння, які походять із звичайних по­нині. І зберігають їх формальні ознаки — порівняльні частки форми орудного відмінка порівняння. Приклади:

І. Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту Польову царівну, бо стояв, як укопаний... (Мирн., Хіба ревуть ии ні, як ясла повні?). 2. Вона стояла напроти парубка, як на-

о.і новина,— наче манила його своєю дивною красою. (Там же). I IIк стрель стрельнув у дівчину. (Там же). 4. Другі діти жва- иі, як дзига крутяться, на місці не всидять... Скажеш йому: чин ге! дай друге! —як стріла пуститься. (Там же). 5. Дощ, Ч* /1 відра, линув. (Там же). 6. Він сидів зажурений, німий, чл стіна. (Там же). 7. Уже й не кричала й не стогнала -— лежала », у твою колодою. (Там же). 8. Він був безпартійний, але добрий Ііи иодарник, колгоспники стояли за нього горою... (Гонч., її чиї гуде). 9. Ти наче вчора привезена: приїхали, значить, иіінрягти треба. (Голі, Бур’ян). 10. Село — як на долоні. (Вовч., • гі іра). 11. Недурно він надувсь, як кулик на вітер... (Вовч.,

І Іріиїдисвіт). 12. Що ти уриваєш по словечку, як попівна на бен­кеті (Вовч., Викуп). 13. Яків мій зрадів, та, як дурень з печі,— н и їй геп! (Там же). 14. У хуторі було тихенько, як у ву-

2. (Вовч., Пройдисвіт). 15. Дід так і лізе йому у вічі, як оса... Р іпр., Кіндрат Бубненко-Швидкий). 16. Тільки їй [Гафійці] Німії, поки в мами та в тата. Та й те людям, мов сіль в оці.

І I^і і ні , Fata morgana).

УІ Фразеологізми наслідкової характеристики щодо змісту по­мпы по висловлювання. Приклади:

І І Іароду зійшлося, міщан, що ніде було й орішку впасти, (Иініч , Сестра). 2. Коли вже на столі за мисками й полумиска­ми вніс було голці впасти..., Сердючиха налила нам по чарці... |і и и м., Хліб і сіль). 3. Сухо клацнула залізна клямка, і так інші стало навколо, хоч мак сій. (Там же). 4. А надворі

темно — хоч око виколи... (Мирн., Пасічник). 5. Я так на місці і прикипів... У дворі у нас хоч голки збирай — видно стало як удень, а на самому краї, над проваллям горять стайні. (Там же). 6. Дівка здорова, чиста, хоч води напийся. (Коц., Fata mor­gana).

3. Фразеологізми різних алегоричних виразів. Приклади:

1. Що це! Що це! одхрещуєтесь усі — такого батька показує­те несвітнього! Щоб багатий розумний батько та за наймити дочку попустив іти! Це вже ви передали куті меду! (Вовч., Пройдисвіт). 2. Дякує, бач, що його ж салом та по його иікурії (Вовч., Викуп). 3. Пан мій тоді на попятний двір. (Мирн., По­вія). 4. От яку куру підняв, Тарасовичу: для тебе і громаду зі­брали. (Стор., Кіндрат Бубненко-Швидкий). 5. Не бійсь: Гар­куша не який-небудь дурень — голову під колесо не підсуне. (Стор., Гаркуша). 6. Удар лихом об землю, пане сотнику! (Там же) 7.—Дивись, лишень, парубче, не в усі дзвони! — гостро на­казує Роман. (Стельм., Хліб і сіль). 8. Хлоп’ята... вилітаюча з хати, хочуть на дурничку прокататися на Барбосі, але тої передбачливо дає задній хід... (Там же). 9. — Тепер хоч сам на себе цю збрую натягуй,—- потряс вуздечкою сивобородиі і раптом, як людина, яка пустилась берега, викидає з глибші грудей: — Господи, хоч би вже червоні прийшли! (Стельм,_t Кров людська — не водиця). 10. Підпара варив з челяді водш (Коц., Fata morgana).

3. Фразеологізми заперечення. Приклади:

1. Не почула Олеся ні привіту, ні совіту, ані любого та пс< селого погляду не побачила. (Вовч., Козачка). 2. Не зосталося на наших вівчарах ні рубця сухого. (Мири., Хіба ревуть води! як ясла повні?). 3. На селі не було у його ні роду, ні племснМ (Стор., Сужена) 4. Набереш того пахучого холодку повнісіньї кі груди, неначе нап’єшся живущої води, та на увесь день і ні гадки собі. (Стор., Кіндрат Бубненко-Швидкий). 5.— Пожалім ємо, коли він і слова не пікне в селі,— обізвались чумаки! (Стельм., Хліб і сіль). 6. Хто ж не знає, що Мар’ян не тяміїи ні бе, ні кукуріку, а це заглядає в книгу... (Там же). 7. Тут кім] на жадібно прислухалась до цін на худобу, робила якісь ciuifl розрахунки, дарма що за душею не було й ламаного гроищ (Стельм., Кров людська — не водиця). 8. Ні сіло ні впало пін починає гарчати, забуваючи про малих дітей, звиклих до галі« ливих суперечок батьків. (Досв., Кварцит).

5) Фразеологізми на означення різних фізичних дій і явищ ш характеристики. Приклади:

1. Стіл ходором ходить. (Мири., Хіба ревуть воли, як яглЯ повні?). 2. А іноді було й буханця уліпить Чіпці в спину,J (Там же). 3. Одчиняє Чіпка або Грицько ворота в царині, І

іихо-помалу, посхилявши униз голови, потягли вівці шляхом у поле. (Там же). 4. Андрій зірвався з місця. (Коц., Fata mor­gana).

6. Фразеологізми на означення зовнішнього виявлення пси- щілогічного стану. Приклади:

1. Почула стара тітка та вдарилась об поли руками:— Бо­дай же я не діждала таке чути! (Вовч., Козачка). 2. «Що це з нею подіялося?« — думає, та як засвітив, глянув, так і прики­пів на місці. (Вовч., Горпина). 3. І хочеться вперед заглянути, подивитись — що з того буде, і страх обіймає, аж волосся на голові підіймається, серце каменіє. (Мирн., Хіба ревуть воли...). 4. У Чіпки аж мороз подрав по спині: він ніколи не чув такого дідового голосу. (Там же). 5.— Потрібні мені ваші хлопці... — спекла рака Христина й з досади почала вминати ногою підрі- ілну шапку кротовиння. (Стельм., Хліб і сіль). 6. Жінка зне- можено присіла біля столу, безсила дати раду двом малятам, які... дружно вдарилися в плач. (Досв., Кварцит). 7. На голос я намагався розпізнати породу качок, курочок, інших пір’ястих інарин, що зняли галас. (Досв., На плавнях). 8. На ній лиця не було. (Коц., Fata morgana). 9. Мене, малого, аж за жижки сіна побігти навзирці за ними... (Мирн., Пасічник).

7. Фразеологізми на означення явищ сенсорної діяльності.

І Іриклади:

1. Провела земляків, та й з думки мені не йде братова біда. (Вовч., Сестра). 2. Сказано, як молоде, то й гадок не має; тільки й думки, як би то погуляти весело. (Вовч., Козачка). 3. Поля­гали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, m журба пекуча. (Вовч., Сестра). 4. Парубок постояв на згірку, помилувався красою околиці, задивився на один хутір, на дру­гий; пригадував хазяїнів їх, перебирав у пам'яті їх дочок... (Мирн., Хіба ревуть воли...). 5. Несподіваний сум обнімає го- .іоііі/; думка думку гонить... (Там же). 6.— Оце привезли тала- лая! Цей навіки заб'є баки людині,— озвався позаду Роман Волошин. (Стельм., Хліб і сіль). 7. Виходить, ще краще треба t\рушити мізками, щоб когось перехитрити. (Стельм., Кров люд­ська — не водиця). 8. Андрія взяло за живе. (Коц., Fata mor­gana).

Н) Фразеологізми на означення зорових і слухових сприймань.

І Іриклади:

І. Чабан їх зачув і забачив, хоч оком не скинув і ухом не ровів. (Вовч., Пройдисвіт). 2. А він і оком не моргнув,—-глянув на громаду, як на гурт... (Стор., Кіндрат Бубненко-Швидкий). і 3, Досить було Степанові перехопити чийсь погляд, як лихі і i'll кидались врозтіч... (Стельм., Кров людська — не водиця).

І І Іоволі підніс угору велику руку, провів очима по рядах, на

мить зупинив погляд на Дмитрові, видно, щось міркуючи. (Там же). 5.— Чого ти,— каже,— Карпе, устромив свої очі у вікно?; (Мирн., Пасічник).

9. Іронічні, жартівливі і зневажливі фразеологічні дотепи.

Приклади:

1. Всього багацько, зразу й не розбереш, що добре, а що, збачайте, годиться у сміття викинути, аби людей дурити: аби, бабо, рябої (Вовч., Викуп). 2. Раз весела я була, розказую вся­кі нісенітниці паничеві, теревені правлю... (Мирн., Повія).

3. Івашко вклонився, важко здихнувши, та й знов потяг шукать \ вітру у полі. (Стор., Сужена). А. Тепер вже він як багатий ха- < зяїн — у брилі, у блакитному жугіані, шовковим поясом підпе-І резаний, такий з його чолов’яга, що й пан не дуже б став перед ним кирпу гнути. (Там же). 5. Скажи мені на милость, Тарасо-] вичу: чи ти вмреш коли, чи так до віку вічного будеш по світу] байдики бить? (Стор., Кіндрат Бубненко-Швидкий). 6. Бачите, засідатель!.. Велике діло — опеньки! (Там же). 7. Кого не злю­бить, то вже нічим він його до себе не приверне, які б ляси не підпускав... (Там же). 8. Було видно, що столяр вшеле­пався сюди не ляси точити, а з якимись визначеними намірами (Гонч., Земля гуде). 9. Попу нічим корить старого, так він йо­го тільки на всі заставки лає. (Стор., Кіндрат Бубненко-Швид­кий). 10. Сиджу я під образами, пишаюсь, мов теля в наритни- ку, та очима на Тетяну спідлоба гедзики пускаю. (Стельм., Хліб і сіль). 11.— Та дідько з ним, головне, Романе, держи хвоста бубликом! —- міцно потиснув руку і подався з подвір’я Шмалія. (Там же). 12. Люди дивуються з таких дурних слів і спочатку не можуть збагнути: чи насміхається над ними пан, чи й справді в його ученій голові юшка не доварилась. (Там же).

13. — То ми іще хотіли трохи поміж собою погомоніти.— Про що? Про сон рябці кобили? — визвірюється Окунь. (Там же).|

14. Якову все ще здається, що з голови попа зскочив якийсь об­руч. (Там же). 15. А ви, бідненький, наче не знаєте, що Ори- на вже кілька років женихами гарбузує! Хочете, щоб і мені піднесли печеного чи сирого гарбуза. (Там же). 16.— До якої це молодої? — підозріло дивиться на батька і в душі сердиться, що старий так хапається з жениханням: ще встигнув би з коза­ми на торг. (Там же). 17. Що то панське жалування: сьогодні воно сяк-так годує тебе, а завтра, схоче пан, і покладеш зуби на полицю. (Там же). 18. І чого тебе так рано марудить і ко­лотить? Ще чорти навкулачки не билися! (Там же). 19.— Немал Іване, такого права і ти на зборах, звиняй, ще невелике цабе,-А понуро відрізав полісовщик. (Стельм., Кров людська — не во­диця). 20. Коли по совісті — нічого не скажу: мій синаш ні­коли, Свириде, в сірка очей не позичав... (Там же). 21. Вже ско­ро треті півні заспівають, а ти ще вертишся під ногами. Чи по час би спати без задніх ніг? (Там же). 22. Коли про це сказа ні

І панові, то вже він їй показав пальцем на чоло: — Давно в тебе інідти тринадцята клепка вискочила? Чи в тебе лоб для того, щоб горіхи трощити? (Там же).

9. Фразеологізми негативної оцінки і грубих виразів. Іриклади:

1.— Що ж там таке? кажи вже, не мороч моєї голови. (Мирн., Хіба ревуть воли...). 2.— Мотре! не тумань ти голови моєї: розкажи по-людськи,— що там таке? (Там же). 3.— Що, я тобі в борщ плюнув? — не витримав спокійного слова Плачин- да. (Стельм., Хліб і сіль). 4.— Розійшлися! Шабаш! Пороззяв­ляли верші і хавкають, ніби й вони щось тямлять! — грізно гукає Окунь... (Там же). 5. Вже я хотів йому ребра полічити, та здорова бісова личина... (Кроп., Дай серцю волю, заведе в неволю). 6. Ти не мені, Макаре, показуй, а сам роздери очі та подивись, що робиться. (Гол., Мати).

9. Фразеологізми добрих побажань. Приклади:

1. Як помер наш батько, нехай йому земля пером,— зоста­вив нам дев’ять пар волів полових, хороших. (Вовч., Чумак).

2. Тепер, після смерті нашого Василя, хай земля йому пухом, мам треба вибрати нового голову земельної комісії. (Стельм., Кров людська — не водиця).

9. Фразеологізми-приказки та приповідки. Приклади:

1. Хорунжий (налива в чарки). Вип’ємо ж, пани-то- инриші, щоб наші дома не журились. (Стор., Гаркуша). 2.— Так цім,— каже,— і молоко й м’ясо дають? — Куди твоє діло!,.

І Іо саму зав’язку! (Тесл., За пашпортом). 3. Старшина. Веди її сюди, перед мої очі, по щучому велінню! (Кроп., По ре­візії).

9. Фразеологізми-вигуки. Приклади:

І. — Цур тобі, як мене злякав!..— та й замовкла. (Мирн., Хіба ревуть воли...). 2.— Це вже, видно, не перед добром, моя ттінко!.. (Там же).

I I) Фольклорні фразеологічні включення. Приклади:

І. Кидалась я й до знахарів, й до лікарів — ніхто не врадив. Стерті, кажуть, не одперти... помер Павло. (Вовч., Сестра).

Така-то вже доля моя! Що ж! У чуже щастя не вкупитись! (Новч., Пройдисвіт). 3. Не повірю тобі, синку! Горбатого і носила не виправить! (Стор., Кіндрат Бубненко-Швидкий).

І Хоч часом і досадно, бо правда очі коле, а нічого робить — іміпнся, буцім тобі й байдуже,що там старий бреше. (Там же), і N Вибачайте, панотче: з одного вола двох шкур не деруть! (Там ■їй ), (і.— Еге,— підхопив дід,— а у вас, панбтче, дорога голова, І" и * ер це дешеве; а ми дорого за вашу голову не дамо, а от серце,

к

воно б нам згодилось, так дешеве ж; як кажуть: дешева рибка — погана юшка. (Там же). 7.— То яке твоє собаче діло!? Не до тебе чарка п'ється, то не кажи здоров! (Стельм., Хліб і сіль). 8.—А то вже так: де згода, там і вигода,— сказав спокійно і розважливо.— Продержались тиждень озеряни і ще продержать­ся. Дружній череді вовк не страшний. (Гол., Мати). 9. Тільки з особливого дозволу можна одстрілювати певного часу самців цапів, а браконьєрові закон не писаний, він іде в ліс і винищує і цапів, і кізочок, і маленьких козеняточок. (Виш., Дика коза).

15) Інші фразеологізми з різними значеннями. Приклади:

1. Набалакавшись за дулівкою і медом, вже брався він за шапку, аж де не взявсь Кіндрат Тарасович... (Стор., Кіндрат Бубненко-Швидкий). 2. Прийде було до мого хазяїна і до мене заверне: якось я йому до душі прийшовсь... (Там же). 3. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. (Стельм., Хліб і сіль).

4. І як же ти можеш книжки писати, коли на макове зерно не тямиш, що таке земля для дядька? (Там же). 5.— І що він го­ворить? — питає дід Дунай.■— Щоб хоч з-під землі викопали, а знайшли тата,— радісно випалює Михайло і посміхається. (Там же). 6. Свиридові така уже фортуна випала... (Стельм.,! Кров людська — не водиця). 7. Сміх і горе було дивитись на те, що зажали Маланка з Гафійкою. (Доц., Fata morgana).

Як видно з наведених прикладів, за лексичний матеріал для по­казаних різновидів фразеологізмів правлять слова конкретного значення, чим і забезпечується створення особливої фразеологічної семантики, пов’язаної з певними відтінками метафоризації і коло­ритно-стилістичного забарвлення.

Такого типу фразеологізми проникають у мову наукової, су­спільно-політичної і публіцистичної літератури лише епізодично, В стилях цієї літератури, де велике поширення мають слова з аб­страктним значенням, утворюються сталі сполучення слів, відмін­ні від розглянутих фразеологізмів тим, що в них відсутнє колорит но-стилістичне забарвлення, яке не відповідає характеру і призна*! ченню спеціальної наукової і офіціально-ділової мови. Наводимо; приклади з такими сполученнями (з книги «Історичні зв’язки сло­в’янських народів», Вид-во АН УРСР, 1956):

1. Вирішальну роль у перемозі цього повстання відіграли Радянська Армія, що визволила Болгарію від німецько-фашип ських загарбників. 2. У 1944—1948 pp. болгарський народ спріи мував усі зусилля головним чином на відбудову економіки крач їни. 3. До соціалістичного змагання залучена більшість робіт« ників. 4. Радянські спеціалісти подали болгарському урядоні велику допомогу... 5. Болгарський народ спільно з Радянським Союзом і країнами народної демократії веде активну боротьЩ за міцний і тривалий мир, бере активну участь у всесвітньому русі прихильників миру.

V стилях наукової мови можуть вживатися словосполучні |і і ти і терміни, наприклад: магнітне поле, південна широта, бі- #<" н ІІвютона, термоядерна реакція, пряма мова, неповне речення

1. met Такі словосполучення семантично немає підстав вважати •|і|ні ігологізмами.

І Іе являють собою фразеологізмів також словосполучення і Іичн иня, вживані в постійній будові для формулювання законів, Припил, визначень у науковій літературі. Вони не становлять фра- Ийілінічної специфіки окремої мови, мають спільні з іншими мова- пн їм інструктивні властивості,— пор., наприклад, в українській І |ни'ійській мовах: перехід кількісних змін у якісні — переход ко- Щичапшенных изменений в качественные; сила дії дорівнює си-

2. протидії — сила действия равняется силе противодействия і под.

Як і в кожній мові, українська фразеологія становить окрему, і Ііичіифічну галузь серед засобів мовного спілкування, має свої Мйгтниості і відмінності в будові і семантичних відтінках та сти- Ullri іншому призначенні окремих фразеологічних одиниць. Тому Hn ікіцпий склад фразеологізмів української мови відрізняється пі", мі лексичною будовою від семантичних відповідників у лексиці і І ф|і«:іеології інших мов. Це особливо виявляється при перекладах В української на інші мови і навпаки.

І'изом з тим, внаслідок спорідненості мов, спільних історичних ■Лмхів розвитку і постійних політичних, економічних і культур­нії і в іпємозв’язків між українським і російським братніми народа- [|иі. и складі української і російської фразеології, як і в лексиці і Ійідиослов’янських мов, окремі фразеологізми своєю лексичною бу- ІІНІІІІИ і фразеологічною семантикою виявляються тотожними або Й ГІЙ чи іншій мірі подібними.У практиці російсько-українського І українсько-російського перекладу спостерігаються такі типи іфріїїі'плогічних відповідностей: 1) конструкції з повністю або ча- ■іі"ниі спільним словниковим складом; 2) конструкції різногослов-

мого складу; 3) конструкції, в яких російському фразеологіз-

Вниі відповідає в українській мові одне слово, і 4) конструкції, ■ и к в х російському слову відповідає український фразеологізм.

На матеріалі російсько-українського і українсько-російського ■►І« і піду наводимо ілюстративні приклади названих типів фразео- Нш і і іи її взаємовідповідності російської і української мов (прикла- Ии н іщо з текстів: Н. В. Гоголь, «Тарас Бульба», «Ночь под рожде­ние, переклад А. Хуторяна; О. Гончар, «Прапороносці»,— Н|н iv.iiлд Л. Шапіро).

Російський текст Український текст

(оригінал) (переклад)

І Конструкції з повністю або частково спільним словниковим складом

I II отец с сыном... начали наса- 1. І батько з сином... почали сади- ІНІїї il/ч/г другу тумаки. ти один одному стусани.

цім только наберетесь разу- ¹ 2. ...там тільки наберетесь розу­

му.

3. Не успел выйти за дверь, и вот, хоть глаз выколи.

4. Как вкопанный, стоял кузнец на одном месте.

5. Кошевой был умный и хитрый казак, знал и вдоль и поперек запорож­цев.

6. Андрий стоял ни жив ни мертв.

7. Тут чорт, подъехавши мелким бесом, подхватил ее под руку.

8. И придет же в голову этакое.

9. Войско решилось идти прямо на город Дубно, где, носились слухи, было много казны...

10. Остап уже занялся своим делом...

11. ...со стен грянули и посыпали всем, чем ни попало...

12. Тарасу Бульбе не пришлись по душе такие слова...

2. Не встиг вийти за поріг, і

хоч око виколи.

2. Як укопаний, стояв коваль | одному місці.

3. Кошовий був розумний і хитр: козак, знав і вздовж і впоперек зиг; рожців.

4. Андрій стояв ні живий ні мері вий.

5. Тут чорт, підсипавшись до бісиком, підхопив її під руку.

6. І спаде ж у голову отаке.

7. Військо вирішило йти просто: місто Дубно, де, як ходили чупи^ було багато скарбу...

8. Остап уже взявся до свого ділЛ

9. ...з мурів гримнули й .посини всім, чим прийшлося...

10. Тарасові Бульбі не припалиі душі такі слова...

2. Конструкції різного словникового складу

2. ...совсем спятил с ума.

3. Что за пропасть!

4. Тебе, небось, и нужды нет?

5. Хотел громко что-то сказать — и вместо того понес чепуху...

6. Скоро оба молодые казака стали на хорошем счету у казаков.

7. Ни одному из них и в ум не прихо­дило, что у него есть соперник.

8. ...кузнец... на этот раз прокли­нал колядки, хотя сам бывал от них без ума.

2. ...зовсім з’їхав з глузду.

3. Що за лиха година!

4. Тобі, мабуть, і за вухом не бить?

5. Хотів голосно щось сказати! замість того почав верзти нісені/П.' цю...

6. Скоро обидва молоді козаки £ були собі добре ім'я в козаків. ;

7. Жодному з них і на думку не дало, що в нього е суперник.

8. ...коваль... цього разу кляп лядки, хоча й сам не раз захопмС ся ними до нестями.

2. Конструкції, в яких російському фразеологізмові відповідає в українській мові одне слово

2. Здесь Бульба пригнал в строку такое слово, которое даже не употреб­ляется в печати.

3. ...по крайней мере, никогда поч­ти о другом не думал.

2. Тут Бульба приточив таке Я во, яке навіть не вживається в дру^ ві.

3. ...принаймні ніколи майже Я інше не думав.

2. Конструкції, в яких російському слову відповідає український фразеолої І «4

1. Только отец мой сам не промах.

2. Заметно, что он весь был весьма не в духе.

3. В другом месте девушки ловили парубка, подставляли ему ногу, и он летел вместе с мешком стремглав на землю.

1. Тільки ж батько мій сам мГ не дасть.

2. Помітно було, що він у Д| поганому настрої.

3. В іншому місці дівчата ЛПІ парубка, підставляли йому поі'Уі він летів разом з мішком сторі] ловою на землю.

краінськии текст (оригінал)

'осіиськии текст (переклад)

І Конструкції з повністю або частково спільним словниковим складом

І Ги, сержант, зловживаєш сво­їми личками,— нарікали товариші.— (июкдн сам лізеш чортові на роги.

і Ті одразу здогадалися, в чому

ІИ/ЧМІІ.

Іі Коли Черниш підходив до поста, Йою увагу привернув кремезний, пле- Чііі пій сержант.

І. Ііудемо стояти на смерть!

Т fi, Сагайда подумав і ще раз зміряв ііпеїчдом розхристаного бійця.

І С.агайду кинуло в жар.

7 Ііійці, здебільшого вусаті, ста­щим І чоловіки, загледівши офіцерів, Щштіюгпься на ноги і завмирають в го-

I НИЦОСТІ.

і Я і(оки десь там штабні писарі Шпили собі голови, як оформляти..., І (|ІІ від дорожної кіптяви піхотинці t (іидісним галасом накинулися на ос- Иииіілмх кавалеристів.

М, Майор сам брав участь у штурмі нміпіи, і його легко поранило.

1. — Ты, рыжий, злоупотребляешь своими сержантскими лычками,— упрекали его товарищи.— Всегда сам лезешь к чорту на рога.

2. Мадьяры и немцы сразу догада­лись, в чем дело.

3. Когда Черныш подходил к посту, его внимание привлек коренастый, пле­чистый сержант.

4. Будем же стоять насмерть!

5. Сагайда подумал и снова смерил- его взглядом.

6. Сагайду бросило в жар.

7. Бойцы, большей частью усатые,, степенные, увидав офицеров, вскакива­ли на ноги и замирали в готовности.

8. Пока где-то там штабные писари ломали себе голову, как оформлять..., серые от дорожной пыли пехотинцы с радостными криками накинулись на остолбеневших кавалеристов.

9. Майор сам принимал участие в штурме высоты, и его легко ранило.

10. Конструкції з різним словниковим складом

І, Черниш не міг стримати себе, щоб (ні і у раз не виглядати за насип.

Г ІІ Хто глянув би збоку на цей роз-

• ці зі чиї, міг би подумати, що тут люди |М/інігшли глузд і тільки шаленіють, III^і ІИМЛЯЧИ себе.

і і(, Кому спало б на думку шукати Мішу людину тут, на краю світу?

І //о той бік залізниці, десь зов-

• їм недалеко, ворожі транспортери ІІІН'рили вогонь.

• Черныш не мог удержаться — то и дело выглядывал за насыпь.

• Кто посмотрел бы со стороны на этот ералаш, мог бы подумать, что тут люди лишились рассудка и мечутся, не помня себя.

• Кому пришло бы на ум искать живого человека тут, на краю света?

• По другую сторону железной до­роги, где-то совсем недалеко, вражес­кие транспортеры открыли огонь.

• Конструкції з окремими словами, яким у російській мові відповідають фразеологізми

І

-

І Іепер він забув пральню, ні на|ЦН не тжав.

> І ’правді, Воронцов ніколи не скар-ЦПІїн її, а йому скаржилися всі...

І І враз, ніби за єдиним окликом,•Ай круто повернулись і... дременулиїї І'ІІІІІ боки.

4 МІН, дивлячись уперед, весь часМинни якось боком бачити, як і ін-ші опіці вилітали з ячейок...

Я Бійці гикнули, свиснули на осла,

і кім помчав щодуху перед ними по ву-«ПІІІІ

1. Теперь он забыл прачечную, ни. на что не обращал внимания.

2. Ив самом деле, он никогда не жаловался, а ему жаловались все...

3. И сразу, как по команде, оба круто повернули и... пустились на­утек в разные стороны.

4. Глядя все время вперед, он успе­вал как-то краем глаза видеть, как и другие бойцы вылетали из ячеек...

5. Бойцы гикнули, свистнули на осла, и он помчался во весь дух па- улице.

6. Конструкції з українськими фразеологізмами, яким в російській мові відповідають окремі слова

7. Він без угаву точить теревені.

8. Хоча Іван Антонович уже промок до останнього рубця і, здавалося б, для нього в такому стані байдуже, де йому лягти, щоб перебити сон, однак він все ще вагався...

9. Несучи варту, вони водночас ще мали й порати коней.

10. Он безумолку балагурит.

11. Иван Антонович уже промок до последней нитки, и казалось, что те­перь ему безразлично, где свалиться, чтобы хоть немного поспать.

12. Охраняя повозки, они одновре­менно должны были ухаживать за ло­шадьми.

Не всі з наведених ілюстрацій є зразковими, фразеологічно відповідними перекладами із збереженням фразеологічних відтін­ків оригіналу. Відомо, що є випадки, коли перекладач відмовляє* ться від перекладу ідіом, не знаходячи їм у другій мові фразеологіч­них відповідників, або вдається до калькування, руйнуючи ідіо­матичний колорит висловлювання.

Доцільність вживання тих чи інших фразеологізмів обумовлю-] ється змістом і стилістичним характером контексту, на що не можна не зважати, добираючи фразеологічні відповідники в перекладі. Широка практика перекладів з російської мови на українську і навпаки, а також проблема удосконалення перекладацької творчо]| роботи ставлять перед мовознавцями України невідкладне і важ­ливе завдання — створити фразеологічний словник української мови, а також паралельні словники-довідники російсько-україн­ської і українсько-російської фразеології.

Наводимо деякі найбільш вживані приклади російсько-україн­ських фразеологічних паралелей.

Без зазрения совести — без усякого сорому.

Бойкий на язык — спритний на слові.

Бросать на произвол судьбы — кидати напризволяще.

Быть в затруднении — бути в скрутному становищі (стані); (в нужде) бути в скруті.

Быть в наилучших отношениях — бути в найкращих стосунках (відносинах).

Быть в сознании ■— бути притомним.

Быть в сохранности — бути цілим.

Был, да сплыл — було, та загуло; був мед, та гості попили, 1

Вали кулем, потом разберем — хоч кисло, хоч прісно — усе вали вмісто.

Вбить себе в голову — забрати собі в голову, взяти собі в го лову.

Вертится, как белка в колесе — вертиться, як в’юн в ополонці (як сорока на тину, як муха в окропі); товчеться, як Марко ші пеклу.

Вводить в соблазн — спокушати.

Видно птицу по полету — видно пана по халяві.

В крайнем случае —- в крайньому разі.

і і новое время — коли завгодно.

II мыслях иметь что — на думці, на мислі мати що.

/I некоторой степени — в якійсь мірі, до деякої міри.

По весь голос — на весь, на повний голос.

Повлечь в работу — залучити до роботи.

По главе учреждения — на чолі установи.

/І отрицательном смысле — в негативному розумінні.

По что бы то ни стало — за всяку ціну, що б там не було. Пішсть в бедность, в нищету — збідніти, зубожіти; (розм.) Н" І'ІИДНІВ дійти.

П порядке вещей — звичайна річ.

: Н самом деле — справді.

Псе в порядке — все гаразд.

П следующий раз — наступного (другого) разу, наступним (дру- ||М| разом.

/І том-то и дело — отож-то й є, тож-то й воно.

I II хорошую минуту — в добрий час, під добру руку.

IU мес ти на чистую воду — вивести на сухеньке.

1. Луп, как пробка —

дурний, аж крутиться; дурний, аж світить- . и іурний, аж гуде; дурний, як турецький кінь; дурний, як баран; цv рипіі, як чобіт; не всі дома; вітер свище в голові.

Говорить по душам — говорити щиро, по щирості, відверто. ■Гол, как сокол — голий; як бубон голий; як турецький святий. Попести до белого каления — (розм.) допекти кому (кого) до Цінного.

По потери сознания — (розм.) до нестями.

’Іу ракам закон не писан — дурному море по коліна.

Ниша в пятки ушла — на душі похололо.

Надирать нос — кирпу гнути; величатися, мов куций бик у |»ргді.

Нохватить на месте преступления — захопити (заскочити, за- Ру іиіі її) на місці злочину; (розм.) піймати на гарячому.

[ дишпь толк в чем — розумітися (знатися) на чому.

2. і рук все валится — робить, як мокре горить.

Н і рук вон плохо — зовсім погано, дуже погано, вкрай погано, ЖИМ ) препогано, геть кепсько.

ІІ.і ума вон (совсем забыл) — зовсім забув; (розм.) з голови ви- ртілі).

Как бельмо на глазу — як сіль в оці.

Гриме шуток — без жартів.

А то во что горазд ■— хто на що (до чого) здатний.

Пи худой конец — в найгіршому разі.

Це в добрый час — (розм.) в лиху годину, лихої години.

Це возьму в толк — (розм.) не доберу розуму, не збагну.

Це в своей тарелке — ні в сих, ні в тих; як собака в човні. Несолоно хлебавши — облизня піймати; пожививсь, як сірко Пии і

Пи в жизнь (розм.) — ні за що в світі, ніколи в світі.

Ни под каким видом — ні в якому разі.

Обратить в шутку — повернути на (в) жарт.

Остаться при своем мнении — залишитися (зостатися) при сио* їй думці.

Передавать на словах — переказувати.

Переливать из пустого в порожнее — (розм.) переливати з пусток го в порожне; (вести праздные разговоры) теревені правити; (гм ворить всякую всячину) плескати язиком.

При первом удобном случае — з першою нагодою, при першії нагоді.

Пришлось по вкусу, по сердцу, по душе — припало до смаку, Я серця, до душі (до вподоби).

Пыль в глаза пускать — ману пускати; у хмару заходити, і

Сбить с толку •—■ (розм.) збити з пантелику, спантеличити. Я

Снизойти на просьбу чью — зглянутися над ким. . І

С открытой душой — із щирою душею, із щирим серцем. 1

Убраться подобру, поздорову — (розм.) втекти, поки не пізн<я забратися, поки цілий.

1. Лексична синоніміка української мови

Лексика української мови надзвичайно багата словами, що ви« значають не лише основні поняття, але й різноманітні їх смислом і стилістичні відтінки. Завдяки цьому між словами виникають осоіч ливі відношення, на основі яких зростають синонімічні засоби мовні «Під синонімічними засобами розуміємо еквівалентні або співвіді носні мовні засоби, завдяки яким той, хто говорить або пише, мав можливість вибору... У кожному синонімі виявляється СМИСЛОІЦ і стилістична своєрідність, тобто тонкі, дуже специфічні СМИСЛОМ відтінки... В основі синоніміки лежить спільність значення МОВШІІ засобів. У кожному синонімі подається і те загальне, що робити можливим ставити його в паралель з іншими словами, і те часткове! своєрідне, специфічне, чим відрізняється воно від інших... СмисліИ ва специфіка кожного синоніма виявляється при заміні одного слоа ва іншим» ^х.

Так, наприклад, на визначення поняття «гарний» в українськії мові існує велика синонімічна група слів; гарний, красивий, ,мч роший, прекрасний, чудовий, чарівний, казковий, мальовничий та І НІ Кожен із цих прикметників означає якості, семантично близькі між собою, коли їх порівнювати абстрактно, і разом з тим різнії тому що вони виражають ознаки різних предметів, коли ці прикметі ники сполучаються з іменниками. Звичайно говорять:

красиві будинки, дерева, квіти, костюми, слова і под.;

гарні дівчата, клумби, фотокартки, листи, хліба і под.;

хороші дні, учні, товариші, солдати, результати і под.; 1

А. И. Ефимов, Стилистика художественной речи, 1957, crop. 241V

246.

прекрасні газони, вірші, почуття, відзиви, спеціалісти і под.; чудові картини, ночі, твори, думки, наслідки і под.; чарівні мелодії, пісні, звуки, запахи і под.; мальовничі місця, краєвиди, маршрути і под.

Різні ознаки визначаються в таких протиставлюваних ,слово-

красиві слова — хороші слова; красива книга —

хороша книга.

Можна сказати: врожай гарний, хороший, прекрасний, але не ріниіа вжити до цього слова означення красивий, мальовничий; неп іііці красиві, гарні, прекрасні, але не можна: околиці хо- ■мн/. стаття хороша, прекрасна, але не чарівна, мальовнича.

Отже, в наведених прикладах означення мають різні відтінки, рій варіації, близьких значень.

< лова різного звучання, згруповані навколо спільного поняття, ■Мйнтичні відтінки або варіації якого вони виражають, єповідно- Цн и що одне до одного синонімами.

і і'мантичні відношення між словами-синонімами досить різно- мжи і пі. і їх поділяють на кілька розрядів ^х.

До 1 розряду належать:

1. Слова, що мають у своїй семантичній основі загальне поняття, відрізняються одне від одного певними відтінками значення,

Кшриклад: поширення ■— розповсюдження, ознайомитися — роз­шивати, чесний — правдивий і йод.

Слова, що означають більш широкий і менш широкий об’єм рипі гь: педагог — учитель, письменник — прозаїк, друкувати — щЛМкцвати і под.

2. Слова абстрактного і конкретного характеру: існування— Щкттч, мислити — думати, виховувати — вчити і под.

2. розряд об’єднує:

І) Слова різних історичних епох: чолобитна — прошения — річнії, наймичка — домашня робітниця. Але ці слова, відображаю- Еі II«' однакові соціальні відношення, не можуть бути синоніміч- ■и ні ігілємозамінниками.

, У) Слова, що виступають синонімами до слів іншомовного по- ІИдім'імія: рецензія — відзив, реклама — об'ява, дискусія — обго- ТЙННН, сільськогосподарський — аграрний і йод.

,1) Слова літературної мови і діалектизми: півень— когут, ШН > гостинець, скот — товар, бачити — видіти, гарний — він) і под.

2. розряд синонімів складається з слів різного емоцій­ній іиблрвлення, а саме:

І) (лова нейтрально-стилістичного значення і слова з відтінком ііініі пічного піднесення: плечі — рамена, солдати — воїни, кра- |Іи держава, людський — народний, сьогодні — нині і под.,-

' Ми кар йотуємося схемою, запропонованою проф. Є. М. Галкіною- ■Дм |і V к,—див. її статтю «Синонимы в русском языке», «Русский язык в (Им* (059, № 3, стор. 1Г—12.

або, навпаки, з відтінком стилістичного зниження, наприклад* очі — баньки, обличчя — пика, майно — барахло, пити — жлук

тити і под.

2. Слова близькі значенням, протиставлені в стилях книжної і розмовної мови, наприклад: прибути — приїхати, говорити - балакати, розуміти — метикувати і под.

3. Синоніми-евфемізми: чорт — нечистий, дурний — нерозум ний, тюхтій — неповороткий і под.

4. Слова оціночної характеристики із зменшеною і посиленої емоціональністю, наприклад: противний — гидкий, огидний; не нема — хамло; гарний — чудовий, чарівний і под.

2. розряд синонімів — слова і словосполучення різної структури, коли синонімічно об’єднуються:

1. Словосполучення і окреме слово: подати допомогу ■— дот могти, кинути погляд — подивитися, прийняти рішення — вирі шити, віддати наказ — наказати і под.

2. Ідіоматична одиниця і окреме слово: накивати п'ятами втекти, раки пекти — засоромитися, руку простягати — брачити, воду варити — золити, язика ковтнути — мовчати, лс заря співати — прибіднюватися і под.

3. Назва з одного слова і описова назва з кількох слів: Київ столиця України, Шевченко — основоположник нової українсь. літератури і под.

2. синоніміці найяскравіше виявляється багатство мови. Умілії і глибоке використання синоніміки — один з найважливішу показників майстерності письменника. З української класичні

і сучасної радянської літератури можна навести приклади бага¹ синоніміки з широкою гамою численних значень і їх відтінків. ОіІ ремі слова є членами надзвичайно розвинених синонімічних рядіи. Наведемо приклади таких рядів та ілюстрації до них.

1. Синонімічний ряд: ходити, іти, брести, плестись, похц лити, пуститись, сновигати, потягти, чесати, дибати, швендять тинятися, чимчикувати, чалапати, чвалати, різатись, пхат, та ін. Приклади:

а) 3 творів Остапа Вишні:

1. Ідеш собі один чи ріллею, чи озиминою, чи бур’янами і «витоптуєш» зайця... («Заєць»). 2. Підвівся лось і почва/Щ («Лось»), 3. Ви й прямуйте тією стежкою до очерету. («З кряЯ хою на озері»). 4. Ви бредете знову до очерету... видираєте^ на купину... (Там же). 5. Човпаєте багнищем у ворота. (Ті же). 6. В коротенькому кожушку, в повстяниках і в капелЦЯ на лисячім хутрі виходите ви з тепло-затишної хати Йосипі Євдокимовича й простуєте до Сріблянського ярка... («Лисицні 7. Як підете ви з хутора на гору, де колись стояв млин-вітрм а потім звернете на межу поміж пшеницями та спуститесь иіЦ межею трохи ніби в діл — на шлях ..., так ви собі і йдіть п шляхом далі. («Дрохва»). 8. Минете Халдеєвщину, а там ул

швидко й Дуб’яги будуть. (Там же). 9. Поплентався з рушни­цею та з Піркою по перепілки. («Олекса Іванович»),

б) 3 повісті О. Гончара «Земля гуде»:

1. Спотикаючись по болотяних купинках, Пузанов попряму­вав до своєї машини. 2. Ковзаючись, він спускається до струм­ка і знову бреде вгору вируючим потоком. 3.— Хай собі клаца­ють,— сказала, озирнувшись, Іллєвська, проте піддала ходу. А. Недбало поклавши рушниці на плечі, офіцери повільно пе­реставляли ноги у високих мисливських чоботах. 5. Ляля при­скорила ходу. . 6. Кость Григорович приплівся з роботи сердитий і насуплений. 7. Підскочать до комори, випишуть і гайда, не озираючись, немов з краденим, від погоні. 8. Як тільки прине­суть, так тато ящик із склом під руку і — помандрували на села. 9. Тьотя Варя, горблячись мало не до землі, почимчику­вала в передню. 10. Навіщо сновигати по світу оцим старим кісткам!

2. Синонімічний ряд: бігти, летіти, мчати, покотити, чкур- ір/паї, вдаритись, поперти, подрати, дременути, шарахнути,. 0інчти, махнути, гасати, гайнути, скакати і под. Приклади:

и) 3 творів П. Мирного:

1. «Я знаю: він у рові між шипшиною засів»,— промовив сам до себе Івась і вдарився туди. 2. Бичок, мов образившись від їх реготу, як вітер, попер вздовж поля. 3. Івась, затуливши ру- іу, щоб бува комашина не випала, собі, як опечений, подрав навперейми. 4. «Бицю, бицю»,— гукнув Грицько, схопившись, і майнув навздогінці. 5. Недовго посиділа дітвора в хаті: ухо­пивши по куску хліба та по шматку тарані, дременула надвір, V садок, до овець. 6. Народ мерщій шарахнув на ярмарок. 7. Тро- мі не до вечора ганяв Колісник по городу. 8. Махнемо через и|і навперейми.

б) 3 творів Остапа Вишні:

1. В час од’їзду ви вибігаєте з хати, летите чи то на вокзал, ви до машини... («Лисиця»), 2. З криком: «Бомбьожка!» ви зри- вів іесь і мчите. (Там же). 3. Лисиця йде великим колом, доки собаки її тим колом обженуть,— замерзнути можна. («Лисиця»), ■1 Покотила горжетка через яр... (Там же). 5. [Дика коза] бла- юродна і в стрімкому вихорі-льоті, коли, налякана, не біжить, н стелеться над чагарником, над кущами чи поміж дубо-ясе- стовбурами. («Дика коза»). 6. Ми лазили попід стріха­ми а в клуні чи в хліві гасали по бантинах, засовуючи руки в солом’яні дірки... («Самі собі шкідники»).

в і І повісті О. Гончара «Земля гуде»:

І Налетять, тут смикнуть, там хапнуть і чкурнули, немов і і рлдсним. 2. Я твої лижі впізнала! А Марійка каже — давай

ш

заберем та гайнем у поле! 3. Тим часом з-за сарая вигу пав захе­каний важкий поліцай. 4. Заводіями втечі щоразу виступав уся­кий набрід фольксдойчів, ... поліцаїв, які, зачувши гул фронту, зривалися мерщій з прифронтових районів і чухрали в тил.

1. Діти закричали і сипонули врозтіч.

3. Синонімічний ряд: говорити, балакати, казати, промовляти, розповідати, гомоніти, цокотіти, бурчати, бубоніти, подейку­вати, вуркотіти, лебедіти, щебетати, вести розмову та ін. При­клади:

а) 3 творів П. Мирного («Повія»): •_ ]

1. «Знайшла диво»,— сказала Пріська. 2. «Ну, що, набала­калися?» — гукнув старшина з рундука. 3. Ближчі до рундука ряди щось забелькотіли. 4. «Правду Грицько каже»,— обізва­лося декілька голосів. 5. «Спасибі вам, добрі люди»,— промови­ла Пріська. 6. «Як я уморилася»,— вимовила Пріська. 7. • «Ат, живеться!» —гаркнула стара, мов у розбитого дзвона вдарила.

б) 3 творів М. Вовчка:

1. Говорить Кармель до своєї неньки... («Кармелюк»). 2. І це на усякі лади брали і на усякі лади про це балакали. («Де­в’ять братів...»). 3. Шкода мене вмовляти... («Сестра»). 4. Го­моніли люди на селі, а далі один по одному й розійшлись. («Ви­куп»), 5. Та згодом зате ж як вона щебетала, плакала й сміяла ся... («Дев’ять братів»).

в) 3 повісті О. Гончара «Земля гуде»:

1. -— Що вас носить, Власівно, у цю пекельну ніч? — го­монів лікар, виходячи на веранду. 2. — Прибігла кликати вас,-* продовжувала цокотіти Власівна. 3.— Ти куди. Лялю? —^ прошепотіла тьотя Варя. 4.— Зачекайте,— буркнув він, ви­слухавши, і почовгав черевиками до кімнати. 5.— Ти чула, Лялю, подейкують, що вже відкрився другий фронт,— шепоті* ли їй в одному місці. 6. А Валька, працюючи, весь час бубонів баском з-під стола... 7.— Коли ти вже відвикнеш від цього? ч лагідно буркотіла мама. 8.— І в «Хвилі комунізму», певно, не сплять, ми й туди передали! —лебеділа Марійка. 9. Жонч* ний, потемнілий, спокійно веде розмову. 10.— Який-бо ти, Льо ню,— суворо вичитувала Ляля, внутрішньо задоволена хлоп цем.

4. Синонімічний ряд: дивитись, бачити, обдивлятися, назирч ти, зиркати, глянути, переводити погляд, обводити поглядом, зупинити погляд і под. Приклади:

а) 3 творів О. Вишні:

1. Полювання, як бачите, не якась там легковажна дурнич ка, не дрібничка... («Відкриття охоти»). 2. Ви обдивляєтесь навкруги. («Лисиця»). 3. Ви стоїте й «прочісуєте» зором свою іг<

риторію... («Вовк»). 4. Відпочивши трохи після ранкової зорьс і, и та як слід поснідавши, ви йдете до озера,— може ж, де на­трите якусь на озері дичину. («Гагара»), 5. Ви перевели погляд

и.і крякуху, а там уже не одна качка, а трійко плаває... («З крикухою на озері»). 6. От я встав на гарбі й визирнув через бу­р'ян. («Дрохва») 7. На озерце не випливайте, а зупиніться бі- т.і нього і дивіться. («Сом»).

0. 3 повісті О. Гончара «Земля гуде»:

І. Галина глянула круглими, як терен, очима на Лялю. Кость Григорович, окидаючи поглядом поверхи, намагався шдгадати, крізь яке з отих великих вікон світить зараз сонце •ї ї його Лялю. З Серьожка з гордістю обвів поглядом товари­шці 4.— Оце тобі, товаришко Ляля, таке завдання на перший період,— говорив секретар обкому, не спускаючи з дівчини ува­жного, проникливого погляду. 5 Ляля стояла перед своєю книж- кпиою шафою, торкаючи поглядом знайомі корінці томів. II Уже виходячи з Білого Гаю, вони на боковій стежці несподі-

и.то загледіли двох німців-офіцерів. 7 Забравшись до Ляли- іюї кімнати, сів, принишк, вп'явшись очима в якусь книжку. Ь Крикнув щось шефу, шеф витріщив очі...

Ґ») Синонімічний ряд: шум, крик, гам, гвалт, галас, лемент, ■flrt/i, гул та ін. Приклади з творів Остапа Вишні:

І Тріщить ліщина, падають з неї галузки, і взагалі шум, (••Иедмідь»), 2 От почався гон. Крик, шум, гам («Вовк»), 3. Ну, и кошарі, звісно, гвалт. (Там же). 4 Радісний дитячий галас лупає біля мавп. («Київський зоосад»), 5. Було лементу Мар’ян- мііного, було крику маминого й дядининого... («Олекса Івано- Н11 ч »).

• нноніміка однієї мови не завжди відповідна синоніміці іншої ІІНІІ.

II українській і російській мовах при їх спорідненості у синоні- ІІІІІ і багато подібного, але в перекладах не завжди досягається ІНШІ синонімічна відповідність окремих слів і виразів. Неуваж­нії. до синонімічних особливостей мови оригіналу і мови перекла- Мніке бути причиною прикрих недоліків перекладу. З такими не- мн .і,ш зустрічаємося, наприклад, в перекладі роману Ü. Гон­чім Прапороносці» («Знаменосцы», 1949, переклад Л. Шапіро). (ІІ.пму перекладі є чимало випадків перекручення значень окре- |Н ■ і ім, синонімічні відтінки не завжди враховуються.

ІІн стор 65 читаємо: «Навстречу Чернышу скакал без оглядки разгоряченном коне какой-то лысый пехотинец без пилотки, с іній гсренькой бородкой» Це переклад такого речення: «Назу- ||>1 Чорнишеві скакав охляп на баскому коні якийсь піхотинець’ З Пілотки, з рідкою сірою борідкою». Але ж українське охляп іімці без сідла») аж ніяк не може бути відповідником до рос. без ♦«Ом/, а укр. баский відповідає рос. резвый, а не разгоряченный.

На стор. 309: «Бабуся торопливо пошла впереди него к дому...» переклад'речення: «Бабуся дріботіла поперед нього до хати»; плі дріботіла означає ходить мелкими шажками, частить, чогонв передав перекладач. На стор. 314: «А чтоб не было никаких наря каний и перекручиваний, надо выбрать такую комиссию, как пЩ ши комнезами были» — переклад речення: «А щоб не було ніякий нарікань та перекручень, то треба обрати комісію таку, як шиш комнезам був». Українізм перекручивание, внесений в російський переклад, нічим не виправданий.

Між окремими ланками синонімічних паралелей української і російської мов повної семантичної тотожності може й не бутЛ і семантичні ряди можуть не збігатися, як це виявляється че|н*| зіставлення слів, що концентруються навколо спільного для |ю* сійської і української мов поняття,— наприклад, в синонімах І| значенням «вести розмову».

0. Рос. разговаривать має значення «здійснювати процес моЖ лення з участю співрозмовників»; перекладається укр. розмовлянні з тим же значенням,— пор.: разговаривать по телефону — рОЩ мовляти по телефону.

1. Рос. говорить означає: а) процес висловлювання у відношгя ні до того, хто здійснює цей процес, володіє ним; передається уь|і, говорити, казати з тим же значенням,— пор.: Он говорит, ■ чпщ придет — Він говорить (каже), що прийде; б) практичне волоДі II* ня мовою; передається укр. говорити, ••— пор.: Он говорит Нщ французски — Він говорить по-французькому.

2. Рос. беседовать означає «вести ділову або задушевну рп|І| мову»; перекладається укр. розмовляти, вести бесіду.

3. Рос. толковать має значення «розмовляти, обмірковуіо*і| щось»; передається укр. говорити, розмовляти, балакати.

4. Рос. гуторить — те ж, що і разговаривать, але з відтінив просторіччя; найближчий укр. відповідник — гомоніти (пор,Я

О. Гончара в «Прапороносцях»: Гомоніли ми тоді з гвардії старшин лейтенантом), але гомоніти в українській мові маєйінші значении,, не властиві рос. гуторить,— наприклад, значення масового |м»д- мовного шуму — гомону,— пор. у Т. Шевченка: Гомоніла Україну

0. Рос. болтать — «вести невимушену, несерйозну розмоиЯ перекладається укр. балакати,— пор.: Давайте поболтаем о тиМ о сем — Давайте побалакаємо про те, про се. Але балакати не пері; дає характеру говоріння, тому іноді рос. болтать перекладні* укр. базікати, цвенькати, патякати, молоти, ляпати, плескшЛ язиком, але всі ці слова передають підкреслено негативне забирИ лення, якого в рос. болтать може й не бути.

1. Рос. калякать — те ж, що й болтать, але з посиленим СІні!» стичним колоритом просторіччя. Найближчий укр. відповідний і балакати, але він, як ми вже бачили, не передає такого значсів російського синоніма; негативно ж забарвлені українські сіпшій ми базікати і под. вносять зайві, невластиві рос. синоніму тінки.

Отже, і в близькоспоріднених російській і українській мовах адекватних синонімічних відповідностей немає.

Це можна виявити і при зіставленні інших синонімічних рядів, наприклад:

І’ос. бояться («відчувати страх»)—укр. боятися; рос. опа- ніться («передбачати небезпеку, думати про неї»)—укр. прбоюва- /пш її, бентежитись; рос. пугаться («раптово пройматися страхом МІд несподіваного, випадкового») — укр. лякатися, [про тварин] Полохатися; рос. страшиться, ужасаться («відчувати посилене почуття страху») —укр. страшитися, лякатися, жахатися; рос. трусить, робеть («відчувати деякий страх») — укр. боятися, то­ропіти, ніяковіти; рос. трепетать («виявляти зовні велике по­чутій страху»)—укр. тріпотіти, тремтіти.

Восьми російським синонімам відповідають одинадцять україн­ських, але в більшості випадків одному російському відповідає Кілька українських і навпаки, і семантична тотожність не завжди наявна.

('-ипонімічні відношення реалізуються і уточнюються в текстах, де вони можуть в тій чи іншій мірі деформуватися. В умовах тексту можуть вступати в синонімічні зв’язки й такі слова, які поза кон- ігмтом таких зв’язків не мають. Синоніми, обумовлені контекстом, Можна назвати контекстуальними синонімами. Воші також відіграють важливу роль у стилістичному оформленні МИ« ловлювання. Наприклад (текстуальні синоніми підкреслені):

Особливо часто згадував Ленін сатиричний образ Бєлікова 11 відомого оповідання «Людина в футлярі». •Найрізноманіт­ніші риси бєліковського характеру, властиві багатьом ворогам робітничого класу і більшовицької партії, були піддані в ле­нінських працях розгромній критиці. Так, в книзі «Дві такти­ки соціал-демократії в демократичній революції» вождь проле­таріату, вказуючи на відірваність від життя, догматизм і по­літичну відсталість меншовиків-новоіскрівців, назвав їх '■людьми в футлярах», політиками, які схожі на чеховсько- ю «героя», що боявся всього нового і не хотів бачити в житті ніяких змін.

«Людиною в футлярі» В. І. Ленін називав ренегата Каутсько-

11. Порівнював Володимир Ілліч цього «колишнього марксиста» | :і іїішим героєм Чехова — вчителем гімназії Іполітом Іполіто- ничем Рижецьким (оповідання «Вчитель словесності»). (ЛГ за й». І 1960 р.).

Лишайні і контекстуальні синоніми допомагають уникати в 1« іч 11 повторення однакових слів, як, наприклад, у таких Ь ринках.

а) Уривок, де уникається повторення слів дати або одержати ЦПічуюду:

Радянська Батьківщина відзначила діяльність комсомолу и'ип.ма великими нагородами. Першу нагороду —орден

Червоного Прапора — комсомол одержав за героїчний захистмо- лодої Радянської держави в суворі роки громадянської війни. Другий орден — Трудового Червоного Прапора — комсомолу вручено за трудові подвиги в роки першої п’ятирічки. Орден Леніна комсомол заслужив героїчною боротьбою з фашистськи­ми загарбниками. (З газ. «Радянська освіта» за 23. VIII 1958р.) •б) Уривок без повторення слова треба:

Ці рекомендації в кожній школі мають стати повторно пред* метом обговорення... Підготовка до святкування... пчшнца плідно позначитися на всіх ланках шкільного життя. Трелей розкрити сторінки літопису... Дуже важливо нагадати... (Там же).

2. Омонімія української мови

Омонімами називаються слова різного значення, які мають однакове звукове оформлення, наприклад: водяна пара — пара коней.

Омонімія української мови охоплює різноманітні явища ¹. )

1. Повна омонімія виявляється в словах-омонімах, що збігаються в усіх своїх формах, наприклад: пара води — па­ра коней, /ари води — пар коней, парою води —парою коней і т. д. Отже, повними омонімами є : коса (гостра) — коса (дівоча) —«і коса (піщана); ключ (до замка) — ключ (журавлів); брак (відсут­ність) — брак (недоброякісні вироби); ручка (дитини) — ручка (дверей) — ручка (учнівська); голова (людини) — голова (зборів) та ін.

Повна омонімія виявляється і серед службових частин мови, наприклад: як — прислівник (Як це зробити^Г}); як — частка (Як хороше!); як — сполучник (Розкажи, як ти їздив до Мо­скви).

Повну омонімію мають і невідмінювані повнозначні слова кате­горії стану в співвідношенні з прислівниками: байдуже, прикро, весело, ясно і под.

2. До часткової лексико-морфологічної омонімії належать:

а) Слова із звуковим збігом форм незмінного слова і одній з форм відмінювання іншого слова, наприклад: діло було весною -А зустрілися весною; коло місяця — велике коло; (день тепло-4 в день народження; знай ходить — знай усе; дверима грюк! —4 на селі і стук, і грюк і под.

б) Слова різних частин мови, в тому числі й слова, що пере­ходять з однієї частини мови в іншу, наприклад: пожовкла траві

¹ Принципи розрізнення явищ омонімії в російській мові викладені В ТЄ.'іііК доповіді акад. В. В. Виноградова «Основные структурно-грамматичесмів типы омонимов в современном русском литературном языке»,— літогр. виданим «Матеріали до регіональної лексикографічної наради з питань укладання тлу­мачних словників» 8—10 травня 1958 р., К-, 1958. Див. також його статтю НІЛ омонимии и Смежных явлениях», ВЯ, 1960, № 5.

(мис жовтий колір) —трава пожовкла (віддієсл. пожовкнути)-, і робив один крок — прийшов один (якийсь) знайомий; черговий номер — черговий по вокзалу і под.

в) Слова однієї частини мови, що не мають повної парадигма­тичної тотожності, наприклад: Плюшкін — плюшкіни, вибір — вибори, хор — хори, жито — жита.

3. О м о ф о р м і я — сукупність явищ звукової тотожності епізодичного збігу форм різного граматичного або лексичного нмчення. Сюди належать:

а) Омоформи в структурі форм різних слів однієї й тієї ж ча- спіни мови, наприклад: біля рота — перша рота, засипати п ліжку — засипати зерно, винний у злочині — винний сорт винограду і под.

б) Омоформи в структурі форм різних слів з різних частин мо ни, наприклад: морські бурі— ведмеді бурі, подарунок синові— цінові листи (листи сина), тихий плач — тине плач, рідна чат" —мати змогу і под.

Омонімія використовується в окремих випадках як матеріал для каламбурів, гри словами тощо.

Наводимо кілька прикладів вживання омонімів у мові гумори- н інших творів (з журналу «Перець»),

1. Професорові Білому не давала спати настирлива ідея: чим би це себе прославити і людей здивувати? Вирішив він за відгодівлю свиней взятися, так заявивши: «Для свиней добрий апетит — це головне. Я їх фізкультурою примушу зай­матися, щоб апетит нагулювали». І зразу ж — за діло. Свині у нього і через бар’єри стрибали, і смугу перешкод долали, і но-пластунськи повзали. Апетит нагулювали, а сала ніяк нагу­ляти не могли. Не здавався професор: «Я всім доведу...)) і довів... свиней до того, що стали вони скакунами.

Тепер від усіх іподромів до нього заяви надходять, бо кінь п порівнянні з його скакунами—суща черепаха.

2. Шановний Перче! Відгадай загадку: трохи рівний, тро* мі косий, трохи взутий, трохи босий. Що це?

Ти відгадав. Це наш трактор... Отой самий, у якого місяців ж м’ять тому вибула з ладу одна гусениця. За ті дев’ять місяців, ню минули, ми дев’яносто дев’ять разів чули запевнення- ди­ректора РТС, що гусениця ось-ось у нас буде, та чомусь далі нього «ось-ось» діло не пішло.

Дізнайся, Перче, яким транспортом добирається до нас і фениця. Чи, часом, не верхи на тій гусениці, що по листячку Повзає?

•Ч. Жили собі колись чоловік з жінкою. У чоловіка була піка вдача: перед сном мусив побити жінку. Одного разу жінка пік добре догодила чоловікові, що той не мав ніякої причини би І II її.

А було це влітку. Жінка послала в саду. Полягали спати.

Але чоловік не може заснути. Перевертається з боку на бік, а потім і каже:

• Ану, жінко, розкажи мені що-небудь, а то я не можу за­снути.

Дивлячись на небо, жінка почала:

• Он бачиш над нами зорі? Це Віз...

• Де? — здивовано спитав чоловік.

• А он над нами,— каже жінка,— ото дишло, а ото колеса.

• Ах, шлях би тебе трафив,— вигукнув чоловік,— то ти мені під возом постелила? Ти хочеш, щоб колесо відірвалося) та мене вночі вбило?

Та давай бити жінку. Таки знайшов причину.

У різних стилях мови, де трапляються омоніми і омоформи, тре­ба дбати про таку побудову контексту, щоб можна було уникнути двозначності висловлювання.

3. Антоніми

Лексичне значення окремого слова реалізується в реченні і залежить від тих смислових зв’язків, у які воно вступає з іншими членами речення. Чіткої виразності свого лексичного значення сло­во або словосполучення набуває при контрастному зіставленні з словом протилежного значення. Слова, лексичні значення яких протиставлені одне одному, називаються антонімами. 1 Антонімічні відношення найчастіше встановлюються між сло­вами, що означають якості в контрастному зіставленні, наприклад: світлий — темний, гарячий — холодний, добрий — злий, голос­ний — тихий, веселий — смутний, корисний — шкідливий, кра­щати — гіршати, ширшати — вужчати і под.

Антоніми визначають протилежні.значення простору, кількості, часу, наприклад: верх — спід, праворуч — ліворуч, вперед — на­зад, угорі — внизу, високо — низько, ніде — скрізь (всюди), там —і тут, туди — сюди, багато — мало, плюс — мінус, ранок — ве­чір, зима — літо, день — ніч, південь — північ, небо —земля і под.

Антонімами визначаються протилежні значення різних дій І стану, наприклад: говорити — мовчати, дружити — ворогувати, вставати — лягати, хвалити — гудити, старатися — лінувати­ся і под.

Окремі слова можуть бути антонімами до кількох слів, які вхо дять до одного синонімічного ряду, наприклад: холодний —- гари чий, холодний — теплий, холод — тепло, холод — спека, погано добре, погано — хороше і под.

Антоніми виконують важливу стилістичну функцію, допомапн ючи яскравіше показати контрастні явища реальної дійсності, Особливо широко вживаються антоніми у публіцистичній і худож­ній літературі. Приклади:

1. Історія всіх суспільств, що існували до цього часу, була історією боротьби класів.

Вільний і раб, патрицій і плебей, поміщик і кріпак, майстер і підмайстер, коротко кажучи,— гнобитель і гноблений перебу­вали у вічному антагонізмі один до одного, вели невпинну то приховану, то явну боротьбу, яка завжди кінчалася революцій­ною перебудовою всього суспільства або загальною загибеллю класів, що вели між собою боротьбу. (К- Маркс і Ф. Енгельс, Маніфест Комуністичної партії).

2. Чорними ярами покотився білий туман. Вгорі темне не­привітне небо, долі — холодна, мокра земля. І втома від ціло­денної важкої праці, і холод, і ця сумна картина мимохіть на­сували мрію про теплу хату, гарячу страву, суху постіль...

І він почув, що якийсь промінь зогрів його серце, осяяв пітьму, що оповила долину, розвіяв густий туман... (Коц.,

1. пов’яз).

Антонімія використовується для таких художньо-зображуваль- ик прийомів, як антитеза, іронічне зіставлення, оксиморон.

Антитеза — підкреслене протиставлення протилежних по­пи., думок, почуттів, характерів тощо. Цей прийом художнього ображення знаходимо, наприклад, у такому уривку:

Така була моя доля з самого дитинства! Всі читали на моє­му обличчі ознаки поганих нахилів, яких не було, але їх пе­редбачали,— і вони народилися. Я був скромний — мене об­винувачували в лукавстві: я став скритним. Я глибоко почував ііобро і зло; ніхто мене не голубив, усі ображали: я став зло­пам'ятним; я був понурий,— інші діти веселі й балакучі; я ночував себе вищим за них,— мене ставили нижче. Я зробився іаздрим. Я був ладен любити цілий світ,— мене ніхто не ро- і у м і в: і я навчився ненавидіти. Моя безбарвна молодість ми­нула в боротьбі з собою і зі світом; кращі свої почуття, боячись і,чуму, я ховав у глибині серця: вони там і померли. Я казав правду,— мені не вірили: я почав обманювати. (М. Лєрмонтов,

І срой нашого часу).

І Іраном антонімічної іронії полягає в тому, що

п. пня зіставлюваних слів і виразів мислиться не в прямому,

и протилежному розумінні, як, наприклад, у прислів’ях:

1. Такий добрий, що в ложці води втопив би. 2. Просить покорно, наступивши на горло. 3. Любить, як вовк порося.

І 4, Жалів яструб курку, доки всю оскуб. 5. Добрий баранчик, ні по-вовчому виє. 6. Пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і і рішу. 7. Давали та з рук не пускали. 8. Воно б дуже добре, її нікуди не годиться.

Оксиморон — зворот, що складається з сполучення різ- нірастних, внутрішньо суперечних за смислом слів при

означуванні явищ, наприклад: чесний злодій, розумний дурень, ги лосна тиша, холодний жар, солодкий біль, пекучий мороз, диханні смерті, кип'яток нарзану і под.

4. Метафоризація мови і художньо-зображувальні функції метафор

Одним із засобів розвитку і збагачення семантики і функцій слів, без утворення нових, є метафоризація мови, вжи вання багатьох слів у непрямому значенні, в ролі метафор. Процес метафоризації мови з поширенням семантики і стилістичної функ­ції слів — це дуже давній, праісторичний процес. Внаслідок £(ьі)ГО багато слів сучасної мови набули різноманітного значення, “хоч І втратили вже свою давню метафоричність. Наприклад, дієслова іти в сучасній мові вживається в різних значеннях, як у таки* прикладах: брат іде, дощ іде, поїзд іде, час іде і под. Так само в багатьох випадках на предмети або їх частини людина перенеся! наззи частин свого тіла, як, наприклад: ніжка стола, спин ;а ліщ ка, ручка крісла, борідка ключа, вушко голки, шийка глечики, язичок полум’я та под. Підкреслені слова в сучасній мові перетво­рились на омоніми до слів прямого значення, від яких колись по- ни метафоризувалися. Для сучасних стилів мови це — «мертвії метафори.

Потреби сучасної мови, особливо в стилях художньої і публі­цистичної літератури, задовольняються новішими, «живими» мети форами — словами, значення яких у зв’язку з іншими словам! служить для яскравого, оригінального розкриття якоїсь рисіц] характерної ознаки в явищі або предметі. Метафора означає пред-і мет, явище, дію на основі якоїсь подібності того, що означаєтьсні до предметів, явищ і дій, які означаються словом, звичайно, в пряі мому розумінні. Ось як, уособлюючи природу, письменник мета<|>0| ризує мову в такому уривку:

Ніколи перше не почував я так ясно зв’язку з землею, iiKj тут. В городах земля одягнена в камінь і залізо і недоступнії, Тут я став близький до неї. Свіжими ранками я перший будім сонну ще воду криниці. Коли порожнє відро плескалось денце»! об її груди, вона ухала гучно спросоння у глибині й ліниво влиі валась у нього. Потому тремтіла, сиза на сонці. Я пив її сиіі жу, холодну, ще повну снів, і хлюпав нею собі в лице. (Kor\,j Intermezzo).

Метафори є стилістичним оздобленням і мови публіцистичний та науково-популярної літератури. Наводимо приклади:

1. Народне господарство зробило великий крок уперед по шляху технічного прогресу. 2. Радянський народ першим псПілм успішний штурм неба, освоєння Космосу. 3. Самовідданою прім цею робітників і колгоспників, спеціалістів промисловості І

сільського господарства, діячів науки і культури закладено надійний фундамент для ще більших перемог у другому році семирічки. (З журналу «Наука і життя», 1960, № 1).

Другим різновидом вживання слів не в прямому значенні є м с т о н і м і я — заміна назви явища, поняття або предмета на­шию того, що має близьке відношення до цього явища або предме­ті як назва його частини, або предмета суміжного уявлення то­що. Приклади:

1 Сопучи й ступаючи, чоботища перелазять через поріг..., простягають для привітання руку... (Вас., Талант). 2. Погна­ли лисицю... Перша горжетка на вас іде. (Виш., Лисиця).

3. Раду радили. До гурту підходили все нові тіні. (Вас., Ок­сана).

5. Архаїзми і неологізми та їх стилістичне використання

Історичні зміни, що відбуваються в житті народу, впливають і на розвиток мови, на її лексику. Одні слова виходять за межі жииої, діючої лексики, другі входять до словникового складу, штилюють його. Так виникають архаїзми та неоло­гізми.

Архаїзмами називаються слова, які вибули з живої, діючої лексики і спеціально використовуються лише в окремих милях сучасної мови. Вони мають кілька розрядів:

І) В архаїчний фонд мови переходять слова, характерні для мо­щі тої чи іншої історичної доби,— це історизми (дружина, і ш рд, боярин, чолобитна, кошовий, осавула, хлоп, хизмат, москаль І їм ід.). Історизми використовуються в художній і науково-історич- ІІІІІ літературі для колоритного зображення засобами мови життя пн чи іншої епохи. Наводимо приклади з роману Н. Рибака «Пе­рми лавська Рада»:

1. Так кричали посполиті з косами і киями у руках...

Війт, раці та речники цехів київських стрічали його з хлі- ґюм-сіллю. 3. А по тому вийшли вихованці Київського колегіу­му. 4. По тому низенький огрядний міщанин виліз на бочку і тонким голосом поздоровив гетьмана від магістрату Києва. Г». Стріляли з рушниць, з пістолів. 6. Осавул Дем’ян Лісовець падав з ніг. 7. Ще в травні цього року під Жовтими Водами, коли він вперше здобув вікторію над коронним військом..., не уявляв широчини справи, яку розпочав. 8. Ще стояла проти нього побита, та не розгромлена, першорядна армада Яна-Ка- »І міра. 9. То вигукував старий, сивий сотник Іван Неживий, її). Хіба ж він не підписував ті універсали? 11. Доведіть царе­ві та боярам — їх власна чернь запалиться прикладом україн­ських хлопів. 12. В тяжку годину піднялася знову стара дружба, народжена в баталіях з іноземними наїздцями. 13. Великий

ясир візьме він... 14. Гусари проклали собі дорогу мечами. Ба­гато з них позсідало з коней і цілили з мушкетів у козаків.

2. Застарілі слова, що вживалися в українській мові дожовтневого часу: добродій, пан, панночка, наймит, наймич­ка, строкар, семигривеник, холодна (карцер), пішохід (тротуар), бурлака та ін., як у таких прикладах:

1. Наталка (Возному). Шукайте собі, добродію, в го­роді панночки. (Котл.). 2. Ішли наші новобранці, поклонилися шинкарці. (Там же). 3.—- Годі тобі, москалику, жартувати :і жінкою!—почав осавула. (Н.-Лев.). 4. На тих полах поко­том спали бурлаки й бурлачки, розкидавши на барлозі драпі свитки й кожухи. (Там же). 5. Волосний таки посадив Мотрю за бабине око в холодну на два дні. (Там же).

2. Як різновид попереднього розряду — слова церков­ного вжитку, які виходять із загальновживаної лексики в міру зміцнення нового побуту і світогляду: молебен, піст, єванге­ліє, ряса, м'ясоїд і под., як у таких прикладах (з повісті .1. Ми- китенка «Гавриїл Кириченко — школяр»):

1. Як я не хотів уявити себе на місці архієрея, нічого пут­нього не виходило. Тоді я подумав за благочинного, потім за звичайного священика, нарешті — за диякона. 2. Коли отець Олександер вийшов ранком о десятій годині надвір, він був свіжий, з обличчям ясним, як у путнього архангела. 3. Мені здавалося, що величні звуки міді тримають мене на своїх хвилях, а поруч мене літають невидимі херувими. 4. Я рішив залишати­ся в отроках. 5. А батько — ні до церкви, ні говіти, хоч убий.

2. Батюшка не схотів причащати — мабуть, почув дух.

3. А тут все перед очима. І престол, і жертовник, і все.

2. Застарілі слова, що вживалися на різних етапах історії радянського суспільства: комісар, нар­ком, комнезам, робфак і под., як у таких прикладах (з роману

О. Бойченка «Молодість»):

1. Комісар залізничного вузла, давній друг Іскрова — Болі, шаков, увійшов до кімнати. 2. Прийняли нову економічну полі тику Леніна: замість продрозверстки — податок. 3. Рано вранці в Чека до Василя зайшов Вадим. 4. Це був член губаи копкому Дем’ян Петрович Кушин. 5. Вадим Родина і молодиіі чекіст Василь Бойчук славилися як майстри дерев’яних сайди лів, в яких шикували всі з ранньої весни до пізньої осені. 6. Пі­сля тяжких кривавих боїв з лютими загарбниками під Ніжином та Бахмачем у 1918 році загони Червоної гвардії відступали¹ до Конотопа.

2. Старосло в’я н і з м и, вживані для піднесеності, уро­чистості, або, навпаки, для створення колориту іронії, сарказму тощо, як у таких текстах:

ш

І ...А я полину на Сибір,

Аж за Байкал; загляну в гори,

В вертепи темнії і в нори,

Без дна глибокії, і вас,

Споборники святої волі,

Із тьми, із смрада, із неволі,

Царям і людям на показ,

На світ вас виведу надалі Рядами довгими в кайданах...

(Шевч., Юродивий).

2. Г аврило (звертається до тих, що записав). Піді­йдіть сюди, раби божі. Зараз вас одведуть у фортецю. Я п’ю чи здравіє ваше... Глядіть, рубайте панів аж до пупа, і за це неодмінно матимете царство небесне. Коли ж погано будете вити шляхту, всі до одного підете в геєну вогненну... не забувай­те, що сказав вам смиренний божий слуга, полковий дяк Гав­рило. (Корн., Богдан Хмельницький).

3. Умре муж велій в власяниці,

Не плачте, сироти, вдовиці!

А ти, Аскоченський, восплач Воутріє на тяжкий глас.

(Шевч., Умре муж велій в власяниці).

Неологізми — слова, якими оновлюється лексика від- іііиідііо до нових потреб суспільства або до творчих намірів пись- киника.

Розрізняють: а) неологізми загальновжива-

[

оі лексики, наприклад, неологізми радянської епохи:іігіи п, соцзмагання, комсомол, супутник і под., і б) і н д и в і-

I у л л ь н і неологізми, що утворюються окремими особа-|Н І лишаються в межах індивідуальної мови.

< >гнідва розряди неологізмів широко вживані в стилях художньої ііомн Гак, письменник, відображаючи життя нового радянського Іідн, неминуче має вживати ті слова, що є характерними для ви- ІНН'іеііпя нових соціальних явищ і служать також для усвідомлен­им і и иулого з нових ідеологічних позицій. Саме це знаходимо, на­приклад, у такому уривку:

Микита Бубон в перший день польових робіт хвилювався ііг менше, ніж замполіт... Залишаючись на самоті, Микита інмжди думав про Христину... В той вечір, коли дівчата при­пирали в гуртожитку, вона подала йому, а не комусь іншому, і НІдро... А те, що Христина звернулась тоді до нього за пора- I дою,— перевернуло все догори дном у душі безнадійно закоха­ного тракториста. Бригада Микити Бубона викликала на со- \ ціпі істинне змагання бригаду Христини Бойко, і дівчата гаряче прийняли виклик. (Збан., Переджнив’я).

І

Неологізми творяться повсякденно в живій мові, але ДО ЛЄКСИЧІ ного фонду літературної мови входять лише слова, що служлті потребам спілкування широких мас трудящих. Для лексичних новотворів іноді використовуються і слова діючої лексики, ДКИІ надається нове значення, наприклад: клуб, піонер, червоний (кутокя супутник (Землі) та ін. Але частіше для утворення нових слів по«: новому з’єднуються словотворчі елементи, наприклад: всеозброєння,і боєздатність, агротехніка, автомашина, радіоприймач, трудя день; нафтовики, науковці, тимурівці і под. Крім того, новими неологізмами стали складноскорочені слова (абревіатури): СРСРІ У PCP, КПРС, ВЛКСМ, комсомол, райком, автопоїлка і под. Онон люються також фразеологічні словосполучення, словосполучнтназиЦ^] тощо, як, наприклад: соціалістичне змагання, виборча дільниця,j висування кандидатур, космічна ракета і под.

Індивідуальні неологізми (або індивідуальний словотвір) часта зустрічаються в художній літературі у багатьох письменників причому особливо важливу роль відіграють новотвори, що маюті виразно стилістичне призначення—для посилення художньої образності, гумористичного зображення, створення іронічного віді тінку тощо. Наводимо приклади.

а) 3 поезій П. Тичини:

1. Ти узорами узорсь, до глибин перепрозорсь. 2. РадіЯ те, гори в синій піднебесності! Радійте, ріки й давнії ліси! Тя кої ж не було ще в нас чудесності — воістину казкової красні

3. Весна! Берізку сонце посережить, а вітер — свій в зелсіи вмочить квач. 4. Згадавсь чомусь Іван Франко і вічнодумнщ Леся Українка. 5. Сьогодні — увесь у сталі, в сталевоброні щ мій народ головою піднісся вище тисячі тисяч стратосфері

6. Он лащиться трава, ще й квіт-ласкавчик...

б) 3 гуморесок Остапа Вишні:

1. ...Трудодні як трудодні, і на трудодні не як на трудш чверть дня, а таки як на цілий трудодень, кури кудкудакаю'і і.J півні піють, навіть індики бел-бел-бел-белкають. 2. Всі npaj них читають, всі про них знають і всі чекають, хто ж коД пергхазяйнує: чи Федір Іванович Дубковецький Макара Онисмі мовича Посмітного «пгрефедорить», чи Макар Онисимович Феї дора Івановича «пзремакарить». 3. От ви знаєте, у кого з ваннії колгоспників більше трудоночей, трудопразників, трудобазЯ рів і взагалі трудопрогулів, ніж трудоднів. 4. Гагара думйЯ що ви пудритесь чи взагалі туалетитесь.

2. ФОНЕТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇ МОВИ ТА ЇХ СТИЛІСТИЧНІ ФУНКЦІЇ

1. Проблеми фоностилістики

Загальна фонетика як вчення про звуковий склад мови звичайно (пііілює такі питання, як система фонем, їх класифікація, наго- и', ритмічна будова слова, складоподіл, вимова тощо. Успіхи ІИЖ'іюї фонетики в розробці таких питань ніяк не можна недо- ІІІіктати —досягнення, безумовно, великі. Та разом з тим, при все

іі.июму й більшому розвитку і розгалуженні мовознавства, є ІІ'МИДНИМ, що на порядок денний фонетичних досліджень сьогодні

• СЛід ставити й інші, не менш важливі проблеми, що висуваю- И'н новими настійними потребами наукової і практичної розроб- II мигань мови та її культури.

Білі плями фонетичної проблематики особливо виразно виступа- м., наприклад, тоді, коли до фонетики як наукового джерела звер- ігм.гя ще молода галузь лінгвістики — стилістика. Її попити не Цжуїн бути задоволені через те, що на сучасному етапі наукової ІИрнбки вчення про звуковий склад української мови в ньому ще і/|і\иіі дані, які характеризували б частоту вживання кожної рнісм, її позиції в будові слова, кількісний фонематичний склад (••омоксгі тощо. Якраз такі відомості й потрібні для вивчення ІііОлем фоностилістики — того розділу, що має посісти Іімлістиці належне місце, бо «різні стилі відрізняються один \ц одного не лише лексично, але й фонетично»,—зауважує І Н ІЦерба Е

Проте галузь фоностилістики поки що науково не досліджена. ||Мт навіть єдиної думки щодо визнання такого розділу в складі ІН ііі піки. У багатьох працях з стилістики фонетичні явища

ІІІіл Істинний аналіз зовсім не включаються². Інші автори в

' Л Н. Щ е р б а, Фонетика французского языка, изд. 3-є, 1948, стор. 21.

• • ІІпрІпн., напр.: А. Н. Гвоздев, Очерки по стилистике русского язы- I ІИ'і 2 е, 1955; В. А. Мамонов, Д. Э. Розенталь, Практическая ННгщка современного русского языка, 1957; Ю. А. Бельчиков,

II II и м п е р с к и й. Учебное пособие по практической стилистике и лите- Пфмпму редактированию, 1957, та ін.

стилістичному плані розглядають лише різні стилі вимови¹. І лив в небагатьох випадках увага стилістів привертається до таких пц тань, як звукопис, алітерація, звукоповтори тощо ².

Фонетичні елементи мови як в самому звучанні висловлював тії так і в звуковому оформленні лексико-граматичних засобів мощГ безперечно, можуть бути ознаками певного стилю висловлюваний Отже, розділ фоностилістики повинен бути в складі стилістики А лінгвістичної дисципліни. І, звичайно, завдання ЇЇ не можна обмж жувати лише аналізом зовнішньої, звукової сторони мови. Адже Я стиль мови створюється єдністю фонетичних, лексичних І ГрЯЦДТІД них ознак,— отже, й фонетичні явища можуть виступати як ознаКІ певного стилю лише в зв’язку з лексичними і граматичними елЯ ментами цього ж стилю.

Предметом фоностилістики є: кількісна характеристика фо» нематичного складу української літературної мови в різнич стилістичних умовах висловлювання; розгляд системи позиції фонем і звукосполучень у фонетичній будові слова та визначсМ ня частоти їх вживання для різних стилів висловлювання з’ясування ритмічних властивостей висловлювання в різний стилях; висвітлення питань поетичної фонетики і евфонічНЯ характеристики української літературної мови.

Не всі з означених питань можна розглянути в «Нариси*«) оскільки ці питання ще мало розроблені або й зовсім не рОЯ роблені, і нам доводиться обмежуватися лише спробами фоМ мостилістичного аналізу окремих явищ. Пов’язані з фоностидИ такою питання евфонії (не тільки з погляду поетики) і римотЩ рення виділені в окремі розділи.

2. Загальна характеристика кількісного фонематичного складу І української літературної мови.

(Спроба фонетико-статистичного аналізу)

ГЩоб визначити фонематичний склад української літератур* ної мови в кількісних показниках і щоб мата змогу вияііііїИ різницю в цих показниках залежно від стильових різйоии:іів мови, слід, звичайно, оперувати відповідними статистичпицГ даними ³. Такі дані й здобуто нами в результаті статистик(Д фонетичного аналізу восьми текстів з кількістю звуків у ми#»]' ному в межах 1900—2000,— всього підраховано і розкласифМ ковано за позиціями вживання 15 740 звуків. З метою матеріал для зіставлення взято тексти з художніх творів, Я

¹ Порівн., напр.: А. И. Ефимов, Стилистика художественной рнЯ 1957, стор. 134—145.

² Порівн.: М. А. Рыбникова, Введение в стилистику, 1937, с ІЩ 223—233; В. С. Ващенко, Стилістичні явища в українській мові, ИіИг стор. 11—26.

³ Див. цікаву з цього погляду спробу дослідження: А. М. П е ш к н !■ с к и й, Десять тысяч звуков (Опыт звуковой характеристики русского іимЯ как основы для эвфонических исследований), Сб. статей, 1925, стор. 107 [В

укопо-популярної літератури і газетних статей, а також з поетич- ін> віршованої мови. Конкретно, в фонетико-статистичному зна­ді и представлені такі уривки:

1. і. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба Палажка, уривок, —зразок розмовно-розповідної мови; 1996 звуків, 1163 позиції Б

2. М. Коцюбинський, Ялинка, уривок,— зразок художньої прозової мови; 1942 звуки, 1154 позиції.

3. П. Мирний, Серед степів, уривок, — зразок художньої Іф< )зової мови з пейзажно-описовим насиченням тексту; 2067 звуків, 1194 позиції.

4. О. Гончар, Таврія, уривок, —зразок художньої прозо­вої мови радянської літератури; 1921 звук, 1128 позицій.

5. З «Хрестоматії з економічної географії УРСР», уривок и статті Б. Гаврусевича «Дорогоцінні камені на Україні»,— Іразок науково-популярної мови; 1980 звуків, 1169 позицій.

6. З газети «Радянська Україна» за 29 липня 1959 р., ури­вок з статті М. Плехова «Будовам великої хімії —добротні їм інструкції»; 1896 звуків, 1144 позиції.

7. З газети «Радянська Україна» за 31 липня 1959 р., ури­вок з статті «Семирічку достроково»; 2062 звуки, 1245 позицій.

8. М. Рильський, уривок з поеми «Чумаки», —зразок Поетичної віршованої мови; 1876 звуків, 1148 позицій ².

Зведення результатів підрахунків фонем та їх позицій у Ножному тексті було зроблено у вигляді таблиць, з яких у «На­рисах» вміщена як зразок лише «Таблиця № 1. Фонетично- гі її містичний аналіз тексту І» (див. стор. 128—129).

11а таблиці знаходимо кількісні показники позицій голос- Них і приголосних фонем.

Голосні фонеми розрізняються в наголошених і ненаголоше- Ііих складах слів, атакож у позиціях: а) на початку слова і пе-

С

і і ним (коли голосна сама, без приголосних, становить окремий і 'і.тд, як, наприклад, однофонемні сполучники і, а, приймен­

ник у), б) у позиції після голосної (як фонема е в слові поет) і ні після приголосної (як фонема о в тому ж слові). Кількість ГОЛОС­НИХ, що входять у наголошені склади, подається в чисельнику, м міх, з якими утворюються ненаголошені, —в знаменнику.

Номенклатура приголосних фонем, щоб не збільшувати роз­міру і без того великої таблиці, дещо спрощена, а саме: 1)на ній умиймо водній рубриці подані дві різних, але близьких звучан- IIмм фонеми: й (нескладова і) та проте на таблиці їх можна

{

імрі шяти за позиціями, —пор.: йшли (позиція перед приго-їм ним), уасла (позиція перед голосним); 2) в один ряд з фоне-им и поставлено фонемосполучення шч (орф. щ), яке легко

' І’ихуемо такі позиції: голосні на початку слова і після інших голосних^ ііімадах наголошених і ненаголошених, приголосні перед приголосними, в кін- I II>11.1 і перед голосними.

' Тексти подані в додатках до V розділу, стор. 191—198.

фонетико-статистичний аналіз тексту І (у чисельнику- ГОЛОСНІ				П Р И Г 0 'і
У наголошених і ненаголо- шених складах	У позиції на початку слова і перед ним	У позиції після голосних	й, і		Р	л	м	н	г.	Ф	г	X	3	с
			Позиції приголосних !
			19		6	0+5'	3	2+1'	27	—	6	6	13	35+Г
			Позиції приголоеішзПЛ
			16		—	—	15	0+Г	3	—	1	4	2	1+8'
			Позиції приголосних І
а а	0 22	0 1	11 18		3	9 23	4 т	11+2'	4	—	1 0	0	2	1+1
					3+5'			25+1'	2+Г			4	із+і', 1+31
о о	2 17	0 1	—		о О т	5 15	4 8	0 4	3 16	—	5 9	3 3	1 2	0 і її
е е		—	7 6		0 Т	4 3	7 8	6 26	3 0	—	1 т		1 ~2	0 1 4І
й и					5 4	5 5	0 7	1 0	3 4		0 і	1 0	0 3	0 1 1 1
і і	0 11	--	15 9		10 4 -	4 0	8 0	10 4	3 9	—	—	0 4	—	3 1 2 і
У. У	0 2	—	5 6		2 2	2+5' 0+3'	1 "З	1 3	1 0	—	і 0	3 0	0 5	0 2 1
Всього	2 52	0 2	Зфо 39		«23 26	5— 49	182! 27	4— 64	30?- 26	—	7 — 10	10-1 11	15— 26

Т'сіхулііц^і Л? $ о.'іошені, в знаменнику — ненаголошені позиції) Л 0 С Н і																Всього позицій
	III	НІЧ		б	II	д	г	к	г	ДЗ	і!	ДЖ	ч	ц
І Перед приголосними
і	2	—		9	10	13	3	7	3	—	—	—	2	—	186
и кінці			слів
	2	—		3	1	1+1'	0+11'	17	—	—	—	—	2	—	96
Перед голосними
1				8	4	4	4	н					0	0	79
1				3	6	3	17	11					о+Т	4	173
1		4		11	7	4	5	2			0		0		60
і		а		І	1Ь	8	12	15			0 + Ґ		6		151
	0	0		0	1	2	0				3		2		44
	1	і		1	3	4	2				3		3		78
1				5	9	1	7	3					1		45
1				3	1	0	7	4					3		50
	0			3	2	2	4	0			1		і		72
	2			Т	5	1	т	4			ТГ		0		54
				0		4	1	4				0	2		34
0				2		5	0	т				3	1		41
	4°	4		122!	ПІ3	ІЗ17	14?і	24 —	3		4	0	46	0	1163
11	а	4		11	30	27	42	38			4	3	14	Т

розчленувати, коли підраховувати кількість окремих фонем

3. у таблиці показані не всі, а, так би мовити, відправи приголосні фонеми, — тобто в заголовочній номенклатурі по дані, напр., тверді фонеми р, л, м, н і т. д. і не позначені фонем! м’які і пом’якшені (л’—л’он, н’ —ден’, з'— з’ірка і под.) т подовжені (-і—пана, л’—з'іл’а і под.); м’які, пом’якшені J подовжені приголосні позначені транскрипційними значкам!) при кількісних показниках, наприклад: 5’ — п’ять пом^як шених приголосних, 2 — дві подовжені приголосні, З’ гри подовжені пом’якшені приголосні.

Приголосні розрізняються в таких позиціях: а) перед лрн голосними, б) в кінці слів і в) перед голосними. Кількісні ш казники приголосних фонем подані у вигляді дробових чисе₍ у чисельнику — в позиції перед голосною наголошеного складу_: в знаменнику — ненаголошеного. У вертикальних підсумку позицій для окремих фонем (точніше—для групи спорідненії фонем) недробові числа вказують на кількість приголосних позиції перед приголосними та в кінці слів, а дробові —- в поз|| ціях перед голосними. Я

Аналіз вживання фонем у текстах, в яких загалом нар#' ховано понад 15000 звуків у різних позиціях у найчастіше вжи ваних стилях мови, дає достатнє загальне уявлення про фон ми української мови і про диференціацію їх вживання в зв’язк із змістом і стилем висловлювання.

3. Голосні фонеми

Аналіз показує, що частота вживання голосних і приголоснії в українській мові виражається середньо-процентним відношеН ням (у круглих цифрах) 48 : 52 (див. таблицю № 2). За частото! вживання в аналізованому матеріалі голосні займають міси перше — а (24,9%), друге — о (22,3%), третє — / (15,7?61 четверте — и (15,3%), п’яте—е (12,5%), шосте—у (9,3“і (див. таблицю № 3).

Вищий процент кількості голосних, як правило, властивії мові художньої літератури, хоча, як бачимо з таблиці № ! процент кількості голосних в уривку з поеми М. Рильськін (текст VIїї) той же, що і в уривку з газетної статті (текст VI), і 41,5%. Отже, загальні показники частоти вживання голосин не характеризують стильових різновидів мови. Але інша кЦ| тина виявляється, коли підійдемо до наголошених і ненападові них позицій голосних фонем диференційовано. У текстах наукоС популярної і газетної мови (V, VI, VII) помітно нижча час і" вживання голосних у наголошених складах, — від 27,5% , 30,2% проти 33—37,9% в уривках мови художньої літсриТ ри. Це можна пояснити тим, що в науковій і журнально-гааеті) мові частіше вживаються багатоскладові слова (напршиї в тексті V: Житомирщина, спеціалісти, дорогоцінний, іііі

Таблиця № 2 Співвідношення кількості голосних і приголосних Звідки взято аналізовані уривки	Кіль­кість фонем у тек­сті	В тому числі
		голосних			приголосних
		кільк.	%	кільк.		%
І. Нечуй-Лєвицький, Баба Параска та	1993	881	44,1	1115		55,9
баба Палажка
М. Коцюбинський, Ялинка	1942	816	42,0	1126		58,0
П. Мирний, Серед степів	2067	896	43.2	1171		56,8
О. Гончар, Таврія	1921	804	42,0	1117		58,0
Уривок з «Хрестоматії з економ, гео­	1980	846	42,7	1134		57,3
графії УРСР»
Уривок з газетної статті з питань еко­	1896	783	41,5	1108		58,5
номіки
Уривок з газетної статті	2062	852	41,3	1210		58,7
М. Рильський, Чумаки (поема) ....	1876	779	41,5	1097		58,5
Всього	15740	6662	42,3	9078		57,7

П іїт-рожевий, винно-жовто-червонясті і под.: в тексті VI: Іч/п/джуваний, будівельники, виготовлення, експлуатацію, перед- -ченою і под.; в тексті VII: промисловості, передбачене, залізо- Ііюнних, автоматизації, економічного, соціалістичні і под.); ми', голосні фонеми в таких текстах рідше попадають у наго-

11 і склади, ніж це буває в народно-розмовній мові і в мові

у и»/їхньої літератури.

\ наведених у таблиці № з даних видно, що група голосних , о, и, і вживається в мові частіше, ніж група е, у. Частота ни.тння а в більшості випадків виявляється найвищою; го- н ні ж <?, и, а часом також і мають широку амплітуду коливань п киванні, то наближаючись до частоти вживання а, то від­лий ічпсь від неї. Особливо рельєфно це виступає в наголоше­нії позиціях (див. таблицю № 3), а також у наголошених скла- і римованих слів у мові поетичних творів (див. таблицю №4). и проаналізували по 400 рим українських поетів: Т. Шев- ні .і («Катерина» — вся поема), М. Рильського (віршована им її, «Марина», уривки з глав 1 і II), А. Малишка («Проме- 'И* 50 строф), М. Бажана (вірші з циклу «Сталінградський

*). У «Катерині» Шевченка кількість чоловічих рим не-

йчіі.і (4,2%); в жіночих же римах наголошеними голосними гі\мають: а — 38%, а разом із чоловічими — 41,5%;

,Н%, а разом із чоловічими — 25,59%; о — 16,3%; а разом

шічими — 16,8%; решта голосних —у, і, е мають неви-

НII процент частоти вживання (нижче 10%). 8 уривку

_ Таблиця № З 05 Частота вживання голосних в українській мові (в чисельнику — в наголошених, у знаменнику — в ненаголошених складах) № тексту	Всього голосних	В тому числі																												Всього
		а			о 1 е									и < 1 У
		кіль­ кість	%	кіль­ кість		%	кіль­ кість		%			кіль­ кість			%		кіль­ кість		%		КІЛЬ­ КІСТЬ			%			кіль­ кість				%
І	881	79 173	8,8 19,8	60 151		6,8 17,2	44 78		5 8,8			45 50			5,1 5,6		72 54		8,2 6		34 41			4 4,7			334 547				37,9 62,1
II	816	69	8,4	78		9.6	22		2,7 6,9			43			5,2		70		8,6		24			3			306 ~5нГ				37,5
		119	14,6	130		15,9	56					81			10		60		7,3		64			7,8							62.5
III	896	74 155	8,4 17 1	61 136		6,8 15,2	43 86		4,8 9,6			46 95			5,1 10,6		56 71		6,2 8		20 53			2,2 6			300 596				33.5 66.5
IV	804	70 126	8,8 15,8	55 125		6,8 15,5	28 56		3,5 6,9			37 101			4.6 12.6		41 67		5,1 8,3		34 64			4,2 T9			265 539				33 67
V	846	67 135	8 16	46 132		5,4 15,6	16 54		1,9 6,4			52 133			6,1 56 і 6,6 15,7 1 100 і 11,8								11 44			1,3 5,2		248 598				29,3 70,7
VI	788	52 119	6,7	50		6,3 16,9	50 72		6,3			39			5		29		3,6		18			2,3			238				30,2
			15,1	132					9,1			73			9.2		81		10,3		73			9,2			550				69,8
VII	852	59 131	7 15,3	51 138		1 6 ' 16,4	29 86		3,4 10,1			51 90			6 10,5		32 117		3.7 13.7		12 56			1.4 6.5			234 618				27.5 72.5
VIII	779	73	9,5	55		7,1	38		4,8			54 68			7		47		6		28			3,6			і 295				38
		106	13,6	90		11,5	77		9,9						8,7		96		12,3		47			6			' 484				62
Всього	І 6662	543 1064	8,8 16.1	456 6,8 1034 ! 15,5				270 565		4 8,5			367 691 ,			5 10,3		403 - 646		6 \9Т		181 442			2,7 2220 6.6 ! 4442							33,3 66,/'
ЖаЛВ* 'л Хз ÜJ і											,І5,3>І -Jtâ-7 '.'оі- 19Л % і																						: 100 %

з никлу «Сталінградський зошит»)			а		и		0	У 1 >					е			Всього
Поет	Рими	Кіль­ кість	%	Кіль­ кість	%	Кіль­ кість	%	Кіль­ кість	%	! Кіль- 1 кість	%	; Кіль­кість		%	Кіль­ кість		%
Т. Шевченко	чолов. жін.	12 154	3,2 38,5	3 99	0,7 24,8	2 65	0,5 16,3	ЗО	7,5	25	_ 6,2	10		2,5	17 383		4,2 95,8
	Разом	166	41,5	102	25,5	67	16,8	ЗО	7,5	25	6,2	10		2,5	400		100
М. Рильський	чолов. жін.	70 62	17.5 15.5	38 ЗО	9.5 7.5	22 62	5,5 15,5	6 16	1,5 4,0	56 18	14,0 4,5	8 12		2,0 3,0	200 200		50.0 50.0
	Разом	132	33,0	68	17,0	84	21,0	22	5,5	74	18,5	20		5,0	400		100
А. Малишко	чолов. жін.	72 22	18,0 5,5	37 25	9,3 6,2	12 62	3,0 15,5	27 24	6,7 6,0	80 21	20,0 5,3	12 6		3,0 1,5	240 160		60,0 40,0
	Разом	94	23,5	62	15,5	74	18,5	51	12,7	101	25,3	18		4,5	400		100
М. Бажан	чолов. жін.	38 70	9.5 17.5	46 21	11,5 5,3	18 66	4.5 16.5	14 14	3.5 3.5	46 31	11,5 7,7	14 22		3.5 5.5	176 224		44.0 56.0
	Разом	108	27,0	67	16,8	84	21,0	28	7,0	77	19,2	36		9,0	400		100
Всьго	чолов. жін.	192 308 і	12,0 19,3	124 175	7,8 10,9	54 255	3,3 15,9	47 84	2,9 5,3	182 95	11,4 6,0	34 50		2,1 ] 3,1 j	633 і 967		39.5 60.5
	Разом	500 |	31,3	299	18,7	309	19,2	131	8,2 - і	277	17,4	84		5,2	1600		100

з «Марини» М. Рильського кількість чоловічих і жіночих римоднакова, і в них наголошені голосні вживані в такій кількості: \а—33% (майже однаково в чоловічих і жіночих римах), я—17(з деякою перевагою в чоловічих римах), о —21% (з значною]перевагою в жіночих римах), і — 18,5%(з значною перевагою мчоловічих римах): решта голосних (у, е) лише по 5%.

В уривку з «Прометея» А. Малишка, де переважають чоловічірими (60%), наголошені голосні в римах вживані так: а — 22>,Ь^пЩ(з значною перевагою в чоловічих римах), я — 15,5% (такожз перевагою в чоловічих римах), о — 18,5% (з значною пєревагоиі|в жіночих римах), у — 12,7% (майже однаково в чоловічих іжіночих римах), і — 25,3% -—найвищий процент вживання порів-няно з іншими голосними (з значною перевагою в чоловічйХрії-імах); і лише е має низьку частоту вживання (4,5%). В айалізо-Іваних віршах М. Бажана, з перевагою жіночих рим (56%)римовані наголошені голосні вживаються: а — 27% (із знач*!ною перевагою в жіночих римах), я — 16,8% (із значною пе!ревагою в чоловічих римах), о —21% (із значною перевагою мжіночих римах), і— 19,2% (із значною перевагою в чоловічих!римах), у має лише 7%, а е — 9% частоти вживання.

Зрозуміло, наведені дані можна розглядати лише як середні:і приблизні показники частоти вживання голосних в україн«Іській літературній мові. Звичайна частота вживання голосних!може використовуватися в мові художньої літератури як тло,іна якому виступають контексти з різною насиченістю і густотою Івживання голосних. Текст може мати густе розташування навіть тих голосних, для яких у нашому аналізі виявлена низькіїчастота вживання.

Ось, наприклад, текст з густо вживаним у:

Та нема гіршої пригоди, як слабість у дорозі. Ось шізадньому возі, як в’ялая риба, лежить хворий чумак, іщважницю схилився. Валка посувається тихо, по вол Ящоб не стурбувати хворого. Мовчки йдуть чумаки біля возіидне гомонять поміж собою, не погукують на волів навіть!Сумно... А недужий широко розплющеними очима востанпйдможе, споглядає на цей світ хороший, на цей степ широкий!немов килим квітчастий... Хотілося б пожити ще, надивитисяна божу красу, поглянути хоч раз ще на село рідне, на близИку родину, —- а треба вмерти. Ох, умре він, умре на чужині!серед степу цього хорошого, та чужого, конче вмре. Недурноїж пугав пугач край гаю, недурно волики його не пасутьсячогось, води не п’ють, тільки ревуть жалібно, немов чуюТИблизьку смерть господареву. (Коц., На крилах пісні).

Густо вживаною виявляється також е з варіантним набий»!женням до я в окремих текстах, як, наприклад, у таких віраліХІ

В полі жито, як золото, лине,

І будови встають, наче спів...

Хай же кожне зерно і цеглина Будуть кулями для ворогів!

Світить сонце для нас над землею,

Даль шумує, як вітер весни.

Всі ми —діти Вітчизни своєї,

Всі ми — партії вірні сини.

(Сос., Біля шахти старої^

Ось заревуть маленькі люті птиці,

З земних рівнин врізаючись навкіс В простори, в обрій, морок, в громовиці,

В блищання й двигіт вогневих завіс.

Вниз відстрибне кошлате льотне поле.

Метнуться хати, промайне ріка,

1 веретенце злого літака Мигтливу товщу сизих хмар проколе,

І стане видно димний небосхил,

І креслені на небі іскри бою...

(Баж., Епізод, зб. «Роки»).

Приклад насичення тексту голосною і можна подати в такому мі |>іп і:

Забіліли сніги у дубовій діброві,

Голубого узору на вікнах сліди.

Не затримуй мене на останньому слові,

Попрощайся, як треба, і в путь проведи.

Будуть літа летіти в цвіту і негоді,

Поїзди гримкотітимуть, битиме грім,

І старенька земля, як боєць у поході, ізі мною поділиться хлібом своїм.

(Мал., зб. «Звенигора»).

Для решти голосних {а, о, и) часте вживання в різних текстах І пшчайним явищем, але й для них можна навести ілюстрації Імпкіивої фонематичної насиченості текстів, як, наприклад:

1. Арфами, арфами —

Золотими, голосними обізвалися гаї Самодзвонними:

Йде весна Запашна,

Квітами-пер лами

Закосичена.

(Тич., Арфами, арфами...).

2. Йдуть, біжать дороги дальні За степи, гаї,

До дівчини, до рибчини,

До хорошої...

Що виходить в поле рано,

Жайворон вгорі...

Що живе чимало весенНа оцім дворі.

(Мал., зб. «Звенигора»).

3. Як є гармонь — нехай гармонь,

Нехай гармонь, хоч ти!

О добрий молодий вогонь,

Зривайся і лети!

... Сідає гостро на долоньКристалець сніговий.

Як вихор, пролітай в гармонь,

О вогню молодий!

О вогню мій, в цей сніг, в цей рік,Як в жодне з сотень літ,

Ти так не цвів, ти так не пікСтодзвонної землі.

4. Не пригадую, як я опинився в човні. Не я, а ми Ми були вдвох. Місяць висів над морем. Далекі скелі бли>И чими стали. Фіолетові зморшки лягли на їх обличчя, і якав тепла материна турбота нахилила скелі над морем... ПовЯ тягались гострі шпилі, одділились окремі каміння, пері творились у білий мармур, одяглися в різьбу. (Коц., Сон)

4. Наголошені голосні в зв’язному висловлюванні.

(Текстуальна акцентована вокалізація)

Як відомо, голосні фонеми набувають найвиразнішого найсильнішого звучання в складах під наголосом. У зв’язні мові, особливо в мові художньої літератури, можна спостср] гати таку фонетичну побудову, коли в наголошених складні переважає звучання тієї ж самої голосної або домінуючими наголошених позиціях виявляються одночасно дві-три голе них.

Таку фонетичну побудову висловлювання, в якій одна ■ кілька голосних у складах під наголосом набувають доміпу чого звучання, будемо називати текстуальною акцентоп ною вокалізацією.

Наведемо приклади такого вживання голосних.

(Баж., Танець, зб. «Роки»).

5. Висипали запорожці,

Лиман човни вкрили.

«Грай же, море!» — заспівали, Запінились хвилі.

(Шевч., Іван Підкова).

а) Тексти з акцентованою вокалізацією н а а:

1. Додому плачучи прийшла,

І спати плачучи лягла

І не вечеряла!.. Не спала,

Яка лягла, така і встала...

(Шевч., Титарівна).

2. І нагодувала,

І спати поклала,

Сама пішла до дяка Добувати п’ятака,

Та й заночувала.

(Шевч.).

3. І раптом на очах почала оживати долина. (Стельм., Кров людська — не водиця).

б) Тексти з акцентованою вокалізацією н а о:

1. І золотої й дорогої

Мені, щоб знали ви, не жаль Моєї долі молодої...

(Шевч.).

2. Ходить осінь долами В золотій обнові.

(Мал., зб. «Звенигора»),

3. Червоні, як у кров умочені, черешні полум’ям горіли па сонці. (Коц., На віру).

в) Тексти з акцентованою в о к а л і з а ц і- і ю на а:

1. ...Людей у ярма запрягли

Пани лукаві... Гинуть! Гинуть!

У ярмах лицарські сини.

(Шевч.).

2. Край неба, мов кармазином вкритий, мигоче, пашить, мов личенько сором’язливої дівчини. (Мирн., Серед степів).

г) Тексти з акцентованою вокаліза­цією на і:

1. І в серці затиска своїм Згадки про рідний, бідний дім.

(Рил., Молодість).

2. Багато радості в весні І мрій у дні осінні.

(Сос., Біля шахти старої).

3. Для нас простори голубі І ніжна пісня солов’їна.

(Там же).

д) Тексти з акцентованою вокалі а ц і- єю н а е:

1. Між горами старий Дніпро...

А понад ним зеленіють Широкії села,

А у седлах у веселих І люди веселі.

(Шевч.).

2. День підвівся погожий, без дощику й грому, Щедрий сонцем і щебетом в небі високім.

(Мал., Це було на світанку),

3. Вже бачить Яресько, як, скидаючи на бігу ши(недю, кидається вперед комісар Безбородов, біжать бійці, зривадЯ себе шинелю й Яресько, і легко стає йому, вже ніби вітром несе його вперед. (Гонч., Перекоп).

е) Тексти з акцентованою вокалізаці­єю на у:

1. І думу тяжкую мою Німим стінам передаю.

(ПІевч., Відьма).

2. Цигани слухають, сміються:

І де ті люди тут візьмуться.

(Там же).

3. А на димарі повикручувало такі кудлаті барани, -Л і не пізнати, чи то людське житво, чи навернуло таку кучу­гуру снігу? (Мирн., Повія).

4. Господи! як же смутно й сумно жилося! Не чути сміху, не чути гласу людського. (Вовч., Інститутка).

Акцентована вокалізація в мові художньої літератури можії функціонувати як один з допоміжних засобів евфонічного офо|»1 млення, що сприяє посиленню художньої експресивності МОШІ,| Звичайно, немає підстав думати, ніби кожна голосна фонеми потенціально є, так би мовити, носієм, диферентом тих чи іншіїЯ значень, емоційних відтінків тощо¹. Навпаки, факти показуюи., що художник слова, якщо він не в полоні реакційних декадой г* | ських теорій, що вихваляють зовнішню красивість, вигадливіші літературної форми тощо, не ставить те, що він зображує, у я лежність від звукового оформлення. Тексти з акцентованою воКИч лізацією на одну і ту ж голосну можуть мати різний зміст і ріг«

¹ Проте з приводу цього один з літературознавців ще в 20-х роках гпнтіН ніби «спостереження над віршованими асонанціями, може, дозволяють заунажім ти, що в більшості випадків а надає мові характеру сили й величності; о тр» дості й пишності, урочистості; у — страху й жаху; і — чогось швидкого, ІініН просто милого; найменш виразна голосівка е(є), і вона грає найменшу ролря асонанціях».

нтї характер експресії. Порівняймо, наприклад, такі тексти з йіщептованою вокалізацією на а:

1. у розповіді епічного характеру:

Був собі дід та баба З давнього давна, у гаї над ставом,

Удвох собі на хуторі жили.

(Шевч., Наймичка);

2. у зображенні тяжких почуттів:

Найпаче Сердешній плакать не дають,

Вона ж сховається та й плаче.

(Шевч., Марина);

3. у зображенні глибоких світлих почуттів:

Слова, які чула сьогодні, краса, яку здатна відчути тільки багата душа, будила в Марті давнє й знайоме. (Коц., Сон).

Навпаки, акцентована вокалізація на неоднакові голосні мі ми“ імпонувати змістові різних висловлювань з однаковими «іиі близькими емоційними відтінками в значенні. Так, наприклад, • • > і і самий відтінок смутку, тривоги, тяжких переживань відчу- Мт п.ся при читанні текстів з акцентованою вокалізацією:

1. на у.

Потім ти якось зігнувсь. Ще дужче насунув на очі шапку іі тихо почвалав понурий до хати. (Гол., Червоний роман);

2. па о:

Гнат зрозумів усе і враз почув, що в серці у нього щось лопнуло, кров попливла з тіла, він похолов, як мрець. (Коц., 11 и віру);

3. на и:

Без вітру шумів полохливий лист на осиках. (Стельм., К ров людська — не водиця);

4. на а:

Ой узяли безталанну,

Закували у кайдани,

Сповідали, причащали,

Батька, матір нарікали...

(Шевч., Титарівна).

і )цпак питання про художньо-експресивну роль того явища, ■цс ми назвали акцентованою вокалізацією, досліджене слабо, рійного погляду на нього в плані оцінки його художнього зна- Ц»н'м немає. Відомий французький мовознавець Ж- Вандрієс, ІМилінуїочи функції звуків у словах і з’ясовуючи відношення ■тематичного звучання слова до його значення, зауважує, Іи .різні звуки та їх різні сполучення мають різну силу

виразності»¹ . Цей погляд на функцію фонем поділяють і інші мово­знавці та літературознавці; так, А. Моріц у своїй книзі «Problems and Methods of Litterary History» (1922) висловлює думку, що «безперечно в творчості справжнього поета існує відповідність між звуками слів і ідеями та почуттями, які вони виражають» ². П. Верьє у своєму дослідженні «Essai sur les principes de la mét­rique anglaise» (Paris, 1909—1910) робить навіть спробу довести, що звуки людської мови і кольори мають між собою певну спів­відносність, а це викликає відповідні однорідні настрої в людини. Французький поет-символіст Артур Рембо в одному з своїх соне­тів так і говорив: «A noir, Е blanc, І rouge, U vert, О bleu».

Матеріали, які ми вже розглянули в українській мові, по­казують, що такі твердження недовідні, вони не можуть спирай тися на об’єктивно існуючі факти фонематичних функцій звуків мови, Л. 1. Тимофєєв має підставу засуджувати такий суб’єктив­ний підхід до з’ясування функцій звуків мови в процесі худож­нього зображування; він вважає, що наведені твердження вини­кають внаслідок того, що, «руйнуючи цілісне діяння елементів художньої мови, відірвавши звуки від слів, а слова від смислу та інтонації, дослідник має справу вже не з реальними худож­німи величинами, а з продуктами поганої абстракції, це й спри­чиняється до того, що він довільно трактує дані елементи. Справ­ді, навіщо нам приписувати звукам певний зміст, коли в дійс­ності вони впливають на нас не самостійно, а в складній системі ідей, характерів, інтонацій слів і т. п., які в своїй цілісності іі справляють на нас певне художнє враження!»^а Ці зауваження правильні: сама фонема, ізольована від змісту висловлю­

вання, не може вважатися носієм того чи іншого значення. Але не можна не відчувати й того, що у високохудожніх творах кращих письменників звучання тексту і його зміст гармонійно поєднані — приблизно за тим принципом, що й мелодія та змісі музичного твору. Саме на таку аналогію й посилається Ж. Ван- дрієс, говорячи: «Всі музиканти знають, що різні тональності придатні одні краще, другі гірше виражати різні почуття: одна] гама більш придатна для зображення сільської простоти, друга -J для вираження милування і пестощів, третя — для мужньої U грубої сили. Вдаючись до свого чуття, композитор кожного разу* підбирає відповідну тональність; цілком правильне твердження, що транспонування іноді викривляє характер музичної п’єси. Але зрозуміло, не треба думати, що геніальний композитор по може в усякій тональності виразити яке захоче почуття. Також! від майстерності поета залежить надати звукам всю можливу для них виразність...»⁴

¹ Ж. Вандриес, Язык, М., 1937, стор. 174.

² Глава «Quesîion of Versification», стор. 204.

³ Л. И. Тимофеев, Очерки теории и истории русского стиха, 191)1,

стор. 6.

⁴ Ж. Вандриес, Язык, М., 1937, стор. 174.

5. Приголосні фонеми

Частота вживання приголосних фонем в українській мов; Може бути встановлена на підставі фонетико-статистичного ана­лізу тексту (у нашій роботі — на основі аналізу текстів 1—VIII). Взявши до уваги загальну кількість позицій кожної приголосної Н усіх текстах, мінімальну і максимальну кількість позицій в окремих текстах, ми приходимо до висновку про доцільність поділу приголосних за частотою вживання на п’ять класів.

І До 1 класу належать приголосні найвищої частоти И ж и в а н н я: н, в, т, р, с та й, j. В аналізованих текстах вони Миють загальну середню частоту вживання від 6,5 до 10,3%, N мінімумом частоти вживання в окремих текстах від 4,4 до 8,9%

1. максимумом від 9,6 до 12,3%.

До II класу відносяться приголосні вищої частоти И ж и в а н н я: л, к, ж, п, д та з. В аналізованих текстах їх загальна Середня частота вживання від 4,3 до 6,4%, з мінімумом в окремих Текстах від 3,5 до 4,9% і максимумом від 5,4 до 8,2%.

До III класу входять приголосні середньої частоти Вживання: б, г, ч та л:. В аналізованих текстах їх загальна Середня частота вживання від 2,5 до 3,1%, з мінімумом в окремих Текстах від 1,1 до 2% і максимумом від 3,4 до 4,6%.

IV клас складається з приголосних нижчої частоти Вживання: ж, ц, ш та фонемосполучення шч (щ). В аналізо- Вйіінх текстах вони мають загальну середню частоту вживання Від 0,9 до 1,6%, в окремих текстах мінімум від 0,4 до 0,8%, мак- інмум від 2 до 4,6%.

До V класу належать приголосні рідкісного в ж и в а н-

2. я ц\ ф, ож, оз та проривна г (/’'). В аналізованих текстах їх за­пільна середня частота вживання від 0,01 до 0,3%, в окремих іп.ггах мінімум від 0 до 0,1% і максимум від 0,1 до 0,7%.

І и-й розподіл приголосних по класах за частотою вживання Цодиється у вигляді таблиці (див. таблицю № 5).

Зауважуємо, що наша класифікація приголосних за частотою Вживання не може вважатися досконалою, тому що є першою Ійкою спробою. Ми свідомо спростили її; класифікація подана Адм основних приголосних фонем. У процентних показниках не Виділені пом’якшені і подовжені приголосні, але виділена фонема І(, (вживана в таких словах, як сміється і под.); фонемосполучен- Вн шч (що позначається на письмі буквою щ) також для зручності »мі.іншого аналізу розглядається як окрема (складна) фіонемна Іди 11 и ця (фонемосполучення), що при потребі в аналізі розчлено- Іуггься на прості фонемні одиниці. Явища асиміляції і дисимі- і«ЦІЇ спеціально не розглядаються.

' Для характеристики окремих приголосних, які ми розглядаємо ■ Послідовності за ступенями частоти їх вживання, подаємо табли­ці і визначенням позицій приголосних. У дробових позначеннях

у чисельнику показані наголошені позиції, в знаменнику — йена- голошені. Збоку цифр і над ними вживаються позначення пом’як­шення (риска збоку цифри) і подовження (риска над цифрою). Таблиця №. 5 1 Поділ приголосних української мови за частотою вживання в текстах І—VIII (в процентах до загальної кількості приголосних у текстах) і за мінімумом та максимумом їх вживання (в процентах до кількості приголосних в окремих текстах) Щ Класи	Фонеми	Середній % вжи­вания	Маїі текст	мум %		Максимум текст "1 % 1
	н	10.3	1	8,9	VI		12,1
Перший	в	9,5	І	7,1	II		12,3
	т	9,1	II	6,5	VII		12,0
	р	7.8	1	4,9	V		9,6
	с	7,1	VIII	5,6	II		10.0
	Й, І	6,5	II	4,4	І		10,0
	л	6,4	VII	3,7	III		8,9
	к	6.1	VI	4,9	І, III, IV		6,2
Другий	м	5,6	II	4,0	III		7,0
	п	4,8	V	3,8	VII		5,4
	д	4,7	V	3,7	II		5,7
	3	4,3	VI	3,5	VII		6,0
	б	3,1	V	1,7	і		4,5
Третій	г	2,6	VII	1,1	II		4,4
	ч	2,5	II	1,8	IV		4,6
	X	2,5	VI	2,0	IV, VII		3,4
Четвертий	ж	1,6	VII	0,4	І		4,0
	ц	1,5	І	0,7	VII		2,8
	ш	1,2	V	0,8	IV		2,0
	(шч)	0,9	III, VI, VII	0,5	V		4,0
П’ятий	Ц, ф дж ДЗ г'	0,3 0,13 0,13 0,01 0,003	VIII IV IV, VII	0,1 0,1 0,1	IV VI І, VI VIII		0,7 0,0 0.4 0,1

Фонема н (н\ н, п )

// — найчастіше вживана фонема І класу. Найвища частії вживання — в безударній позиції перед а, особливо в газетним)! тексті VI (47 позицій), також у художньому тексті І, побуде ми йому на народно-розмовній мові (40 позицій). У газетних тексів

і.н гота вживання фонемосполучення на обумовлена наявністю ного в широко вживаних у науково-публіцистичних і суспільно- політичних стилях мови словах: наука, раднаргосп, напружений, і танення та багато інших. Фонемосполучення н’н ’а (найбільш вжи- I ітііе в газетних текстах) властиве часто вживаним в суспільно- : політичній лексиці словам: значення, зобов'язання, управління, щнпішткування і под. Фонемосполучення на в художніх текстах Г прумовлене частим вживанням прийменників на, над та багатьох І слів з префіксом на-’, налазити, насувати, навкруги, навмання в і под., а також виникненням цього фонемосполучення при закін- В'н'ішях: вона, капосна і под., і в коренях слів типу знати і под.

У художньому тексті І, побудованому на народно-розмовній

мові, багаторазово зустрічається фонемосполучення не, що в основ* ному зумовлене частим вживанням заперечної частки не, а також таких слів, як неначе, мене і под.

Фонемосполучення но виявляється найбільш вживаним у художньому тексті III (18 позицій), в науково-популярномуі тексті V (13 позицій) і в газетних уривках VI (29 позицій) та VII (27 позицій). У тексті III таке фонемозвучання утворюється через часте вживання форм родового відмінка від прикметників! з основою на н: небесного, пишної, безмірного, червоного, зеленого, синьої і под. У тексті V це фонемозвучання є наслідком частого вживання складних слів-прикметників з основами на я, на ознаї чення кольорів мінералів з різноманітним забарвленням і від тінками: винно-жовто-червонястий, темно-димчастий, темнЛ

червоний, тжно-зелений і под. У газетних текстах VI і VII фонемИ сполучення но утворено в таких словах, як капроновий, осново, економічний, встановлення і под., а також в таких, як головногол успішного, своєчасного і под., впроваджено, порівняно, значно і под,

Фонемосполучення ни особливо часто вживане в текстах IV (22 позиції), V (28 позицій), VII (27 позицій) — головним чином| внаслідок широкої наявності форм з фонемою и в закінченні прі основах на н: величезними, білосніжними, дивовижних, запит них, численних, механізованих, кубічних, поширений, ціни, рубіни і под. Отже, таке фонемозвучання незалежне від лексико-стилі* стичних умов і є наслідком певного граматичного оформленій! слів незалежно від їх стилістичного вживання.

Позиції фонеми я перед приголосними виявляються в п.и’Ь більшій кількості в художньому тексті IV (12 позицій), В ПОН тичному — VII 1(12 позицій) і в газетному — VI (14 позицій! У мові художніх творів таке звучання ч є наслідком використання загальновживаних слів і «поетичної» лексики- сонце, дзвінкіїї інший, троянди, вінки і под. У мові суспільно-політичного стиля такі позиції утворюються вживанням слів, властивих цьому ся лю: елементи, конструкції, гігант, стендовий, монтаж,—зшЦ чайно, поруч із словами загальновживаної лексики.

Фонема в (в’, н, у)

Насамперед звертає на себе увагу те, що більше V, позиції у всіх текстах припадає на вживання фонеми в (у) перед прими лосними. Це виникає внаслідок: а) широкого вживання в як нрД' йменника, після якого наступні слова в багатьох випадках поцщ наються з приголосних, і б) вживання префіксів, що походИТМ цього прийменника. Отже, крім прийменника в, в усіх тексі] знаходимо різні префіксовані слова, де в (.у) вживається пере приголосними: вдержати, вкрити, вдатися, врізатися і под. К|і| того, позиція перед приголосним виникає і в тих випадках, код в походить з чергування з у, як у словах: вдаритись, «рої

ттчсння і под. Звичайно, вживається чимало слів з в перед при- інкісною в складі основи, як, наприклад: всі, австралійський, нігншість і под.; в окремих словах в стоїть перед приголосною наслідок чергування в з вл, наприклад: становлять, дивлюсь ііші,. І, нарешті, в (у) має позицію перед приголосним, коли вжи- Мін и,ся як суфікс чоловічого роду минулого часу дієслова перед •ниткою ся: з'явився, збився і под. Таблиця № 7 Постпо­ зиція по- \ іія \	№ тексту	Приголосні перед і приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	0 0	ё е	й и	і і	У	Разом позицій з ' голосними	Всього позицій
	І	97	3	! 4	3	3	3	9	1	23	79
				2+1’	16	0	4	3	0	26
	II	97	40	4	2	2	5	10	0	23	139
				20	2	8	3	14	2	49
о	III	13	4	9	4	5	4	6	0	28	87
				3	12	2	11	10	4	42
	IV	33	11	8	2	1	4	5	1	21	102
				7	У	3	11	5	2	37
	V	9.6	15	3	4	0	7	11	0	25	118
				4+ 2	16	1	10	11	2	52
	VI	34	в	8	4	5+Т	9	2	0	30	109
				9	7	ь	0	8	4	39
	VII	45	18	8	7	4	12	0	1	32	127
				10	6	2	12	2	0	32
	VIII	25	\9.	5	2	5	3	16	2	33	109
				2	7	У	10	12	1	39

Пайщица частота вживання фонеми в перед приголосними ні іься в газетних текстах VI (34 позиції) і VII (45 позицій) —

внаслідок широкого, порівняно з іншими текстами, вживанії таких слів, як: влаштувати, введення, встановлення, впровадженії'(, виготовлення, дев’ять, автоматизація, управління, зобов’язантії червневий і под. ^

Позиція фонеми в (у) в кінці слова обумовлена, головним чиї ном, вживанням форм дієслова минулого часу чоловічого роді однини і відмінкових форм (род. відм.) іменників МНОЖИНИ. ЯкрІІ* висока частота вживання в у кінці слів, обумовлена дієслівними формами, і властива художньому тексту II (40 позицій), де зіііі* ходимо багато таких слів: повівав, грав, дужчав, бив і под. У гііі зетному ж тексті VII (18 позицій) таких форм мало, зате часті вживаються іменникові форми: цехів, процесів, метрів, підгірщ емств.

Фонемосполучення ва найбільш вживаним виявляється в. ніс сті II (24 позиції), але це пояснюється тим, що тут багато разів повТш рЮЄТЬСЯ одне І те Ж СЛОВО 3 ЦИМ фонемосполученням (В'цсиіііі) У тексті IV (15 позицій) часте вживання цього фонемосполучешщ викликано вживанням дієслів із суфіксом -ува-: купувати, понаЛ писувавши. У газетних текстах VI (17 позицій) і VII (18 позииіШ збільшення кількості позицій теж обумовлене вживанням діесД із цим суфіксом: споруджуваний, бетонувати — бетонування, а ы кож вживанням числівників: два, дванадцять та слів, звичайній у текстах економічного або суспільно-політичного змісту: важмЖ вий, вартість і под.

Фонемосполучення во найчастіше вживається в текстах: В (19 позицій), III (16 позицій) і V (20 позицій). У цих текстах члені зустрічаються повторювані слова вона, вони, а в тексті V і.ік| фонемосполучення вживається в назвах кольорів: червоний, ДМ липовий.

Фонемосполучення ви в багатьох випадках зумовлене вжишнЛ ням префікса такого звучання. Найбільше слів з такою префік<Д цією знаходимо в газетному тексті VII, де фонема в має 24 ілИН ції перед и,— у таких словах, як: вироби, виробництво, мцнщ лення, виробничий, випуск, перевиконати і под.; у цьомутсіч'Н фонемосполучення ви знаходимо і в інших словах суспільно-ІішіИ тичної лексики: перевищення, підвищення і под.

Фонемосполучення ві виявилося маловживаним у газстнМ уривках, але досить продуктивним у художніх текстах II І'1| позиції), III (16 позицій) і VIII (28 позицій), в яких знаходим«! слова: повівав, вітер, снігові, здорові, світ, віків, повітря, цвітцІщШ квіти, вікові і под., а також у тексті V (22 позиції): самоцщІ^Ш опалові, фіолетові, просвічує та ін.

Фонема т (т’, т’)

У позиції перед приголосними фонема т зустрічається дін'Д часто в усіх аналізованих текстах, крім тексту І. Але в худшиміІ текстах частота вживання фонеми т у такій позиції значно ншнчм ніж у текстах газетних уривків. Серед художніх текстів по МШ

«н її таких позицій на першому місці стоїть текст III з двадцятьма Ьцнцімми перед приголосними, як у таких словах: золототканий, ЩВіЧ'іПні, палітра, полотна, цятка, крихітка, твій, достатку, ШІіірі, заткала, квітками. У текстах VI (29 позицій) і VII (40 ранній) фонема т перед приголосними виступає в словах, харак- |міих для мови газет: числівники — п'ятнадцять, дев’ятсот,— іпкож: трудовий, витрати, затрати, розвитку, створення, Ьюиництва, устаткування, індустрія, конструкція, трест, мет- |цц електричний і под. Т аблиця № 8 [і І »п. і к’ТПО- ЯІ1ЦІЯ	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слів	а а	0 0	ё е	и и	і і	У	Разом позицій з голосними	Всього позицій
	1	3	0+11’	4 17	5 12	0 2	7 7	4 4	і 0	21 42	77
	11	17	1+1’	7	3	1	2	1	2	16	74
				9	4	У	іо	4	2+Г	39
	III	20	2+3’	7	2	9	2	2	0	22	108
				21 + 2’	15	12	/	1	3	61
г	IV	16	3+11’	4	5	1	2	6	4+Г	23	91
д /				8+ Г	8	2	10	4	3+2’	38
	V	10	2+9’	10	9	1	7	3	1	31	111
				14+ Г	13	3	15	11 + г	1	59
	VI	29	6+ 10’	б+З5"	2	4	9	3	6	32	135
				9+3’	16	4	Г/	4	5	58
	VII	40	13+6’	1	3	5	16	0	2	27	145
				з+г+Т	13+ г	5	23	7	4 + Г	59
	VIII	15+1’	3+ 14’	8+1’+Г	5	4	6	2	2	29	93
				10	3	7	5	4 + Г	1	31

У кінці слова досить часто вживаною виявляється фонема т\ якій поступається тверда т. Це спостерігаємо в художніх текя тах —в І (0 + 11’), IV (З + 11’), VIII (3 + 14’), де такі позиції властиві, головним чином, дієслівним формам: зачепить, говорить, жнуть, горлають, іржуть, вищать, гомонить, заблищить, цей туть і под., також: мабуть, геть, навіть, постать. У наукової популярному тексті V (2 + 9’) таку позицію спостерігаємо в слм вах: п’ятдесят, світ, становлять, будуть, мають, наявність. І зовсім на іншій лексичній базі тримається така позиція в текста! газетних уривків VI (6 + 10’) і VII (13 + 6’), де, як виднозапж лізованих і поданих у таблиці матеріалів, тверда фонема т поруч¹ з пі' вживається частіше, ніж у текстах художніх, а в тексті VI(І тверді кінцеві приголосні навіть переважають, — в цих тексті позиція в кінці слова спостерігається в таких словах: дев’ятсот^ шістдесят, кіловат, інститут, робіт, затрат; п’ять, п’яни, надцять, вісімнадцять, тридцять, вартість, досить, (ЯшнШ і под.

Фонемосполучення та виявляється поширеним у художиЦ текстах І (21 позиція), III (ЗО позицій), VIII (20 позицій), де а)І стрічаємо його в словах загальновживаної лексики: та (сполуш ник), так, там, такий, достаток, постать, прибита, сердипщ побрататись, потоптатись тощо. У науково-популярному тексті 1 (25 позицій) це фонемосполучення знаходимо, крім загальнонжи ваної лексики, також у словах спеціальної лексики: крисішц. кришталь, янтар. У газетних текстах VI (20 позицій) і VII (6 позицій) та зустрічається значно рідше: у загальновживана* словах (такого, також) та в словах виробничої і суспільно-гіОЛІІ тичної лексики: монтаж, експлуатація, устаткування тощо. І

Фонемосполучення т- майже однаково зустрічається в тексі¹« різних стилів: у І (17 позицій): не то що, то (сполучник), шоїЛ стоїть, десятою-, в III (17 позицій): світовая, густо, світом, золарщ тканим, того, той, закуток, багато та ін.; у V (12 позицій)« сполучення представлене словами дещо іншого лексичного :Л чення: сто, Житомирщина, димчасто-рожевий і под. І вже вира НІЙ в іншій — виробничій і суспільно-політичній — лексиці це СІЮЛД чення виступає в текстах VI (18 позицій) і VII (17 позиріЙ|І сто, шістдесятому, четвертому, півтора, виготовлення, беншЯ бетонування, залізобетонні, автоматичний, методу, вартої Щ І под.

Фонемосполучення ти є в усіх аналізованих текстах. Ля аналіз показує, що цих позицій в текстах з художньої лі и р* тури значно менше, ніж в уривках науково-популярного І Н спільно-політичного стилів. Більшість таких позицій знаходйИ в текстах І (14 позицій), II (12 позицій),IV (12 позицій), депеш» ну групу слів з таким фонемосполученням становлять іііфІЩ тиви: їхати, вдержатись, захиститись, говорити, жати, яещЖ сипати, вилежуватись-, ці позиції маємо тут також у слона«. ти, хати, хворостиною, проти, тими, тисячі і под. У ю м

V (22 позиції) це фонемосполучення має місце в словах також |*І пюманітної лексики і граматичної будови — в інфінітивах: шчжати; в іменниках множини: самоцвіти, аметисти, агати, (риніти, гранати; в прикметниках: жовтуватий, синюватий, и і.ікож в інших словах загальної і спеціальної лексики: про­чистили, частини, пегматити, третинний. Але, як відзна- Цидось, найбільша кількість таких позицій виявляється в текс- IfMX суспільно-політичних стилів — у VI (26 позицій) і в VII ІГі позицій), де інфінітиви особливо часто вживаються: від- Ц(і ти, сказати, покрити, здешевити, досягнути, застосувати, шпорити, перевиконати та багато інших, а також у словах, Цисто вживаних у цих стилях: тисяча, інститут, роботи, ви­трати, турботи, ефективність, продуктивність, автоматиза• цін і под.

Фонемосполучення ті виявляється частіше вживаним у И'іч'тах IV (10 позицій) і V (15 позицій). Незалежно від стилю ЦІ позиції обумовлені в більшості випадків граматичними фор- Ммми слів: в світі, фруктів, гранітів, самоцвітів, пристрасті, ми, знамениті, жовті, найчастіше і под.

Фонемосполучення ту (тю) вживається обмежено, найчастіше и таких текстах — V (9 позицій): туманіти, дратуючи, нех­туючи, користуючись, тютюнів, багатющий та ін.; VI (11 митній): влаштувати, монтувати, інституту, архітектура, арматура та ін.

Фонема р

Крім тексту І, в усіх інших аналізованих текстах — від |й до 22 позицій — вживання фонеми о знаходимо пгред при- |цпісними. У художніх текстах в такій позиції ця фонема зву- І)Ііїм у словах загальновживаної лексики: скатеркою, стор- цчічі, шарманка, деркач, верба, ярма, серця, твердий, гарний, Qui'xue, іржуть, недарма та ін. У текстах газетних статей ці ■піннії представлені в словах спеціальної суспільно-політичної І імт’язаної з нею виробничої лексики: корпус, ферма, арма­тури, вартість, організація, конвейерний, збірний, енергетич- ЩіІ, партія, інженерний і под.

Позиції фонеми р в кінці слів представлені в аналізованих ІРін іах небагатьма прикладами; є вони, головним чином, у ху- ||і і міх текстах — II (5 позицій) і VIII (теж 5 позицій) — і ілюс- Міуюгься такими словами: вітер, вечір, комір, косар, мармур, Я/і, тепер.

Фонемосполучення ра (рідше р’а) в найбільшій кількості рішцій зустрічається в науково-популярному стилі—V текст позицій)—у словах загальновживаної і спеціальної лексики: тмкрасний, кращі, країна, уральські, Україна, трапляються, ■і тралійські, гранати, граніт, лабрадора, радуги, яскраво-червоний 1« їм У художніх текстах — III (16 позицій) і VIII (15 позицій) — ■йХодимо це фонемосполучення в таких словах загальновживаної

лексики: краса, рай, край, раз, праця, зрада, брама, правиЦ рясний, гарячий, запрягти. Значно менше таких позицій у тексті газетних уривків — у VI (13 позицій) і в VII (11 позицій), Я фонемосполучення ра (р’а) знаходимо в словах, що імпонукт цьому стилю: справа, раднаргосп, затрати, брак, праця, праціі ники, управління, район, ряд і под. Таблиця № Я \ Постпо- \ зиція Препо- \ зиція \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	6 0	ё е	и и	і і	_У_ У	Разом позицій з голосними
	І	6		3	3	0	5	10	2	23
				3 Д- ^	4	4	4	4	2	26
	II	14	5	7	17	5	2	7	3	41
				2+ 1'	8	4	7	1	7	30
	III	10		4+:	10	2	3	11	1	33
р				8+2	15	4	6	5	3	43
г	IV	21		7+1'	4	6	7	3	2	ЗО
				2+2'	17	6	8	3	0	38
	V	17	І	5	3	3	4	2	2	19
				20	1о	7	16	10	4	72
	VI	22	2	7+Г	6+Г	2	5	1	7	ЗО
				5	9	6	18	5	3	46
	VII	14		4	8+1’	4	3	7	3	ЗО
				7	26	6	4	0	2+1'	51
	VIII	19	5	5	5	3	8	7	1	-1
				/+з-	10	4	4	7	2	37 і

Фонемосполучення ро досить поширене в текстах різних СІМ |і мови; цьому сприяє наявність слів з повноголоссям -оро-, і і

і|И псами про- і роз-, вживання прийменника про і похідного від

іп префікса. Знаходимо фонемосполучення ро в художніх

кетах — II (25 позицій), III (теж 25 позицій), IV (21 позиція), III (15 позицій) — у словах загальновживаної і «поетичної» фі піки: дорога, борода, вороння, здоровий, громада, широко, §0к, робити, пророчий, пройшло, проклинаючи, непролазні, роз­ширений, розгортатися, розкрити, розправа, розкинулось, нарозхват, “а і-ііипися, прорізати, прозорий, троянда та ін. В уривках з цієї -VI (16 позицій) і VII (35 позицій) —-фонема р в позиції ІЙред о широко вживана в словах, характерних для суспільно- М" її гичної і виробничної лексики: робітники, розвиток, вироб­ництво, вироби, впровадження, проект, промисловість, продук­тивність, продукція, процент, процес, протягом, сорок та ін,

Фонемосполучення ри в аналізованих текстах вживані не часто, іІЙїільше знаходимо їх у текстах IV (15 позицій), V (20 позицій) VI (23 позиції). У IV, художньому, тексті знаходимо ці фонемо- Получения в словах: похрипли, привід, криничани, кучугури, ріитрасті, користуючись, привселюдно та ін.; у тексті V з такими ишмосполученнями виступають слова мінералогічної терміно- IIїї: кристала, кришталь, берили, лабрадоритові, а також — іечпляри, Криворіжжя та ін.; у тексті VI виділяються слова \і цільно-політичної і виробничої лексики: підприємство, архі- Фктури, перекриття, прискорити, арматури, тридцять, чо- ири та ін.

Незначне місце по кількості позицій в аналізованих текстах (НІмас і фонемосполучення рі. У художніх текстах знаходимо.

III —16, у VIII — 14 позицій у словах загальновживаної і ІЮгіичної» лексики: чарівний, рій, мрій, рідний, матері, річка, ішеріє, сріблиться, мрійники, проріже, зорі та ін. У тексті VII |у позицій, які знаходимо в словах: індустрія, рівень, семирічний, трів, матеріал, рішення і под.

Частота позицій перед іншими голосними невелика.

Фонема с (с ’)

Фонема с має ту особливість, що порівняно з іншими приголос- ими фонемами займає найбільше позицій перед приголосними і, Пишіть, найменше перед голосними. Це спостерігаємо в усіх ана- Іиикших текстах, кожен з яких має 31—52 позиції, загалом в її- шкетах — 344, що становить більше половини всіх позицій ни ми с, виявлених в аналізованих текстах. Така поширеність ін позицій почасти посилюється тим, що фонема с у багатьох нитках функціонує в слові у вигляді префікса, входить до Миду таких продуктивних суфіксів, як -ств-, -ськ- та ін., Пікших особливо в словах суспільно-політичної лексики.

ІІ,іо позицію фонеми с знаходимо в художніх текстах (в І — і позицій, в II — 47, в III — 43, в IV — 39, в VIII — 31) —у (шин загальновживаної і «поетичної» лексики: світ, свій, сту- Мй, стоїть, хворостина, сніп, постать, запаска, сніг, схилити,

несподіванка, сподобатися, постеріг, тріснути, стіжок, ясний, сріблиться, небесний, чистий, іскристий та в багатьох інших. ; Найбільша ж кількість цих позицій належить текстам газетних уривків — VI (52 позиції) і VII (49 позицій); вони є в таких словах: співдружність, промисловість, підприємство, господарство, \ створити, справа, споруджувати, число, пуск, строк, сто, тристи, експлуатація, конструкція, інститут, спеціаліст, індустрія, комплексний а також у багатьох інших. Таблиця №10 S Нас і по-		et OJ
\ ЗИЦ.Я		CL Ш t= s * 5 (j Д	CQ —■ га я sg о О	я	5	é	к	і	У	3 к го ^ g X	1 3 с
Препо- \ зиція \	CJ X <и H «	§ s E- с	Пригож КІНЦІ CJ	я	0 ' 1	е	и	і	У	с 5 s § 8 S га CU га \—	О с. S <3
	1	35+1’	1 + 8’	1 + Г	0	0	0	3	О/С Ж		72
				1+3’	9	4	1	2	2
	11	47	1 + 12’	6	2		12	2	2	24	М2
				6+4’	4		5	5	4	28
	111	41+2’	2+2’	з+г	4	3	4	2	1	18	8'i
1 с				3+ 12’	1	3	0	1	0	20
	IV	30+9’	2+7’	3	1	1	2	. 2	о+ г	10	811
				1+7’	З+Г	1	5	1	3	22
	V	37+ 10’	1 + Г	0+1’	0		5	2		8	1Ц
				8	4		з	1		16
	VI	51 + Г	]	0+1’	2	1	0	1	0	5	Г\
				1+6’	0+2’	0	1	2	3	15
	Vil	48+Г	2	0+2’ 1+ 15’	8 2	1 4	0 1	0 2	0 2	11 27	т 1
	Vlll	28+3’	3+2’	5+1’ 2+3’	2 2	1 3	1 1	2 0	2 Т	И 12	iij I

У кінці слів фонема с’ входить до звукового складу слів, що закінчуються часткою -сь. Найбільше таких позицій у тексті II (12 позицій) — в словах: насувались, розстелилось, сховалось, на­ближаючись і под.

Позиції фонеми с' перед а в найбільшій кількості е в текстах

3. (13 позицій) і VII (17 позицій). В художніх текстах такі позиції є в словах: побраталася, заручилася, потопталося, в'єть- сч та інших. У тексті уривка з газетної статті фонемосполучення і а виявляється в словах: зобов’язалися, випускається, тисяча, шістдесят, досягнути та ін.

Фонемосполучення си також малопродуктивне. У тексті II знайдено найбільше позицій (17), але вони виявляються внеба- і атьох словах: синявий, посипав, Василько (повторюється багато разів).

Фонеми it, j

Ці фонеми мають великий діапазон вживання, але різні їх позиції виявляються в аналізованих текстах нерівномірно. Досить ннсока частота вживання й, j має місце в позиціях перед приго­лосними (переважно в художніх текстах і в уривку з науково- популярної статті), перед о, і та у (головним чином, в художніх пікетах).

Треба взяти до уваги, що j вживається для так званої йотації юлосних, й виступає в функції сполучника, чергуючись з і, чер­гується з початковою і в деяких словах, служить для оформлення ґілгатьох широко вживаних граматичних категорій слів(наказо- пою способу дієслів, закінчень прикметників, ступенів прикмет­ників). Це й обумовлює високу частоту вживання цих фонем. Позиції перед приголосними знаходимо у великій кількості в художніх текстах (крім II) —в І (19 позицій), III (12 позицій),

4. (14 позицій), VIII (14 позицій) —у таких словах: спродуйся, пакуйся, дайте, не згадуймо, що й говорити, найкращої, наймисли- «іша, достойною, прийде, прийдешнє, знайшла, соловейком, чайка, іч'йна та ін.

І Іозиції в кінці слів властиві як розглянутим художнім тек- і і.їм, так і мові науково-популярної статті. У текстах І (16 пози­цій), III (18 позицій), IV (12 позицій), VIII (23 позиції) ці позиції ініявляються в словах: мій, святий, який, цілий, людський, рід­іти, схожий, набридлий, переповнений, яскравий, пророчий, хай, ані/, купуй, змій, край та ін. Те ж спостерігаємо і в тексті V (17 мнимий),до якого входять слова: чудовий, білий, гірський, жовту- нищий, синюватий, бурий, дорогоцінний, правобережний та ін.

У позиції перед а фонема j вживається найчастіше як у худож­ні \ текстах, так і в текстах з науково-популярної літератури і і і і зет. У текстах І (29 позицій), III (14 позицій), VIII (17 пози- иііі) знаходимо ці позиції в словах: я, як, який, моя, поясом, сві- шашіч, виявити, посіялося, знехаяло, яри, нив’я, ясні, троянди,

'а пить та ін.; у тексті V(14 позицій): п'ятдесят, виявлені, зв’язані,

наявність, янтар та ін.; у тексті VII (19 позицій): зобов’я­зання, якість, яскравий, п’ятий, п’ятдесят, дев’ятому, дев'ятсот. Позиції перед о поодинокі і в багатьох текстах відсутні. Позиції перед е теж нечисленні, як, наприклад, у словах: є, моє, в'ється, чаруєте. Таблиця №11 \ Постпо- \ зиція Препо- \ зиція \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	0 0	ё е	и и	і і	У	Разом позицій з голосними	Всього позицій
Й, і	1	19	16	11 18	—	7 6		15 9	5 Ж	38 39 її	112
	І]	6	9	3 5	1 1			10 1	0 14	14 21	'4
	III	12	18	0 14	0 1	2 І2	—	8 11	2 18	12 56	98
	IV	14	12	5 6	—	4 т		3 6	2 75	14 33	73
	V	2	17	0 14	1 0	0 7	—	14 5	0 7	15 33	67
	VI	5	9	0 3	—	4 тг	—	2 Ж	1 9	7 31	52
	VII	4	5	9 То"	1 0	2 5	—	2 16	0 9	14 40	63
	VIII	14	23	7 То"	—	0 9	—	3 4	2 8	12 31	Ж)

В позиції перед/фонема j виявляється в усіх аналізованих те їм тах. В найбільшій кількості знаходимо ЇЇ: в художньо-літератуи них текстах І (24 позиції), II (11 позицій), III (19 позицій)

у таких словах: її, їх, моїм, своїх, коло неї, стоїть, їхати,в'їхав, наїде, Солов’їха та ін.; у тексті V (19 позицій): свої, країн, Україна, їх та ін. ; у тексті VII (18 позицій): індустрії, спеціалізації, комп­лексної, автоматизації, електричної, енергії і под.

Позиції перед у частіше вживаються в художніх текстах:

2. (14 позицій), III (20 позицій), IV (17 позицій), як у словах: з краю, Сплою, скатеркою, чорною, стіною, сіткою, талановитою, рукою, свою, глею, невщухаючого, зливаються, одурманюючий, збуджуючи, вдовольняючись та ін. У тексті VI (10 позицій): експлуатацію, дають, пропозицію, технологією.

Фонема л (л')

Поширеність цієї фонеми досить велика і підтримується тим, що у її вигляді в мові часто виступають суфікси минулого часу дієслів жіночого і середнього роду та множини (була, було, булії)\ нона використовується також як суфікс у прикметниках і дієприк­метниках (мерзлий, пожовклий), входить до складу інших суфіксів (мінливий) та ін.

У позиції перед приголосними ця фонема вживається рідко — в таких, наприклад, словах: фіалкова, алмазний (текст VIII); частіше в цій позиції фонема л’: скільки, Василько (текст II), найбільших, будівельники, покрівельних (текст VI).

Ще рідше зустрічаємо цю фонему в кінці слів. Тексти І, II,

2. і VI зовсім не мають цієї позиції. В інших текстах лише по­одинокі приклади: гул (VI), опал (V), фотель, зусиль, даль (VIII).

Фонемосполучення ла (часто зустрічається внаслідок вживан­ня дієслівних форм минулого часу) і л’а властиві в більшій мірі художнім текстам І (32 позиції) і III (25 позицій) і виявляються м словах: лежала, знайшла, вдалась, зачепила, здуріла, побрата­юся, обставилася, Палажка, перелазять, талановитою, непролазні, слабким, малярі, облягло, земля, ткаля та ін.

Фонемосполучення ло (л’о) також вживається частіше в худож- иіх текстах: І (20 позицій), II (20 позицій), III (25 позицій), у т.их знаходимо значну кількість дієслівних форм; ця позиція ми являється в таких, наприклад, словах: було, посутеніло, зді­йнялося, сховалось, пройшло, занехаяло, розкинулося, село, голодну, на лоні, холодний, молочні, Солов’їха, цілому, чоловік,злодієві, коло, ни ю (прислівник), білою, половина, кольору, шпильочку та ін.

Фонемосполучення ле представлене небагатьма позиціями в річних стилях—у художньому тексті VIII (11 позицій): клепле, Ш'.іетні, але, мислей, колектив, плебеї; в уривках з газетних ' місії —у текстах VI (12 позицій) і VII (11 позицій): встанов- існнчм, виготовлення, будівельної, заздалегідь, нелегка, комплексно- исханізованих, колектив, електричної, пленуму. Отже, можна йиижати, що ця позиція фонеми л посилюється вживанням слів іііііііімовного походження.

Фонемосполучення ли поширене в усіх текстах, і це пов’язу- 11іігя із вживанням його при суфіксації дієслів і прикметників.

Таблицч №12 \ Постпо- \ зиція V Препо- \ зиція \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	6 0	ё е	и и	і і	V У	Разом позицій з голосними	1 Всього позицій
	І	0+5’		9	5	4	5	4	2+5’	34	88
				23	15	3	5	0	0+3'	49
	II	0+ 17’		3+3’	10	4	8	12	0	40	95
				1 + 17	10	4	19	2	о+г	38
	III			7+3’	9	5	6	6	1+3’		96
п				12+3’	13+3’	2	16	3	1+3'	150+
«У 1	IV	0 + 7’	і+і’	4+1’	6	4	7	2	1 + Г	26	61
				2+1’	9	0	11	3	2+1’	29
	V	2+5’	1+3’	1+3’	0	4	5	6	1	20	62
				7	5+5’	1	8	3	2	31
	VI	0+9’		2	6 + Г	1	5	1	0	16	51
				1 + 1’	7	11	4	1	3+1’	29
	VII	0+7’	і	1 + 1'	3	1	4	3	0	ІЗ	ІА
				1 + 1’	2	9	2	7	1+Г	24
	VIII	3+3’	0+5’	0+2’	3	6	9	9	4+Г	34	81
				7+1 ’	5	5	11	8	2+Г	40

Ця позиція виявляється в художніх текстах — II (27Чтхозиціпі III (22 позиції), IV (18 позицій), VIII (20 позицій),де вживають!'» такі слова: йшли, бігли, оповили, стали, ходили, туманілі, пропливали, були, могли, потрясли, зламались, потяглися, розго/) тались, минулися, запряглися, розлилося, заблищить, сріблитмн копили, лихові, ялинкою, глибоко, блискучі, білими, коли, ніколЩ набридлий і багато інших. У тексті V (13 позицій): пропусти.ш звертали, можливості, особливо, білий, берили, опали. В газети*

уривках таких позицій мало,— в тексті VII (9 позицій): вирі­шили, розв’язали, важливих, колишньою, коли, лише, великої, близько.

Фонемосполучення лі має невелике поширення, найчастіше н художніх текстах — у II (14 позицій), III (9 позицій) і VIII (17 позицій): білі, побіліли, лісу, заліплював, уліворуч, палітру, пензлі, літ, сліз, голі, наболілим, землі, коліс, на полі, на видноколі, уклін, залізний, в минулім, літ, Сахалін, олімпієць. Зустрічається це фонемосполучення також у науково-популярному тексті V (9 по' зицій): кристалів, спеціалісти, кристалічної, аналіз.

Мало вживана й позиція перед у. Знаходимо коло десятка випадків, коли вживаються фонемосполучення лу і л’у (остан- иє — частіше) в художніх текстах І, III і VIII: люди, люті, ііивлюсь, малювати, волю, любові, плює, полукіпок, цілу, луки, плуг. В інших текстах випадки таких позицій поодинокі.

Фонема к

Ця фонема досить широко вживана і виявляється в різних позиціях в усіх аналізованих текстах. Слід зазначити, що фонема к є фонетичною частиною багатьох продуктивних суфіксів: -к-, •0К-, -ик-, -ськ-, -очк-, -еньк-, -оньк- та інших, і це, звичайно, посилює частоту вживання цієї фонеми.

У текстах різних стилів фонему к виявлено в позиціях перед приголосними у багатьох випадках,— в аналізованих текстах ці позиції становлять коло 20% загальної кількості всіх позицій фонеми к. У художніх текстах— III (15 позицій), IV (10 позицій), VIII (13 позицій) — ці позиції знаходимо в словах: краса, край, накрив, проклинаючи, криничани, яскравий, крейдою, розпеклися, оксамиту, вікно, уклін, крихотко, квітками, кримських та ін. V тексті V (28 позицій): прекрасних, Україна, Криворіжжя, кри­зу, відкладах, кристалів, кремнезему та ін. У текстах VI (20 по- чіцій), і VII (14 позицій): перекриття, покрити, експлуатацію, проектом, конструкцій, ефективність, комплексної, електричної, колектив та ін.

Позиції фонеми к в кінці слів зустрічаються більш помітно и художніх текстах — в І (17 позицій), III (18 позицій), VIII (11 позицій), де вживаються такі слова: як, так, допік, печінок, сті­нок, полукіпок, думок, гадок, закуток, рядок, підмурівок, писак III ін.

Фонемосполучення ка особливо виразно пов’язується з суфік ПІНІЄЮ і виявляється в більшій кількості в художніх текстах — у І (17 позицій), III (14 позицій), IV (16 позицій), VIII (9 позицій), н иких знаходимо слова: дівка, запаска, гуска, думка, квітками, Утіками, садками, хмарками, річка, невеличка, прикажчиками, така, Каховка, гречка, казать, капосна, така, ткаля, заткала, Ча нівіка, каже та ін. Таких позицій мало в текстах V (8 позицій) [камінь, Кам’янки, пеліканітовї), VII (8 позицій) (показових, аомі тики, випускається) і под.

Таблиця Л? ІЗ \ Постпо- \ зиція Пре по- \ зиція	№ тексту . і	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слів	а а	6 0	ё е	11 и	і і	У У	1 і Разом позицій з приголосними	Всього позицій
	І	/7	17	6 11	2 15	—	3 4	0 4	4 ~Г	15 38	77
	11	7	5	3	15		1	2	1	22	65
				3	19		7	0	2	31
	ПІ	15	8	11	5	0	5	4	5	30	77
и				3	7	4	5	2	3	24
Г\ 1	IV	10	1	6	4	0	2	1	3	16	77
				10	13	1	У	б	11	50
	V	78	5	4	6		6	1	2	19	75
				4	5		8	Ь	0	23
	VI	70	4	1	7		1	0	0	9	55
				4	11		Ь	1	1	22
	VII	14	4	4	6		3	3	0	16	64
				4	14		3	2	7	ЗО
	VIII	13	11	2	4	1	7	0	1	15	64
				7	8	0	8	1	1	25

Фонемосполучення ко— найчастіше вживана позиція фонеми к: в аналізованих текстах воно становить понад чверть всіх по­зицій фонеми к, які розподіляються по всіх текстах в кількості від 11 до 34. У художніх текстах — 1 (17 позицій), II (34 позиції), 111(12 позицій), IV (17 позицій) і VIII (12 позицій) — ці позиції знаходимо в словах: Омелько, Соловейком, півкопи, чоловіком, коні, Василько, комір, ялинкою, кольори, рукою, серпанком, цяііі ко, крихотко, кобзарі, спокоєм, гальонкою, річкою, коси, видо

щіськом, косар, колектив, фіалкова, дзвінко, котрий, однаково\ коло, ніколи та ін. У тексті науково-популярної прози (текст V — II позицій) коло слів з таким фонемосполученням значно обме­жене: кольори, використання, науковий та деякі інші. Так само небагато слів з такими позиціями в уривках з газетних статей — н текстах VI (18 позицій) і VII (20 позицій), де багато слів повто­рюється: колон, корпус, конструкцій, наукові, конвейерно-потокові, І комплексної, колектив, економічного, котел, великої, прискорити, І б шзько, удосконалюючи та ін.

Позиції перед є трапляються дуже рідко: високе, глибоке текст (III), а в текстах 1, II, V, VI, VII вони зовсім відсутні.

Не часто вживаними, хоч і властивими всім аналізованим текс­там, є позиції перед и. Фонемосполучення ки виявляється частіше вживаним у художніх текстах — в III (10 позицій), IV (11 по- ■IIIцій), VIII (15 позицій), де знаходимо такі слова: співаки, луки,

\ топки, піски, десятки, квітки, чайки, батьки, предки, вінки,

І пилки, шарманки, Каховки, яким, слабким,— тобто частіше при фонемі и в закінченнях, а також у таких словах, як: килимами, блакитний, людський, сокира та ін. У тексті V (14 позицій): гірський, тут-таки, стільки, таких, руки та ін. В інших текстах іаких позицій мало.

Зовсім мало позицій перед /.

Небагато позицій і перед у,— найбільше у тексті IV (14 по­зицій), де фонемосполучення ку знаходимо в словах: влітку„ пранку, ярмарку, перегукуються, куркульських, кулаками та ін. V тексті VII (7 позицій) ця позиція виявляється в словах із н.шінченням -у після фонеми к в основі: випуску, розвитку, тех­ніку, за семирічку, також — устаткування.

Фонема м

Ця фонема зустрічається в усіх аналізованих текстах у різних ПОЗИЦІЯХ. Кількість цих позицій підвищується внаслідок того, ив) фонема м часто вживається у відмінкових закінченнях імен­ників, прикметників і морфологічно подібних до них інших слів.

Кількість позицій перед приголосними порівняно невелика. Инивляються такі позиції в художніх текстах III (7 позицій) і VIII (6 позицій) у словах: мрій, темним, темно-зелений, на і#чш, тремтить, олімпієць та ін.; в уривку науково-популяр-

2. о і прози — у тексті V (10 позицій): кремнезем, ізумруди, темно- Пимчастий та ін.; в уривках з газетних статей — в текстах VI (її позицій) і VII (8 позицій): сімсот, сімдесят, вісімнадцять, підприємства, комплексної та ін.

У кінці слів фонема м вживається переважно у відмінкових ■ипкіпченнях. У художніх текстах І (15 позицій), II (11 позицій),

2. (28 позицій) ця позиція представлена в словах: Омельком, Щшцшпотканим, серпанком, слабким, голосом, поясом, чоловіком,

і п човейком, серпом, тихим, спокоєм, незвичайним, дивом, деревом, Ін.жлі, молотом, бетоном, шаблоном, снігом, лісом, однім, всім,

нам, ним, там, підтюпцем, дам та ін. У тексті VI (16 позицій) прикінцеве вживання фонеми м виявляється в словах; із спору­дженням, встановленням, будівельним, трестом, вузловим, питанням, ферм, прольотом, натяжінням та ін. Таблиця № 14 \ Постпо- \ зиція Пропо- \ зиція \ \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	0 о	ё е	и и	і і	У У	Разом позицій з приголосними	! Всього позицій
	І	3	15	4 1	4 8	7 8	0 7	8 0	1 3	24 27	69
	II	—	11	7 5	4 ТГ	1 2	0 "6	2 2	0 2	14 20	45
]\Л	III	7	28	3 7	2 т-	о |см	2 79	7 1	0 1	14 34	83
м	IV	2	7	4 Із	7 3	2 1	0 17	3 0	3 4	19 38	66
	V	10	5	8 8	0 12	0 4	0 19	0 3	2 1	10 47~	72
	VI	5	16	4 1Г	5 3	5 1	0 1	2 ~2	0 2	16 12	4ІІ
	VII	8	8	1 ТсГ	0 1	3 5	0 9	4 1	0 11	8 37	61
	VIII	6	13	2 6	9 2	2 0	2 9	2 2	1 _7	18 26	63

Позиції перед а зустрічаються в аналізованих текстах неріи« номірно. Найчастіше вживаними вони виявляються в художні» текстах II (12 позицій), III (10 позицій), IV (17 позицій) —у такИ| словах: хмари, громадами, мати, мачуху, килимами, шарманки,

її мані, ярмарку, матерій, ярма, отамани, очима, одурманюючий, ;кНіімалося, зламались, мало, сама, запівдарма та ін.; в тексті V (16 позицій): аквамарини, пегматитами, гранати-альмандини,

и.і мази, малинового, зокрема, мав та ін.; в газетному тексті VII (II позицій): автоматизації, машини, матеріалів, всіма та ін.

Позиції перед о розподіляються ще більш нерівномірно; вони найбільш часто зустрічаються в текстах І (12 позицій), IV (10 позицій), VIII (11 позицій) в обмеженому колі слів, які повторю­ються: промовила, немов, мовляв, поможи, може, море, могли, мо­лотом, гомонить, моє, моєї, змовившись та ін. У тексті V (12 по- іпцій): самоцвіти, можливості та ін.

Позиції переде хоч і зустрічаються в усіх аналізованих текстах, але рідко, в обмеженому колі слів, наприклад: мені, мене, Омелько (текст І); механізованих, зменшити (текст VII) та ін.

Позиції перед и мають місце, головним чином, при відмінкових .шкінченнях, їх знаходимо в текстах III (21 позиція), IV (17 позицій), VIII (11 позицій) —у таких словах: поясами, хмарками, хатками, кідками, квітками, плахами, юрбами, літами, довгими, білими, ніішневими, вашими, величезними, ошелешеними, минулими, іржа- пими, ми, мило, мирові, оксамиту, мислей, в минулім та ін.; у іекеті VII (9 позицій): восьмисот, семирічки, величними, завдан­нями, наміченими та ін.

Позиції перед і також зустрічаються в усіх аналізованих те ке­пі х, але в невеликій кількості, наприклад, у таких словах: мій, «іряе (текст І); заміри, змій (текст III); наміченого, економічного (текст VII) та ін.

Гак само рідко вживані позиції перед у; лише в тексті VII ш.іходимо 11 таких позицій у словах: дальшому, четвертому,

третьому, дев'ятому, пленуму, комунізму та ін., отже, фонемоспо- /іучення му виявляється тут в більшості випадків при звуковому оформленні відмінкових закінчень.

Фонема п

Поширеність вживання фонеми п у значній мірі обумовлена її И*іявністю в багатьох прийменниках і префіксах (про, при, пре-, т ре-, перед, під та ін.). По позиціях фонема п розподіляється Нерівномірно.

В аналізованих текстах фонема п найчастіше зафіксована перед приголосними. Це, головним чином, похідні слова, утворені ■і префіксами при-,про-, пре-. Кількість позицій перед приголосними

ІІ.НІОВИТЬ більше третини всіх позицій цієї фонеми. У художніх іем-тах — І (10 позицій), II (10 позицій), III (16 позицій), IV (18 Ни їм ЦІЙ), VIII (22 позиції)—ці позиції виявляються в словах: Пні, промовила, пропікаєте, пройшло, проклинаючи, непролазні, припливали, пропонують, проріже, прибита, пристрасті, привід, Шііпселюдно, пригріє, природа, заплати, плює, заліплював, впра­ві рач, заплакав, ступнув, випріг, проти, плахти, плахами, п'яти, тсшіляється, споєних, тепло, клепле, пепла, птиці, випливе.

пророчій, кепський, плуг, предки, плебеї та в багатьох інших. У те­ксті V (13 позицій): п’ятдесят, прекрасних, пропустили, просвічує, прозорі Приазовська, трапляються, сапфіри. В уривках з газет­них статей—VI (21 позиція), VII (36 позицій): промисловості, провести, впроваджено, протягом, капронового, площа, п ятна- дцять, підприємства, справа, працівники, експлуатацію, напру жених, пропозицію, комплексної, планом, теплової, управління, процесами, процентів і под.

Таблиця № 15

У кінці слів ця фонема трапилась лише в тексті І: сніп.

Досить обмеженим у вживанні виявляється фонемосполучення па. в тексті І (10 позицій) — у словах: пакуйся, Палажка, снопа, пасинком, запаска та ін.; у тексті V (11 позицій): топазів, опали, иолуопали, пегматитовими та ін.

Зате надзвичайно численні позиції перед о —- внаслідок широ- і ■ >го вживання прийменника і префікса по. Ці позиції становлять 32% всіх позицій цієї фонеми і виявляються в усіх текстах, зо­крема у художніх — І (22 позиції), II (27 позицій), III (16 позицій),

2. (13 позицій), VIII (10 позицій) —у словах: по, поруч, помили­те/), постать, сподобалась, поможи, повівав, оповили, посипав, побігли, побіліли, постеріг, запобігти, подумав, несподіванки, повинно, поринали, помітив, поїду, повернув, покрив, побраталася, посіялося, поміж, поодинокі, порозкидалися, потяглися, похриплі, посуд, по-південному, по-простому, в повітрі, потух, капосна, поле, поясом, полотна, спокус та в багатьох інших. У науково- популярному тексті V (10 позицій): поклади, подібні, поширений, иолуопали та ін. У газетних уривках —- VI (16 позицій) і VII (П> позицій): подає, постійну, допомогу, покриття, потокових, потужністю, показники, показових, сповнені, споруджуваний, по­пой. пропозицію, запропонованого та ін.

Позиції перед е в усіх текстах зустрічаються не часто, наприк- шід, у таких словах: перед, ступенів (текст II); перші, перегуку- к чі і вся (текст IV); передбачено, перекриття (текст VI) та ін.

І Іозиції перед и зустрічаються ще рідше; найбільше їх зна­йшлося в тексті І (10 позицій): снопи, півкопи та ін.

Трохи частіше, але також у невеликій кількості вживаються позиції перед і, особливо в префіксі під- та в небагатьох словах, наприклад: підтюпцем, підвівся, підбіг, півгодини (текст II); /Іопік, піде, ступінь, півкопи (текст І); олімпієць, співа, підмурі- ц>л пісень (текст VIII); підприємства, підвісної, успіх, спів- Оружності, підвищити (тексти VI і VII).

І найрідше зустрічаються позиції перед 36 як, наприклад,

2. словах: обтріпуючись, пусто (текст II); корпусу, пуск (текст VI) ні Ін.

Фонема д (д’)

Частота вживання фонеми д в деякій мірі залежна від наяв-

цієї фонеми не лише в коренях повнозначних слів, але і в

прийменниках та префіксах (до, од, від, над, під, перед і под.).

І Іозиції перед приголосними виявляються в найбільшій кіль-

(

щ и (коло 22% до загальної кількості позицій) в усіх текстах.

¹ художніх текстах — в І (13 позицій), II (11 позицій), III (10

Цімішііі), IV (11 позицій), VIII (15 позицій),— вони є в таких Нонах: обгризлись, одбирали, від холодного, од такої, перед ними,пи/вин <і, підбіг, над’їде, відпочинемо, відбивається, відроджуюсь,іЬч однім, вдвох, другого, дня, голодну, рідних, садками, дратуючи,Мншчшо, привселюдно, набридлий, нудний, вигідних, дрібні та ін.

У тексті V (7 позицій): підстави, водними, відкладах, другим та іп. В уривках з газетних статей —VI (16 позицій) і VII (11 позицій): віднести, підприємства, передбачено, відзначити, підвищення, два, раднаргоспу, середньої, дослідно-показових та ін. Таблиця № 16 \ Постпо- \ ЗИЦІЯ Препо- \ ЗИЦІЯ \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	6 0	é е	и и	і і	. У_ У	Разом позицій з голосними	! Всього позицій
	І	13	1+1'	4 3	4 8	2 4	1 6	2 1	4 5	17 27	59
	II	11	9	5 2	2 17	0 4	2 0	1 1	6 4	16 28	61
	III	10	4	4	1	5	2	0	1	13	52
п				3+2’	5	3	4	5	3	25
д	IV	11	6	1	2	3	3		2	11	48
				4+Г	9	1	3		2	20
	V	7	3	0 2	9 7	1 2	3 4	1	0 2	14 18	42
	VI	16	6+1’	0 ~3	3 8	2 7	—	1 9	1 2	7 29	59
	VII	11	1	7+2’	2	0	0	0	2	13	51
				1	5	14	1	3	2	26
	VIII	15	2	8	3	6	1		2	20	53
				2+1’	5	4	3		1	16

У кінці слів випадки вживання д не численні: наперед, нами) (текст II); посуд, люд, привід (текст IV); завод, понад, слід, ряд, метод, заздалегідь (текст VI).

Позиції перед а виявляються в невеликій кількості в таких словах: сусідами, дав, вдалась, сідало, громадами, вдарились, дасть, природа, порозкидалися, далі, далечиною, обдає, дожида, давно, недарма, згадають та ін. (тексти І, II, III, VIII); завдання, госпо­дарства, дальшому, дати, понад (текст VII).

Більш численні позиції перед о. Фонемосполучення до часто являє собою звуковий склад прийменника або префікса. Вияв­ляються ці позиції в текстах —І (12 позицій), II (19 позицій), IV (11 позицій), VIII (8 позицій): до, допік, довіку, додому, доведеться, дожида, дозвольте, добрі, добре, сподобалась, дорога, підожду, водоноси, вдосталь, вдовольняючись, достойною, дочки та ін. Чимала кількість таких позицій і в тексті V — уривку з науково-популяр­ної літератури (16 позицій), де переважають непрефіксовані сло­на: дорогоцінний, родовища, відомі, Лабрадора, халцедони, чудо­вий, досі, здобувалось, медово-вогняно-жовтий та ін. В уривках а газетних статей — в текстах VI (11 позицій) і VII (7 позицій) —• піаходимо такі слова: досить, допомогу, досягнути, дослідно- показових, добробуту, будов, стендову, трудових та ін.

Позиції перед е, хоч вони є в усіх текстах, представлені неба- і нтьма словами, які в окремих текстах повторюються. Фонемо- і'іюлучення де часто виступає як прислівник або сполучне слово мри сполученні речень. Ці позиції знаходимо в текстах: III (8 позицій), VIII (10 позицій): де, людей, деревом, день, деркач, йдете, ведемо, в прийдешнє та ін.; в текстах VI (9 позицій) і VII (14 по- шцій): академії, здешевити, введення, дев'ятсот, шістдесятому III ін.

Нечисленні позиції перед и представлені такими словами: поди, дивлюсь, господи, сердита, вроди, дивом, природа, ходили, давиться, всюди (тексти І, III, IV); альмандини, поклади, темно- Оимчастий (текст V).

Так само в обмеженій кількості і в небагатьох словах вияв­ляються позиції перед і: дітей, годі, здіймаєте (текст III); буді­вельники, стендів (текст VI) та ін.

Більш насичено, але невеликим колом слів представлені в ішалізованих текстах позиції переду;: спродуйся, на біду, здуріла, думала (текст І); дужчав, дуби, байдуже, раду (текст II); продук­тивності (текст VII); індустрії (текст VI).

Фонема з (з’)

Поширеність вживання фонеми з зумовлена тим, що вона вхо­пиш до звукового складу не лише коренів слів, але й префіксів ні прийменників (з, за, без, роз-). Позиції цієї фонеми виявля- м мис я дуже нерівномірно: в більшості випадків вона займає по­ложення перед голосною а. Решта позицій виявляється не в усіх іскстах і в дуже обмеженій кількості (див. табл. 17).

Кількість позицій перед приголосними становить 47% всіх Позицій фонеми з в аналізованих текстах. Саме в таких позиціях ця фонема входить до звукового складу прийменників-префіксів

Таблиця № 17 \ Постпо- \ зиція Препо- \ зиція \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слів	а а	6 0	ё е	й и	і і	х У	Разом позиція 3 голосними	Всього позицій
СП	1	13	2	2	1	1	0	—	0	4	45
				13+Г	2	2	3		5	26
	11	23+1’	3	3+1’ 13	1 0	—	0 1	0 2 .	—	5 16	48
	III	25	2	2	2	0	—	0	—	4 20	51
				12+1’	0	5		2
	VI	25+Г	1	1 12	0 1	—	—	0 1	—	1 14	42
	V	18	2	1 6	4 4	1 3	0 1	0 2	0 4	6 20	4(1 39 7! МІ
	IV	19+'Г	1	3 12	—	—	1 2	—	—	4 14
	VII	31+2’	—	9+1’	5	—	0	—	—	15
				12+1’	7		3			23
	VIII	26	3	1+2’	2	0	0	0	0	5 16
				9	1	1	1	2	1+Г

з-, без-, роз-, суфікса -езн- та ін. Особливо часто в позиціях перо приголосними фонема з виступає в художніх текстах І (13 позицій] II (24 позиції), III (25 позицій), IV (26 позицій), VIII (26 позицій) у таких словах: знайшла, здуріла, здіймалося, звернули, зламались з'явився, збився, зверху, згадуймо, збігає, зливається, здаєпичі збуджуючи, змовившись, зголошується, звитяжно, змученому, цщ гання, згадають, зв'язана, незвичайним, звідти, безголов’я, безкрЛ безліч, безкоштовно, безробіття, небезпеку, роз’їдеться, розспичн

лось, розкривши, розлилось, порозкидалися, розморений, розгорта­ний, нарозхват, розпеклися, розправу, розпутті, знаєте, злодієві, слизька, здорові, пензлі, злий, звуків, алмазний, близнята, зброї, tpadu, величезними та ін. Ці ж позиції знаходимо в обмеженому колі слів у деяких текстах, зокрема у тексті V (18 позицій): здо- (іцвалось, звертали, в розсипах, безліч, різних, знав та ін. ; в VI (20 позицій) та VII (33 позиції): здешевити, знизити, зменшити, ні і мають, збірних, зразків, розв’язали, розробили, розвитку, за­безпечує, значно, відзначити та ін.

Позиції в кінці слів трапляються рідко: зараз (текст І); якраз, Іпіз у раз (текст II); аналіз (текст V).

Із позицій перед голосними найбільш численними є позиції перед а: їх кількість в аналізованих текстах дорівнює 30%. Часто фонемосполучення за являє собою прийменник або пре­фікс. Ці позиції знаходимо в текстах І (16 позицій), II (17 по- іицій), III (14 позицій), IV (13 позицій), VIII (12 позицій) — у словах: зачепить, заплати, заняла, запаска, заліплював, загор­нув, захиститись, затоки, заплакав, запобігти, замітав, закри- шиочи, незабаром, закуток, заручилася, зате, занехаяло, забула, питала, заробітчанське, запашних, заблищить, запряглися, завзяте, итівдарма, казать, різа, назад, залізний та ін.; у V (7 позицій): сказати, топазами, зв’язані та ін.; в VI (15 позицій), у VII (23 по­ні ції): заходи, завдання, застосувати, завершити, зобов’язання, а і пюбетонних, механізації, автоматизації та ін.

Позиції перед о поодинокі, найбільшу їх кількість знаходимо N тексті V (8 позицій): разом, зокрема, топазовими, прозорі, Приазовська та ін.; у тексті VII (12 позицій): механізованих, зобов'я- щ іііся, залізобетонних, автоматизованих, показових та ін.

У позиціях перед іншими голосними фонема з теж виявлена в Небагатьох випадках:

перед е\ зелені, темно-зеленого (текст III); землею (текст І); кремнезему, ніжно-зелених (текст V);

перед и: різи (текст І); знизити (тексти VI, VII);

перед і: дорозі (текст II); розіслалася (текст III); топазів (текст

V),

перед у : різу (текст І); зустрічаються, ізумруди (текст V).

Фонема б

1. Іоширеність вживання фонеми б до певної міри обумовлена Цім, що вона входить до звукового складу часто вживаних часток Піп б, сполучників бо, або, прийменника і префікса об.

2. аналізованих текстах більша кількість припадає на позиції Перед приголосними (понад 20% від загальної кількості позицій ні* і <|юнеми в усіх текстах). Ці позиції виявляються в художніх И іч іах І (9 позицій), III (8 позицій), VIII (12позицій) — у сло- і>нн обминаю, обходжу, облягло, обставилася, добрі, блискучі, шініким, побраталася, блакитний, заблищить, сріблиться, на- 1 fun) ній, шаблон, благословляє, дрібні, близнята, зброєю, браму

та ін.; у науково-популярному тексті V (6 позицій): особливо, по~ дібні, лабрадори, лабрадоритовими та ін.; у газетному тексті VI (12 позицій): виробництва, виробничих, близько, блоках, брак та ін. Таблиця № 18 і \ Постпо- \ зиція Препо- \ зиція \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	6 0	é е	й и	і і	У	Разом позицій з голосними	Всього позицій
	1 1	9	3	8 3	11 1	0 1	5 3	3 і	0 2	27 11	50
	11	3	2	4	1	І	5	8	2	21	42
				4	2	0	1	3	6	16
	III	8		0	3	4	0	3	3	13	36
к				3	3	6	2	1	0	15
и	IV	4	1	1	1	1	0	4	2	9	34
				2	0	5	1	7	5	20
	V	6		0	,	1	0	4	2	8	19
				1	0	2	1	0	І	5
	VI	4	2	4	1	0		2	1	8	29
				1	0	4		0	1U	15
	VII	12	1	2	4	0	1	3	0	10	40
				0	5	6	U	4	2	17
	VIII	12	2	2	2	1	1	0	2	8	35
				1	1	3	2	1	5	13

На кінці слів фонема б зустрічається не в усіх текстах і рідко; щоб, хліб (текст І); соб (текст II).

Позиції перед а є в усіх текстах, але в деяких з них (III, IV, V, VII, VIII) у незначній кількості (1—3 позиції). В більшій кілі.-

кості ці позиції виявляються в текстах І (11 позицій), II (8 позицій):

баба, кубанські, батіг, собаки, хіба, незабаром та ін.; у тексті VI (Гі позицій): передбачено, балок та ін.

У такій самій кількості і так само нерівномірно по текстах розподіляються позиції перед о; поодинокі позиції трапляються и іскстах II, IV, V, VI, VIII. Трохи більше їх у текстах І (12 по- «нцій), III (6 позицій)—у словах: бо, або, боже, боки, босі, небо, ••тбоке, наболілим та ін.; у тексті VII (9 позицій) — у сло­них: зобов’язалися, турботи, службовці та ін.

Таку ж загалом картину має розподіл позицій перед е; пооди­нокими прикладами вони представлені в текстах 1, II. Знаходимо Ш позиції також у текстах III (10 позицій), IV (6 позицій), VIII (4 Позиції) — у словах: береш, тебе, безмірного, безталанних, безо- іІ/о/, безкрає, безліч, безкоштовно, безробіття, безцінь, небезпека (V словах з префіксом без-), бескети, бетон, плебеї та ін.; у тексті V (.3 позиції): безліч, берили-, в тексті VI (4 позиції), в тексті VII |ь позицій): забезпечує, бетон, залізобетонних, беруть, себе та ін.

Меншою кількістю представлені в аналізованих текстах пози­ції перед и. У тексті VI немає жодної такої позиції; в текстах IV, V, VII лише по одній, а в III—дві. Фонемосполучення би вияв­им ться також у текстах І (8 позицій), II (6 позицій), III (3 пози­ції) в словах: хоч би, якби, немовби, робити, оббирали, обидва, рорбик, збився та ін.

Випадків вживання фонеми б перед і трохи більше, але й ці Позиції представлені небагатьма словами. Найбільша кількість Піких позицій у текстах II (11 позицій), IV(11 позицій) — всловах: 0/ іі, бігли, обійшов, запобігти, заробітчанське, більше, бійка, безробіття та ін.

Також в обмеженому колі слів представлені й позиції перед у, МІЧ п більшій кількості виявляються в текстах II (8 позицій), |у (7 позицій), VIII (7 позицій): була, бути, буди, збуджуючи, І\ц І пити новий, буяють, бурі, бунтівничий, бунтарі, будуєм; у тексті V (3 позиції): будують, бурий; у тексті VIII (11 позицій): шкмі, будівельники, добу та ін.

Фонема г

Поширеність вживання фонеми г в певній мірі обумовлена пишністю її в часто вживаних відмінкових закінченнях прикмет­нії и їм і подібних до них слів інших частин мови.

більшість позицій перед приголосними знаходимо в текстах І (Іі позицій), II (9 позицій), III (8 позицій), VIII (6 позицій) — у рніп.іх: гнучкий, обгризлись, гроші, бігли, грав, грізно, запобігти, рмм ч.'.шся, гнів, вогню, глею, глибині, гречка, огнем, пілігрима

• їм , в тексті V (6 позицій): гранати, пегматитовими, гранітів

• їм В уривках з газетних статей лише поодинокі приклади: ЩМічиї (текст VI); досягнути (текст VII).

і У кінці слів фонема г рідко вживана. У текстах III, IV, V, VI, VII ■Мін жодної такої позиції. У тексті І — лише одна: батіг-, у

тексті VIII —дві: плуг (двічі). І лише в тексті II знаходимо Ц позицій: сніг, підбіг, васаг, постеріг, випріг та ін. Поодинокі позиції перед а виявляються в текстах І, II, V, VI, Більшу кількість знаходимо в художніх текстах III (7 пози* цій), IV (3 позиції), VIII (5 позицій) —у словах: гадок, багато, збігає, гальонкою, гарячим, багатющому, гармонії, Галя, вдягав, ланцюгами та ін. Таблиця № 19 \ Постпо- \ зиція Препо- \ зиція \	н о и 1-Ої <	Приголосні перед приголосними	; Приголосні В кінці слова	а а	6 0	é е	й 11	і і	У У	і Разом позицій J з голосними	| Всього ПОЗИЦІЙ І
г	І	6	1	1 0	5 9	1 0	0 1	—	1 0	8 10	25
	II	9	13	0 1	3 10	—	1 5	—	1 7	5 '23	50
	III	8	—	5 ~2~	11 -ю		0 1	—	1 0	17 13	38
	IV	2	—	0 3	8 9	—	—	—	3 1	11 13	26
	V	6	—	2 0	1 7	—	1 3	1 2	—	5 12	01
	VI	1	—	1 1	4 20	0 1	—	2 3	0 2	7 27	35
				0	0	0		0	!	1
	VII	1									1 і
				І	9	і		1	0	12
				4	3	1	9	І		11
	VIII	6	2								21
				і	4	0	0	0		5

Позиції перед о дуже поширені; фонемосполучення го зустрі­ли ться в часто вживаних закінченнях прикметникових і займен­никових форм. Ці позиції виявлені в усіх аналізованих текстах: у художніх — І (14 позицій), II (13 позицій), III (21 позиція),

2. (17 позицій), VIII (7 позицій) — у словах: чого, котрого, друго­го, небесного, пророчого, живого, зеленого, цього, господь, говорити, безголов’я, снігові, горбки, дорогою, довго, голосні, горя, голі, голодну, .(НІ/, на горі, гострі, горлають, гомонить, голосів, розгортались, мріло, розгонився, згоджуюсь, огонь, благословляє, готові та ін. Н уривку з науково-популярної мови — в тексті V (8 позицій) —-

3. словах: темно-червоного, малинового, синього, голубі, угорські, дорогоцінний, говорить та ін. В уривках з газетних статей —VI (24 Позиції) і VII (9 позицій) — у словах: капронового, головного, успішного, наміченого, енергетичного, особливого, економічного, то,масного, запропонованого, цього, всього, такого, Чернігові, рад- ниргоспу, господарства, протягом та ін.

Перед е зустрічаються поодинокі позиції: геть (текст І); гек­тарів (текст VI); енергетичного (текст VII).

І Перед и теж мало позицій цієї фонеми; більшу кількість зна­ходимо в тексті II (6 позицій) — у словах: дороги, навкруги, ноги пі ін.

Так само мало позицій і перед рештою голосних. Перед і шііібільше позицій у тексті VI (5 позицій) — у словах: гіганта, заз- (ііі ь гідь, технологією та ін. Перед виявлено найбільше (8) позицій

сексті II: гучав, дорогу, снігу та ін.

Фонема ч

1. Іоширеність позицій фонеми ч в деякій мірі обумовлена тим, що и Ніл входить до звукового складу окремих часто вживаних суфіксів.

В аналізованих текстах знаходимо загалом значну кількість Ин ніцій перед приголосними, але майже половина з них сконцент­рована в тексті VII (14 позицій), де вживаються слова з характер­ною для суспільно-політичної лексики суфіксацією: енергетичного, і* ієн тричної, автоматичного, матеріально-технічної, соціалістичні, не нічними, семирічки та ін. В інших текстах таких позицій не- Ійі'ііто; наприклад, у тексті III (6 позицій): вервечку, шпильочку, річкою та ін.; в V (3 позиції): класичних, річкових; в VI (3 по­нині): хімічної, значно та ін. Решта текстів мають лише поодинокі випадки вживання цієї фонеми перед приголосними.

2. аналізованих текстах кількість позицій фонеми ч в кінці слів іутс незначна: хоч, вправоруч, уліворуч (текст II); де/жач (текст \ III); безліч (текст V); тисяч (текст VI) та деякі інші слова.

І Іозиції перед а вживаються в аналізованих текстах нерівно­мірно: в текстах І, II, VI, VIII вони поодинокі, а з тексті VII пред- (Миилсні повторюваним- словом тисяча. Найбільш вживаними ці о• чінії виявляються в художніх текстах III (7 позицій) і IV (18 И**піцій) — у словах: чарівним, чаруєте, узорчатою, криничани, чаїїу, заробітчанське, північанами, час, часом, наймачам, научать,

розтлумачать та ін.; також у тексті V (6 позицій) — у словах; зустрічаються, темно-димчастий, частинах, найчастіше та іп,

Таблиця № 20

Позиції перед о в більшості текстів поодинокі, в тексті V »НМ сім відсутні, в інших представлені небагатьма словами: нічіЩ чого, чоловік (І); невщухаючого (IV); чотири, чотириста (VI) і/і ІИ( Виділяються своїм рівномірним розподілом по текстах і ПІЛ! шою лексичною різноманітністю слова з фонемосполученшім чф{

и юкстах І (5 позицій), III (7 позицій), IV (5 позицій), VIII (5 по- іицій) —у словах: черкається, волоче, неначе, зачепить, червоного, Ніиіче, пекуче, очерету, одначе, чекаючи, наче, нікчемні, змученому 1.1 ін. ; в тексті V (8 позицій) — у словах: через, винно-жовто-чер* тінисті, темно-червоного, чеських, вивчений та ін. ; в VI (6 позицій), VII (6 позицій) — у словах: Чернігові, передбачено, величезному, наміченого, четвертому, значення, червневого та ін.

Значною кількістю і різноманітністю вживання відзначаються Позиції переди. Підвищення кількості випадків вживанняфонемо- і получения чи в окремих аналізованих текстах пояснюється тим, (ію воно входить до звукового складу суфіксів часто вживаних ді> прислівників і часток. Ці позиції виявляються в текстах І (4 по­зиції), II (4 позиції), III (10 позицій), IV (15 позицій), VIII (5 по- іипій) — у словах: поглядаючи, закриваючи, ховаючи, дратуючи, нщджуючи, змушуючи, нехтуючи, вдовольняючись, користуючись Чіі (частка), не кричи, наскочила, заручилася, відпочинемо, очима, чиста, далечиною, гарячим, одурманюючий, чинять, вчилася і под.; и тексті VII (7 позицій): надаючи, впроваджуючи, удосконалюючи, ичіільно-управляючо'і, виробничих та ін.

Позиції перед і в окремих аналізованих текстах (V, VI і VII) Шдеутні, в інших функціонують у малій кількості, в таких, на­приклад, словах: зачіпала, печінок (текст І); очі, вечір (текст II); 0 текучі (текст III); наймачі, тисячі, текучі, ночі (текст IV) та ін.

Те ж саме треба сказати про позиції перед у — вони відсутні и іскстах II і VII і виявляються в інших текстах у небагатьох t іонах: чужу, чую (текст І); чужину, мачуху (текст III); кучугури, Црчцть (текст IV); чудовий, просвічує (текст V); забезпечує, ско- кще (текст VI) та ін.

Фонема х

із позиціями в текстах фонема х розподіляється нерівномірно, кивання її посилюється тим, що вона входить до звукового складу дего вживаних відмінкових закінчень множини іменників і при- Меі пиків.

І Іозиції перед приголосними в аналізованих текстах представ- • пі небагатьма словами: хто, ніхто, хворостиною, хліб, хва ііііііся (текст І); хмари, трухляві (текст II); похриплі, нарозхват, мт/ючи (текст IV); пахне, зітхали (текст VIII); хризоліти (текст ); техніку, технічної, натхненні (текст VII) та ін.

V великій кількості (понад 48% усієї кількості позицій фонеми и аналізованих текстах) виступають позиції в кінці слів, у за- ІИ'іеинях множини іменників і прикметників та інших подіб- * до них слів. Ці позиції виявляються в текстах І (4 позиції). Н позиції), III (8 позицій), IV(21 позиція), VIII (12 позицій) —у імпі\: живих, санях, своїх, безталанних, чужих, рідних, їх, торго- I, рчдах, обшарпаних, куркульських, дивовижних, возах, кавказь- і, запашних, кримських, численних, ярмаркових, своїх, порепаних, \іііш \. холодних, нещасних, споєних, інших, вигідних, чорнявих.

Таблиця №21

Постпо­

зиція

Препо­

зиція

X

III

IV

VI

08

о п

4. О О

5. ‘З

О- Я5

И

и

У

21

29

15

VII

20

VIII

12

23 ¹

S

s s

X u

5. О

6. о

03

CX со

і

18

рудих, людських, юних, ясних, давніх, вдвох; дух, шлях, потух ти їм Значна поширеність цих позицій властива й іншим текстам, І знаходимо в тексті V (29 позицій) — у словах: прекрасних, са цвітах, різних, цих, жилах, таких, ніжно-зелених, інших, чапи нах, тих, місцях, на них, по ріках, класичних, чеських, розсшиЩ річкових, прозорих, різновидностях, третинних, відкладах та їм в уривках з газетних статей — текстах VI (15 позицій) і VII (І позицій) — у словах: найбільших, будівельних, покрівельних,

цільних, напружених, трудових, чотирьох, двох, виготовлених, кчнвейєрно-потокових, комплексно-механізованих, залізобетонних, кубічних, збірних, блоках, автоматичних, автоматизованих, круп­них, виробничих, дослідно-показових, кращих, успіх та ін.

Частота вживання фонеми л; перед голосними на підставі ана­лізу текстів характеризується такими даними.

Перед а кількість позицій в окремих текстах не перевищує (4-ми (текст II); в тексті VI таких позицій зовсім немає. Фонемо- енолучення ха виявляється в таких словах: Солов'їха, хати (текст І); і кати, бурхав (текст 11); занехаяло, хащі, хатками (текст III); не- тцухаючого, плахами, хай (текст IV); нехай, Сахалін (текст VIII); механізація (текст VII) та ін.

Позиції перед о відсутні в тексті VI, а в інших текстах кіль­кість їх не перевищує дев’яти (текст IV); представлені вони та­кими словами: хоч, обходжу, лихо, захопила (текст І); холодний, сховалось, лихові (текст II); крихотко, ховаючи, ходять (текст III); Каховці, холодках (текст IV) та ін.

Жодної позиції перед е в аналізованих текстах не трапилось.

Позиції перед и відсутні в текстах IV, V, VI, VII, VIII; в інших секстах вони виявлені в небагатьох словах: лихими (текст І); і хилив, трохи, захиститись (текст II) та ін.

Відсутні в текстах III, IV і VIII, а в інших представлені не- багатьма словами позиції перед і: хіба (текст І); архітектури (текст VI); цехів (текст VII) та ін.

Позиції перед З» є лише в текстах І і III, де вони виявляються и словах: пху (текст 1); лиху, мачуху (текст III).

Фонема ж

Фонема ж не є часто вживаною. В окремих випадках, у худож­ніх текстах, близьких до народно-розмовної мови, кількість її по- іицій зростає за рахунок вживання частки же (ж).

Позицій перед приголосними найбільше — 33, що становить понад 22% всіх позицій цієї фонеми, які є в аналізованих текстах. Проте в тексті III немаєжодної такої позиції. Багато з них повто- |ікм ться в однакових словах. Знаходимо їх у текстах І—13 позицій, II З, IV — 5, VIII—3, наприклад: можна, Палажка, діждеш, ■МіІ, дужчав, підожду, дивовижних, білосніжними, звитяжно та ін. Ці ірічаються ці позиції в тексті V (4 позиції): важливу, ніжно- Щь'них, Правобережній, можливості; в уривках з газет— текстах VI (3 позиції) і VII (2 позиції): можна, співдружності, важливих, Потужності, службовці.

У кінці слів фонема ж зустрічається в небагатьох словах: ж Ріжтка) (І, VIII); поміж, аж (III); упряж (IV); також (V, VI, VII, VIII).

У небагатьох словах, які в окремих текстах повторюються, Представлені позиції перед голосними.

І Іеред а: вдержатись, лежала, жати (І); лежав, наближаю­чись (II); мережані (IV); вважають, Криворіжжя, на жаль (V);

виражається (VI); іржаву (VIII); в текстах III і VII в цій позви фонема ж не вживається. Таблиця №' І/ \ Постпо- \ зиція Препо- \ зиція \	>> CJ « а» с— -ОІ	Приголосні перед І приголосними	Приголосні в кінці слова	â а	6 0	é е	й и	і і	У	і Разом позицій ; 3 голосними
	І	13	7	4 У	1 У	7 т	4 т	—	2 0	18 13
	11	3		2 7Г	У	0 3	1 0	—	—	4 3
	III	—	2	—	—	—	2 У	1 У	1 У	4 з !
ж	IV	5	2	0 1	0 1	1 2	1 2	0 1	1 т	з : У ;|
/т\		4	2	3	2	1	2			8
	V			о+Г	2	1	8			12
	VI	3	І	1 0		1 4	0 1	3 У	1 0	6 5
	VII	2	1	—	—	0 1	0 1	—	—	0 2
	VIII	3	3	<N 1©	—	0 т	1 2	— .	—	3 6

»

І

III

III

ІЛ

Перед о.'божому, стіжок (І); сніжок (II); жорстоко (IV); виниш жовто-червонясті, вогняно-жовтий (V); ці позиції відсутні в тексів III, VI, VII, VIII.

Перед е: же (частка, часто повторювана), боже, уже, отже *, вріжеться, скажеш (І); дуже, байдуже (II); не дуже (IV); отже, днЦі часто-рожевим (V); вже, напружених, зниження, майже (VI); / '

Ні'і иш-техніині (VII) у 0№?/ Мшлі л~, ГУМ./» %*■, .. _г—_г _

III цих позицій немає.

І Іерсд и: живих, жито, поможи (І); межи (II); наложив, живо- і*і», чужих, божий (III); тривожив, не влежиш, дорожити (IV); Житомирщини, жилах (V); залежить (VI); життя (VII); біжить, фКожий, дожида (VIII).

Перед і: чужі (III); насторожі (IV); Натяжінням (VI). У текстах І, II. V, VII і VIII у цій позиції фонема ж не виступає.

Перед у: кажу, чужу (І); чужу, чужину (III); іржуть, вилежу- чешись (IV); монтажу (VI). У текстах II, V, VII і VIII цих позицій ц#мпе

Фонема ц(ц’)

Розглядаємо лише основні позиції фонеми ц, не беручи до уваги Иіннідки утворення звука ц через асиміляцію. Фонема ц’ також Це включається до цього розгляду.

Позиції фонеми ц (ц’) в аналізованих текстах виявляються Нерівномірно Окремі позиції в деяких текстах відсутні.

Позиції перед приголосними знаходимо в таких словах: самоцві­ти (V); будівництву (VII); міцна (VIII) та ін. У текстах І, III і і IV них позицій немає

І) аналізованих текстах дуже мало позицій фонеми ц у кінці ■дів, де частіше зустрічаємо фонему ц’: вітрець, навпростець (II); ушвець (III); дільниць (VII); олімпієць, спец (VIII). У текстах І, IV, V і VI такі позиції відсутні.

І Іозиції перед а в текстах представлені в невеликій кількості мними словами (головним чином, з фонемою ц'): з місця, цабе, (II); цятко, лицяючись (111), місцях (V); царі (VIII). Цих позицій Цемас в текстах І, IV, VI і VII

І Іозиції перед о виявляються лише в одному слові цього, вжи- 1«»му в текстах І, IV, VI і VIII.

У більшій кількості і значно різноманітнішими словами пред- ■Iмилені позиції перед е (функціонує лише тверда фонема ц) в [неїтекстах, крім IV. це, оце, вулицею (І); підтюпцем, лице (II); на ■Мир', серце (III); халцедони (V); цей (VI); процесами, цехів, ЦК (VII); місце, панцери (VIII).

Позиції перед а представлені кількома словами: цих, оцим Вгксти III, V, VI).

Позиції перед і виявляються в найбільшій кількості—41% Кін кількості позицій цієї фонеми в аналізованих текстах У худож- }||\ текстах І, II, III, IV, VIII такі позиції є в словах: цілий, на і»»»/)/, Каховці, місці, безцінь, ціну, на луці, у цій, цієї та ін. Слова |і|иіііемосполученням ці вживаються і в тексті V — уривку з науко- Впопулярної прози: ці, цінні, дорогоцінний, спеціалісти. Але ІИІІбільше таких позицій в уривках з газетних статей — у текстах І (12 позицій) і VII (20 позицій)—у словах: цій, році, праці, щівники, суцільних, карбованців, продукції, експлуатацію,

пропозицію, конструкцій, організації, спеціалізації, механізації, авто­матизації та ін.

Позиції перед у представлені кількома словами: цю (текст VII); працю, ланцюгами (текст VIII).

Таїлиця № 23'

Фонема ш

Коло 25% загальної кількості позицій цієї фонеми паї'' позиціям перед приголосними; вони виявляються в усіх ІТКГ особливо в тексті III —в художньому уривку (П. Мирний, 0

тчіів). Ці позиції знаходимо в текстах у таких словах: знайшла, грішми. (І); йшли, пішли (II); пишні, втішно, иигильочку, шлях, вишневими, лиштвою (III); запашних, безкоштовно (IV); буршти­новий, затишній, в прийдешню (VIII); кришталь (V); влаштувати,

Позицій у кінці слів небагато, у текстах вони зустрічаються Цйіі'ілстіше в дієслівних формах: не діждеш, не ска!<сеш (І);

скинеш (II); береш (III); вмієш, не. влежиш, не руш, більш- менш (V); не менш (VII); наш (VIII).

У невеликій кількості слів у текстах виявляються позиції перед голосними:

Перед а: мишасті, на шапку (II); наймисливіша, шатром (III); шарманку, обшарпаних (IV); шаліючи, шаблоном (VIII).

Перед о: ішов, обійшов (II); нашої (III); шовки, іншому (IV); дальшому (VII).

Перед е: наше, ошелешеними, більше (IV); найчастіше (V); здешевити, вперше, зменшенні (VI); рішення (VII); шевелюра, інше (VIII).

Перед и кількість позицій більша — внаслідок наявності їх у текстах, де вживаються слова з прикметниковими і дієприкмет­никовими суфіксами -Ш-, -іш-, -в'.ии, наприклад: широко, розкрив­ши, лишити (II); вашими, широку (III); найяскравіших, понад­писувавши, змовившись, інших (IV); поширені (V); найбільших, вирішили (VI); машини, завершити, поліпшити, зменшити, пер шим (VII).

Перед і: наші, гроші (І); душі (III); в перші (IV); гірші (V); шістдесят (VI і VII).

Перед у : вашу (III); зменшуючи, зголошується (IV); шум (VIII)

Фонемосполучення ШЧ(Щ)

Фонемосполучення шч в аналізованих текстах у кінці сліп трапляються рідко; їх знаходимо в словах: родовищ (текст V), дощ (текст VIII).

Так само у текстах небагато випадків вживання цього фонемо сполучення перед голосними:

Перед а: щастя (III); вищать, нещасних (IV); родовища (V); площа (VI).

Перед е\ ще (І, IV, V); родовище (V); підвищення (VII).

Перед и. Житомирщини (V); підвищити, кращих (VII); за блищить, щире (VIII).

Перед і: хащі, кущі (III); ласощів, кращі (IV); трудящі (VII).

Перед у : кращу (VI); невщухаючого (IV).

Значну кількість позицій має фонемосполучення що, але ком слів, у яких воно вживається, обмежене: що, щоб, поки що.

Рідко вживані фонеми щ , ф, бж, ді і проривнаг представлені аналізованих текстах у незначній кількості.

Па підставі поданого аналізу позицій фонем у відібраних д.м цього текстах можна бачити, що стилістичне призначення фонг- загалом зумовлюється стилістичними потребами не безпосередні а через вживання стилістично диферои ц і й о в а н о ї лексики, в якій фонеми і фонемосполучеп знаходять своє застосування. Проте в художніх текстах спої і рігагться, що приголосні, поруч з голосними фонемами, можу мати і спеціальне стилістичне призначення: поруч з явищами ті стуальної вокалізації, яку ми розглядали вище, і разом з нею І и ні

ляються факти текстуальної консонантивації. Це явище ми й роз­глянемо в наступній главі. Таблиця № 25 \ Постпозиція Препозиція \	№ тексту	Приголосні перед приголосними	Приголосні в кінці слова	а а	0 0	ё е	й и	і і	У_ У	Разом позицій І з голосними	Всього позицій
шч (Щ)	І				4 3	0 1				4 т	8
	II		—	—	2 6	—	—	—	—	2 6	8
	III	—	—	1 тг	0 4	—	—	1 1	—	2 5	7
	IV	—		2 тг	1 6	0 1		0 1	0 т	3 8	11
	V	—	1	0 У	0 5	1 1	0 8	—	—	1 16	18
	VI	—	—	1 о"	2 У	—		—	0 1	3 4	7
	VII				1 1	0 2	0 2	0 2		1 6	7
	VIII	—	1	—	1 11	—	2 0"	—	—	3 11	15

6. Текстуальна консонантивація

У творах художньої літератури відомі випадки насичення тексту іцнаковими повторюваними і близько одна від одної розташова­ними приголосними для створення відповідного звучання, що ім- змістові висловлювання. Таке вживання приголосних ми й

будемо називати текстуальною консонантивацією¹. У такім функції приголосні виступають у складах слів, утворюваних ними разом з голосними фонемами.

Текстуальна консонантивація часто створюється сонорними при­голосними, які, як ми вже з’ясували, належать до І та II класівпри- голосних фонем, тобто до приголосних найвищої і вищої частоти вживання. Наведемо деякі приклади.

а) Консонантивація на Л-

Зразкові приклади такої консонантивації знаходимо в поезіях Т. Г. Шевченка:

1. На восьме літо у неділю,

Неначе ляля в льолі білій,

Святеє сонечко зійшло.

(«У бога за дверми...»).

2. І цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву

До білого пониклого Личенька Лілеї.

І заплакала Лілея Росою-сльозою....

Заплакала і сказала...

(«Лілея»),

В інших письменників:

3. Панський тоді той садок був. Липами весь обсаджений Великими, великими липами... І був тоді місяць май. І липове листя ледь-ледь тільки розтулилося, обгорнуло віти і поти­хесеньку-потихесеньку шепотить... (Виш., Вальдшнеп).

б) Консонантивація на м.

1. Місяць ясним світом освіщае запалене у диму та в полум'ї місто турецьке. (Вовч., Невільничка).

2. А дівчина з русою косою дивилась на його любими очим.і карими та, мабуть, одну собі мислоньку мала, одну й думк\ думала. (Там же).

в) Консонантивація на р.

1. Розбивши вітер чорні хмари,

Ліг біля моря одпочить.

(Шевч., Причинна).

2. «Катуй невіру-бусурмана!» —*

Кричить за муром...

¹ Термін консонантивація, як і раніше вжитий вокал І :і И ц і я, вводимо умовно. Існуючий у літературознавстві термін а л і т е р а ц І и, на наш погляд, не точно визначає суть явища; можливо, що його доцільно були П вживати як загальну назву того, що ми назвали текстуальною акцентовішіїиі вокалізацією і текстуальною консонантивацією.

... «Ріжте! бийте!» па форіоці

Кричить Гамалія.

Реве гарматами Скутара —

Ревуть, лютують вороги (Шевч., Гамалія).

3. Ось заревуть маленькі люті птиці,

З земних рівнин врізаючись навкіс В простори, в обрій, в морок, в громовиці,

В блищання й двигіт вогневих завіс.

...Тоді зламать стрункий порив польоту,

І, ревучи, рвонутись віражем,

І розстрілом, коротким, як ножем,

Метал і м’ясо враже розпороти.

(Баж., Епізод).

1'акож — у народних прислів’ях та приказках:

4. Зароблений сухар краще краденого бублика. 5. Хай бісове черево трісне, аби дар божий не пропадав.

г) К о н с о н а н т и в а ц і я на свистячі і шип- >1 и ч і приголосні.

1. Ліси розсівають таємничі шерехи, під ногами перешіп­тується туман. (Стельм., Хліб і сіль).

2. Місяць ховається за темну стіну лісу, темрява наплила на прогалину, чорна, мов оксамитна. Нічого не стало видно, тільки жевріє долі жар, позосталий від огнища, та по вінку із світляків знати, де ходить Мавка поміж'деревами: вінок той ясніє то цілим сузір’ям, то окремими іскрами... Глибока північна тиша, тільки часом легкий шелест чується в гаю, мов зітхання у сні. (Л. У., Лісова пісня).

3. Вітер в гаї не гуляє —

Вночі спочиває,

Прокинеться —тихесенько В осоки питає:

— Хто се хто се, по сім боці Чеше косу? Хто се?..

Хто се, хто се по тім боці Рве на собі коси?

Хто се, хто се? — тихесенько Спитає — повіє...

(Шевч., Утоплена).

4. На панщині пшеницю жала,

Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать.

Воно сповитеє кричало У холодочку під снопом.

Розповила, нагодувала, Попестила; і ніби сном,

Над сином сидя, задрімала.

(Шевч., Сон).

Така консонантивація трапляється часом і в газетному худож­ньо опрацьованому матеріалі, наприклад:

Розкішними гаями височать в низовині вікодавні осики та верби, суцільною стіною виріс густий очерет, а в затишних п іавнях кидається срібляста риба, хлюпочуться незліченні табу­ни водоплавної птиці...(РУ за 6. VIII 1959 р.).

Подібна консонантивація зустрічається і в народних при-

1. Скупому душа дешевше гроша. 2. Бреше, як шовком шиє. 3. Шила в мішку не сховаєш. 4. їж, на живіт не вважай, аби шкура видержала. 5. Совість гризе без зубів.

д) Консонантивація на д, т.

1. За думою дума роєм вилітає.

Одна давить серце, друга роздирає,

А третяя тихо, тихесенько плаче У самому серці — може... й бог не бачить.

2. Надіявся дід на обід та й води не пив. (Присл.).

е) Консонантивація на к.

Ілюстрації знаходимо в прислів’ях:

1. Це такий, що за шматок кишки піде сім миль піпши

2. Привів коня кувати, коли кузня згоріла.

Найбільша ж художньо-зображувальна ефективність досягані тьтя при застосуванні комбінованої консонантивації — з вини ристанням групи приголосних у поєднанні з голосними.

Так, приклади майстерного застосування комбінованої консоняН! тивації на н, л, м знаходимо у Т. Шевченка:

1. У неділю вранці-рано Поле крилося туманом.

У тумані на могилі,

Як тополя, похилилась Молодиця молодая,

Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє.

слів’ях:

(Шевч., Гоголю).

(«Наймичка)')

2. За що мене, як росла я, Люди не любили?

За що мене, як виросла,

Молодую вбили?

(«Лілея»),

Гармонійно-лагідні поєднання консонантивуючих сонорних л,, н з проривними і свистячими та шиплячими знаходимо у віршах

2. Тичини:

Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі?

Кохана спить, кохана спить,

Піди, збуди, цілуй їй очі, ✓'

Кохана спить...

Ви чули ж бо: так липа шелестить.

Грайливо і соковито звучать консонантивуючі фонемосполу- •кїння мр, др, кр, гр, тр, рк у поєднанні з текстуальною во­калізацією на о в поетичному малюнку П. Тичини:

Щось мріє гай —

Над річкою.

Ген неба край —

Як золото.

Мов золото — поколото,

Горить-тремтить ріка,

Як музика.

У вірші М. Бажана «Клич», пройнятому суворим мотивом свя пишної боротьби за свободу і незалежність Вітчизни, почуттям, і олум’яного гніву і ненависті до ворогів-загарбників, поет над- яммчайно ефективно запроваджує консонантивуючі фонемосполу- •ичшя кр, скр, тр, нкр:

Крізь рев огню, крізь свист і скрегіт сталі,

Крізь гуркіт битв, крізь гук і вибух січ,

Крізь землетрус, крізь вкриті димом далі Ми чуєм клич — це України клич.

(36. «Роки»).

У майстерно ритмізованому вірші П. Тичини «Пісня під гар­чиш,», пересипаному сполученнями приголосних о і т з усією NN1010 голосних, слова в тексті звучать, як перебори гармонії,— Ііор, уривок з цього вірша:

Рута-м’ята, да перем’ята,

Непрогорнутая трава.

Сюди вітер та туди вітер Аж потоками обвіва.

Потоки,як токи,

Руто, ой руто,

Ти ж у нас так пахнеш,

Як ніхто, ніхтоПовне літо да перелито,

Медоцвітами нахиля,

Дощик бором та перебором,

Переструнчуючи гілля.

Інші приклади комбінованої консонантивації:

р, ж, ш:

Тихцем ступали обережні коні,

Нашоршившись на шуми польові.

(Баж., На полі Куликовому). 1

дал, дон, дов:

А даль шуміла. Лебеді над Доном Ячали кликом довгим і чудним,

Як звучні гуслі, потаємним дзвоном Донська земля відповідала їм.

(Там же).

гуг, гон:

Гуі оче, стугонить погоня.

(Рил., Поеми), і

Добре використовується комбінована текстуальна вокалізи- ція і консонантивація і в художній прозі, наприклад:

1. Коли я входив в столову свого готелю, перше гудінінА гонгу пливло над рядами білосніжних столів, в той час щ| порожніх. (Коц., Сон). (Зверніть увагу на фонемосполучсіь ня го, гу).

2. На порозі стояв розкішний в своєму гарячому пір’ї ц|і| вень і солодко кохкав над строкатим колом курей, що ноні)• зились у сінях. (Стельм., Кров людська — не водиця). (Зверніть увагу на фонемосполучення по, ка, ку).

Подібні явища зустрічаємо в прислів’ях та приказках, напри клад:

1. Лаяла, лаяла, — насилу ціле село перелаяла (відповідніїя

до галасливого лементування — фонемосполучення ла, л уї ї ле, ло). ' /

2. Заклопотався, як квочка коло курчат (кло, кво, ка, /<(), ку).

3. Бубонить, як у бочку дме (б\>, бо).

4. Помастили губи медом, а облизати не дали (консоїінн тивація на губні б, п, м).

3. Привів коня кувати, коли кузня згоріла (ко, куІ| куз).

Зрозуміло, прийомом вокалізації та консонантивації не мо>нн£І зловживати: надмірне повторення однакових фонем і фонемоетмі

іуичіь, невмотивована перенасиченість ними тексту аж ніяк не Поліпшує художніх властивостей твору, а, навпаки, шкодить їм, нчіиаючись на формально-фонетичне штукарство. З приводу цього ^!І І Тимофеев правильно зауважує, що в прийомах алітерації і пні.злі «звукових повторів» «навмисність нас відштовхує, бо вона IV ж а мові: «Чуждый чарам черный челн, чуждый чистым чарам >І;ІГГІ>Я» і т. п.»¹.

Справжнього художника слова ніколи не захоплює така «му- |И к л» мови; цікава думка Олександра Блока, що «Бальмонт, І їм ним багато його сучасників вульгаризували алітерацію» ².

6. Звуковідтворення

і У галузі художнього слова, там, де письменники вміло вико­вії ювують фонематичні ресурси української мови, можна знайти Ьн.і го прикладів відтворення або зображення звукових явищ реаль­нії дійсності, часто з тим чи іншим осмисленням їх у дусі народної

МІІМОЛОГІЇ.

It одних випадках звуковідтворення має характер підкреслення і ге кеті повторюваних фонем або фонемосполученьдля вираження invінших ознак зображуваного явища. Це знаходимо, наприклад, о і ріпі П. Воронька, в якому передається звук гудків паровоза:

Сонце раннє лягло на траву,

Поїзд вигнув дугу димову.

— У Москву,

У Москву,

У Москву! —

Дружні рейки заводять пісні.

У других випадках відтворюються, передаються фонематич- |нчи засобами мови звукові ознаки зображуваного, існуючого в и\ міх реальної дійсності. Приклади:

І. Маленькі хвильки рівно котилися, ласкаво мили берег. Хлюп-хлюп!.. хлюп-хлюп!.. (Коц., На віру). 2. На рівчаку, недалеко від острова, Степан Васильович найшов чийогось човна, надломане весло і відштовхнувся від берега; перед носом човна мелодійно схлипнула вода: хлі-глі, хлі-лі. (Стельм., Хліб і сіль). 3. І тьмариться в парубочих очах великий І світ, сумнішають розщібнуті підсніжники, і березовий сік, уже ; Гич ласкавого «тьоп-тьоп», накрапає в старенький, без вуха І глечик. (Там же). 4. За вербами, за туманом в озеречці три» І інькилась птиця, плескалась риба, а за дорогою зовсім не- I і подівано озвався лісовий жайворон: «Ли-ли-ли-ля, ю-ля».

11. їм же). 5. Дзень-дзелень... дзень-дзелень! Сильний, різкий І л івійок вдарив у передпокої. (Коц., Сміх).

¹ Л, И. Тимофеев, Очерки теории и истории русского стиха, 1958,

РР ^:и1,

‘ Чннсные книжки А. Блока, «Прибой», 1930, стор. 49.

Пор. також уривок з роману М. Стельмаха «Кров людська - не водиця».

Попереду, десь біля острівця лісу, противно крякали мі номети, а потім осторонь вибухали міни; над восковими шн вами метлялись червоні фонтани смерті.

• Дряк! Тряк! — викрикували міномети, і ці звуки ми* гадували чи то швидкий сухий перестук терниці, чи то наполш

„ хане крякання качок.

• Шліссс! Шліссс! — мелодійно пролітали з нашого бо«М невидимі снаряди, а ліс ахкав тривожно і глухо.

У третіх випадках звуковідтворення має вигляд слова, слон® сполучення або навіть речення, якому приписується певне («народі ноетимологічне») значення, наприклад:

1. Збоку по-качиному озвався бурчак: «Вуть-вуть-вуї м (Стельм., Хліб і сіль). 2. Низько, напевне, над самими вербами, що ледь-ледь обзивались у темряві, пролетіли невидимі крижні наче присипляючи крильми передранкову тишу: «Тиін-ш« тиш-тих!» (Там же). 3. З просіки, почувши кроки, зривапт « И жовтогруда вівсянка, сідає на гілку, поправляє дзьобиьо(| свою пістряву одяганку і, напевне, вперше в цьому році радиш людям: «Покинь сани, бери віззз!». (Там же). 4. І знову персиН ка обізвалася з жита: «Спать підем, спать підем». (Там мЛ Пор. також уривки:

1. В тихім плесі потічка, над яким горів царівник СОIIНІ ним цвітом та синів лабуштан низкою черевиків, жалібД кумкали жаби.

Іван нахилився понад потоком і питав жабу:

• Кума-кума, що-с варила?

• Бурак-борщ. Бурак-борщ. Бурак-борщ... — крекпиЦ Марічка.

• Бураки-ки-ки! Бураки-ки-ки! Бураки-ки-ки! — вері ним ли обоє, заплющивши очі, аж жаби здивовано мовкли. (Ко|Л Тіні забутих предків).

2. Молотами, молотками

з передзвоном, блискавками пісню кузні виграєм, виграваєм, виграєм!

Гей не гнись, не журись!

Роби, рубай, розрубуй зруб!

Тягни, рівняй, намічуй шруб!

Гей працюй! Не гуляй!

Подавай! Піднімай!

Стій-бо прямо, моложаво!

Сил не жаліючи,— бий!

Бий!

(Тич., Пісня кузні)

3. Л\и дзвіночки,

Лісові дзвіночки,

Славим день.

Ми співаєм,

Дзвоном зустрічаєм:

День!

День.

Любим сонце,

Небосхил і сонце,

Світлу тінь,

Сни розкішні,

Все гаї затишні:

Тінь!

Тінь.

(Тич., Хор лісових дзвіночків).

У тому, що звуковідтворення в більшості випадків функціо­нують у контексті як слова, наділені певним значенням, вияв- 11« гься тенденція мови лексикалізувати і граматикалізувати пікну фонетично оформлену одиницю, яка включається в пові- имлення в ролі його складової частини і яка стає його членом як само, як і інші слова, члени повідомлення. Звуковідтворення ;К'мочаються також в систему словотвору як корені, від яких 'ижугь бути утворені слова з відповідним граматичним оформлен­им Такі слова називаємо звуконаслідувальними, (піп часто зустрічаються в художніх текстах, як це виявляється, йіфііклад, у такому уривку:

На плесі раптом зашуміла вода, ніби туди хто висипав і лантуха пампушки. Сів табунець качат. Хвилинку панувала І піша. Ясно, ці створіння закам’яніли, приглядаючись навколо. Потім залопотіли крилами... почувся плескіт, біганина по моді, шурхотіння й приглушений крик. Качки жирували, добравшись до свого улюбленого місця, після нічної паші ил полі чи вогких луках та мілких болотах.

ААи заніміли. На поклик качок в очереті відгукнулись лиски, І їїіккоктали чомги — ці чубаті красуні, залопотіли курочки, [Iti згодом на плесі та в гущавині очеретів і рогози знову поча- [доп. пташине життя, що принишкло було на якийсь час із на­шою тут появою. На голос я намагався розпізнати породу качок, курочок, інших пір’ястих тварин, що зняли галас, і < )и муркало про щось двоє чирят-хропунків, а їхні приглушені Гопоси забивав шелихвіст, квокчучи, мабуть, і відсапуючись на Моді. Кректало кілька черників та безугавно з писком хри­пі пі лиски, іноді замовкаючи з голосним тріскотливим криком Момги. Десь в очереті задумливо пискали курочки. Вода жила! Над головами недалеко прошумів знову табунець, і крижень lin плесі тривожно кахнув. Нараз із шумом і плескотом табу- Цгць схопився з води і з хуркотом шугнув у повітря. В оче-

ретах залопотіли крилами, поплескалась вода від утечі лисої чомг, курочок. Навколо знову настала мертва тиша. (Досі! На плавнях).

Як бачимо, звуконаслідувальні слова можуть граматичи оформлюватися і як дієслова (залопотіли), і як іменники (іщ/рЛ( тіння), і як прикметники (тріскотливим).

Найчастіше (як і в наведеному уривку) вони побудовані І дієслова. Наводимо приклади:

1. А клятуща квочка ж була! Тільки-но підійдеш чомс до припічка, зразу рльрльрльрль... зальрорчить, пір’я настиг бурчить, та в литку тільки — цюк! Дзьобом — цюк! (БиіШ Олекса Іванович). 2. І вискочив заєць Так бариня не втриіЯ лась, вискочила із саней і помчала арярякаючи за тим зайцем (Виш., Самі собі шкідники). З Раз по раз хававкають ракЙ ниці. (Вас., Чорні маки). 4. Карпо вийшов з хати йсобі хрьаС нуз дверима так, що вікна задзвеніли. (Н.-Лев., • Кайдани' сім’я). 5. Цокнув замок, і в серці замкнулась рішучість. (Кой Невідомий). 6. Вона зацитькувала дітей і озиралась на пік ні (Коц., Сміх). 7. Кулі тонко зумкотіли над ЇЇ головою. (Гонца Земля гуде). 8. Старі розтоптані чоботи жвяхкотять водоґ дубіють мокрі ноги, та чоловік не помічає цього... (СтельЙ Хліб і сіль). 9. А косарі вели перший сьогоднішній покіс,? навколо смачно, як завжди в росяний, ранок, шаржакали коЙГ (Там же). 10. Тільки на станції чмихкотіли, буксуючи, і інч'И ливо скрикували в свіжій передранковій імлі паровози. (!>ІІІ| Професор Буйко). 11. Була урочиста тиша, і тільки іноді ||| ногами хрумкали сухий хмиз та висхле торішнє листя. (/Кея Нас було троє). 12. Знеможено зашипіла у вестінгаузі ііііВ вагон хоркнув, закректав і спинився. (Досв., Кварцит).

Нерідко трапляються і звуконаслідувальні слова-імеїшиїЛ Приклади:

1. Постріли були не тривожні, а зовсім звичайні, як ного дня, як було звичайне цвірінькання горобців, бряаМ трамваїв. (Досв., Нас було троє). 2. «Війна війні!» — шч'Лв із касарень повсталих разом із градом куль, кулеметним гпаПЩ канням та гарматним бабахканням. (Там же). 3. В холіш безмежжя неслись свист, і виття, і вищання радіошифр! (Довж., Повість полум’яних літ). 4. І як він уміє так ходйа ні хряску, ні хруску. (Гонч., Земля гуде). 5. Але як він її»' щ пружував слух, окрім суцільного бубоніння, розібрати ііі'ІЯ не міг. (Там же). 6. Несподіваний грюк і гук збудив його. (Миря Товариші). 7. Ось почувся з-за гори щось за голос, сіііціу »•£ (Мирн., Голодна воля). 8. Пішло знов по селу шушуюінМ глум, таємні страхи. (Мирн., Хіба ревуть воли, як ясла помиї*

9. Залізний болт з брязком ударив у віконницю, аж луна німі попід високу стелю. (Коц., Сміх).

ДОДАТКИ ДО V РОЗДІЛУ ТЕКСТИ ДЛЯ ФОНЕТИКО-СТАТИСТИЧНОГО АНАЛІЗУ

Текст І (І. Нечуй-Левицький, Баба Параска та баба Палажка).

Ой, люди добрі, що мені на світі божому робити? Не можна, ||с можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спро­щуйся, пакуйся—та на кубанські степи! Дав же мені господь су­пі — нічого казати! Але ніхто мені так не допік аж до живих Печінок, як та капосна баба Палажка Солов’їха. Та що й говорити! Хіба ж ви її не знаєте? Чи є ж така— не то що на селі, але й в Цілому світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою Мулицею; отже ж зачепить! Якби я під землею лежала, вона б Мене капосна, і там знайшла. А я, собі на лихо, вдалась добра.

1. господи! я б її довіку не зачепила, якби вона мене не зачіпала. Ще на біду й чоловік мій, Омелько, вдався вже геть-то гнучкий, мк батіг з клоччя. Та що й говорити! Од такої баби, як Палажка,. не тільки я з Омельком, але навіть дві люті собаки не одгризлись би.

2. і моє безголов’я і хати наші на однім кутку, через улицю, і їм,чг наше поруч.

Оце що божого дня міряє Палажка свою різу як не хворости­нню, то поясом, таки вдвох із своїм чоловіком, Соловейком. Мі­рне, міряє, а піде жати, то й вріжеться на ступінь або й на два н чужу різу Хіба ж раз люди одбирали снопи з її різи? А цього року, мабуть, зовсім здуріла: захопила мою різу та й вижала аж [іінкопи. Виходжу я з серпом на своє поле, дивлюсь, аж полу­кіпок уже стоїть. Скинула я пояс, переміряла свою різу — моя рі ні, а полукіпок стоїть, як стіжок. «Ой ти, боже мій! — крикнула и до Соловейків: — хто ж оце крав моє жито?»

А Палажка до мене: «Не кричи, бо я помилилась: думала, що Мюі різа; або заплати мені за півкопи грішми, або дай сніп». і «А не діждеш ти, щоб я тобі гроші платила або злодієві свя­тій хліб давала! Хіба в мене рук нема? Хіба в мене чоловіка Ці'мн? Була б і сама з Омельком вижала. Не дам, кажу, тобі, за- і міняній, ані снопа жита» Чую, вже моя Палазя хвалиться всім Ції кутку: «Оце, помилилась, не переміряла добре різи та й на- ішпл дурнісінько отій грапині півкопи жита».

Ото другого дня виходжу я жати на свою різу, коли дивлюся ,. м і олов’їха вже й заняла постать саме коло моєї різи і вона жне,

І /ючка її, дівка, жне, і чоловік її з пасинком коло неї жне (бо И¹ її і. і вже за другим чоловіком); вже й не знаю, як вона сподоба­ні і, тому Соловейкові! Ой, господи! Як говорить, то тільки плює І 'Нінами, а не говорить: пху, пху, пху! та й обплює свою погану шірду. А як йде, то запаска на ній так і розійдеться спереду на Юіідна боки, аж об землю черкається; волоче по землі, неначе І|пкїита гуска крила.

(>і вони жнуть, а я йду, та й наскочила на їх. Іду я така сер­ни і.і та й слова до них не промовила. А Солов’їха до мене: «Чого ни пі, грапине, не скажеш мені й «боже поможи»?»

і

Текст II (М, Коцюбинський, Ялинка).

Повівав холодний вітрець. З краю неба насувались білі, наче мглоіні, хмари. Разно бігли мишасті коненята. Дорога була слизь­ка, і сані йшли в затоки. На обидва боки від дороги, скільки ски­неш оком, розстелилось поле, вкрите снігом, мов білою скатер­кою. Твердий синявий сніг грав на сонці самоцвітами. Чорне во­роння сідало громадами на сніг і знову здіймалося з місця. Вітер дужчав. Насунули снігові хмари і оповили небо. Сонце сховалось за хмари. Посипав сніжок. Василько вйокнув на коні, і вони по­бігли підтюпцем, наближаючись до лісу, іцо чорною стіною стояв перед ними. До лісу якраз половина дороги. Ще півгоди ш треба було їхати лісом. Василько в’їхав у ліс. Здорові кострубаті дуби грізно стояли в снігових заметах; їм було байдуже, що бурхав холодний вітер, ішов сніг. Мокрий сніг бив у лице Василькові, заліплював очі, налазив за комір... Мишасті коні зовсім побіліли, обліплені снігом. Василько загорнув руки в рукава, насунув на очі шапку й схилив голову, щоб хоч трохи захиститись від холод­ного вітру та снігу. Він і не постеріг, що коні звернули з дороги і побігли вправоруч. Враз сани пішли в затоки і вдарились у гоц •бик. Трісь! Щось тріснуло в санях, і Василька дав сторчака н сніг. Коні стали. Василько підвівся, обтріпуючись з снігу, під» ‘біг до саней. Старі трухляві копили зламались, васаг лежав на­різно від санок. Василько обійшов навкруги саней, оглянув їх і мало не заплакав. Запобігти лихові не можна було. «Підожду, може, хто над’їде та дасть мені яку раду»,— подумав він, погл і даючи на дорогу, котру раз у раз замітав сніг. Але в лісі були пусто. Тільки вітер гучав межи деревами та сипав сніг, закриваючи »білою сіткою далечінь... Василько ступнув кілька ступенів їм перед і став, широко розкривши очі з переляку та несподіванки Перед ним з’явився ярок, котрого не повинно бути на його дорозі, Василько постеріг, що збився з дороги. Що тут робити? ХібЦ лишити сани з ялинкою в лісі, а самому вертати додому? Васильки випріг коні, сів верхи і поїхав назад по дорозі

В лісі посутеніло. Настав вечір Василько їхав лісом, коні глй* боко поринали в сніг і ледве-ледве переступали з ноги на не і у Василько незабаром помітив, що він їде не дорогою, а так, лісоЯ навмання. Він став. «Треба конче знайти дорогу,— подумав Ми силько.— Вернусь назад до саней і звідти поїду навпростець дори гою». Він повернув коні і поїхав назад. Довго їхав Василько проти вітру та снігу, а саней не було. «Я десь узяв дуже соб, а трибЯ трохи цабе»,— подумав він і повернув уліворуч.

Текст III (П. Мирний, Серед степів).

Мати вроди, красо світовая! Де ти береш такі пишні блрян кольори блискучі? Який митець, якою талановитою рукою ||М ложив їх на тебе так густо та рівно, так втішно та мило і покрий зверху чарівним світом, наче золототканим серпанком? 011 мі

малярі, на весь світ славетні! Ке мені вашу палітру й краски, Пеналі й полотна. Я буду малювати тебе, цятко небесного раю, невеличка крихотко краси світової! І ви, кобзарі голосні, співаки Пророчого слова! Дайте мені того живого вогню, що ним ви про­пікаєте людські душі, чаруєте серце й здіймаєте цілий рій думок іа гадок, цілу вервечку пишних мрій у заклопотаній голові люд­ській. Бо не моїм слабким голосом виявити мирові про той заку­ть щастя, де краса світова побраталася з тихим спокоєм, де ча- ЦІїша врода заручилася з незвичайним дивом! Краю мій, рідний мпі! Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків, багато роз­миюся сліз та горя, посіялося кісток та крові; та не знехаяло це і моєї пишної краси, твого безмірного достатку. Зате занехаяло Своїх безталанних дітей: несуть вони босі й голі свою голодну по.по на чужу чужину, проклинаючи тебе, як ту лиху мачуху, ІІЮ, лицяючись до чужих, забула про рідних дітей. Це гнів на тебе божий чи кара за чужі гріхи... Годі! Не згадуймо про людей, про їх діла і заміри! На лоні матері нашої природи відпочинемо ми Виболілим серцем.

Ви на горі, на самому шпильочку. Від вас по праву руч збігає тнім шлях, наче змій-велетень, в’ється він поміж деревом, а по ііну ■— яри та бескети, непролазні хащі та гострі голови черво­ного глею, а прямо перед вашими очима розіслалася долина. Сама и помисливіша ткаля не затче такої рясної плахти, як мати-при- рода заткала на диво людям ту широку долину! Зелені луки з ниніними квітками стали їй за основу; поодинокі кущі зеленого Дерева порозкидалися темним затканням; над річкою село з білими піками та вишневими садками облягло її узорчатою лиштвою, а Чиста річка оторочує синьою гальонкою. В її темній глибині від­сипається і ліс, і гори, і село з хатками та садками, і небо безоднє їм гинєзбілими, наче павутиння, хмарками, і сонце пекуче та ясне і Ного незвичайним сяєвом. А там далі за річкою, що обставилася 11 пою темно-зеленого очерету, потяглися нив’я довгими поясами, ■О'ііслалися лани широкими килимами, ховаючи свої краї аж там, le іемля сходиться з небом, де блакитний край неба зливається

• ісмно-зеленою далечиною. І над всім оцим шатром розкинулося Високе та глибоке небо, сяє іскристе сонце і обдає все гарячим і ні сом ; ясні плями і темні тіні ходять — перелазять з місця на

рісці¹-

І екст IV (О. Гончар, Таврія).

І і перші дні криничани ходили в Каховці, як у чаду. Голови

• і ми и і ли від невщухаючого лементу цього вавілонського стовпо- и* *|> і пня. З ранку до ночі горлають водоноси, вищать шарманки, їжу гь коні, перегукуються похриплі наймачі, гомонить безкрає йрибітчанське море. Тисячі голосів, безліч звуків зливаються

Горячий, розморений, одурманюючий гул...

H торгових рядах — гори товарів. Не було, здається, такої мі на світі, що її не можна було б купити на цьому багатющому

ярмарку! Сувої найяскравіших матерій розгортались перед очима обшарпаних заробітчан. Величезними білосніжними плахами тануло сало на куркульських возах. Кучугури ласощів, дивовижних кав­казьких фруктів та запашних кримських тютюнів пропливали перед ошелешеними північанами. Новісінькі гармонії і мере­жані ярма, посуд і упряж, текучі, мов хвиля, шовки і найкращої сталі коси — всього було вдосталь у цій переповненій, по-півдеш ному яскравій Каховці, все горіло на сонці, дратуючи спраглу уяву, збуджуючи пристрасті. Бери, купуй, коли тільки є за щоі

Одначе не дуже розгонився купувати заробітчанський люді вдовольняючись більше витрішками, безкоштовно користуючись] видовиськом численних ярмаркових спокус.

Привід безробіття тривожив людей, змушуючи отаманів веси час бути насторожі. Сила народу зійшлася цієї весни до Каховки, ніколи ще, здається, не сходилося стільки... Давно вже минулися ті часи, коли заробітчани були тут нарозхват, коли, понадпису вавши крейдою ціни на своїх порепаних п’ятах, могли цілими днями вилежуватись по холодках, чекаючи більш-менш достоЯ ного найму. Прийде наймач, хай дивиться спочатку на п’яти, ■ спроста чоловіка не руш, не буди,— він, може, наперед висиплю ється за всі оті короткі таврійські ночі, що їх доведеться недоен пати влітку...

Минулися ті золоті часи. Розпеклися нині каховські піски не влежиш на них спокійно: печуть. Юрбами ходять отамани ilfl прикажчиками... А наймачам цього тільки й треба: всюди, на<М змовившись, пропонують однаково нікчемні ціни...

Часом то в одному, то в іншому місці зчиняється бійка, самі Ц|] заробітчани привселюдно чинять розправу над тими, хто, ні'Х туючи звичаями заробітчанського товариства, зголошується сщ вати за безцінь. Коли сам не вмієш дорожити собою, то тут ниу чать гуртом, кулаками розтлумачать, чого ти вартий. Жорстокії б’ють нещасних, споєних прикажчиками новачків. Щоб не Д у ярмо запівдарма, щоб не збивав тим самим ціну на інших! І

Текст V (з «Хрестоматії з економічної географії УРСР»), !

За останні сто п’ятдесят років не здобувалось ніде в світі стілі ні таких прекрасних кристалів, як у нас на Житомирщині. УральсМІ спеціалісти по самоцвітах, які пропустили через свої руки <нч ліч топазів з різних країн, вважають, що таких топазів, як нииііЯ жовто-червонясті з України, не знав світ. Разом з топазами м ти жилах зустрічаються чудовий білий гірський кришталь і тгміим димчастий моріон, що просвічує димчасто-рожевим кольором.

Гірський кришталь та моріони цінні не тільки як самоциііи а становлять також важливу сировину. Тут-таки, вкупі a mild зами та моріонами, трапляються голубі аквамарини та фіолгіш аметисти.

Але Житомирщина — не єдине родовище самоцвітів щ Україні. Є підстава вважати, що вони будуть виявлені і в ііннн|

частинах кристалічної смуги України, зокрема на Приазовській височині.

Опали, полуопали, халцедони та агати є водними оксидами кремнезему; на Україні вони мають кольори: медово-вогняно- жовтий (опал), білий, жовтуватий, синюватий, бурий. Поклади цих самоцвітів зв’язані з топазовими пегматитами Житомирщини; е вони по всій Правобережній Україні від Житомирщини до Кри­воріжжя в тих місцях, де мають вихід пеліканітові або опалові граніти. На жаль, досі на них зьертали мало уваги, і тому ще не вивчені можливості їх використання як самоцвітів.

Гранати-альмандини також поширені на Україні у зв’язку з пегматитовими жилами, особливо на Житомирщині по ріках Тетереву, Кам’янці, Случу, Хоморі. Вони темно-червоного, іноді малинового кольору, а їх прозорі екземпляри подібні до класич­них чеських гранатів-піропів і не гірші від рубінів. Особливо гарні альмандини в розсипах річкових пісків Кам’янки на Жито­мирщині.

Українські лабрадори в своїх прозорих різновидностях мають всі кольори радуги від синього до яскраво-червоного; найчастіше зустрічаються сині, зелені, жовті тони. Ці самоцвіти кращі за знамениті австралійські та угорські опали. Родовища їх зв’язані з лабрадориговими масивами Житомирщини,

Янтар — мало вивчений дорогоцінний камінь, поширений в тре­тинних відкладах Київської області.

Отже, центром родовищ дорогоцінних каменів на Україні є поки що Житомирщина, Другим районом має стати Приазовська височина. Однак треба сказати, що навіть відомі родовища на Україні ще мало вивчені.

Науковий аналіз говорить про наявність на Україні і таких гамоцвітів, як ізумруди, хрізоліти, сапфіри, рубіни.

Текст VI (з газ. «Радянська Україна» за 29/УІІ 1959 р.).

Споруджуваний у Чернігові завод капронового волокна можна но праву віднести до числа найбільших будов великої хімії. До­сить сказати, що площа самого лише головного корпусу заводу іаймає п’ятнадцять гектарів. Пуск цього підприємства передба­чено в тисяча дев’ятсот шістдесятому році. Щоб укластися в цей строк, будівельники вирішили монтувати устаткування одночасно Із спорудженням стін, встановленням колон та балок перекриття.

Нелегка справа влаштувати перекриття такого гіганта хіміч­ної індустрії. Тільки щоб покрити головний корпус, треба мати сімсот сімдесят ферм, понад сто балок, близько дванадцяти тисяч покрівельних панелей, понад тридцять тисяч панелей підвісної сгелі. Природно, що від успішного виготовлення і монтажу цих оудівельних елементів залежить успіх своєчасного введення в експлуатацію всього об’єкта.

Інститут будівельних конструкцій Академії будівництва та Архітектури УРСР подає постійну науково-технічну допомогу

1

будівництву в Чернігові. У співдружності з будівельним трестом номер чотири Київського раднаргоспу наукові працівники вже розв’язали ряд важливих питань, що дають змогу здешевити будів­ництво, знизити трудові затрати і прискорити введення підприєм­ства в експлуатацію.

Вузловим питанням було освоєння вперше на Україні вироб­ництва суцільних, заздалегідь напружених ферм прольотом вісім­надцять метрів. На пропозицію інституту в Чернігові впрова­джено стендову технологію виготовлення ферм з натяжінням ар­матури на упори до бетонування. Порівняно з передбаченою проек­том технологією натяжіння арматури на бетон новий метод забез­печує зниження трудових затрат на бетонування в півтора-два рази, майже на третину здешевлює вартість конструкцій і, що го­ловне, значно скорочує строки їх виготовлення

При добрій організації робіт нині будівельники з чотирьох стендів знімають три-чотири ферми на добу, замість двох за колиш­ньою технологією. А коли говорити про ефективність запропоно­ваного методу для всього покриття головного корпусу, то вона виражається у зниженні вартості виготовлення ферм на чотириста тисяч карбованців і у величезному зменшенні трудових затрат. Слід також відзначити кращу якість конструкцій і надійніші умови експлуатації ферм, виготовлених з натяжінням арматури на упори.

Текст VII (з газ. «Радянська Україна» за 31 /VII 1959 р.).

Робітники промисловості будівельної індустрії розробили за­ходи по дальшому розвитку спеціалізації, впровадженню конвейєр- но-потокових ліній, створенню комплексно-механізованих цехін і на цій основі зобов’язалися досягнути рівня виробництва, намі­ченого на тисяча дев’ятсот шістдесят п’ятий рік, в тисяча дев’ят­сот шістдесят четвертому році, а по випуску залізобетонних виро­бів — в тисяча дев’ятсот шістдесят третьому році і дати понад ] завдання, передбачене семирічним планом, близько восьмисот тисяч кубічних метрів збірних залізобетонних конструкцій.

Колектив працівників енергетичного господарства прийняв зо­бов’язання по дальшому розвитку комплексної автоматизації при виробленні електричної і теплової енергії: в тисяча дев’ятсот п’ят десят дев’ятому — тисяча дев’ятсот шістдесятому роках виготовити устаткування й провести дослідні роботи по застосуванню лічильно управляючої машини для автоматичного управління всіма проце сами в блоці котел-турбіни середньої потужності з тим, щоб в далі, шому застосувати цю систему в блоках потужністю триста тисяч кіловат.

Надаючи особливого значення комплексній механізації і авто матизації виробництва, трудящі підприємств економічного району беруть на себе зобов’язання створити протягом семирічки п’яті, автоматичних цехів, сорок комплексно-механізованих і автоматиш ваних цехів і крупних виробничих дільниць, шістдесят комплексі!"

механізованих цехів і заводів і завершити в тисяча дев’ятсот шіст­десятому році роботи по створенню чотирьох дослідно-показових цехів з комплексною механізацією і автоматизацією виробничих процесів.

Впроваджуючи нову техніку та удосконалюючи організацію виробництва, трудящі підприємств взяли зобов’язання перевиконати план по продуктивності праці, поліпшити якість продукції, що випускається, знизити брак і зменшити витрати матеріалів, зни­зити за семирічку вагу нових машин і виробів не менш як на двад­цять п’ять процентів, а також підвищити їх техніко-економічні по­казники до рівня кращих зразків світової техніки.

Натхнені величними завданнями, наміченими двадцять першим з'їздом КПРС, перетворюючи в життя рішення червневого Пле­нуму ЦК КПРС, які є яскравим виявом турботи партії про підви­щення добробуту народу і створення матеріально-технічної бази комунізму, робітники, інженерно-технічні працівники і службовці сповнені рішимості успішно виконати взяті підвищені соціалістичні зобов’язання...

Текст VIII (М. Рильський, Чумаки¹).

1. В повітрі дощ, і гречка пахне тепло, /Немов розлився бурш­тиновий мед; /Косар на луці косу дзвінко клепле, /Деркач біжить, шаліючи, вперед,— /І я відроджуюсь, мовляв, «із пепла», /І знов стаю не «спец», але поет, /Котрий, як каже олімпієць Гете, /До птиці схожий, як і всі поети.

2. Пригріє сонце, заблищить вода, /День випливе із оксамиту мочі; /Верба сріблиться, наче борода /Чи шевелюра на главі про­рочій,—/І він немов би цього й дожида, /Співа, що хоче, і співа, нк хоче, /Хоч би сто раз казали це і так /Десятки мудровивчених писак.

3. Звичайно, про Довейка і Домейка /Тепер писать — то був би кепський тон. /Тепер на місце квітки й соловейка /Звитяжно стали криця та бетон. /Я згоджуюсь: і Галя, і Зюлейка — /Давно набрид­лий і нудний шаблон... /Та чую небезпеку і з бетоном, /Що стане міп, а, може, й став шаблоном.

4. Нові троянди на землі цвітуть, /Нові чайки буяють на Сла­ну її; /3 фотель вигідних мрійників зіпхнуть /Нові поети, в пан­цири закуті, /І плуг людський нову проріже путь/Там, де батьки йтхали на розпутті. /Нехай огонь, що в бурі не потух, /Благо­словляє бунтівничий плуг!

5. О велетні, що запряглись у ярма, /Щоб цілий світ од ярем увільнить! Я вірую, що йдете ви недарма: /Сокира гостра, дерево фемтить; /І Сахалін, і фіалкова Парма /Готові інше сонце засві- іить,— 11 це ж ми всі, дрібні та непомітні, /Серця ведемо у краї блакитні.

(і. Рядок чорнявих і рудих голів, /Вікно зимове у затишній

¹ Знак / означає кінець віршованого рядка.

школі, /1 шум коліс, і пилки твердий спів, /І чорний пар на зму­ченому полі,— /Людських зусиль алмазний колектив, /Що зорі, світить нам на видноколі,— /Вам свій уклін і працю рук несу.../ Але дозвольте слово про красу.

7. Краса і думка, дві сестри-близнята, /Давно на морі люд­ському пливли, /Як наші предки вчилися ставати /На дві ноги,—■ вони, немов орли, /Вели змагання щире і завзяте, /Щоб вирвать нас із вікової мли,— /І Рим залізний потрясли плебеї /Огнем зав­зяття й молотом ідеї.

8. По-простому: в минулім є терни, /Але є також і вінки тер­нові, /Царі у зброї зради і війни /І бунтарі із зброєю любові./ Хай же згадають дочки та сини,/Що їм будуєм підмурівок новий/ Не тільки з юних поривів ясних, /Але і з давніх мислей золотих.

9. Краса ж, сестра з мінливими очима,— /Як давній Янус. Літ іржаву даль /Вона вдягає у прозорі рими, /У мармур ліній і пісень кришталь, /Або веде наш дух, як пілігрима,, /В прийдешню браму, що міцна, як сталь, /Та зв’язана вовіки ланцюгами /3 мину­лими, іржавими літами.

10. Є ланцюги, що їх не можна рвать, /Немов у тілі вен або артерій...

7. ЕВФОНІЧНІСТЬ І ЗАСОБИ ЕВФОНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

1. Евфонічні і неевфонічні явища української літературної мови

Видатний російський славіст І. І. Срезневський писав, що укра­їнська мова — «одна з найбагатших мов слов’янських», що «вона Ііимряд чи поступиться перед, напр., богемською (чеською) багат- гиюм слів і виразів, польською — мальовничістю, сербською — приємністю», що «ця мова поетична, музикальна, мальовнича» А

Евфонічністю мови називаємо здатність її фонетичної Лудови до мелодійного звучання і до створення звукозображення у шн'ловлюванні відповідно до його змісту і художнього призна­чення.

Характер загальної евфонічності української мови, як це можна Пилити і з попереднього матеріалу, зумовлюється її фонетичною системою, частотою вживання фонем і фонемосполучень, різнома- н 11 и істю застосування текстуальної вокалізації і консонантивації; і ифонія мови створюється також інтонацією і ритмічною будовою ІІКСТу.

З усіх цих компонентів евфонічності зупинимося лише на дея- Кїїч явищах евфонії, що виражаються фонемами і фонемосполучен- ІІІІМИ.

Евфонічність мови створюється фонетичною будовою слів, сло- |Ч 'сполучень цілого речення і контексту, чергуванням наголошених і иенаголошених складів, а також сполучуванням та позиційним (митлінуванням фонем.

Факти показують, що евфонічність української мови не ста-

її постійної і неодмінної природної якості; вона, як і кожна

мінім, потребує належної фонетичної організації висловлювання, і відомого уникання незграбності, немилозвучності в звукових ком­ік націях, які можуть створюватись під час мовлення; потрібна вошка увага до створення евфонічної структури тексту, тобто — їв і сифонізації висловлювання.

¹ Ученьїе записки Московского университета, 1834, октябрь, стор. 13-І. Ціновано з історико-етнографічної монографії «Українці», т. і, 1959, стор. 32.

Але евфонізацію мови не можна розуміти як штучний прийом удосконалення мови в її звучанні; евфонізація — це одна з її природних тенденцій у закономірному історичному розвитку та удосконаленні.

Характерним прикладом евфонічної тенденції в розвитку мови є випадання приголосних при збігу їх у таких фонемосполученнях, як -стн-ждн-, -рдц- і под., наприклад, у таких словах: вісті — вісник, тиждень — тижня, сердечний — серце та ін. Евфонізація виявилась також у дисиміляції (розподібненні) фонем однорідної артикуляції, як, наприклад, у стародавньому слові къто, яке па українському мовному грунті перетворилось у хто (фонемосполу чення двох проривних кт перетворилось на фонемосполученн» фрикативної з проривною хт). Така ж евфонічна тенденція вияви лась в усуненні збігу приголосних шляхом вставлення між ними голосних, пор. староруські та сучасні українські слова: огнь -4 огонь, вЪтръ — вітер, ръта (рос. рта) — рота, льва (рос. льва) Н лева і под. У ряді випадків тенденція до евфонічних змін стала причиною виникнення приставних голосних та приголосних на початку слів, як, наприклад: іржа, імла, ішов; вухо, вулиця; горіх, Ганна і под., або, навпаки, зникнення початкових фонем, як у та ких словах: голка, гра, Гнат і под. Цій тенденції підлягають і чис­ленні факти фонетичної асиміляції та інші явища історичнот розвитку фонетичної будови української мови.

Отже, евфонізація мови — історично закономірне явище в її розвитку і функціонуванні. Значить, правомірною є й боротьба ЗІ поліпшення милозвучності мови.

При літературно-евфонічній обробці текстів доцільно звем нути увагу на ті випадки, коли утворюються фонемосполу* чення, не імпонуючі евфонічним властивостям української мони, а саме:

а) збіг (скупчення) кількох голосних фонем на місці сполу» чення слів (дружні і інтимні, Марія і Олена і под.);

б) збіг кількох приголосних на місці сполучення слів (міністр втручається, концерт в Прилуках і под.).

Небажаний збіг важких для вимови фонемосполучень та випад* кових фонемоповторень у живій вимові може бути розряджений засобами ритмічного поділу тексту, паузами, темпом мовлений Тому фонематична евфонізація письмового тексту не може прощ дитися без урахувань і цих засобів звукового оформлення. ДИ того ж, евфонізація тексту не може бути самоціллю, правила ми >ю звучності не слід застосовувати скрізь і беззастережно, не зважаючії на потребу доцільного добору лексичного складу і граматичній конструкцій, які мають першорядне значення для побудови висловлю вання. У мові творів класиків і сучасних письменників радянській літератури фонематична евфонізація не запроваджується нсдші тично, за суто евфонічними правилами; як відомо, не мало успіну й штучне запровадження послідовно витриманих правил евфниіч ного сполучення слів у декого з письменників консервативні МИ

напряму в літературі дожовтневого періоду *; немає грунту для гаких правил і в народно-розмовній мові; отже, евфонізація тексту відіграє лише допоміжну роль у компонуванні висловлювання. Звичайно, це не знімає з порядку денного питання про удоскона­лення звукового оформлення мови.

Аналіз частоти вживання фонем у різних текстах, як ми вже бачили, показує, що приголосні часто займають позиції перед приголосними. У багатьох випадках вони стоять у кінці слів. Кількість таких позицій, наприклад, у фонеми с перевищує 50% всіх її позицій. у фонеми з — 47%; ці приголосні разом з шипля­чими частіше, ніж інші, використовуються в художніх творах для туковідтворення. Так, у Остапа Вишні («Бекас») теща, «почувши про бажання дорогого зятя придбати собаку, ласкаво й привітно (вк і завжди теща) говорить, сильно натискуючи при розмові на ипіплячо-свистячі приголосні:

— Сссетера треба! Шшшшшикарний сссобака в Акуліни Кузь- міпішшшшни! Дуже сссстойки робить... Я попрошшшу Акуліну Кучьмінішшшшну! У неї шшшвидко ццццуценята будуть! Якщо, па іцщщастя, не позззздихають!»

Але звучання цих же приголосних при їх збігу сприймається и к неприємне «сичання» при читанні вголос, наприклад, такого іексту з книжки критика: «...У цьому образі по-своєму відбилась, складність класових сутичок тих часів... Письменник вже з са­мою початку розкриває негативну суть образу батька... З сіль-

7. кого життя і побуту бере письменник весь матеріал... Щедро черпає він з скарбниці українського фольклору» та ін. ².

У багатьох випадках, там, де передбачається, що при читанні м.піисаного можуть бути утруднення для артикуляції та немило- інучні фонемоутворення, можна і треба знайти можливість чім і пити її іншими фонетичними або граматичними варіантами і поліпшенням звучання висловлювання того ж смислового змісту.

І la IV з’їзді письменників Радянської України в березні 1959 р. Мидптиий український поет Максим Рильський говорив: «...Ми Щи ато чого не робимо в мові, не дбаємо про мову і про фонетичну н красу, скажімо. Я, наприклад, читаю багато перекладів, багато "ріп і пальних творів і бачу, як нічого не варт непоганому поетові •ни при приголосних поставити в ряд, так що цього вголос читати ||г можна, лише про себе можна прочитати. І багато є таких випад- Іііп недбалого ставлення до мови»³.

11ссвфонічний збіг фонем і фонемосполучень може бути усу- *" ипїї різними способами: зміною порядку слів і граматичних Цоіп трукцій, заміною одного варіанта службового слова іншим

¹ Лип. про це в статті П. Д. Тимошенка «Засоби милозвучності (евфо- NIH української мови», «Українська мова в школі», 1952, № 4.

¹ І" Шнайдер, Андрій Головко. Літературний портрет, 1958, стоп. 15.25.

* ЛГ за 13 березня 1959 р.

рівнозначним варіантом. Найчастіше доводиться вдаватися до остан­нього способу.

Розглянемо найважливіші випадки таких фонемосполучень, де іноді буває додільно зробити евфонічні заміни.

2. Збіг голосних

1. Збіг кінцевої голосної фонеми попереднього слова з наступ ним прийменником у перед дальшим приголосним, КОЛИ ДОЦІЛЬНО буває змінювати прийменник (або префікс) на в. Приклади:

1. Спершу вона подумала, що встигне побувати в дитсадку у матері. (Петл., Дівчина з передмістя). 2. Одна пташка влг тіла в невеличке дупло, випорхнула з нього, пискнула щось, і у знайдене сховище пірнула самичка... (Стельм., Хліб і сілі.).

3. І у школі відразу настала моторошна тиша. (Стельм., Крок людська — не водиця). 4. Силосування в цьому році проходило у нас в умовах, відмінних від попередніх років. (РУ за 5. XI 1959 р.). 5. На голові у неї золота пожежа волосся... (Чаб,, Кам’яне небо). 6. Була вона зодягнена у коротку ватянку, (Там же).

Приклади доцільного застосування чергування у—в у ЦІЙ позиції:

1. А в двір тоді ж із улиці юрба жінок увалилася. (Гол , Пасинки степу). 2.— Ти нащо з’їв моє снідання, шолудивніі бурсаче?—гукнув Жук, придавивши Попенка так, що в топі аж ув очах потемніло. (Мирн., Товариші). 3. Прийшли вони в Херсон ще зарані... (Мирн., Хіба ревуть...).

2. Збіг кінцевої голосної фонеми з початковим у, що може чер туватися з в на початку наступного слова. Можлива заміна у на її Приклади:

1. Навіть на айстрах листя уже всихало. (Петл., Дівчини з передмістя). 2. Такі смутні усі, що сумно і глянуть! (Вони , Горпина). 3. Одарка заплакала слізьми та й почала розкату* вати усе. (Вовч., Одарка). 4. Лютував старий за те, що ляхонку узяв. (Там же). 5. їй пригадувався учорашній сон. (Мирн,, Повія). 6. Вони пішли, а услід їм кричали голосочки і «бути здоров», і «вернися», і «вертайсь хутче». (Вовч., Дев’ять бра тів...). 7. Тепер уже усякі казки й бувальщини у свято нони покинули... (Там же).

Приклади доцільного застосування чергування у — в у НІЙ позиції:

1. Я вже старіюсь, час би взяти собі невісточку. (Н.-Лгн,,, Микола Джеря). 2. Вони вже дадуть пораду. (Коц., На крн лах пісні). 3. Пора вже й на нічліг стати. (Там же). 4. І Ігри пелиха була вже стара людина. (Мирн., Хіба ревуть...). 5 ¹'і

сонечко вже за синю гору запало, от уже й вечір. (Вовч., Гор- Пина). 6. Хотілося б пожити ще, надивитися на божу красу, поглянути хоч раз ще на село рідне, на близьку родину, — ■ і треба вмерти. Ох, умре він, умре на чужині, серед степу цього хорошого, та чужого, конче вмре. (Код., На крилах пісні).

3. Збіг кінцевої фонеми у (що може опускатися) попереднього юна і початкової у наступного. Наприклад:

І він знову замахнувся на Сашка, але той знову ухилився під удару. (Загреб , Дума про невмирущого).

4. Збіг прийменника у з початковою голосною фонемою наступ­иш о слова. Доцільно буває змінити прийменник на в. Приклади:

1. Засідатель, пан Цибульський, сидів обложений бебехами, у одній руці держав пенькову люльку, здоровенну, як кварта, а у другій дубельтівку. (Стор., Кіндрат Бубненко-Швидкий).

2. Зосталась у Олесиній хаті тільки стара тітка плачуща. (Вовч., Козачка).

Приклади доцільного застосування чергування у — в у цій Цімиції:

1. 1. Хіба таке не бувало, що в одної жінки разом два сини втопилось, граючись коло ставу на березі? (Вовч., Ко­зачка). 2. У неділю, в усяке свято їм краще було. (Вовч., Де­в’ять братів).

5) Збіг кінцевої голосної фонеми із сполучником і або з почат- (іиюю і наступного слова, яка чергується з в. Приклади:

1. Тільки-но вийшла з редакції, щось як гримнуло, у мене І ноги підкосилися, мало на тротуар не сіла. (Собко, Справа прокурора Малахова). 2. Коваль втомлений... повернувсь до­дому та й ліг на лавці і став обмишляти, що його тут робити... (Вовч., Пройдисвіт). 3. Ні, Каля не хоче іти на завод. (Петл., Дівчина з передмістя). 4. Це цікавило Калерію, відвернуло ірохи увагу від подій, якими почався день, які і хвилювали, і тривожили її. (Там же). 5. Поряд з боротьбою з порушниками правил рибальства тепер є і інші завдання в галузі охорони вабних багатств. (І. Г. Підоплічко, Охорона природи на Україні).

Приклади доцільного застосування чергування і — й у цій ниції:

1. Джериха встала й собі пішла в хату. (Н.-Лев., Микола Джеря). 2. Тоді й Галя втихла. (Вовч., Дев’ять братів...).

І в функції сполучника може заступатися сполучником та:

І. Більш вона не питала вже нічого, тільки подивилась в.і його довше та міцніш його обняла та заплакала. (Вовч.,